КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 362/973/18

провадження № 22-ц/824/12673/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Немудрої Ю.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування» про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту відповідач), треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (надалі - ПрАТ «СК «Провідна»), Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування» (надалі - ПрАТ «СК «Альфа Страхування») про стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що 26 лютого 2015 року за участю належного їй на праві власності автомобіля і автомобіля під керуванням відповідача відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), внаслідок якої було пошкоджено належний їй автомобіль. Постановою уповноваженого органу від 14 квітня 2015 року, відповідача визнано винним у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди.

Указує, що зверталася до суду з позовом про відшкодування завданої внаслідок вказаного ДТП шкоди до ОСОБА_3 та про стягнення суми страхового відшкодування до ПрАТ «СК «Альфа страхування».

Зазначає, що оскільки до ОСОБА_3 було пред`явлено позовні вимоги в розмірі 1080,00 грн (розмір франшизи по договору страхування) в той час, як матеріальні збитки завдані позивачу становлять 23260, 56 грн, з них 7049,25 грн було сплачено ПрАТ «СК «Альфа страхування», то решту суми повинен відшкодувати заподіювач шкоди.

Враховуючи вказане, просила суд стягнути з ОСОБА_3 16211, 31 грн за завдані збитки внаслідок ДТП, оскільки виплаченого страховиком страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду м. Київ від 10 червня 2019 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вважає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та не відповідає завданню цивільного судочинства.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що ОСОБА_1 отримала страхове відшкодування у сумі 7 049, 25 грн, тоді як відповідно до звіту № 105 від 04 березня 2015 року, матеріальний збиток, завданий позивачу в результаті ДТП становить 23 260, 56 грн.

Вказує, що неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання і особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною.

Зазначає, що оскільки позивач ОСОБА_1 отримала страхове відшкодування в розмірі, який не в повному обсязі відшкодував завдану їй шкоду, то остання звернулась з позовом до ОСОБА_3 як до особи, яка завдала шкоди.

Позивач, та треті особи відзиви на апеляційну скаргу не подали. Були належним чином повідомлені про час розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток, та оголошенням про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади htpps//court.cov.ua, до суду не з`явилися, їх неявка відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК Українине перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позову про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної позивачу відповідачем є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивач не надав документи, що підтверджують факт виконання відновлювальних (ремонтних) робіт, факт оплати за виконані відновлювальні (ремонтні) роботи. Також при винесені оскаржуваного рішення місцевий суд врахував факт виплати позивачу страхового відшкодування, який прирівнюється до суми нарахованої відповідно до Звіту № 105.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що у лютому 2015 року відбулася ДТП за участю належного ОСОБА_1 на праві власності автомобіля «Chery QQ», державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля Hyndai» державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 Зазначена обставина підтверджена довідкою №58673879 про дорожньо-транспортну пригоду та не оспорюється сторонами.

Встановлено, що відповідальність ОСОБА_1 щодо ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу, була застрахована відповідно до умов укладеного між нею та ПрАТ «СК Альфа страхування» договору добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.8092099.011 від 09 жовтня 2014 року з урахуванням додаткової угоди №1 від 08 квітня 2015 року до цього договору.

Відповідальність ОСОБА_3 , як власника транспортного засобу, застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» відповідно до полісу №АІ/2235128 від 22 липня 2014 року та укладеного між ними договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2015 року визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у виді штрафу в розмірі 20 (двадцять) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 340 (триста сорок) грн 00 коп.

Відповідно до звіту №105 про оцінку автомобіля «CheryQQ», державний номерний знак НОМЕР_1 від 04 березня 2015 року та ремонтної калькуляції №105/2015 розмір матеріальних збитків, завданих власникові автомобіля «CheryQQ», державний номерний знак НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 23260,56 грн.

З матеріалів справи убачається, що у 2015 році ОСОБА_1 звернулася до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 , ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування», третя особа: ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» про стягнення страхового відшкодування, пені і 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в сумі 1080,00 грн.

В решті позову відмовлено.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2018 року, що має преюдиційне значення для вирішення цієї справи встановлено наступне.

13 травня 2015 року із заявою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «СК «Провідна» звернулась ПрАТ «СК «Альфа Страхування», з тих підстав, що ними було сплачено страхове відшкодування в розмірі 10 554,38 грн за ремонт застрахованого за договором добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № НОМЕР_3 , а саме автомобіля «CheryQQ», державний номер НОМЕР_2 , пошкодження якого відбулося внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_3 під час керування забезпеченим за договором обов`язкового страхування у ПрАТ «СК «Провідна» транспортним засобом автомобілем «HYUNDAI ACCENT», державний номер НОМЕР_2 ., згідно із платіжним дорученням №6981 від 14 квітня 2015 року.

На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ «СК «Провідна» було відшкодовано ПрАТ «СК «Альфа Страхування» 17593,63 грн в порядку регресу, що підтверджено платіжним дорученням №0031148 від 28 липня 2015 року.

Крім того, ПрАТ «СК «Альфа страхування» здійснило часткову виплату позивачці страхового відшкодування в розмірі 7 049 грн 25 коп. відповідно до наявного в матеріалах судової справи №362/6413/16 платіжного дорученням №10532 від 08 червня 2015 року відповідно до положень договору, якими обумовлено виплату остаточної суми відшкодування після надання страхувальником документів, що підтверджують факт ремонту автомобіля.

Як зазначалось вище, рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2018 року в справі №362/6413/16-ц з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачено 1080 грн 00 коп. матеріальних збитків, яка є розміром франшизи.

Згідно з положеннями норм частини 1 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов`язок власників транспортних засобів застрахувати свою відповідальність.

Відповідно до вимог статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із статтею 980 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як убачається з матеріалів справи, між учасниками виникло декілька цивільно-правових зобов`язань, а саме: договірне зобов`язання між ПрАТ «СК Альфа страхування» і потерпілою особою ОСОБА_1 - за договором добровільного майнового страхування; деліктне зобов`язання між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із завдання шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; договірне зобов`язання між ОСОБА_3 та ПрАТ «СК Провідна» - за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків, згідно з яким ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» 22 липня 2014 року видала ОСОБА_3 поліс №АІ/2235128 добровільного комплексного страхування транспортних засобів.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 37 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Позивачем не вказані та судом першої інстанції не встановлені обставини щодо наявності підстав для стягнення завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди саме із винної особи, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування.

Також, позивачем не спростовано обставину, що ліміт застрахованої відповідальності відповідача є більшим від розміру зазначеної у позові шкоди, що була завдана позивачці внаслідок ДТП.

Таким чином, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно із статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного вище Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), і відступати від неї не вбачається підстав.

Представник позивача в обґрунтування доводів апеляційної скарги наводить наступний висновок, до якого дійшов Верховний Суд України у справі №6-954цс16 від 26 жовтня 2016 року.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов`язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика та одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК Українивиконанням, проведеним належним чином.

Судова колегія не може погодитись із тим, що вказаний висновок може бути врахований у цій справі, оскільки позивач вже використала своє право звернення до ОСОБА_3 , спір був вирішений по суті і з останнього було стягнуто суму франшизи, що не покривається страховою виплатою. Решта суми страхових виплат у розмірі 17593,63 грн було перераховано страховиком, у якого була застрахована відповідальність винної у ДТП особи, страховику, з яким у позивачки, як потерпілої у цій пригоді особи, укладено договір добровільного страхування.

Отже деліктне зобов`язання між позивачем і відповідачем ОСОБА_3 є припинене, оскільки страховик завдавача шкоди виконав свій обов`язок по відшкодуванню завданої у ДТП його страхувальником шкоди шляхом сплати відповідних сум страховику позивача, та є рішення суду про стягнення із відповідача сум, які не покривались страховою виплатою.

Розмір суми збитків 23260,56грн, який визначено у складеному 4 березня 2015 року звіті про оцінку автомобіля та висновку оцінювача позивач не оспорює.

Як вбачається із доводів, якими позивачка обґрунтовує вказаний позов, вона фактично не погоджується із порядком виплати їй сум страхових виплат страховою компанією, із якою вона уклала договір добровільного страхування. ОСОБА_3 не є стороною цього договору, і законом не передбачено виникнення деліктних зобов`язань внаслідок невиконання цивільно-правових зобов`язань, що виникли між позивачем і її страховою компанією на підставі договору добровільного страхування.

Наявність спору між позивачем як страхувальником та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування» як страховиком за договором укладеного між ним договору добровільного страхування ризиків пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу від 09 жовтня 2014 року щодо порядку виплати страхових сум, отриманих від страховика відповідача, не може бути підставою для повторного покладення на відповідача та його страховика обов`язку щодо відшкодування завданої позивачу шкоди.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи та рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2018 року, позивач також зверталась до ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» як до відповідача про стягнення 16211,31 грн саме як суми страхової виплати на підставі договору добровільного страхування внаслідок настання страхового випадку (дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася між позивачем і відповідачем 26 лютого 2015 року). Вирішуючи вказаний спір судом були досліджені обставини щодо правомірності та обсягу виконаних зобов`язань, що виникли на підставі договору добровільного страхування, як зі сторони страховика так і зі сторони страхувальника. Встановлені у цьому рішенні обставини є преюдиційними і не підлягають доказуванню у цій справі відповідно до вимог частини 4 статті 82 ЦПК України .

Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, належним чином дослідив докази у справі і надав їм належну оцінку, а також достатньо повно встановив фактичні обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як такого, що є законним та обґрунтованим.

Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2019 року - залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2019 року - залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба