ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №808/2341/15

адміністративне провадження №К/9901/15084/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Шарапи В. М., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос-М» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду (суддя Горобцова Я. В.) від 13 травня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Головко О. В., судді: Суховаров А. В., Ясенова Т. І.) від 14 січня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славутич» до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славутич» (далі - ТОВ «Агрофірма «Славутич») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - Вільнянська райдержадміністрація), у якому просило:

- визнати протиправною та скасувати відмову Вільнянської райдержадміністрації від 04 серпня 2014 року № 01-17/0775 про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) за контуром поля № 490 площею 95,1 га (багаторічні насадження), за контуром поля № 327 площею 28 га (сіножаті), за контуром поля № 107 площею 36,3 га (сіножаті), загальною площею 159,4 га, розташованих на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та подальшої передачі в оренду;

- зобов`язати відповідача вчинити дії, направлені на повторний розгляд заяви (клопотання) щодо надання дозволу ТОВ «Агрофірма «Славутич» від 07 липня 2014 року № 43 на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель не витребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) за контуром поля № 490 площею 95,1 га (багаторічні насадження), за контуром поля № 327 площею 28 га (сіножаті), за контуром поля № 107 площею 36,3 га (сіножаті), загальною площею 159,4 га, розташованих на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та подальшої передачі в оренду, та надання згоди на виготовлення проектів землеустрою.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року позов задоволено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Агрофірма «Славутич» є добросовісним (потенційним) землекористувачем, сплачує фіксований сільськогосподарський податок та має переважне право на отримання дозволу на виготовлення проектів землеустрою та подальшого отримання в оренду земельних ділянок контуром поля № 490 площею 95,1 га, за контуром поля № 327 площею 28 га, за контуром поля № 107 площею 36,3 га, а тому Вільнянська райдержадміністрація мала усі повноваження для надання позивачу дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і подальшої передачі їх в оренду ТОВ «Агрофірма «Славутич».

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, особа, яка не брала участі у справі - ТОВ «Агрос-М» звернулося до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Агрос-М» залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Апеляційний суд дійшов висновку, що спірні правовідносини у цій справі не порушують інтереси ТОВ «Агрос-М», а тому ним обрано неналежний спосіб захисту своїх прав на користування спірними земельними ділянками. При цьому, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про протиправність відмови Вільнянської райдержадміністрації від 04 серпня 2014 року № 01-17/0775 про надання ТОВ «Агрофірма «Славутич» дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення вказаних вище земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та подальшої передачі їх в оренду позивачу.

Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Агрос-М» подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просило скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року, і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги ТОВ «Агрос-М» зазначило, що задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Агрофірма «Славутич», суди попередніх інстанцій порушили його право на користування земельними ділянками, які є об`єктом розгляду у цій адміністративній справі. Скаржник зазначає, що він неодноразово намагався вирішити питання про надання йому в оренду вказаних вище земельних ділянок, однак постійно отримував необґрунтовану відмову від Вільнянської райдержадміністрації.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02 березня 2016 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд.«Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02 жовтня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Відповідно до ч. 1 України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 627441, 14 квітня 2000 року ТОВ «Агрофірма «Славутич» зареєстровано Вільнянською райдержадміністрацією, як юридичну особу за адресою: Запорізька обл., Вільнянський р-н., с. Михайлівка, вул. Слободчикова, 11, ідентифікаційний код 30851059.

07 липня 2014 року ТОВ «Агрофірма «Славутич» звернулося до Вільнянської райдержадміністрації з заявою, в якій просило надати дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) за контуром поля № 490 площею 95,1 га (багаторічні насадження), за контуром поля № 327 площею 28 га (сіножаті), за контуром поля № 107 площею 36,3 га (сіножаті), загальною площею 159,4 га, розташованих на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та подальшої передачі в оренду. До заяви позивачем було додано викопіювання (графічні матеріали) місця розташування земельних ділянок із проекту роздержавлення (паювання) земель колективної власності колишнього ВАТ «Чапаєвське», видані виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, на яких виділене бажане місце розташування земельних ділянок із зазначенням їх площі, контуру поля та які використовуються товариством фактично.

За результатом розгляду такої заяви 04 серпня 2014 року відповідачем на адресу позивача направлено відповідь за № 01-07/0775, в якій зазначено, що Вільнянська райдержадміністрація не має достатніх повноважень для передачі ТОВ «Агрофірма «Славутич» в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), у зв`язку з чим відмовила ТОВ «Агрофірма «Славутич» у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та подальшої передачі їх в оренду.

Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ «Агрофірма «Славутич» з даним адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Задовольняючи позов ТОВ «Агрофірма «Славутич», суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що згідно з нормами чинного законодавства Вільнянська райдержадміністрація мала всі повноваження для надання позивачу дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) за контуром поля № 490 площею 95,1 га (багаторічні насадження), за контуром поля № 327 площею 28 га (сіножаті), за контуром поля № 107 площею 36,3 га (сіножаті), загальною площею 159,4 га, розташованих на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та подальшої передачі їх в оренду.

Водночас, під час апеляційного розгляду цієї справи установлено, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року виконана відповідачем у повному обсязі.

Так, заяву ТОВ «Агрофірма «Славутич» від 07 липня 2014 року № 43 було розглянуто відповідачем повторно і прийнято розпорядження Вільнянської райдержадміністрації від 27 липня 2015 року № 218 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ТОВ «Агрофірма «Славутич».

30 вересня 2015 року розпорядженням Вільнянської райдержадміністрації № 316 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі її в оренду ТОВ «Агрофірма «Славутич», а 02 жовтня 2015 року між відповідачем та ТОВ «Агрофірма «Славутич» укладено договори оренди земельних ділянок площею 95.1 га, 28 га, 36.3 га із земель невитребуваних (нерозподілених) земельних часок (паїв) на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Обґрунтовуючи свою позицію, ТОВ «Агрос-М» стверджує, що визнання судами попередніх інстанцій протиправною відмову Вільнянської райдержадміністрації від 04 серпня 2014 року № 01-17/0775 про надання ТОВ «Агрофірма «Славутич» дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок і, як наслідок, укладення між ТОВ «Агрофірма «Славутич» та Вільнянською райдержадміністрацією договору оренди на спірні земельні ділянки порушують права ТОВ «Агрос-М» на користування цією землею, оскільки воно також неодноразово зверталося до відповідача із такими заявами.

При цьому, скаржник також вважає, що розпорядження Вільнянської райдержадміністрації від 27 липня 2015 року № 218 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ТОВ «Агрофірма «Славутич» прийнято усупереч норм Земельного кодексу України та Закону України від 05 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», оскільки у відповідача відсутні повноваження щодо відведення нерозподілених земельних часток (паїв) для передачі в оренду.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року відповідають зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 3 ст. 124 Основного Закону України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За ч. 1 ст. 6 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Даючи офіційне тлумачення положень ч. 2 ст. 55 Конституції України, Конституційний Суд України в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб`єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.

Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між ТОВ «Агрофірма «Славутич» та Вільнянською райдержадміністрацією щодо відмови останньої у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і подальшої їх оренди позивачу.

Тобто, ТОВ «Агрос-М» фактично оспорює висновок Вільнянської райдержадміністрації щодо відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою, який, є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано. При цьому, ані під час розгляду справи у апеляційній інстанції, ані у своїй касаційній скарзі, скаржник не зазначає чим саме оскаржуваний висновок відповідача порушує його права та інтереси.

Таким чином, оскаржуваний висновок Вільнянської райдержадміністрації від 04 серпня 2014 року № 01-17/0775 не породжує для ТОВ «Агрос-М» будь-яких прав чи обов`язків, а тому і не надає останньому права на його оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції, що ТОВ «Агрос-М» обрано невірний спосіб захисту своїх прав та інтересів, оскільки воно не було учасником публічно-правових відносин, пов?язаних з відмовою у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою та подальшою передачею спірної земельної ділянки в оренду, оскільки в цих правовідносинах владно-управлінські відносини виникли між ТОВ «Агрофірма «Славутич» та Вільнянською райдержадміністрацією.

В свою чергу, ТОВ «Агрос-М» не позбавлено права на звернення до суду з позовом про оскарження висновку Вільнянської райдержадміністрації щодо відмови у наданні йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд касаційної інстанції при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос-М» залишити без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна

Судді: В. М. Шарапа

С. М. Чиркін