Справа № 2-А-2432\09
П О С ТА Н О В А
іменем України
25 грудня 2009 року м. Краснодон
Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі:
головуючого судді - Маньковської О.О.
при секретарі Ляшенко Г.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку адміністративного судочинства справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні Луганської області про поновлення процесуального строку для звернення до суду, про визнання дій посадових осіб УПФУ в м. Краснодоні неправомірними, покладення обов"язку нарахувати та виплатити недоплачену суму щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 23.11.2009 року-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в обгрунтування якого вказала, що вона має статус "дитина війни", і , відповідно до ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності 01.01.2006 року, вона має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач вказує, що протягом 2006 та 2007 року відповідач їй передбачену Законом соціальну допомогу не виплачував, оскільки Законом України "Про державний бюджет України на 2006 та 2007 рік" дію ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено. У 2008 році позивач отримувала щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, як це було передбачено Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік", та продовжує утримувати доплату до пенсії у розмірі, встановленому Постановою КМУ №530 від 28.05.2008 року. Позивач не згодна з позбавленням її права на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірах, передбачених ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Просила суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду за захистом порушених у 2007-2008 році прав, оскільки вона похилого віку, має поганий стан здоров"я, юридично не обізнана, про порушення своїх прав дізналась із відповіді відповідача. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-пр "Про визнання неконституційними окремих положень Закону України про державний бюджет на 2007 рік" та рішення КСУ № 10 рп2008 від 22.05.2008 року, просить суд визнати неправомірними дії посадових осіб УПФУ в м. Краснодоні щодо виплати їй в періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року щомісячного підвищення до пенсії у розмірах, менших ніж встановлено ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" та покласти на відповідача обов"язок перерахувати та виплатити їй у вказані періоди щомісячне підвищення до пенсії, виходячи із 30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму у відповідності з вимогами ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".
Позивач надала суду письмову заяву з проханням справу розглянути у її відсутності.
Від відповідача – Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні Луганської області надійшов лист з проханням справу розглянути у відсутності їхнього представника. В наданих письмових запереченнях на позов відповідач позовні вимоги не визнає і прохає відмовити в їх задоволенні. Зазначає, що вимоги щодо сплати підвищення до пенсії за період з за 2007 рік необґрунтовані; посилається на ЗУ "Про Державний бюджет України" на 2007 рік та відсутність чіткого механізму визначення розміру такої допомоги, так як різні нормативні акти визначають різний розмір, з якого необхідно вираховувати відсоток для її виплати. На думку відповідача, позивач неправомірно вимагає застосування при розрахунку розміру підвищення до пенсії мінімальну пенсію за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб. Хоча мінімальний розмір пенсії встановлено ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, але згідно ч.3 цієї статті він застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. У 2008 та 2009 році дітям війни, в тому числі і позивачеві, здійснюється виплата щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, як це передбачено Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" та Постановою КМУ №530 від 28.05.2008 року. Фінансове забезпечення соціальних гарантій громадян здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, і відповідач, як державний орган, не може допустити нецільового використання бюджетних грошей. Також відповідач наполягає на застосуванні процесуальних строків, передбачених ч.2 ст. 99 КАСУ; вказує, що позивачем не наведені поважні причини пропуску процесуального строку та просить відмовити у позові у зв"язку з пропуском процесуальних строків.
Враховуючи, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи та надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.
З`ясувавши обставини справи, як того вимагає ч. 3 ст. 2, ст.11 КАС України, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилась 11.05.1934 року і на неї поширюється дія Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі положення ст. 6 цього Закону, а тому вона має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії. Вказані обставини підтверджені копією паспорту (а.с.3), копією пенсійного посвідчення з відміткою штампу «Дитина війни» (а.с.4)
Позивачу в 2006-2007 роках щомісячна соціальна допомога, передбачена ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" не виплачувалася, а в 2008 та 2009 році виплачувалася в розмірі 10 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком. Дана обставина підтверджена інформацією УПФУ, визнана сторонами, і в суду немає сумнівів щодо її достовірності та добровільності її визнання.
Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Із заперечень Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні випливає, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на положення ЗУ "Про державний бюджет України", відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус "Дитина війни". Посилається на Постанову КМУ від 28.05.2008 року №530, відповідно до якої встановлений наступний розмір державної соціальної допомоги: з 22.05.2008 року - 48,10 грн; з 01.07.2008 року - 48,20 грн, з 01.10.2008 року - 49,80 грн. У вказаних розмірах допомога позивачу була виплачена. У 2009 році позивачу були продовжені соціальні виплати, передбачені ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в розмірах, визначених Постановою КМУ №530 від 28.05.2008 року, як вимагає ЗУ "Про Державний бюджет України на 2009 рік".
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення процесуального строку, суд дійшов до наступного.
Відповідно до положень ч.2 ст. 99 КАСУ , для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Позивач звернувся до суду 25.11.2009 року, тобто він пропустив визначений ч.2 ст. 99 КАСУ річний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, порушених у 2007 та 2008 році. Позивач просив визнати поважними причини пропуску ним строків для звернення до суду за захистом прав, порушених у 2007-2008 роках.
Відповідно до ч.2 ст. 100 КАСУ, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАСУ.
Суд вважає поважними причини пропуску позивачем річного строку для звернення до суду за захистом порушених у 2007- 2008 роках прав, оскільки позивач є людиною похилого віку, юридично необізнаний, не мав можливості у 2007- 2008 роках дізнатися про порушення відповідачем його права на отримання соціальної допомоги, передбаченої ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", оскільки відповідачем не надсилались повідомлення про стан та розмір виплат, які проводяться відповідно до зазначеного Закону, а позивач, в силу свого похилого віку, не мав можливості звертатися до відповідача з відповідними запитами. Також суд враховує, що позивач належить до соціально незахищеної верстви населення, а відповідно до ст.. 3 Конституції України, права і свободи людини визначають зміст та направленість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; затвердження та забезпечення прав та свобод людини є головним обов"язком держави..
Відповідно до ч.1 ст. 102 КАСУ, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Враховуючи наведене, суд вважає необхідним поновити позивачу процесуальний строк для звернення за захистом прав, порушених у 2006-2008 роках.
Розглянувши позов по суті суд встановив наступне:
Зі змісту ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” вбачається, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Згідно ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
У перехідних положеннях Закону України "Про соціальний захист дітей війни " зазначено, що він набирає чинності з 01.01.2006 року.
оскільки позивачем не висунуті вимоги щодо виплати щомісячного підвищення до пенсії за 2006 рік, вказане питання судом не розглядається.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу надбавки до пенсії за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 року, суд дійшов до наступного:
Відповідно до п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43. 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Отже, відповідач з 09.07.2007 року і по 31.12.2007 року включно мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Суд враховує, що на прохання позивача, були визнані поважними причини пропуску для звернення до суду за захистом порушених у 2007 та 2008 роках прав та поновлений процесуальний строк для звернення до суду, і справа розглядається по суті, тому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо необхідності нарахування щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних, встановленого на відповідний період, як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, що вбачається з письмових заперечень відповідача, у розмірах:
з 01.01.2008 року - 47 грн.
з 01.04.2008 року - 48,10 грн.
з 01.07.2008 року - 48,10 грн.
з 01.10.2008 року - 49,80 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні повинно було нараховувати і сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Суд визнає необгрунтованими посилання відповідача на Постанову КМУ №530 від 28.05.2008 року, якою встановлені конкретні розміри даної виплати, оскільки до компетенції КМУ не входить зміна розміру соціальної виплати, встановленої спеціальним законом. Також, керуючись нормами Закону України суд, відповідно до ч.4 ст. 9 КАСУ, керується його вищою юридичною силою, порівняно з Постановою КМУ.
Таким чином суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо необхідності перерахунку розміру щомісячного підвищення до пенсії за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, встановлених на відповідний період.
Розглянувши позовні вимоги в частині покладення обов"язку перерахунку підвищення до пенсії з 01.01.2009 року, суд дійшов до наступного.
ЗУ "Про державний бюджет України на 2009 рік" не вносилось жодних змін до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", тобто ст.. 6 вказаного закону є діючою у первинній редакції, на підставі чого позивач, як особа, що має статус "дитина війни" у 2009 році має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірах, встановлених ст.. 6 спеціального ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" - 30% мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, встановленому на конкретний період часу.
Суд вважає, що до спірних правовідносин не може бути застосована ст.. 71 ЗУ "Про державний бюджет України на 2009 рік", відповідно до якої Кабінету Міністрів України передані повноваження щодо визначення конкретних розмірів соціальних виплат, які нараховуються виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, оскільки соціальна виплата, яка предметом данного позову. вираховується виходячи із іншого показника, а саме - мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, визначеного на певний період часу. Тому суд визнає неправомірними посилання відповідача на Постанову КМУ № 530, якою встановлені конкретні розміри щомісячного підвищення до пенсії особам, що мають статус "дитина війни", оскільки вказана постанова суперечить вимогам діючого Закону України "Про соціальний захист дітей війни". оскільки в Україні діє принцип верховенства права відповідач, як державний орган, повинен керуватись нормативно-правовим актом, що має вищу юридичну силу, тобто - Законом України.
На підставі наведеного, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо необхідності перерахунку розміру щомісячного підвищення до пенсії, встановленого ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", з 01.01.2009 року по день звернення до суду - по 25.11.2009 року, виходячи із розміру 30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, з урахуванням фактично сплачених сум.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає не обґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацем 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо того, що спірні правовідносини повинні регулюватися виключно ЗУ "Про Державний бюджет України на відповідний рік", оскільки з моменту визнання окремих положень цього закону неконституційними, вони втратили чинність, і відповідач не мав права користуватися ним. Також суд не визнає посилань відповідача на Постанову КМУ №530 від 28.05.2008 року, якою встановлені конкретні розміри підвищення до пенсії особам. які мають статус "Дитина війни", оскільки з моменту відновлення дії ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в первинній редакції відповідач, як державний орган, мав, відповідно до ст.. 8 Конституції України, виконувати положення Закону України, а не Постанови КМУ, оскільки Закон України має вищу юридичну силу.
Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, визнати неправомірними дії посадових осіб відповідача щодо виплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії як особі, що має статус "дитина війни" за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 25.11.2009 року в розмірі меншому, ніж встановлено ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Також суд вважає необхідним покласти на відповідача обов"язок провести перерахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, встановленого ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 25.11.2009 року, з урахуванням фактично сплачених сум.
Також суд, відповідно до ст.. 94 КАСУ, вважає необхідним стягнути на користь позивача сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 3 грн. 40 копійок.
Керуючись ст. ст. 8, 22, 46, 64, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст. ст. 6, 7, 11, 71, 86, 100, 159-163, 167, 186 КАС України, ст. ст. 3, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007р. №6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7,9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 р. від 22.05.2008 року про визнання неконституційними окремих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік", ЗУ "Про Державний бюджет України " на 2006,2007,2008,2009 роки, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні Луганської області про поновлення процесуального строку для звернення до суду, про визнання дій посадових осіб УПФУ в м. Краснодоні неправомірними, покладення обов"язку нарахувати та виплатити недоплачену суму щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 23.11.2009 року - задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 процесуального строку для звернення до суду за захистом порушених у 2007- 2008 роках прав та поновити їй строк звернення до суду за захистом прав, порушених у 2007- 2008 роках.
Визнати протиправною дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надії Андріївні щомісячного підвищення до пенсії, як особі, яка має статус "Дитина війни", за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року у розмірі меншому, ніж встановлено Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого на відповідний період, як дитині війни, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року,з 01.01.2009 року по 25.11.2009 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3,40 грн. (три гривні 40 копійок) у рахунок компенсації понесених позивачем судових витрат.
Постанова складена у повному обсязі, підписана судом у нарадчій кімнаті та оголошена у судовому засіданні 25 грудня 2009 року.
Копію постанови суду направити сторонам по справі.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Краснодонський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження, та поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з надісланням її копії до апеляційного суду, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Головуючий: О.О. Маньковська