ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
01.10.2009 р. 09 год. 03 хв. № 2а-3824/09/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю., розглянувши матеріали справи
За позовомСуб`єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
доГоловного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики
проскасування постанови
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_3 - представник за усною довіреністю
Від відповідача: Конський В.Ю. -представник за довіреністю
на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.10.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
СПД ОСОБА_1 звернулась з суду з позовом про скасування постанови відповідача №000016/п від 20.03.09р. про накладення штрафу в розмірі 5 580, 30 грн. за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали та не погоджуючись з винесеною постановою зазначили, що споживач туристичної послуги, за скаргою якого була проведена перевірка позивача, внаслідок якої винесена оскаржувана постанова, був ознайомлений з умовами договору про надання туристичних послуг. У цьому договорі чітко визначено, що у разі відмови посольства у видачі в`їзних віз менше ніж за три дні до початку туру, строки якого припадають на Високий сезон (що мало місце в даному випадку) туристу не повертається вартість туру.
Таким чином, позивач вважає, що вся необхідна інформація туристу була надана, а, відтак - негативні наслідки для споживача, передбачені умовами договору, настали не в результаті неналежного виконання своїх обов`язків позивачем, а в результаті інших об`єктивних причин, через які туристу не відкрили візу та які не залежали від позивача.
В зв`язку з вищенаведеним, позивач просить суд задовольнити позов та скасувати оскаржувану постанову.
Представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що перевіркою дотримання законодавства про захист прав споживачів СПД- ОСОБА_1 , проведеної на підставі скарги гр. ОСОБА_2 , встановлені порушення ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», що полягали у незабезпеченні та відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про правила та умови придбання продукції, у зв`язку з чим управлінням було винесено постанову про накладення стягнень, передбачених ст. 23 вищезазначеного Закону.
З урахуванням наведеного, відповідач вважає оспорювану постанову правомірною, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення сторін, суд
В С Т А Н О В И В :
24.02.2009р. до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики надійшла повторна скарга гр. ОСОБА_2 від 20.02.09р. на неправомірні дії туристичного агента -суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 , що полягали у ненаданні йому, як споживачу послуг, до укладання договору про надання туристичних послуг, достовірної інформації щодо термінів, порядку та умов оформлення посольством Іспанії в`їздної візи, в тому числі, вимог ст. 5 Шенгенського Кодексу про кордони, що позбавило туриста зробити свідомий вибір щодо туристичної візи.
За скаргою споживача, на підставі направлення на перевірку від 12.03.09р. та згоди підприємця ОСОБА_1 на проведення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) діяльності суб`єкта господарювання від 04.03.09р. № 2/16-125-2009, Головним Київським міським управлінням у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики проведено перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів, результати якої відображені у акті перевірки від 12.03.09р. №000102.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», що полягали у незабезпеченні надання споживачу туристичної послуги необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про правила та умови придбання продукції, а саме: щодо основних вимог пропонованих до оформлення виїзних / в`їзних документів (паспорту, візи), щодо термінів, порядку та умов оформлення посольством Іспанії документів, що дозволяють туристу перебувати на території іноземної країни, а також щодо групи осіб, зазначених в ст. 5 Кодексу Шенген від 15.06.06р.
На підставі зазначеного акту, відповідачем винесено постанову №000016/п від 20.03.08р. про накладення стягнень передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів`у розмірі 5 580, 30 грн.
Правомірність винесеної постанови є предметом даного спору.
Суд вважає оскаржувану постанову правомірною, а позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать обставини справи, 29.11.07р. між Туристичною агенцією «ФОП Рибальченко О.П.»в особі ОСОБА_1 (турагент) та громадянином ОСОБА_2 (турист) було укладено договір про надання туристичних послуг №294, відповідно до якого турагент на підставі агентської угоди №Г-11 від 01.06.07р. з Туроператором «Вояж-Київ`за встановлену плату зобов`язується надати туристу замовлений ним комплекс туристичних послуг, погоджений сторонами в листі бронювання. Відповідно до листа бронювання позивач замовив тур до Іспанії з 29.12.07р. по 05.01.08р., вартість якого складає 2 256 євро.
28.12.07р. посольством Іспанії гр. ОСОБА_2 було відмовлено у видачі візи, підставою чого, на думку туриста (скаржника), слугувало ненадання турагентом достовірної інформації щодо термінів, порядку та умов оформлення посольством Іспанії в`їздної візи.
Загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму та на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров`я, на безпечне для життя і здоров`я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей, а також засади раціонального використання туристичних ресурсів та відносини, пов`язані з організацією і здійсненням туризму на території України регулюються Законом України «Про туризм» від 15 вересня 1995 року324/95-ВР.
Відповідно до ст. 20 цього Закону, за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов`язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт); до укладення договору на туристичне обслуговування споживачу туристичного продукту має бути надана інформація, зокрема, про: основні вимоги пропонованих до оформлення виїзних/в`їзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в`їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), у тому числі інформацію щодо термінів їх оформлення. Якість туристичних послуг повинна відповідати умовам договору, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів.
Туристи мають право, зокрема, на: необхідну і достовірну інформацію про правила в`їзду до країни (місця) тимчасового перебування, а також виїзду з країни (місця) тимчасового перебування і перебування там, про звичаї місцевого населення, пам`ятки природи, історії, культури та інші об`єкти туристичного показу, що знаходяться під особливою охороною, стан навколишнього середовища (ст. 25 цього ж Закону).
У ст. 5 Шенгенського кодексу про кордони від 15.03.06р. визначено умови в`їзду на територію Шенгенської зони та по суті визначено перелік груп осіб, категорії громадян, яким відмовляють у видачі візи.
Як вбачається із скарги гр. ОСОБА_2 , акту перевірки, підписаного позивачем, остання не забезпечила надання передбаченої законом інформації туристу, що в свою чергу , як свідчать обставини справи, призвело до виникнення судових спорів, так як за умовами п.5.3.,4.7. вищевказаного договору про надання туристичних послуг, у випадку відмови посольства у видачі в`їзних віз (та ануляції у зв`язку з цим туру), туристу не повертається 100 % вартості туру, строки якого припадають на Високий сезон (24 грудня-10січня), що мало місце в спірному випадку.
На думку суду, за таких умов договору та вимог Закону України «Про туризм», туристичний агент мав вжити усіх передбачених Законом заходів для забезпечення надання туристу необхідної і достовірної інформації про правила в`їзду до країни (місця) тимчасового перебування, адже відповідно до ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів`від 12.05.1991 р. N 1023-XII, підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Те, що турист не отримав вищезазначену інформацію підтверджується також відсутністю підпису споживача у примітці до договору наведеній у графі: «Я, турист (із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові), від свого імені та від імені осіб, які подорожують зі мною і які уповноважили мене на підписання цього договору, з програмою туристичної подорожі ознайомлений та погоджуюсь. Інформацію про організацію туристичної подорожі, своїх прав, зобов`язань, правил безпеки та умов страхування, порядку відшкодування завданих збитків, умов відмови від послуг, правилах перетину державного кордону, а також об`єктивну інформацію про країну перебування, звичаї місцевого населення, поведінку в громадських місцях, пов`язаних з проведенням релігійних обрядів, іншу інформацію згідно Закону України «Про туризм`отримав».
За встановлених судом обставин, доводи позивача про те, що надання письмової інформації законом не передбачено не заслуговують на увагу.
Відповідно до п. 4.2 Порядку проведення перевірок у суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов`язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.10.2006р. N 311, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.11.2006р. за N 1219/13093, за результатами перевірки відповідно до виявлених порушень керівником органу у справах захисту прав споживачів або його заступником приймаються рішення, зокрема, про накладення на винних осіб адміністративних стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність, зокрема, за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб`єкт господарської діяльності не веде обов`язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем вартість туру за договором про надання туристичних послуг №294 від 29.11.07р. становить 16 701, 00 грн. (та 2 000, 00 грн. ОСОБА_2 було сплачено в якості вартості послуг за бронювання). Отже, у відповідності до вимог закону, на позивача накладено штраф у розмірі 30 % від 18 701,00 грн., що становить - 5 580, 30 грн.
З огляду на викладене, суд вважає оспорювану постанову про накладення стягнень правомірною, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 124 Конституції України, Законами України «Про захист прав споживачів», «Про туризм», ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шелест С.Б.
Повний текст постанови складено: 02.10.09р.