СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2019 р.                                                                   Справа № 905/757/19  

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Дучал Н.М. , суддя  Хачатрян В.С. ,

при секретарі судового засідання  Рудик Т.С. ,

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: Костікова О.О. адвокат за дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за вх. №2382 Д/1 на рішення господарського суду Донецької області від 01.07.19 (повний текст складено 08.07.2019, суддя Сковородіна О.М.) у справі № 905/757/19

за      позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма ААС", м.Маріуполь, Донецька область,

до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь, Донецька область,

про стягнення 622 383, 22 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю       “Науково-виробнича фірма ААС» м.Маріуполь       звернулось з позовною заявою до      Приватного акціонерного товариства      «Металургійний комбінат «      Азовсталь»       про стягнення 622      383, 22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №2017/62ск від 04.01.2017р. щодо оплати вартості виконаних робіт.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.07.2019 р.  у справі №905/757/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю      «Науково-виробнича фірма ААС»      до Приватного акціонерного товариства      «Металургійний комбінат «      Азовсталь»       про стягнення: основної суми боргу в розмірі 553      009,20 грн.      задоволено, 3% річних в розмірі 4      475,40 грн.      задоволено, інфляційних втрат в розмірі 11      193,75 грн.      задоволено,      пені в сумі 53      704,87 грн.      задоволено частково в розмірі 53      159,45 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства      Металургійний комбінат      Азовсталь      на користь Товариства з обмеженою відповідальністю      «Науково-виробнича фірма ААС      » основну суму боргу в розмірі 553      009,20 грн., 3% річних в розмірі 4      475,40 грн., інфляційні втрати в розмірі 11      193,75 грн.,      пеню в розмірі 53      159,45 грн.; витрати на оплату судового збору в розмірі 9 327,57 грн.; витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 30      000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог      відмовлено.

Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог в частині їх задоволення.

Не погодившись з прийнятим рішенням,  Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь»  звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою,  в якій просить рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення по справі прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права без врахування усіх обставин справи. Зокрема,  посилається, що судом першої інстанції безпідставно було залучено до матеріалів справи нові докази без письмового обґрунтування причин не надання таких доказів під час звернення до суду. Крім того, судом першої інстанції не було враховано тяжкий фінансовий стан відповідача, який спричинено тим, що відповідач здійснює свою підприємницьку діяльність на території АТО та знаходиться в безпосередній близькості від лінії зіткнення. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій на 90%, чим було порушено ст.551 ЦК України, ст.237 ГК України. Не погоджується з рішенням суду щодо стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись, що її розмір є необґрунтованим. Суд першої інстанції розглядав справу в спрощеному провадженні, тобто як справу незначної складності, при цьому дійшов помилкового висновку, що понесені позивачем витрати на професійну допомогу в розмірі 30 000 грн пов`язані  з розглядом  даної справи. Вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн є вкрай завищеними та не відповідають принципам співмірності згідно з вимогами ст.126 ГПК України та не підтверджуються матеріалами справи.   

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 р. відкрите апеляційне провадження у справі та встановлено строк на подання відзивів на апеляційну скаргу до 20.08.2019 р.

13.08.2019 р. на адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просять рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилається, що  відповідно до приписів ст.177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню. Після отримання заперечення відповідача стосовно не отримання рахунків, копії зазначених  рахунків з відмітками про їх отримання відповідачем, були надані до справи  разом з відповіддю на відзив.  Наголошує, що позивач також проводить свою діяльність у м. Маріуполь, тобто на території проведення АТО, а тому суд першої інстанції обґрунтовано не задовольнив клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій на 90 % . Наполягає, що гонорар на правничу допомогу є розумним, зважаючи  розмір заборгованості,  а також сплати податків та відрахувань юридичною особою, оскільки гонорар перераховано юридичному бюро.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 р. розгляд справи призначено на 19.09.2019 р.

У зв`язку з відпусткою судді Терещенко О.І., яка входила до складу колегії суддів, на час розгляду справи, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 19.09.2019 р., було призначено  повторний  автоматизований розподіл справи № 905/757/19, за наслідками якого визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Дучал Н.М., суддя Хачатрян В.С.  

Розгляд справи відкладався на 26.09.2019 р. (ухвала від 19.09.2019)

На адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача по справі  електронною поштою надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.     

В судове засідання, призначене на 26.09.2019 р з`явився представник заявника апеляційної скарги, який підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі.

Представники позивача в судове засідання не з`явилися. Про час  та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Явка представників сторін не визнавалася обов`язковою.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України,  суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. (ст.270 ГПК України)

Заслухавши доповідь головуючого по справі (судді-доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, які з`явилися у судове засідання,  перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції  норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено.

04.01.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю      «Науково-виробнича фірма ААС      » (далі      підрядник або позивач) та Приватним акціонерним товариством       «Металургійний комбінат       «Азовсталь»       (далі - замовник або відповідач) було укладено договір підряду №2017/62ск (далі      договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору, підрядник зобов`язується власними та/або залученими силами за завданням замовника у відповідності з умовами даного договору виконати роботи, передбачені графіком проведення ремонтів на ПрАТ «МК «Азовсталь», договірними цінами та/або заявками замовника.

Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи.

Згідно з п. 2.1 договору вартість, вид та об`єм всіх робіт, які виконуються за договором, визначаються договірними цінами, які містять посилання на даний договір та є його невід`ємною частиною.

За приписами п. 3.1 договору, підрядник зобов`язаний виконати роботи в строки, визначені в узгодженому сторонами графіку, який є невід`ємною частиною відповідної договірної ціни.

Як вбачається з п.п. 4.1, 4.1.1  договору , замовник сплачує підряднику вартість робіт виконаних на підставі даного договору та у відповідності з його умовами в наступному порядку:

Розрахунок за виконані роботи у розмірі вартості виконаних робіт здійснюється в розмірі вартості виконаних робіт здійснюється замовником після підписання двостороннього акту приймання-передачі виконаних робіт шляхом оплати грошовими коштами на поточний рахунок підрядника, вказаний у даному договорі, впродовж 45 банківських днів з дати акцепту рахунку підрядника, виставленого на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Рахунок виставляється підрядником не пізніше 2го числа місяця, наступного за місяцем виконаних робіт.

Відповідно до п. 16.2 договору, у разі порушення замовником строків оплати виконаних робіт, передбачених даним договором, він сплачує підряднику штраф в розмірі 0,5% від вартості виконаних, але не оплачених робіт за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Пунктом 18.1 та договору встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017р., а в частині гарантійних зобов`язань та санкцій за їх порушення      до закінчення гарантійного строку.

Додатковою угодою №3 до договору змінено редакцію п. 18.1 договору та вказано, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018р., а в частині гарантійних зобов`язань та санкцій за їх порушення      до закінчення гарантійного строку.

Також, додатковими угодами змінювалась вартість договору та строк оплати за певні роботи.

Договір підряду №2017/62ск від 04.01.2017р. та укладені в його межах додаткові угоди підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень.

Позивачем з метою дотримання умов договору №2017/62ск від 04.01.2017р. були виконані підрядні роботи, у зв`язку з чим між сторонами підписано акти приймання виконаних робіт: №305/8851 на суму 4585,20 грн.; №303/8852 на суму 1264,80 грн.; №291/8848 на суму 89121,60 грн.; №292/8849 на суму 42      343,20 грн.; №330/7596 на суму 1      264,80 грн.; №328/7597 на суму 4585,20 грн.; №329/6038 на суму 11      502,00 грн.;      №327/6039 на суму 10      938,00 грн.; №316/7238 на суму 31      258,80 грн.; №315/7237 на суму 31      270,80 грн.; №318/8930 на суму 28      689,60 грн.; №317/6988 на суму 86      190,00 грн.; №322/5433 на суму 59790,00 грн.; №319/5432 на суму 15      684,00 грн.; №320/5431 на суму 18      354,00 грн.; №321/5434 на суму 14      404,80 грн.; №312/5537 на суму 13      342,80 грн.; №313/5539 на суму 6      393,60 грн.; №314/5538 на суму 10      053,60 грн.; №311/5536 на суму 71      972,40 грн.

На підставі вищевказаних актів позивачем були виставлені рахунки на оплату: №521 від 27.11.2018р. на суму 5850,00 грн. (акти №305/8851, №303/8852); №522 від 27.11.2018р.      на суму 131      464,80 грн. (акти №291/8848, №292/8849), №547 від 20.12.2018р. на суму 22      440,00 грн. (акти №329/6038,      №327/6039), №548 від 20.12.2018р. на суму 5 850,00 грн. (акти №330/7596, №328/7597), №549 від 20.12.2018р. на суму 62      529,60 грн. (акти №316/7238, №315/7237), №550 від 20.12.2018р. на суму 28      689,60 грн. (акт №318/8930), №551 від 20.12.2018р. на суму 86      190,00 грн. (акт №317/6988), №552 від 20.12.2018р. на суму 59      790,00 грн. (акт №322/5433), №553 від 20.12.2018р. на суму 48      442,80 грн. (акти №319/5432, №320/5431, №321/5434), №554 від 20.12.2018р. на суму 29790,00 грн. (акти №312/5537, №313/5539, №314/5538), №555 від 20.12.2018р. на суму 71      972,40 грн. (акт №311/5536).

Рахунки були прийняті відповідачем, що підтверджується відповідним штампом ПрАТ «МК «Азовсталь» на кожному рахунку.

Загальний розмір заборгованості становить 553      009,20 грн.

За рахунками №521 від 27.11.2018р. на суму 5850,00 грн., №522 від 27.11.2018р. останнім днем для здійснення оплати було      01.02.2019      (з урахуванням святкових днів та перенесення робочих днів на суботи), за рахунками №547 від 20.12.2018р. на суму 22      440,00 грн., №548 від 20.12.2018р. на суму 5 850,00 грн., №549 від 20.12.2018р. на суму 62      529,60 грн., №550 від 20.12.2018р. на суму 28      689,60 грн., №551 від 20.12.2018р. на суму 86      190,00 грн., №552 від 20.12.2018р. на суму 59      790,00 грн., №553 від 20.12.2018р. на суму 48      442,80 грн., №554 від 20.12.2018р. на суму 29790,00 грн., №555 від 20.12.2018р. на суму 71      972,40 грн. останнім днем для здійснення оплати було      26.02.2019      (з урахуванням святкових днів).

Відповідачем свої зобов`язання щодо оплати підрядних робіт в сумі 553      009,20 грн. не були виконані.

11.04.2019р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію б/н від 10.04.2019р., в якій просив погасити заборгованість в розмірі 553      009,20 грн.

Відповідачем заборгованість в розмірі 553      009,20 грн. не була оплачена, тому, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість , три відсотка річних та інфляційні втрати, а також пеню.

Як зазначалося вище,  позовні вимоги задоволено частково.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на нижче викладене.  

Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що  цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.  Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ст.14 ЦК України).  

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України,  зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до      ст.629 ЦК  України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Згідно зі      ст.610 ЦК України      порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно приписів ст. 837 ЦК України,  за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як зазначалося вище, між сторонами було підписано Договір підряду №2017/62ск (далі      договір), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору, підрядник зобов`язується власними та/або залученими силами за завданням замовника у відповідності з умовами даного договору виконати роботи, передбачені графіком проведення ремонтів на ПрАТ «МК «Азовсталь», договірними цінами та/або заявками замовника, а  Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи.

Свої зобов`язання за договором підряду відповідач виконував не належним чином внаслідок чого утворилася заборгованість 553      009,20 грн. , розмір якої підтверджено матеріалами справи.

Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

Відповідно до приписів ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних та пені, яка передбачена договором.

Що стосується твердження заявника апеляційної скарги про неправомірне прийняття судом першої інстанції від позивача по справі копії рахунків з відміткою відповідача про їх отримання.

Відповідно до умов договору підряду, розрахунок за виконані роботи у розмірі вартості виконаних робіт здійснюється в розмірі вартості виконаних робіт здійснюється замовником після підписання двостороннього акту приймання-передачі виконаних робіт шляхом оплати грошовими коштами на поточний рахунок підрядника, вказаний у даному договорі, впродовж 45 банківських днів з дати акцепту рахунку підрядника, виставленого на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Рахунок виставляється підрядником не пізніше 2го числа місяця, наступного за місяцем виконаних робіт.  (п.4.1.1 Договору підряду)

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, при зверненні до господарського суду разом з позовною заявою було надано відповідні копії рахунків.

Оскільки відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечувався факт отримання рахунків, позивач на підставі ст.166 ГПК України,  у відповіді на відзив виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення та надав додатково копії рахунків, які вже раніше  було надано суду разом  до позовною заявою.

За таких обставин, твердження заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права,  що призвело до прийняття не правильного рішення, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження.

Що стосується не задоволення судом першої інстанції клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Частина  3       ст. 551 ЦК України       встановлює, що розмір      неустойки      може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру      неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до      статті 233 Господарського кодексу України      у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином,  зменшення розміру неустойки є правом суду, при використанні якого мають враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів      ст.86 ГПК кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції відмовив відповідачу у задоволенні його клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Заявник апеляційної скарги вважає таку відмову безпідставною, оскільки судом першої інстанції не було враховано тяжкий фінансовий стан відповідача, проведення ним підприємницької діяльності на території АТО та знаходження його  в безпосередній близькості від лінії зіткнення.   

Про те, як свідчать матеріали справи, позивач також знаходиться у місті Маріуполі та здійснює свою підприємницьку діяльність на території АТО та знаходиться в безпосередній близькості від лінії зіткнення.

При цьому, зазначені обставини (здійснення відповідачем підприємницької діяльності в безпосередній близькості від лінії зіткнення) існували і під час підписані між сторонами договору підряду, за яким у відповідача виникла заборгованість.

Судова колегія також бере до уваги, що   згідно частини другої      статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.617 ЦК України,  особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями ( ст.96 ЦК України)

В матеріалах справи відсутні докази того, що належне виконання зобов`язань відповідача згідно договору виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, надзвичайних і невідворотних обставин, а також докази того, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що позивачем нараховано пеню у зв`язку з несплатою основної суми боргу, суд першої інстанції  дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Що стосується витрат на правничу допомогу.

На підтвердження повноважень та понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:

- довіреність б/н від 03.04.2019р. ;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4367;

- договір №2017/62/2019 про надання правової допомоги від 03.04.2019р., пунктом 5.2 якого встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю      Науково-виробнича фірма ААС      сплачує на користь адвоката гонорар за правову допомогу, а саме: претензійну, позовну роботу та представлення клієнта у господарському суді Донецької області 30      000,00 грн.;

- платіжне доручення №187 від 18.04.2019р. на суму 30      000,00 грн. про оплату послуг за договором №2017/62/2019 від 03.04.2019р.

Статею 123 Г ПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно      ст.126 Господарського процесуального кодексу України      витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)      розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)      розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).

Відповідно до приписів частини 4      ст.126 ГПК України      розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

До матеріалів справи долучено  документи, що підтверджують витрати відповідача пов`язані з оплатою ним послуг, наданих адвокатом, а також документи, що підтверджують представництво інтересів позивача саме адвокатом.

Посилання заявника апеляційної скарги на їх не співмірність, спростовується матеріалам справи. Зокрема, під час звернення до суду з позовною заявою адвокатом було подано копії документів, які підтверджують наявність заборгованості та інші обставини справи у кількості більш  600 аркушів, які містяться у 4 томах справи. Судові засіданні проводилися судом першої інстанції неодноразово і в них приймав участь адвокат позивача.    

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого  висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено, що понесені ним витрати та професійну допомогу в розмірі 30      000,00 грн. пов`язані з розглядом даної справи № 905/757/19, а зазначений розмір таких витрат є обґрунтованим, пропорційним розміру майнової вимоги, співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Відповідно до приписів ст. 275 ГПК України,  Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ст.276 ГПК України)

З огляду на вище викладене,  судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по справі було правильно застосовано норми матеріального права та  процесуального права у зв`язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.   

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду, –

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь, Донецька область, на рішення господарського суду Донецької області від 01.07.19 у справі № 905/757/19 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Донецької області від 01.07.19 у справі №905/757/19 залишити без змін.

Постанова набуває чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена на адресу Верховного Суду протягом 20 днів з дати виготовлення  та підписання повного тексту постанови в порядку встановленому ст.ст. 287- 289 ГПК України.

          Повний текст постанови складено та підписано 30.09.2019.

Головуючий суддя                                                                    О.І. Склярук

Суддя                                                                                          Н.М. Дучал  

Суддя                                                                                           В.С. Хачатрян