ПОСТАНОВА

ІМ'ЯМ   УКРАЇНИ

16 березня 2010 р.                             №2-А-205/2010р.    

Суд Кремінського району Луганської області

    у складі:  головуючого Акулова Є.М.    

    при секретарі                 Дегтяренко Т.В.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в  м. Кремінна цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі про визнання бездіяльності щодо несплати  грошової  допомоги  дітям війни за 2006-2009 роки неправомірною та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату  підвищення до пенсії

                                                             ВСТАНОВИВ:

          Позивач посилається на те, що він є дитиною війни і відповідно ст 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від  18 листопада 2004 року з наступними змінами,  має право на грошову допомогу, - підвищення до пенсії  на  30 % мінімальної пенсії за віком щомісячно.  Незважаючи на це, Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі не здійснювало перерахунок та  виплату підвищення  до  пенсії   за 2006-2009 роки на  підставі відповідних  Законів  України " Про державний бюджет України на  2007 рік", яким дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було призупинено. Рішенням ОСОБА_2 Суду України від 09 липня 2007р. №6-рп/2007 визнані неконституційними положення  статі 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007р.» щодо зупинення  дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  Рішенням ОСОБА_2 Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008року, зміни щодо розміру підвищення, внесенні  до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України. УПФУ в Кремінському районі не нарахувало та не сплатило  допомогу, тому  просить суд визнати бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі щодо несплати підвищення до пенсії  на 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни,  за період з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року неправомірними, та зобов’язати здійснити перерахунок та виплату  підвищення до пенсії з урахуванням здійснених виплат.

  Враховуючи, що сторони заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд,  вважає можливим  розглянути справу  у порядку письмового провадження, відповідно до ч 3 ст120 КАС України.

     Представник відповідача у письмових запереченнях проти позову посилається на те, що порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України у 2007 році не було розроблено. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була призупинена, питання стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком дітям війни законодавче  врегульовано не було. Вимоги позивача щодо підвищення пенсії вважає незаконними, а тому  просив суд відмовити у задоволенні позову. Крім того, відповідач наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, оскільки позивач пропустив цей строк, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

            Розглянувши  документи,  додані  до  позовної заяви та  письмові заперечення відповідача,  всебічно і повно перевіривши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, суд  вважає позов  обґрунтованим частково і таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

             Згідно  ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

     Стаття 46 Конституції України гарантує право позивачів на соціальний захист.

 Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є ОСОБА_2 Суд України.  ОСОБА_2 Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

 Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення ОСОБА_2 Судом України рішення про їх неконституційність.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням № 134101 (а.с.7).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

В 2006 році статтею 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було визначено, що зазначене підвищення запроваджується у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у  першому півріччі, згідно з порядком, який визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  ОСОБА_2 Судом  України не розглядалось питання щодо  конституційності  вищезазначеного  Закону України,  а тому в позивача  не було права на отримання  підвищення до пенсії у 2006 році.

Дію статті 6  було також зупинено згідно із ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», але  рішенням ОСОБА_2 Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007  ці положення, визнані такими, що не відповідають Конституції, а тому  втратили чинність з дня ухвалення ОСОБА_2 Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, за період з 1 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком,  були чинними лише з 9 липня 2007 року до  31 грудня 2007 року, тобто на день ухвалення рішення ОСОБА_2 Судом України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчій актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання , державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням ОСОБА_2 Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України, а тому втратили чинність з дня ухвалення ОСОБА_2 Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно  ч2  ст.99 КАС України встановлений річний строк для звернення особи  до адміністративного суду за захистом її  прав, свобод та інтересів,  який,  якщо не встановлено інше,  обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

         Відповідно до вимог ч1 ст 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивачем,  щодо вимоги про стягнення підвищення до пенсії, як дитині війни,  за 2007 - 2008 роки,  пропущено річний строк звернення до адміністративного суду.

             Посилання позивача на  неконституційність законів відносно можливості звернення до суду за примусовим стягненням допомоги раніше, як на  причину пропуску строку, суд  визнає неповажною, позаяк  така причина, на думку суду, не перешкоджала об'єктивній можливості позивача своєчасно здійснити судовий захист своїх прав або інтересів.    

    У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 - 2008 роки, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні його вимог в цій частині.

Відмовляючи в задоволені позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд вважає, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Згідно реєстраційного номеру позов надійшов до суду 26.02.2010 року (а. с.2), згідно змісту позову, позивач заявляє позовні вимоги за 2009 рік, тим самим строк звернення до суду за захистом порушеного права позивачем  пропущено, але враховуючи вік та стан здоров’я позивача суд вважає причину пропуску строку поважною та підлягає поновленню на підставі ст. 102 КАС України.

Закон України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, відповідно до ст. 6 якого дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, натепер є чинним і діє.

    Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до наведеної норми Закону.

    Статтею 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, та приймаючи до уваги роз»яснення Вищого Адміністративного Суду України від 01.12.2009 року №1623/13/13-09 що нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, суд вважає безпідставними заперечення представника відповідача.

Таким чином, суд вважає причину пропуску строку поважною та доведеним  порушення права позивача щодо несплати йому підвищення до пенсії дітям війни   в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2009 рік, яке підлягає захисту, а бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі  щодо несплати такого підвищення до пенсії неправомірною, а тому позов підлягає задоволенню.

         Керуючись  ст..19,22,46,55,124, 147, 152 Конституції України, ст. 6  Закона України  " Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р., рішенням ОСОБА_2 Суду України від 09 липня 2007р. №6-рп/2007р., рішенням ОСОБА_2 Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р., ст..ст. 8,17, 99, 100, 102, 160, 162 КАС України, суд

                                                        П О С Т А Н О В И В:

            Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити строк звернення за захистом порушеного права за 2009 рік.

            Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі щодо несплати  підвищення до пенсії ОСОБА_1 з  01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії  у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни,  з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням  здійснених виплат.

 В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за пропуском строку.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подано протягом 10 днів з дня її проголошення.

            Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

            Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                            Суддя                                                        Акулов Є.М