Справа №  2-А-27/2010 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18 січня 2010 року     Первомайський міськрайонний суд  Миколаївської області

                                              в складі: головуючого – судді Панькова Д.А.

                                                              при секретарі – Панчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Первомайську  справу  за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області про зобов’язання виплати щорічної допомоги на оздоровлення, -

  В С Т А Н О В И В :

   У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради в якому просив зобов’язати відповідача виплатити йому щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 – 2009 роки у розмірі 12 (4х3) мінімальних заробітних плат з розрахунку розміру заробітної плати на час виплати.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що що він має статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому відповідач зобов’язаний щорічно виплачувати передбачену Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 від 28.01.1991 року допомогу на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат. Оскільки відповідач на протязі 2007-2009 років будь яких заходів з приводу виплати вказаної допомоги не вживав, хоча позивач щорічно звертався з відповідними заявами, він вимушений звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, просив задовольнити позов у повному обсязі.

   Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення вимог та зазначив, що позивач не звертався до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області на протязі 2007-2009 років з відповідними заявами про виплату щорічної допомоги на оздоровлення, а тому така допомога йому не виплачувалась. Крім того представник відповідача зазначив, що відповідна допомога виплачується управлінням відповідно до Постанови КМУ від 26.07.1996р. № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Постанови КМУ від 12.07.2005р. № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому просив відмовити у задоволенні вимог позивача щодо стягнення щорічної компенсації на оздоровлення з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати компенсації. На протязі 2007-2009 років законами про державний бюджет було надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Представник відповідача також наголошував на тому, що позивач не є безпосереднім учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, і отримав статус ліквідатора, оскільки приймав участь у випробовуваннях  ядерної зброї у м. Семипалатинськ, а тому, на думку відповідача не має права на отримання вищевказаної допомоги.

     В судовому засіданні було встановлено, що позивач проходив військову службу з 1967 по 1983 роки на ядерному випробувальному полігоні в м. Семипалатинськ-21, в 1996 році йому надана третя, а з 2001 року, як інваліду 3-ої групи – перша категорія осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується виданим йому посвідченням серії А №083913 від 21.09.2001 року.

З метою встановлення відповідних пільг та компенсацій ст. 14 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, при цьому до 1-ої, 2-ої чи 3-ої категорії також прирівнюються громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

В розділі VІІІ Закону встановлені компенсації громадянам, віднесеним до 1-4 категоріям осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Дійсно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено право учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи виплату  щорічної  допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат на час виплати.

Згідно з ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати щорічної допомоги на оздоровлення. В судовому засіданні встановлено, що позивач на протязі 2007-2008 років не звертався до відповідача з вимогою надати йому щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат. У  2009 році 22 липня до відповідача від позивача надходила заява, в якій він зокрема зазначав про бажання отримати вказану допомогу. Порядком виплати органами соціального захисту населення щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.01.2000 року №1, було встановлено, що підставою для призначення допомоги на оздоровлення є, зокрема, письмова заява особи, якій провадиться виплата допомоги. Приймаючи до уваги, що виплат за заявами позивача відповідачем не проводилось, а встановлена допомога на оздоровлення має щорічний характер, розмір мінімальної заробітної плати має визначатись не на час розгляду справи судом, а на час виникнення вимоги. За таких обставин, щорічна допомога на оздоровлення за 2009 рік, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати встановленої у червні 2009 року, складає 2520 грн. (630 грн. х 4).

Крім того, суд вважає, що позивач пропустив передбачений ч.2 ст. 99 КАС України строк звернення до суду з приводу невиплати відповідачем щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 рік, а тому, виходячи з вищенаведеного, позовна заява підлягає частковому задоволенню, необхідно зобов’язати відповідача виплатити  ОСОБА_1  щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік у сумі –  2520 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.71, 86, 159 – 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов’язати Управління праці і соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області виплатити  ОСОБА_1  щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік у сумі –  2520 (дві тисячі п’ятсот двадцять) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської обл., якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, а якщо було подано, то через 20 днів, в разі коли апеляційна скарга не була подана до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської обл.

На  постанову може бути подана апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня її проголошення, через Первомайський міськрайонний суд до Апеляційного адміністративного суду Одеської області. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений  для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: