АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22 ц-391/10 Головуючий в суді 1 інстанції: Дюбін В.В. Доповідач: Ступіна Я.Ю.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2010 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого судді Ступіної Я. Ю.,
суддів: Темнікової В.І., Мартинюка В. І.,
за участю секретаря Нестеровській Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за спільною апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 30 вересня 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області (далі – Відділення) про встановлення факту нещасного випадку на виробництві та відшкодування шкоди,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 30 вересня 2009 р. в задоволені позову відмовлено за необгрунтованістю.
Позивачі в апеляційній скарзі просили скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення по суті справи, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, позивачку ОСОБА_2, представника відповідача Масюта Є.В., представника третьої особи ОСОБА_6, обговоривши доводи апеляційної скарги і перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відмовляючи в задоволені позову, суд виходив з того, що відсутні підстави для його задоволення.
Висновки суду є законними і обґрунтованими.
Відповідно до ст. 33 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі – Закон № 1105) у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом “д” пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Відповідно до абз. 1 ч.1, абз. 2 ч.9 ст. 34 Закону № 1105 сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров’я. У разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв’язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Відповідно до ст. 30 Закону № 1105 ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги. Огляд потерпілого проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.
Згідно п. 18 “л” Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМУ від 22 лютого 1992 р. N 83 ( в ред. від 27.12.2001), міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії визначають причини смерті інваліда на підставі лікарського свідоцтва про смерть у випадках, коли законодавством передбачається надання пільг сім’ї померлого.
Згідно п.1.2 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.95 N 212, для розгляду причинного зв’язку смерті з професійним захворюванням необхідний акт про нещасний випадок на виробництві.
Згідно п.п.19-20, 23 Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року № 1094 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), нещасні випадки (професійні захворюваня), що сталися з працівниками,
підлягають розслідуванню комісією з розслідування, яка утворюється роботодавцем, за результатами чого ця комісія складає акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 і за формою Н-1; у разі відмови роботодавця скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок чи незгоди роботодавця, потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом акта розслідування нещасного випадку, акта за формою Н-1 питання вирішується в порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів.
Тобто причинний зв’язок смерті з професійним захворюванням встановлює МСЕК, для чого необхідний акт про нещасний випадок на виробництві; факти нещасного випадку в судовому порядку не встановлюються.
Як встановлено судом і як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 тривалий час працював у вугільній промисловості на підземних роботах.
Позивачка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувала із ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі з 1967 року; з 29.11.2002 року отримує пенсію за віком.
Позивачі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, є його дитиною, а її син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, є його онуком, який з 1993 року проживав разом з ним.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 помер, у зв’язку з чим постановою Відділення від 10.03.2003 р. припинено страхові виплати ОСОБА_7, які були йому призначені у зв’язку з ушкодженням здоров'я за висновком МСЕК від 01.02.1994 р. – 25% втрати профпрацездатності за антракосилікозом та вібраційною хворобою.
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 321 безпосередньою причиною смерті встановлено набряк головного мозку, некроз пухлини, аденома передньої долі гіпофіза.
Висновком МСЕК ОСОБА_7 з 19.10.2000 р. вперше встановлена 1 група інвалідності за загальним захворюванням, а 01.11.2002р. повторно до 01.11.2004 року.
Згідно висновку експертів комісійної судово-медичної експертизи № 139 від 14.05.2003 р. неодноразові черепно-мозкові травми, отримані ОСОБА_7 у 1980 р., 1987 р. і 1988 р. у сукупності могли сприяти розвитку пухлини гіпофіза, яка призвела к гемодинамічним змінам головного мозку, вторинній атрофії зорових нервів, що проявилося клінічно втратою зору, набряком і здавленням головного мозку, що дає підстави вбачати причинний зв’язок між неодноразовими травмами голови і встановленням йому 1 групи інвалідності.
Згідно висновку експертів комісійної судово-медичної експертизи № 1/26 від 03.012005 р. вбачається причинний зв’язок між неодноразовими черепно-мозковими травмами, встановленням ОСОБА_7 1 групи інвалідності і його смертью 11.12.2002 р. внаслідок набряку головного мозку, розвиненого від пухлини гіпофіза.
Факт черепно-мозкових травм, отриманих ОСОБА_7 у 1980 р. і 1985 р. не розслідувався відповідно до Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року № 1094, акт розслідування нещасних випадків (профзахворювання), який згідно ст. 13 Закону № 1105 є підставою для страхових та інших соціальних виплат Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань не було складено за встановленою формою.
Прийнявши до уваги відсутність актів про нещасний випадок на виробництві ( розслідування професійного захворювання) , та виходячи з того, що суд факти про нещасний випадок на виробництві не встановлює, суд з дотриманням норм Закону № 1105, постанов Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року № 1094 та від 22 лютого 1992 р. N 83 дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Також з дотриманням норм ч.2 ст.59, ст. 212 ЦПК України судом надана правильна оцінка доказам позивачів: висновкам судово-медичних експертиз, які не є допустимими доказами у справі, бо комісійна судово-медична експертиза Луганського бюро судово-медичних експертиз не є належним органом, уповноваженим встановлювати причинний зв'язок смерті фізичної особи з наявним у неї за життя професійним захворюванням.
Хоча суд помилково послався на положення Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 року № 606, яка не була чиною на момент виникнення спірних правовідносин, але це не впливає на правильність висновків суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що при вирішенні спору судом підлягали застосуванню норми Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань, аварій на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженого постановою КМУ від 10.08.1993 р. № 623, є необґрунтованими.
Згідно ч.3 ст.2 ЦПК застосуванню при вирішенні спору підлягає законодавство, яке було діючим на час виникнення спірних правовідносин.
На час виникнення спору між сторонами зазначене Положення не було чинним.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 30 вересня 2009 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: