Категорія 2.19.8
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2010 року Справа № 2а-27203/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача – ОСОБА_1
від відповідача - головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу
Момот О.В. (довіреність від 20.01.2010 № 304/01-45)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська
про визнання дій при складанні акта позапланової перевірки та по формуванню вимоги про сплату боргу незаконними, скасування вимоги про сплату боргу,
ВСТАНОВИВ:
29 жовтня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04 січня 2010 року б/н (арк. справи 50), просить:
- визнати незаконними дії відповідача при складанні акта позапланової перевірки від 09 лютого 2009 року № 9;
- визнати незаконними дії відповідача по формуванню на підставі акта позапланової перевірки від 09 лютого 2009 року № 9 вимоги про сплату боргу від 09 квітня 2009 року № Ф-437;
- скасувати вимогу про сплату боргу від 09 квітня 2009 року № Ф-437.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.
Перевірка одного й того ж періоду проводилась управлінням Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська три рази. Законодавством не передбачено можливості складання акта перевірки декілька разів за результатами однієї перевірки та внесення суттєвих змін до нього. Перевірка 19 лютого 2009 року проведена посадовими особами управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська з порушеннями Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» - перед початком здійснення заходу не було пред’явлено посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і не було надано суб’єкту господарювання копію посвідчення (направлення), суб’єкта господарювання не ознайомили з підставою проведення позапланового заходу, копії відповідних документів надані не були, строк здійснення позапланового заходу перевищив два робочих дні, відсутня інформація про попередні документальні перевірки, інформація про документи та матеріали, які повинні були використовуватися під час перевірки є неповною.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач позовні вимоги не визнав, про що подав суду заперечення проти позову від 22 лютого 2010 року б/н (арк. справи 59-60). В запереченнях проти позову відповідач просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Зокрема, зазначає про те, що позивач є суб’єктом підприємницької діяльності, платником єдиного податку. До жовтня 2007 року на суму фактичних витрат на оплату праці найманих працівників згідно наданих розрахунків сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування страхові внески нараховувались позивачем у повному обсязі. Починаючи з жовтня 2007 року нарахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 33,2% на суми фактичних витрат на оплату праці позивачем не проводились. Згідно із статтею 6 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставою для здійснення позапланового заходу є виявлення недостовірності даних, заявлених у документах обов’язкової звітності, поданих суб’єктом господарювання. За рішенням про результати розгляду скарги Пенсійним фондом України від 29 січня 2009 року № 1588/09-10 управління здійснило позапланову перевірку з питань дотримання вимог законодавства з питань нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (акт від 19 лютого 2009 року). 16 лютого 2009 року по управлінню був виданий наказ № 37 про проведення позапланової перевірки фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 За результатами перевірки був складений акт від 19 лютого 2009 року № 9 та винесено вимогу про сплату боргу від 19 лютого 2009 року № Ф-225. Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про результати розгляду скарги від 30 березня 2009 року № 2126/03-10 результати акта документальної перевірки від 19 лютого 2009 року та вимогу про сплату боргу від 19 лютого 2009 року № Ф-225 скасовано та зобов’язано управління належним чином оформити результати перевірки фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, сформувати та надіслати для узгодження нову вимогу згідно норм чинного законодавства. Управлінням рішення головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про результати розгляду скарги від 30 березня 2009 року № 2126/03-10 було виконано у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»:
- державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;
- заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 6 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставою для здійснення позапланових заходів є виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов’язкової звітності, поданих суб’єктом господарювання.
Під час проведення позапланового заходу з’ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов’язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).
Суб’єкт господарювання відповідно до частини 3 статті 6 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.
Строк здійснення позапланового заходу згідно із частиною 4 статті 6 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємництва - двох робочих днів, якщо інше не передбачено законом. Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається.
Відповідно до статті 7 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»:
- для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб’єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові) і засвідчується печаткою;
- у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб’єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб’єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім’я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення);
- перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов’язані пред’явити керівнику суб’єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб’єкту господарювання копію посвідчення (направлення);
- посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб’єкта господарювання;
- за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім’я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб’єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
- в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб’єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб’єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб’єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід’ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб’єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається суб’єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Як вбачається з матеріалів справи, управлінням Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська 16 лютого 2009 року видано наказ № 37, в якому відповідно до статті 6 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» наказано провести позапланову документальну перевірку приватного підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, та встановлено термін проведення перевірки з 16 лютого 2009 року по 17 лютого 2009 року за період з 01 травня 2008 року по 25 вересня 2008 року (арк. справи 61).
На підставі наказу від 16 лютого 2009 року № 37 оформлено направлення на проведення перевірки від 16 лютого 2009 року № 34, з якого вбачається, що з 16 лютого 2009 року до 19 лютого 2009 року буде проведено позапланову перевірку приватного підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Підставою для здійснення перевірки зазначено рішення Пенсійного фонду України від 29 січня 2009 року № 1588/09-10 (арк. справи 62).
За результатами проведеної позапланової перевірки, управлінням Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська складено акт від 19 лютого 2009 року б/н та винесено вимогу про сплату боргу від 19 лютого 2009 року № Ф-225 (арк. справи 9-10, 11).
Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про результати розгляду скарги від 30 березня 2009 року № 2126/03-10 результати акта документальної перевірки від 19 лютого 2009 року та вимогу про сплату боргу від 19 лютого 2009 року № Ф-225 скасовано та зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська належним чином оформити результати перевірки фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 та з урахуванням вищезазначеного за результатами перевірки сформувати та надіслати для узгодження нову вимогу згідно норм чинного законодавства (арк. справи 23-24).
На виконання вимог головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, викладених в рішенні про результати розгляду скарги від 30 березня 2009 року № 2126/03-10, управлінням Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська складено акт від 19 лютого 2009 року № 9 та сформовано вимогу від 09 квітня 2009 року № Ф-437, які надіслано фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 листом від 09 квітня 2009 року № 2494/04-45 (арк. справи 12, 14-16, 17).
Суд вважає, що перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проведена управлінням Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська з порушенням вимог Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» - позивача не було ознайомлено з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа, в наказі про проведення позапланової перевірки не конкретизовано підставу її проведення, копія направлення на проведення позапланової перевірки позивачу не надавалась, строк здійснення позапланового заходу перевищив два робочих дні.
Відповідно до частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Враховуючи, що перевірка проведена управлінням Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська з порушенням вимог Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», і акт перевірки від 19 лютого 2009 року № 9 внаслідок цього не є належним доказом щодо обставин, встановлених під час перевірки, суд вважає позовні вимоги про скасування вимоги про сплату боргу від 09 квітня 2009 року № Ф-437 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про визнання незаконними дій відповідача при складанні акта позапланової перевірки від 09 лютого 2009 року № 9 та по формуванню на підставі акта позапланової перевірки від 09 лютого 2009 року № 9 вимоги про сплату боргу від 09 квітня 2009 року № Ф-437, то суд зазначає про неможливість їх задоволення з огляду на таке.
Вчинення дій суб’єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб’єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб’єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії – вимога про сплату боргу, саме вона має вплив на його права та обов’язки. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів). З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об’єкту порушеного права.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права за позовними вимогами про скасування вимоги про сплату боргу, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
У справах щодо оскарження рішень суб’єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.
Таким чином, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розв’язання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність (недійсність) рішення суб’єкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.
Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про сплату боргу від 09 квітня 2009 року № Ф-437.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 22 лютого 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 70, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про сплату боргу від 09 квітня 2009 року № Ф-437.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 01,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 01 березня 2010 року.
Суддя Т.І. Чернявська