Справа № 2-А-2502/09
ПОСТАНОВА
ІМ’ЯМ УКРАЇНИ
03 грудня 2009 року Лутугинський районний суд Луганської області в складі:
головуючого – судді Шпідько В.Г.
при секретарі – Семьонкіній М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу Державної автомобільної інспекції в Лутугинському районі, посадової особи – інспектора дорожньо-патрульної служби ОСОБА_2 про визнання дій посадової особи неправомірними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення ,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з дійсним позовом, посилаючись на ті обставини, що постановою старшини міліції ДПС ОСОБА_2 від 11 вересня 2009 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 255 гривень за те, що 11.09.2009 року о 08-30 годині по вул. Леніна в м. Лутугине, він керуючи транспортним засобом «ШКОДА», державний номер НОМЕР_1, здійснив зупинку в зоні дії знака зупинку заборонено, чим допустив порушення пункту 3.35 Правил дорожнього руху України. З зазначеними протоколом та постановою не згоден, вважає їх необґрунтованими та просить скасувати постанову.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, пояснив, що 11.09.2009 року він дійсно рухаючись по вул. Леніна в м. Лутугине та був зупинений за вимогою інспектор ДПС ОСОБА_2.
У вказаному протоколі він пояснив, що з протоколом не згоден. Крім того додав, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення ніяких свідків, які б підтвердили факт скоєння ним правопорушення, вказаного в протоколі, не було. Також інспектором ДПС ОСОБА_2 в якості доказів скоєння позивачем правопорушення здійсненна фотозйомка місця зупинки автомобіля під керуванням позивача, однак, враховуючи викладені обставини, фотозйомка місця зупинки автомобіля не фіксує причину з якої зупинка сталася, також в судовому засіданні співробітник ДПС ОСОБА_3 підтвердив пояснення позивача в тому, що ОСОБА_2 дійсно зупинив. Позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, та адміністративне стягнення на нього було накладено неправомірно.
Позивач просив суд визнати неправомірними дії посадової особи – інспектора ДПС ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП України, скасувати його постанову від 11.09.2009 року про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення штрафу у розмірі 255 гривень, та закрити провадження у справі у зв’язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, та надав заяву про слухання справи без його участі.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що діями позивача порушені правила дорожнього руху та наявні ознаки адміністративного правопорушення, тому винесена ним постанова є законною та обгрунтованою.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає вимоги заяви такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, що до якої її винесено.
Згідно ст.288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у вищестоящий орган або в районний суд.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
11 вересня 2009 року о 08-30 годині старшина міліції ОСОБА_2, склав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, де зазначив, що 11.09.2009 року о 08-30 годині на вул. Леніна в м. Лутугине, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «ШКОДА», державний номер НОМЕР_1, був зупинений співробітником ДПС Лутугинського району ОСОБА_2, який сказав позивачу, що він порушив правила проїзду пішохідного переходу та не надав руху пішоходу, однак позивач спробував заперечити співробітнику ДПС ОСОБА_2, що він здійснив проїзд пішохідного переходу відповідно правилам дорожнього руху та буде оскаржувати неправомірні дії співробітника ДПС ОСОБА_2, але співробітник ДПС ОСОБА_2 відповів, що буде складати протокол, в зв’язку з чим допустив порушення пункту 3.35 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення від 11 вересня 2009 року, на ОСОБА_4 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 255 гривень .
ОСОБА_4 копії протоколу та постанови отримав. Місце, час, факт керування позивачем транспортним засобом «ШКОДА», державний номер НОМЕР_1, в суді не заперечується .
В судовому засіданні встановлено, що позивач здійснив зупинку транспортних засобу в зв’язку з вимогою співробітника ДПС ОСОБА_2, чим підтвердили свідки та співробітник ДПС ОСОБА_3.
Відповідно до ст.256 КУпАП однією із вимог що пред’являється до протоколу про адміністративне правопорушення є зазначення в ньому прізвища, адреса свідка, якщо він є, а згідно ст.272 КУпАП, у якості свідка по справі може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі будь-які не будь обставини по справі.
Враховуючи ті обставина, що відповідач у судове засідання не з’явився, хоча неодноразово викликався, пояснення щодо наявності у протоколі свідка не надавав, а також відсутність підпису свідка у протоколі, у суду не має підстав не довіряти поясненням позивача і посиланням відповідача на присутність свідка, як на доказ своєї правоти при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не находять свого підтвердження в матеріалах справи.
Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Таким чином в діях позивача відсутні порушення ПДР, і протокол, складений на ОСОБА_1 співробітником ДПС ОСОБА_2 від 11.09.2009 року є неправомірним, а в зв’язку з цим і постанова ВВ № 027112 від 11.09.2009 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень є незаконною та підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.11,71,158,160-163 КАС України, ст.ст.293,294 КУпАП України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірними дії посадової особи співробітника ДПС, старшини міліції ОСОБА_2 при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення .
Скасувати постанову співробітника ДПС, старшини міліції ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення від 11.09.2009 року про накладення на ОСОБА_1 на підставі ст.122 ч.1 Кодексу України про адміністративне правопорушення штрафу у розмірі 255 гривень.
Провадження по адміністративній справі згідно протоколу серії ВВ 039031 від 11.09.2009 року складеного на ОСОБА_1 за порушення п.3.35 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ч.1 ст.122 КУпАП закрити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі не подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: