Справа №2-о-16/2010р.

Р   І   Ш   Е   Н   Н  Я

І  М Е Н Е  М          У  К  Р  А  Ї  Н  И

04 березня 2008 р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі : головуючого-судді Сотської С.О.

                 при секретарі –  Биковій О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання особи безвісти відсутньою.

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

    ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить визнати її колишнього співмешканця ОСОБА_2 безвісно відсутнім, посилаючись на те, що в 1995 році ОСОБА_2 покинув сім’ю, виїхав у село Добре, Баштанського району Миколаївської області, а в 2001 році виїхав в невідомому напрямку, що підтверджується  довідкою Добренської сільської ради Баштанського району миколаївської області від 15 грудня 2009 року. На теперішній час місце проживання ОСОБА_2 встановити не можливо, хоча й були прийняті міри.

Визнання безвісно відсутнім її колишнього співмешканця заявниця обґрунтовує тим, що встановлення даного факту їй необхідно для призначення пенсії неповнолітній дочці, батьком якої є ОСОБА_2 в зв’язку з втратою годувальника.

В судовому засіданні заявниця доводи заяви підтримала.    

    Представник зацікавленої особи – управління Пенсійного фонду України, Управління праці та соціального захисту населення. в місті Первомайську, проти задоволення заяви не заперечували.

    Суд, заслухавши пояснення заявниці, представників  зацікавлених осіб, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи дійшов до наступного.

    Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

    Відповідно до ст. 43 ЦК України фізична особа може бути судом визнана безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

    Факт відсутності відомостей про місце перебування ОСОБА_3 в місці його постійного проживання протягом одного року підтверджується зібраними у справі доказами.

    Допитані свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (брат ОСОБА_2В.) кожний окремо, показали, що починаючи з 2001 року за місцем постійного проживання ОСОБА_2 не бачили, де він може знаходитися не знають, ніякої допомоги дитині він не надає.

    ОСОБА_6 також суду повідомив, що ОСОБА_2 з родичами з вказаного часу стосунків не підтримує, на поховання рідних не приїздив.

    На запит з адресного бюро за місцем проживання родичів ОСОБА_2 надійшли відповіді про відсутність даних про його місцеперебування.

    З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів повідомлених свідками. Їх показання об’єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

    Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦК України у разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісно відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Оскільки матеріали справи свідчать про те, що останні відомості про ОСОБА_7 були отримані в липні 2005 року, то початком його безвісної відсутності слід вважати 1 серпня 2005 року.

    Задоволення заяви ОСОБА_8 має юридичне значення для неповнолітньої дитини.

    Тому заява підлягає задоволенню.

            Керуючись ст. ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України , суд

В   И   Р   І   Ш   И   В   :

          Заяву  ОСОБА_1 про визнання особи безвісно відсутньою - задовольнити .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги , з подачею її копії до апеляційної інстанції , або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК  України            

СУДДЯ: