ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 жовтня 2009 року 16 год. 47 хв. № 2а-6935/09/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стратус»

до відповідачів 1.Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

2.Головного управління державного казначейства України у м. Києві

про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення та стягнення

суми бюджетної заборгованості

За участю представників сторін:

Від позивача: Нижний С.В.. -представник за довіреністю

Від відповідача 1: Василевська А.С.. - представник за довіреністю

Від відповідача 2: Олешко О.М. - представник за довіреністю

За участю прокуратури м. Києва: Насадчук Ж.Д.

у судовому засіданні 20.10.2009р. відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та про залучення другого відповідача - Головного управління державного казначейства України у м. Києві) про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 18.06.04р. №592308/0 та стягнення суми бюджетної заборгованості з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві з ПДВ у розмірі 50 000 000,00 грн. за лютий 2004 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.06.2009р. постанова Господарського суду м. Києва від 30.10.2007р. та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2008р. скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та не погоджуючись з висновком податкового органу про порушення вимог п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вказує на те, що правомірно сформував податковий кредит в сумі 50 000 000 грн. за господарською операцією з придбання товару згідно з договором № 20/02 від 20.02.04р., укладеним з ТОВ «Науково -виробнича компанія «Маяк», на підставі належно оформлених його контрагентом податкових накладних, щодо яких у податкового органу не було зауважень при перевірці. Крім того, позивач вказує і на те, що придбаний у ТОВ «НВК «Маяк`товар був реалізований позивачем відповідно до договору комісії від 20.02.04р. №20/02/04, укладеного між позивачем та ТОВ «Ювенал», за яким позивач доручив останньому реалізувати товар за межі митної території; ТОВ «Ювенал`згідно контракту №15 від 24.02.04р. реалізувало зазначений товар Компанії СA GMBH»(Німеччина) на загальну суму 46 950 000,00 дол. США, доказом чого є належним чином оформлені первинні документи (ВМД, платіжні доручення тощо).

Отже, доводи відповідача про безтоварність та фіктивність господарської операції вважає не доведеними належними документальними доказами, відтак достатніми доказами виконання господарського договору позивач вважає акти приймання -передачі наданих послуг, податкові накладні та платіжні документи про оплату вартості послуг .

З посиланням на викладене, позивач вважає доведеним його право на бюджетне відшкодування суми ПДВ за лютий 2004 року в сумі 50 000 000,00 грн., а оспорюване податкове повідомлення -рішення, яким зменшено вказану бюджетне відшкодування на вказану суму неправомірним.

Представник відповідача-1 позов заперечував, вказуючи на те, що підставою для зменшення заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми ПДВ в розмірі 50 000 000,00 грн. було те, що за результатами позапланової документальної перевірки та оперативно-розшукових заходів було встановлено, що операція з поставки товару за договором від 20.02.04р. з ТОВ «НВК «Маяк`фактично не здійснювалась, а оформлена лише документально, без фактичної наявності товару, тобто Товариством здійснена безтоварна операція з метою одержання незаконного відшкодування ПДВ з бюджету у вказаному розмірі.

Відповідач вважає, що безтоварна господарська операція за даним договором, в результаті якої строюється можливість відшкодування податку на додану вартість з бюджету, завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та є такою, що порушує публічний порядок.

В обґрунтування таких доводів відповідач посилається на те, що ТОВ «НВК «Маяк`не мало необхідних виробничих потужностей для розробки та зберігання програмно -технічних комплексів «Мехпрочність», в зв`язку з чим наявність у позивача податкової накладної контрагента, не є, на думку податкового органу, безумовною підставою для віднесення зазначеної у цій накладній суми до податкового кредиту з ПДВ, а також на протоколи допитів директора та засновника ТОВ «Стратус», протокол допиту програміста -наладчика ТОВ «НВК «Маяк», протокол допиту директора ТОВ «Ювенал», протокол допиту керуючого Компанії СA GMBH»(Німеччина), висновок судово -почеркознавчої експертизи від 14.04.05р. №147, зроблений в рамках розгляду Слідчим управлінням СБУ кримінальної справи №221, висновок судово -технічної експертизи документів по кримінальній справі СВ ПМ ДПА у м. Києві №70-00443 від 24.02.09р. Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, аналітичну довідку виписок з банку по руху коштів по рахунках ТОВ «Ювенал», ТОВ «Стратус», ТОВ «НВК «Маяк`тощо.

За наведених доказів, зібраних в ході здійснення оперативно-розшукових заходів, відповідач вважає достатніми підстави для висновку про «безтоварність`вказаної операції, в зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову

Представник відповідача -2 у судових засіданнях проти позову заперечував та зазначив, що відповідно до Порядку відшкодування ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України, Державного казначейства України від 21.05.01р. №200/86, відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Контролюючими органами у випадку відшкодування ПДВ є податкові органи, якими у спірному випадку не було надано відповідних висновків щодо відшкодування позивачу стягуваної ним суми ПДВ за лютий 2004 року .

Отже, представник відповідача-2 вважає, що вимоги щодо Головного управління Державного казначейства у м. Києві -безпідставні, а позов необґрунтований.

Представник прокуратури в судовому засіданні позов заперечечила.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, думку прокурора, суд

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі проведено позапланову документальну перевірку з питань достовірності задекларованого до відшкодування ПДВ з бюджету ТОВ «Стратус`за лютий 2004 року, за результатами якої складено Акт від перевірки 18.06.04р. № 59/29-8/7-3/868126.

На підставі вказаного акту, податковим органом прийнято податкове повідомлення -рішення №592308/0 від 18.06.04р., яким визначено загальну суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2004 року у розмірі 50 000 000,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в зв`язку з неправомірним, на думку податкового органу, віднесенням до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 50 000 000,00 грн. без фактичного придбання товару та без фактичного вивезення його за межі митної території України, з метою одержання незаконного відшкодування ПДВ з бюджету у розмірі 50 000 000,00 грн.

Такий висновок податкового органу зводиться до «фіктивності`та «безтоварності`господарської операції з ТОВ «НВК «Маяк`з посиланням на те, що особи, які значаться продавцем та виробником товару не є такими .

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу доведеними, а податкове повідомлення-рішення правомірним, виходячи з наступного.

Як встановлено перевіркою та вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «НВК «Маяк»(постачальник) 20.02.04р укладено договір постачання №20/02, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар відповідно до Специфікацій, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

За умовами п.5.1. Договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

Як вбачається із додатку №1 до Договору (специфікація №1) найменування продукції: програмно -технічний комплекс «Мехпрочність», кількість: 50 шт., остаточна вартість -300 000 000,00 грн., ПДВ - 50 000 000,00 грн.

Про виконання договору сторони склали акт прийому -передачі товару №1 від 26.02.04р. (додаток №2 до Договору), відповідно до якого постачальник поставив та передав у власність покупця, а покупець прийняв товар -ПТК «Мехпрочність`у кількості 50 шт.

Як зазначено в акті перевірки (стор.6 акту), згідно наданої до перевірки видаткової накладної №38 від 26.02.04р. товарно -матеріальні цінності були отримані директором ТОВ « Стратус`ОСОБА_10 та передані на комісію комісіонеру -ТОВ «Ювенал»(акт прийому -передачі товару на комісію №1 від 26.02.04р. на суму 250 200 000,00 грн. без ПДВ) Згідно наданих до перевірки виписок по розрахунковим рахункам, оплата за товар за проведена грошовими коштами у повному обсязі.

В матеріалах справи також наявна податкова накладна №39 від 26.02.04р., виписана ТОВ «НВК «Маяк`на загальну суму 300 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ -50 000 000,00 грн. та акт звірки заборгованості між ТОВ «Стратус`та ТОВ «НВК «Маяк», складений сторонами договору 21.03.04р., відповідно до якого ТОВ «Стратус`не має заборгованості згідно договору постачання від 20.02.04р. №20/02 перед ТОВ «НВК «Маяк».

Сума ПДВ 50 000 000 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2004 року.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом для з`ясування правомірності формування податкового кредиту була проведена зустрічна перевірка ТОВ «НВК «Маяк», за результатами якої встановлено, що ТОВ «НВК «Маяк`за юридичною (фактичною) адресою не знаходиться, про що складено відповідний акт. Крім того, за результатами проведення оперативно-розшукових заходів, проведених ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва податковим органом, на підставі зібраних доказів та свідчень зроблено висновок про те, що дана операція оформлена лише документально, без фактичного придбання та подальшої реалізації товару.

Так, із наявного в матеріалах справи протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 21.04.04р., відібраного слідчим Головного відділу податкової міліції ДПІ у Печерському районі м. Києва, вбачається, що свідок ОСОБА_2 працював на ТОВ «НВК «Маяк`технологом (програмістом - наладчиком), в його обов`язки входило виробництво та написання алгоритмів роботи програмно-технічного комплексу «Мехпрочність», до складу якого входило 2 роздільні шафи. Разом з тим, свідок повідомив, що ним особисто підготовлено програмне забезпечення в одному екземплярі, кількість тиражування даного програмного забезпечення йому невідома; хто фактично здійснював розробку, зборку та поставку шаф свідку не відомо, водночас, свідок зазначив, що ТОВ «НВК «Маяк`їх не виготовляло.

На допиті у старшого слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві 28.08.08р. свідок ОСОБА_2 повідомив, що займався написанням алгоритмів до ПТК «Мехпрочність`з осені 2003 року по весну -літо 2004 року, програмуванням написаних алгоритмів займався ОСОБА_3 Свідок зазначив, що за час роботи їх ніхто не контролював, директор приїздив 2-3 рази на тиждень, в суть виконаної роботи не вникав, продуктивність не контролював, в зв`язку з чим у ОСОБА_2 склалось враження, що їх робота була формальною. Як повідомив ОСОБА_2 його алгоритми були типовими, не під конкретну техніку та підлягали подальшій обробці та адаптації під конкретне металургійне обладнання, що могли зробити, зі слів свідка, лише він сам та ОСОБА_3 , однак жодного разу за виконанням такої роботи до них не звертались; особисто свідок створену програму в жоден з приборів ПТК «Мехпрочність`не вводив.

Аналогічні показання містяться у долученому до матеріалів справи протоколі допиту свідка ОСОБА_3 від 18.08.08р., відібраного старшим слідчим ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві, який також зазначив, що фактично не ввів жоден прилад «Мехпрочність`в експлуатацію, хоча за функціональними обов`язками він мав би вводити програму в експлуатацію, перевірити її роботу, але керівництво ТОВ «НВК «Маяк`вводити програму не вимагало; створену ним програму робочою назвати важко, оскільки вона потребувала доопрацювання, для проведення якого потрібні спеціалісти; хто був виробником програмно-технічного комплексу «Мехпрочність`йому не відомо; його робота виконувалась безпосередньо в офісі ТОВ «НВК «Маяк», що розташовувався в одній кімнаті.

Крім того, в матеріалах справи наявні пояснення директора ТОВ НВК «Маяк`ОСОБА_4., надані начальнику ГВ ПМ Печерського району м. Києва 23.04.04р., в яких ОСОБА_4 повідомляє, що на підприємстві, крім нього, працює всього 2 працівника за сумісництвом.

За даними АРМ «Облік» ДПІ у Оболонському районі чисельність працюючих на підприємстві ТОВ «НВК «Маяк»- 1 чоловік (7 стор. акту перевірки).

З наведених документальних доказів випливає, що залучені для написання алгоритмів та їх програмування для ПТК «Мехпрочність» спеціалісти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично здійснювали формальну роботу, яка не використовувалась та не вводилась в жоден з ПТК «Мехпрочність`задля якого створювалась та не коригувалась і не адаптувалась під конкретне металургійне обладнання, тобто ПТК «Мехпрочність`технічно не могли бути використані у роботі. Таким чином та враховуючи, що крім вищезазначених спеціалістів на підприємстві працювала 1 особа -директор ОСОБА_4 , суд вважає доведеними доводи податкового органу про те, що ТОВ «НВК «Маяк`не мало необхідних спеціалістів та виробничих потужностей для розробки, виробництва та зберігання ПТК «Мехпрочність».

В процесі розгляду справи судом були витребувані у позивача додаткові докази на підтвердження факту транспортування (доставки), зберігання програмно-технічного комплексу «Мехпрочність»у кількості 50 комплектів, які суду не подані

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.02р. гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_8 зареєстрували ТОВ «Стратус»; відповідно до реєстраційної картки останнього, надісланої 04.04.05р. Печерською районною у м. Києві державної адміністрацією на запит суду (а.с. 177 том І) керівником є ОСОБА_7

20.02.04р. ОСОБА_5 та ОСОБА_8 подали заяви про вивільнення їх зі складу учасників ТОВ «Стратус», 19.02.04р. протоколом зборів учасників №11/04 прийняті рішення про звільнення з посади ОСОБА_5 та ОСОБА_8 та передачу їх майнової частки у статутному фонді гр. ОСОБА_9

Наказом від 19.02.04р. №3/02-04 на посаду директора ТОВ «Стратус`призначено ОСОБА_9 , якому актом №1/0 від 19.02.04р. ОСОБА_8 передані відповідні документи, договори, податкові звіти тощо.

Протоколом зборів учасників ТОВ «Стратус`від 20.02.04р. №20/02 (дата «20»проставлена ручкою, попередня дата -«19»виправлена) у зв`язку з заявою ОСОБА_9 про звільнення призначено на посаду директора ОСОБА_10 , про що складено наказ від 20.02.04р. №20/2.

Згідно з пояснень одного із засновників ТОВ «Стратус»- ОСОБА_5., наданих оперуповноваженому ГВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 25.02.05р. ОСОБА_5 зареєстрував спільно з ОСОБА_8 ТОВ «Стратус`для зайняття підприємницькою діяльністю (торгівля взуттям), однак у зв`язку з відсутністю грошових коштів фінансово -господарська діяльність на підприємстві не велась; приблизно в лютому -березні 2004 року, підписавши пакет документів для переоформлення, ОСОБА_5 вийшов зі складу учасників товариства за власним бажанням; протокол зборів засновників ТОВ «Стратус»№4 від 20.02.04р., яким звільнено з посади директора ТОВ « Стратус`ОСОБА_7 та призначено на посаду директора ОСОБА_10 не підписував, підпис зроблено іншою особою; з ОСОБА_10 не знайомий, фінансово -господарський документів йому не передавав, на посаду не призначав.

Засновник ТОВ « Стратус`ОСОБА_8 в заяві від 07.04.04р., яка адресована начальнику КВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, пояснив, що не підписував наказ про призначення ОСОБА_10 директором ТОВ «Стратус`та акт прийому -передачі установчих та бухгалтерських документів від 20.02.04р., підпис у вказаних документах поставлено іншою особою.

Отже, із викладеного вбачається, що наказ №2/02-04 про звільнення з посади директора ТОВ « Стратус`ОСОБА_8. від 19.02.04р. та наказ №3/02-04 про призначення на посаду директора ОСОБА_9 , які як зазначає свідок ОСОБА_8 ним не підписувались, передують заяві ОСОБА_8 про звільнення його зі складу учасників ТОВ «Стратус».

Як вбачається з матеріалів справи, цього ж дня 20.02.04р. між позивачем (комітент) та ТОВ «Ювенал»(комісіонер) укладено договір комісії №20/02/04, відповідно до якого комісіонер за обумовлену договором винагороду зобов`язується за дорученням та за рахунок комітента здійснювати від свого імені та за рахунок комітента продаж на експорт товару комітента. Відповідно до специфікації №1 до договору назва продукції -ПТК «Мехпрочність», загальна сума 250 200 000,00 грн. Про виконання вказаного договору сторони склали акт прийому -передачі від 26.02.04р. Вказаний договір від комісіонера підписано директором ТОВ « Ювенал`ОСОБА_16 .

Перевіркою встановлено та відображено в акті, що 24.02.04р. ТОВ «Ювенал`уклало контракт №15 із компанією СA GMBH»(Німеччина) на реалізацію товару (ПТК «Мехпрочність»), за специфікацією загальна вартість -46 950 000 дол. США; відповідно до долученої до матеріалів справи ВМД №10200/4/010802 від 27.02.04р. експортером товару є ТОВ «Стратус», відправником -«ТОВ «Ювенал», імпортером та одержувачем товару -Компанія СA GMBH»(Німеччина), товар - ПТК «Мехпрочність`у кількості 50 комплектів, загальна фактурна вартість -250 238 805,00 грн. В акті перевірки податковим органом відображено, що оплата за експортований товар надійшла від Комісіонера на розрахункових рахунок позивача у повній сумі.

Згідно протоколу допиту свідка 06.09.04р. ОСОБА_16 , який на час укладення договору комісії від 20.02.04р. перебував на посаді директора ТОВ «Ювенал`та від імені ТОВ «Ювенал`підписав договір та акт прийому -передачі, ОСОБА_16 приблизно у травні 2003 року втратив паспорт, про ТОВ «Ювенал`інформації не має, директором вказаного товариства ніколи не був; ознайомившись з ксерокопією паспорта на ім`я ОСОБА_16 , вилученою в ході виїмки документів 20.08.04р. у ТОВ «Ювенал», наданої свідку для огляду слідчим слідчого управління СБУ під час допиту -свідок зазначив, що підпис на 1 та 3 сторінці паспорта належить йому, однак на фотокартках на 1 та 3 сторінках паспорта зображений не він; про діяльність Компанії RСA GMBH»свідку нічого не відомо, контракт із зазначеною фірмою ним не підписувався, при митному оформленні на Чернігівській регіональній митниці присутнім не був.

Також в матеріалах справи наявний протокол допиту управляючого фірмою СA GMBH» Аренда Райнера від 11.01.05р., який відібрано в рамках розгляду кримінально -митної справи відносно відповідальних осіб ТОВ «Ювенал». Свідок повідомив, що про зовнішньоекономічний договір між Компанією СA GMBH»та ТОВ «Ювенал» на поставку електронних конструктивних елементів йому нічого не відомо, співробітники ТОВ «Ювенал`не знайомі; з ТОВ «Ювенал`було укладено лише один договір у жовтні 2003 року про експорт управляючих приладів для свердлувальних машин; накопичувальні диски, що є предметом справи, не надходили у Федеративну Республіку Німеччина.

Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку експерта №147 від 14.04.05р., наданого експертом Експертно -криміналістичної служби НТУ СБ України - підписи в контракті №15 від 24.02.04р. та в контракті №22 від 23.04.04р. перед написом Arend" виконані не Райнером Арендом, а іншою (ими) особою (ами).

Позивач на вимогу суду зовнішньоекономічний контракт та звіт комісіонера не надав, разом з тим їх наявність встановлена перевіркою та не заперечується сторонами.

Вищезазначені докази, пояснення свідків свідчать про те, що операції з подальшої реалізації товару за межі митної території України через комісіонера оформлені тільки документально, невстановленими особами, що не мали відношення до ТОВ «Ювенал» та фірми СA GMBH».

Крім того, податковим органом долучено до матеріалів справи висновок судово -технічної експертизи документів по кримінальній справі №70-00443 Київського науково - дослідного інституту судових експертиз №11221/11222. Відповідно до вказаного висновку сертифікат відповідності серії ВБ №024150, реєстровий № UAI. 066.98133-03, виданий на партію однотипних програмно-технічних комплексів «Мехпрочність`в кількості 60 шт., який було надано ТОВ «Стратус`в пакеті документів до Чернігівської митниці для оформлення ВМД на експорт ПТК «Мехпрочність»- виготовлено з використанням одного і того ж оригіналу сертифікату відповідності ВБ №024150, реєстровий № UAI. 066.98133-03 у проміжні копії якого вносились зміни у відповідний зміст фрагментів тексту та були нанесені відтиски печатки від імені НВП «Київський інститут автоматики`або використовувалось його зображення.

Наведені обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з купівлі-продажу програмно -технічний комплекс не мали товарного характеру, угоди на купівлю та реалізацію товару не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цими угодами.

На підтвердження «безтоварності`господарської операції податковим органом долучені до матеріалів справи аналітичні довідки, складені Головним державним податковим ревізором -інспектором відділу по взаємодії з правоохоронними органами управління податкового контролю юридичних осіб ДПА у м. Києві в ході аналізу виписок банку в іноземній валюті, з яких вбачається, що протягом 5-16 та 19 березня 2004 року за рахунок валютних коштів в розмірі 138 345 211,80 грн. ( по курсу НБУ, що діяв на той час) та в розмірі 111 919 700,00 грн. (в тому числі ПДВ 18 653 283, 30 грн. ) та кредитних коштів в сумі 50 000 000,00 грн., які належать ЗАТ «Прайм -Банк»було створено видимість розрахунків ТОВ «Стратус`за програмно -технічний комплекс «Мехпрочність»шляхом багаторазового перерахування коштів між ТОВ «Ювенал», ТОВ «НВП «Маяк`тощо.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що позивач фактично сплатив постачальнику ПДВ в сумі 50 млн. грн. в ціні товару ( програмно -технічного комплексу «Мехпрочність»)

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону /в редакції, чинній до внесення змін і доповнень згідно з Законом України № 398-Y від 30.11.2006р./, податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Таким чином, за змістом наведених норм Закону, до складу податкового кредиту можуть бути віднесені тільки ті суми податку на додану вартість, які сплачені у звґязку з придбанням товарів, послуг чи основних фондів, призначених для використання в межах господарської діяльності платника податку.

За встановлення судом факту непридбання товарно -матеріальних цінностей у ТОВ «НВК «Маяк»», сама по собі наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених у ній сум до податкового кредиту.

Доводи позивача про те, що право на податковий кредит може припинитись тільки у разі визнання судом недійним договору не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобов`язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства ( ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.229 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким , що порушує публічний порядок , а тому згідно ч.2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що пов`язані з його недійсністю.

За наведених правових норм, первинні бухгалтерські документи, оформлені за фіктивними господарськими операціями не можуть вважатися підставою для бухгалтерського та податкового обліку таких операцій, адже за вимогами ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні`від 16.07.1999 року N 996-XIV, такі первинні документи мають фіксувати реальний факт здійснення господарської операції.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про правомірність доводів податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту за лютий 2004 року у розмірі 50 000 000,00 грн., у зв`язку з чим суд вважає правомірним податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 18.06.04р. №592308/0, а відтак, відсутніми правові підстави для бюджетного відшкодування вказаної суми, отже, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законом України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В:

відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 27.10.09р.