ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2019 року

Київ

справа №805/2790/17-а

адміністративне провадження №К/9901/37863/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Уханенка С. А.,

суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Кабінету Міністрів України, Кабінету Міністрів України, третя особа - Міністерство юстиції України, про визнання протиправними дій, зобов`язання розглянути звернення та письмово повідомити про результати розгляду, провадження за якою відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року (головуючого судді - Олішевської В.В., судді: Кошкош О.О., Христофорова А.Б.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року (головуючий суддя - Геращенко І.В., судді: Сіваченко І.В., Шишов О.О.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Секретаріату Кабінету Міністрів України, Кабінету Міністрів України в якому, уточнивши позовні вимоги, просив: визнати протиправними дії Секретаріату Кабінету Міністрів України щодо направлення його звернення від 11 липня 2017 року на розгляд Міністерству юстиції України, зобов`язати відповідача розглянути звернення по суті та письмово повідомити про результати його розгляду.

2. Позов обґрунтовано тим, що відповідно до Закону України «Про звернення громадян» 11 липня 2017 року він направив до відповідача скаргу на дії посадових осіб Міністерства юстиції України. Посилаючись на те, що його звернення відповідач неправомірно передав на розгляд Міністерству юстиції України, що суперечить вимогам статті 7 Закону України «Про звернення громадян», просив суд задовольнити позов.

ІІ. Встановлені судами обставини справи

3. 11 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Прем`єр-Міністра України Гройсмана В.Б., у якій послався на те, що наказом Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року № 3053/5 затверджено Порядок допуску до професії приватного виконавця (далі - Порядок). Відповідно до пунктів 1-2 Розділу 2 цього Порядку Інститут права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України є у переліку закладів, які мають право проводити курси з отримання знань у сфері примусового виконання судових рішень і рішень інших органів з видачею свідоцтва про проходження навчання.

4. На сайті Міністерства юстиції України з 28 листопада 2016 року розміщено об`яву про початок навчальних курсів у галузі права щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів, вартість таких занять складала 6 100,00 грн. Зазначену суму ОСОБА_1 перерахував на рахунок виконавця - Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України, 16 листопада 2016 року. Надалі дата початку проходження навчання неодноразово змінювалась.

5. Враховуючи те, що курси за попереднім оголошенням так і не було не проведено, 26 грудня 2016 року на сайті Міністерства юстиції України знову розміщено об`яву про проходження навчання та необхідність знову повторно подати документи у зв`язку зі змінами у законодавстві.

6. Позивачем 27 грудня 2016 року вдруге направлено заявку на проходження навчання за новими правилами, але його не включено ані до першого, ані до другого набору слухачів цих курсів, що стало підставою для його звернення до правоохоронних органів зі скаргами. Надалі ОСОБА_1 переведено з третього до другого набору навчальних курсів і з 03 по 28 квітня 2017 року він пройшов навчання, після закінчення якого подав заявку про допуск до складання кваліфікаційного іспиту Тимчасовій кваліфікаційній комісії приватних виконавців. Заявку про допуск до складання кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 подавав двічі через втрату документів Міністерством юстиції України.

7. Листом Міністерства юстиції України від 20 червня 2017 року № 17764-0-33-17 ОСОБА_1 повідомлено про допуск до складання кваліфікаційного іспиту, проведення якого призначено на 30 червня 2017 року. Проте іспит не було проведено через технічні недоліки у роботі системи тестування, внаслідок чого дату його проведення перенесено на 03 липня 2017 року.

8. Позивач є військовослужбовцем та учасником бойових дій в зоні АТО, тому узгодивши з командуванням конкретний день увільнення, він не мав права затриматись у місті Києві за умовами несення служби і не зміг прибути на кваліфікаційний іспит 03 липня 2017 року, у зв`язку з чим, був позбавлений можливості здати кваліфікаційний іспит приватного виконавця.

9. Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до відповідача зі скаргою на дії посадових осіб Міністерства юстиції України, зокрема членів Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців, яку очолював заступник Міністра з питань виконавчої служби Шкляр Сергій Володимирович , які, на його думку, створили штучні перешкоди заявнику у доступі до професії приватного виконавця.

10. Зазначену скаргу від 11 липня 2017 року направлено на адресу Прем`єр-міністра України Гройсмана В.Б., однак 18 липня 2017 року Управління з питань роботи із зверненням громадян при Секретаріаті Кабінету Міністрів України повідомило позивача про те, що його лист надіслано Міністерству юстиції України 18 липня 2017 року за № 41-М-016973/05 відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» для розгляду і надання відповіді.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.

11. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року, у позові відмовлено.

12. Вирішуючи спір та відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що порушене позивачем у скарзі від 11 липня 2017 року питання стосується діяльності посадових осіб Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України, тому відповідач правомірно направив звернення до Міністерства юстиції України, як до органу, який уповноважений його розглянути.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін.

13. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.

14. Заявник зазначив, що судами неправильно застосовано норми Закону України «Про звернення громадян», оскільки його скарга стосується саме неправомірних дій Міністра юстиції України та інших посадових осіб, які, у тому числі, є членами Кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України. Враховуючи те, що така комісія не є самостійним органом і є підрозділом Міністерства юстиції України, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, останній зобов`язаний розглядати скарги на дії та рішення Міністерства юстиції України та його посадових осіб.

15. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

16. Відзиви на касаційну скаргу від Секретаріату Кабінету Міністрів України та Кабінету Міністрів України не надійшли.

17. Предметом спору у зазначеній справі є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо передачі скарги до органу, який вирішує питання, порушені заявником у скарзі.

V. Джерела права й акти їх застосування

18. Частинами першою - другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

19. За правилами частини першої статті 1 Закону «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

20. За визначенням, наведеним у частині третій статті 3 Закону України «Про звернення громадян» скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

21. Частинами третьою - четвертою статті 7 Закону «Про звернення громадян» встановлено, що у випадку, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

22. За правилами частини першої статті 20 цього Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення,- невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

23. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що кожен з громадян має гарантоване право звернутись до уповноваженого органу із проханням сприяти реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів, а орган, до якого він звернувся зобов`язаний об`єктивно і вчасно розглянути таке звернення, надати мотивовану відповідь у строки встановленні статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» та повідомити особу про наслідки розгляду.

24. У випадку, якщо питання, порушені особою у зверненні, не входять до повноважень органу, який його отримав, така заява пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, який уповноважений вирішувати такі питання. Водночас законом заборонено направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

25. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначені Законом України від 27 лютого 2014 року № 794-VIII «Про Кабінет Міністрів України» (далі - Закон № 794-VIII) статтею 42 якого визначенні повноваження Прем`єр-міністра України.

26. Відповідно до частини третьої статті 42 Закону № 794-VIII, для здійснення Прем`єр-міністром України своїх повноважень у складі Секретаріату Кабінету Міністрів України утворюється патронатна служба - апарат Прем`єр-міністра України, керівник якого призначається на посаду та звільняється з посади Прем`єр-міністром України.

27. Частинами першою - другою статті 47 Закону № 794-VIII встановлено, що Секретаріат Кабінету Міністрів України здійснює організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України. Секретаріат Кабінету Міністрів України забезпечує підготовку та проведення засідань Кабінету Міністрів України та діяльність Прем`єр-міністра України, Першого віце-прем`єр-міністра України, віце-прем`єр-міністрів України та міністрів України, які не очолюють міністерства. Секретаріат здійснює контроль за своєчасним поданням органами виконавчої влади проектів законів, проектів актів Кабінету Міністрів України, інших документів для підготовки їх до розгляду Кабінетом Міністрів України. Секретаріат Кабінету Міністрів України забезпечує відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» розгляд та надання відповідей на запити, що надходять до Кабінету Міністрів України (частина третя статті 47 Закону № 794-VIII).

28. Правовий статус Кваліфікаційної комісії приватних виконавців встановлений Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII), а на час виникнення спірних правовідносин, діяла Тимчасова кваліфікаційна комісія приватних виконавців, завдання, функції та порядок діяльності якої, визначались Положенням про Тимчасову кваліфікаційну комісію приватних виконавців, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2430/5 (далі - Положення № 2430/5).

29. Частиною третьою статті 19 Закону № 1403-VIII та пунктом 7 Положення № 2430/5 встановлено, що Головою Кваліфікаційної комісії є Міністр юстиції України або заступник Міністра юстиції України.

VI. Позиція Верховного Суду

30. Перевіряючи обставини справи суди встановили, що зміст скарги від 11 липня 2017 року свідчить про те, що позивач скаржиться на протиправність дій членів Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців, що виразилось у затягуванні строків здачі кваліфікаційного іспиту приватного виконавця, внаслідок чого позивач, за незалежних від нього причин, був позбавлений можливості здати такий іспит. Скаргу адресовано на ім`я Прем`єр-міністра України Гройсмана В.Б. Водночас у цій скарзі позивач просив забезпечити можливість організувати виїзне засідання вказаної комісії безпосередньо у зону АТО, на якому він міг би здати кваліфікаційний іспит.

31. Відповідно до пункту 1 Положення № 2430/5 Тимчасову кваліфікаційну комісію приватних виконавців утворено при Міністерстві юстиції України. Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 19 Закону № 1403-VIII склад комісії також затверджується Міністерством юстиції України. Тому Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідач правомірно передав скаргу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, як органу, який координує діяльність комісії та уповноважений вирішити порушені позивачем у скарзі питання по суті, оскільки Прем`єр-міністр України, виходячи з обсягу наданих йому повноважень, не вирішує такі питання.

32. Верховний Суд зазначає, що вирішення будь-яких організаційних питань, безпосередньо пов`язаних з проходженням навчання у сфері примусового виконання судових рішень і рішень інших органів, не вирішується органом, до компетенції якого такі повноваження не входять. Враховуючи те, що у скарзі позивач одночасно просив Прем`єр-міністра України забезпечити можливість організації виїзного засідання комісії з метою здачі кваліфікаційного іспиту приватного виконавця, відповідач правомірно скерував звернення до Міністерства юстиції України, яке і займається вирішенням таких організаційних питань.

33. Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що відповідачем порушено приписи частини четвертої статті 7 Закону «Про звернення громадян» щодо заборони передавати скарги органу чи посадовій особі дії чи рішення яких оскаржуються, оскільки позивач оскаржує дії членів комісії, створеної при Міністерстві юстиції України і яку очолював заступник Міністра з питань виконавчої служби Шкляр С . В., а не Міністр юстиції України.

34. Враховуючи предмет спору у цій справі, характер спірних правовідносин та обраний позивачем спосіб захисту, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача.

35. Інші доводи та аргументи позивача зводяться до переоцінки доказів, не стосуються правовідносин, які є предметом спору у цій справі і не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

36. Вирішуючи спір, судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допущено порушень норм матеріального та процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

37. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

38. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська