Справа № 2-А-206\10
П О С ТА Н О В А
іменем України
10 березня 2010 року м. Краснодон
Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого судді - Маньковської О.О.
при секретарі Ляшенко Г.В , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку адміністративного судочинства справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодон Луганської області про поновлення процесуального строку, визнання неправомірною дій посадових осіб, стягнення суми недоплаченої допомоги до пенсії, передбаченої ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 1894 грн, покладення обов"язку перерахувати розмір підвищення до пенсії з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в обгрунтування якого вказав, що він має статус "дитина війни", і , відповідно до ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності 01.01.2006 року, він має право на отримання щомісячної соціальної допомоги до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач вказує, що протягом 2006 та 2007 року відповідач йому передбачену Законом соціальну допомогу не виплачував, оскільки Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено. У 2008 році позивач отримував щомісячну соціальну допомогу до пенсії у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, як це було передбачено Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" та Постановою КМУ № 530; у 2009 році продовжував отримувати підвищення до пенсії в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком. Позивач не згоден з позбавленням його права на отримання щомісячної соціальної допомоги до пенсії у розмірах, передбачених ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Просив суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду за захистом порушених у 2006 та 2007 році прав, оскільки він похилого віку, має поганий стан здоров"я, юридично не обізнаний, про порушення своїх прав дізнався із відповіді відповідача, оскільки відповідач не повідомляв його про розмір нарахованої соціальної доплати до пенсії. Посилаючись на рішення Конституційного ОСОБА_2 України від 09.07.2007 року № 6-пр "Про визнання неконституційними окремих положень Закону України про державний бюджет на 2007 рік" та рішення КСУ № 10 рп2008 від 22.05.2008 року, просить суд визнати протиправною відмову посадових осіб відповідача у виплати допомоги до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, перерахунку розміру щомісячної соціальної допомоги, виплаченої у 2008 році в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, стягнути з відповідача на свою користь 1894 грн. недоплаченої соціальної допомоги, покласти на відповідача обов"язок перерахувати підвищення до пенсії з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, виходячи із 30% мінімальної пенсії за віком на відповідний період.
Позивач надала суду письмову заяву з проханням справу розглянути у її відсутності.
Від відповідача – Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні Луганської області надійшов лист з проханням справу розглянути у відсутності їхнього представника. В наданих письмових запереченнях на позов відповідач позовні вимоги не визнає і прохає відмовити в їх задоволенні. Зазначає, що вимоги щодо сплати підвищення до пенсії за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року необґрунтовані; посилається на відсутність чіткого механізму визначення розміру такої допомоги, так як різні нормативні акти визначають різний розмір, з якого необхідно вираховувати відсоток для її виплати. На думку відповідача, дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. Хоча мінімальний розмір пенсії встановлено ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, але згідно ч.3 цієї статті він застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. У 2008 році дітям війни, в тому числі і позивачеві, здійснювалася виплата щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, як це передбачено Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" а потім Постановою КМУ № 530. Фінансове забезпечення соціальних гарантій громадян здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, і відповідач, як державний орган, не може допустити нецільового використання бюджетних грошей. відповідач просить суд при ухваленні рішення застосувати вимоги ст.. 99,100 КАСУ.
Враховуючи, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи та надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.
З`ясувавши обставини справи, як того вимагає ч. 3 ст. 2, ст.11 КАС України, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.
ОСОБА_2 встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився 05.09.1937 року і на нього поширюється дія Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі положення ст. 6 цього Закону, а тому він має право на отримання щомісячної соціальної допомоги. Вказані обставини підтверджені копією паспорту (а.с.5), копією пенсійного посвідчення з відміткою штампу «Дитина війни» (а.с.8)
Позивачу в 2006-2007 роках щомісячна соціальна допомога, передбачена ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" не виплачувалася, а в 2008 та 2009 році виплачувалася в розмірі 10 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком. Дана обставина підтверджена інформацією УПФУ, визнана сторонами, і в суду немає сумнівів щодо її достовірності та добровільності її визнання.
Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Із заперечень Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні випливає, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни. Посилається на Постанову КМУ від 28.05.2008 року №530, відповідно до якої встановлений наступний розмір державної соціальної допомоги: з 22.05.2008 року - 48,10 грн; з 01.07.2008 року - 48,20 грн, з 01.10.2008 року - 49,80 грн. У вказаних розмірах допомога позивачу була виплачена. У 2009 році позивачу були продовжені соціальні виплати, передбачені ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в розмірах, визначених Постановою КМУ №530 від 28.05.2008 року.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Суд враховує, що відповідно до положень ч.2 ст. 99 КАСУ , для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Позивач звернувся до суду 27.11.2009 року, тобто він пропустив визначений ч.2 ст. 99 КАСУ річний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, порушених у 2007 та 2008 році; просив визнати поважними причини пропуску ним строків для звернення до суду за захистом прав, порушених у 2007-2008 роках.
Відповідно до ч.2 ст. 100 КАСУ, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАСУ.
Суд вважає поважними причини пропуску позивачем річного строку для звернення до суду за захистом порушених у 2007- 2008 роках прав, оскільки позивач є людиною похилого віку, ІНФОРМАЦІЯ_1, юридично необізнаний, не мав можливості у 2007- 2008 роках дізнатися про порушення відповідачем його права на отримання соціальної допомоги, передбаченої ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", оскільки відповідачем не надсилались повідомлення про стан та розмір виплат, які проводяться відповідно до зазначеного Закону, а позивач, в силу свого похилого віку, не мав можливості звертатися до відповідача з відповідними запитами. Також суд враховує, що позивач належить до соціально незахищеної верстви населення, а відповідно до ст.. 3 Конституції України, права і свободи людини визначають зміст та направленість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; затвердження та забезпечення прав та свобод людини є головним обов"язком держави..
Відповідно до ч.1 ст. 102 КАСУ, пропущений з поважних причин строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Враховуючи наведене, суд вважає необхідним поновити позивачу процесуальний строк для захисту прав, порушених у 2007-2008 роках.
Розглянувши позов по суті суд встановив наступне:
Зі змісту ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” вбачається, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Згідно ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
У перехідних положеннях Закону України "Про соціальний захист дітей війни " зазначено, що він набирає чинності з 01.01.2006 року.
оскільки позивачем не ставиться питання про можливість перерахунку соціальної допомоги у 2006 році, вказане питання судом не вирішується.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік, суд дійшов до наступного:
Відповідно до п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного ОСОБА_2 України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43. 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного ОСОБА_2 України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного ОСОБА_2 України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним ОСОБА_2 України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним ОСОБА_2 України, Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним ОСОБА_2 України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Отже, відповідач з 09.07.2007 року і по 31.12.2007 року включно мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Суд враховує, що судом, на прохання позивача, були визнані поважними причини пропуску нею строків звернення до суду за захистом порушених у 2007 та 2008 роках прав та поновлений процесуальний строк для звернення до суду, і справа розглядається по суті, тому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо необхідності перерахунку щорічної допомоги до пенсії, передбаченої ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних, встановленого на відповідний період, як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, що вбачається з письмових заперечень відповідача, у розмірах:
з 01.01.2008 року - 47 грн.
з 01.04.2008 року - 48,10 грн.
з 01.07.2008 року - 48,10 грн.
з 01.10.2008 року - 49,80 грн.
Рішенням Конституційного ОСОБА_2 України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного ОСОБА_2 України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Рішення Конституційного ОСОБА_2 України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного ОСОБА_2 України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного ОСОБА_2 України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні повинно було нараховувати і сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним ОСОБА_2 України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Також суд визнає безпідставними посилання відповідача на Постанову КМУ №530 від 28.05.2008 року. оскільки до компетенції КМУ не відноситься функція встановленя розміру соціальних виплат або їх зміна; Постанова КМУ є підзаконним актом та не може суперечити змісту спеціального закону. Відповідно до п.4 ст. 9 КАСУ, суд повинен керуватися правовим актом, який має вищу юридичну силу, тобто ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".
Суд враховує, що судом, на прохання позивача, були визнані поважними причини пропуску нею строків звернення до суду за захистом порушених у 2008 році прав та поновлений процесуальний строк для звернення до суду, і справа розглядається по суті, тому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо необхідності перерахунку щорічної допомоги до пенсії, передбаченої ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних, встановленого на відповідний період, як дитині війни з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року
Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним ОСОБА_2 України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, відповідач діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Розглянувши позовні вимоги в частині покладення обов"язку перерахунку підвищення до пенсії з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, суд дійшов до наступного.
ЗУ "Про державний бюджет України на 2009 рік" не вносилось жодних змін до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", тобто ст.. 6 вказаного закону є діючою у первинній редакції, на підставі чого позивач, як особа, що має статус "дитина війни" у 2009 році має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірах, встановлених ст.. 6 спеціального ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" - 30% мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, встановленому на конкретний період часу.
Суд вважає, що до спірних правовідносин не може бути застосована ст.. 71 ЗУ "Про державний бюджет України на 2009 рік", відповідно до якої Кабінету Міністрів України передані повноваження щодо визначення конкретних розмірів соціальних виплат, які нараховуються виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, оскільки соціальна виплата, яка предметом данного позову. вираховується виходячи із іншого показника, а саме - мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, визначеного на певний період часу. Тому суд визнає неправомірними посилання відповідача на Постанову КМУ № 530, якою встановлені конкретні розміри щомісячного підвищення до пенсії особам, що мають статус "дитина війни", оскільки вказана постанова суперечить вимогам діючого Закону України "Про соціальний захист дітей війни". оскільки в Україні діє принцип верховенства права відповідач, як державний орган, повинен керуватись нормативно-правовим актом, що має вищу юридичну силу, тобто - Законом України.
На підставі наведеного, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо необхідності перерахунку підвищення до пенсії з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, виходячи із розміру 30% мінімальної пенсії за віком на відповідний період.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає не обґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацем 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на Управління Пенсійного Фонду України в Краснодоні Луганської області, за місцем проживання позивача.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні Луганської області соціальної доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
Також, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні Луганської області по не виконанню приписів статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року. Також суд вважає необхідним покласти на відповідача обов"язок провести перерахування та виплату позивачу доплати до пенсії, встановленої ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 рік по 31.12.2009 рік.
Також суд, відповідно до ст.. 94 КАСУ, вважає необхідним стягнути на користь позивача сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2 грн. 00 копійок.
Керуючись ст. ст. 8, 22, 46, 64, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст. ст. 6, 7, 11, 71, 86, 100, 159-163, 167, 186 КАС України, ст. ст. 3, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Рішенням Конституційного ОСОБА_2 України від 9 липня 2007р. №6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7,9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), Рішенням Конституційного ОСОБА_2 України №10-рп/2008 р. від 22.05.2008 року про визнання неконституційними окремих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодон Луганської області про поновлення процесуального строку, визнання неправомірною дій посадових осіб, стягнення суми недоплаченої допомоги до пенсії, передбаченої ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 1894 грн, покладення обов"язку перерахувати розмір підвищення до пенсії з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік, - задовольнити частково.
Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 процесуального строку для звернення до суду за захистом порушених у 2007 - 2008 роках прав та поновити йому строк звернення до суду за захистом прав, порушених у 2007-2008 роках.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області щодо не нарахування та не виплати щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1 у розмірі, встановленому ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги до пенсії, передбаченої ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого на відповідний період, як дитині війни, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 2,00 грн. (дві гривні 00 копійок) у рахунок компенсації понесених позивачем судових витрат.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Постанова складена в повному обсязі, підписана судом у нарадій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 10.03.2010 року.
Копію постанови суду направити сторонам по справі.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Краснодонський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження, та поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з надісланням її копії до апеляційного суду, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Головуючий: О.О. Маньковська