Категорія 2.26
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2010 року Справа № 2а-26149/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А., Глазунової О.О.
та
представників сторін:
від позивача – ОСОБА_1
від відповідача – помічник прокурора м. Сєвєродонецька
Новохацька І.Г. (посвідчення від 13.03.2007 № 215)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до помічника прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області
Новохацької Ірини Германівни
про визнання дій та бездіяльності незаконними,
ВСТАНОВИВ:
25 вересня 2009 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до помічника прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області Новохацької Ірини Германівни, в якому просить:
- визнати незаконними дії відповідача під час проведення 23 вересня 2008 року в павільйоні по вул. Заводській, 16 в м. Сєвєродонецьку перевірки фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 додержання вимог трудового законодавства;
- визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо неприпинення неправомірних дій інспектора праці Лісіцина Г.В. під час проведення 23 вересня 2008 року перевірки фізичної особи – підприємця ОСОБА_1
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.
23 вересня 2008 року помічником прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області Новохацькою Іриною Германівною здійснювалась перевірка додержання трудового законодавства фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 в приміщенні торгового павільйону, розташованого за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська, 16.
Позивач вважає дії відповідача як по проведенню, так і під час проведення оскаржуваної перевірки, незаконними з огляду на таке.
Перевірка проводилась на підставі вимоги прокурора від 23 вересня 2008 року № 2631. Про проведення перевірки позивач не повідомлялась. По прибутті до торгового павільйону відповідач став вимагати від продавців павільйону викликати для перевірки позивача. Після того, як продавці викликали позивача, відповідач став у вхідних дверей і забороняв покупцям заходити до павільйону, пояснюючи всім, що прокуратурою проводиться перевірка.
Дії відповідача щодо закриття павільйону для доступу продавців є незаконними, оскільки відповідно до статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.
Крім того, відповідач прибув до павільйону проводити перевірку у супроводі інспектора праці Лісіціна Г.В. та двох працівників сектору державної служби боротьби з економічними злочинами Сєвєродонецького міського відділу МВС України капітаном міліції Полонським В.О. та Купоросовим О.Ю.
Повноваження працівників Д ержавної служби боротьби з економічною злочинністю визначені пунктом 24 статті 11 Закону України «Про міліцію» та пунктом 5 Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 1993 року № 510, зі змісту яких вбачається, що перевірка зазначеним органом проводиться за фактами порушення законодавства, контроль за додержанням якого віднесено до компетенції міліції. Здійснення безпідставних перевірок додержання підприємцями трудового законодавства не є компетенцією працівників Державної служби боротьби з економічною злочинністю .
Позивач вважає, що залучення відповідачем правоохоронних структур – працівників Державної служби боротьби з економічною злочинністю, до компетенції яких не відноситься проведення безпідставних перевірок трудового законодавства, не може бути законним, бо це не передбачено діючим законодавством України.
Позивач неодноразово зауважувала відповідачу, що в присутності працівника прокуратури посадові особи інспекції праці та працівники міліції вчиняють правопорушення, які полягають у невідповідності дій останніх вимогам діючого законодавства і перевищенні своїх службових повноважень.
Допущення вчинення незаконних дій інспектором праці Лісіціним Г.В. по відношенню до позивача під час проведення перевірки 23 вересня 2008 року в присутності працівника прокуратури Новохацької І.Г. є бездіяльністю та неналежним виконанням своїх посадових обов'язків відповідачем.
Крім того, у вимозі прокурора від 23 вересня 2008 року № 2631 не вказаний термін виконання вимоги та адреса, на яку позивач повинний був надати документи. Відповідно до статті 20 Закону України «Про прокуратуру» прокурор має право письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки документи, пов'язані з перевіркою, викликати посадових осіб і громадян і вимагати від них пояснень, пов'язаних з прокурорською перевіркою.
На думку позивача, відповідач незаконно вимагав від позивача негайно надати значний об'єм документації, яка стосується господарської, податкової, трудової та іншої діяльності позивача. Крім того, відповідач самостійно визначив місце, позивач повинен був привезти вказані у вимозі документи - не в приміщення прокуратури, не за місцем державної реєстрації у місті Рубіжне, як того вимагають норми Закону України «Про прокуратуру», а на один із торгових павільйонів у місті Сєвєродонецьку по вул.Заводській, 16.
У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав суду заперечення проти позову від 30 листопада 2009 року № 4606 (арк. справи 73-77). В запереченнях проти позову відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, оскільки вважає його необґрунтованим з таких підстав.
Органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему та здійснюють прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими радами та їх виконавчими органами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами та вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.
Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.
28 травня 2008 року до прокуратури міста надійшла заява громадянки ОСОБА_7, мешканки міста Сєвєродонецька та колишнього працівника ОСОБА_1, щодо порушення її трудових прав з боку роботодавця.
Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству. У відповідності до статті 259 Кодексу законів про працю України нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.
В ході перевірки скарги ОСОБА_7 25 червня 2008 року за № 1729 в порядку статті 20 Закону України «Про прокуратуру» до Територіальної державної інспекції праці в Луганській області спрямована вимога щодо проведення відповідної перевірки додержання законодавства про працю роботодавцем. Неодноразово територіальним державним інспектором праці Лісіциним Г.В. на виконання вимоги прокурора здійснювались спроби здійснити відповідну перевірку додержання трудового законодавства роботодавцем, однак суб'єкт господарювання ОСОБА_1 перешкоджала проведенню перевірки шляхом ненадання документів.
В ході подальшої перевірки скарги ОСОБА_7 щодо додержання работодавцем ОСОБА_1 законодавства про працю, вимогою від 11 серпня 2008 року за № 2162 фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 запропоновано 14 серпня 2008 року з’явитись до прокуратури міста Сєвєродонецька та надати необхідні документи для проведення перевірки додержання законодавства про працю сумісно з фахівцями державної інспекції праці, яку 12 серпня 2008 року було отримано ОСОБА_1 особисто.
Однак ОСОБА_1 в установлений прокурором строк документів не надала, а надала заяву про оскарження дій працівників прокуратури міста Сєвєродонецька при проведенні перевірки трудового законодавства 14 серпня 2008 року в приміщенні прокуратури міста до Луганського окружного адміністративного суду.
З пояснення заявниці ОСОБА_7, колишнього працівника ОСОБА_1, вбачається, що на другому поверсі будівлі торговельного павільйону в м. Сєвєродонецьку по вул. Заводській, 16, знаходиться офіс ОСОБА_1
23 вересня 2008 року відповідачем заплановано проведення перевірки додержання законодавства про працю в офісі ОСОБА_1 - торговельному павільйоні по вул. Заводській, 16 в м. Сєвєродонецьку.
У відповідності до пункту 3 статті 20 Закону України «Про прокуратуру» при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право залучати до проведення перевірок усіх необхідних спеціалістів та працівників. Обмежень щодо кола осіб, які можуть-бути залучені до перевірок, законом не встановлено. До перевірки додержання законодавства про працю були залучені державний інспектор праці в Луганській області та працівники відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю Сєвєродонецького міського відділу МВС України.
За час перебування в торговельному павільйоні до магазину заходили покупці та покупали продовольчі товари. Коли через півгодини на своїй машині до торговельного павільйону під’їхала ОСОБА_1, в магазині знаходились покупці, а тому відповідач заяву ОСОБА_1 щодо закриття торговельного павільйону та заборони покупцям заходити до павільйону під час очікування ОСОБА_1 вважає безпідставною та надуманою.
Після приїзду ОСОБА_1 відповідач надав їй вимогу прокурора № 2631 від 23 вересня 2008 року про надання необхідних документів для проведення перевірки додержання трудового законодавства та повідомив, що для здійснення повної та всебічної перевірки додержання законодавства про працю залучено державного інспектора праці Лісіцина Г.В. та працівників відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю Сєвєродонецького міського відділу МВС України.
Однак ОСОБА_1 в грубій формі відмовила в наданні документів, посилаючись на протиправність дій відповідача та свавілля правоохоронних органів та прокуратури.
Надалі ОСОБА_1 сіла в автомобіль та поїхала. Під час знаходження в торговому павільйоні з боку державного інспектора праці Лісіцина Г.В. та працівників Державної служби боротьби з економічною злочинністю ніяких дій («вчиняють правопорушення, які полягають в невідповідності дій останніх вимогам діючого законодавства і перевищенні своїх службових повноважень») зроблено не було. Тому підстав для вжиття яких-небудь заходів з боку відповідача, як помічника прокурора, по припиненню протиправних дій та зупинці свавілля з боку державного інспектора праці Лісіцина Г.В. та працівників відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю Сєвєродонецького міського відділу МВС України не було, всі посадові особи контролюючих органів, присутні в павільйоні, вели себе коректно та тактовно.
У судових засіданнях відповідач заперечення проти позову підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову.
У судовому засіданні 19 січня 2010 року були допитані свідки позивача.
Свідок ОСОБА_8 надала показання, що відповідач разом з інспектором праці Лісіциним Г.В. стояли на вулиці біля дверей магазину та не пускали покупців до магазину – покупці підходили до дверей магазину та уходили.
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надали показання, що весь час відповідач разом з інспектором праці Лісіциним Г.В. знаходились у приміщенні магазину, біля дверей і не пропускали покупців до магазину, повідомляючи ним, що магазин закритий, оскільки йде перевірка. До того, як приїхала ОСОБА_1, відповідач не допускав до магазину покупців. Також свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надали показання, що магазин відповідачем не зачинявся.
У судовому засіданні 15 лютого 2010 року було досліджено фрагментарний відеозапис подій, що відбувались 23 вересня 2008 року у торговельному павільйоні у м. Сєвєродонецьку по вул. Заводській, 16. З дослідженого відеозапису судом встановлено, що торговельний павільйон був відкритим, до нього вільно заходили і виходили громадяни, на дверях ніхто із перевіряючих не стояв.
Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Правові основи діяльності прокуратури, повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначено Законом України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру».
Статтею 1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» регламентовано, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Завданням прокурорського нагляду за додержанням законів відповідно до статті 4 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» є всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань, зокрема, гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;
Статтею 8 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» регламентовано, що вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов’язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки. Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність. Посадові особи і громадяни зобов’язані з’являтись за викликом прокурора і давати пояснення з обставин, які з’ясовуються прокурорською перевіркою.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є:
1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам;
2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;
3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.
Перевірка виконання законів відповідно до частини 2 статті 19 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.
Згідно із частиною 1 статті 259 Кодексу законів про працю України нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.
Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю відповідно до частини 3 статті 259 Кодексу законів про працю України здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурорську перевірку дотримання позивачем законодавства про працю зумовила заява громадянки ОСОБА_7 від 28 травня 2008 року до прокурора м. Сєвєродонецька, в якій зазначено, що її не звільняють з попереднього місця роботи у фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (арк. справи 79).
Повноваження прокурора при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів встановлені статтею 20 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» .
Відповідно до статті 20 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право:
1) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію. Письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, в тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов’язаних з перевіркою. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України “Про банки і банківську діяльність"
2) вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення;
3) вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз;
4) викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.
Таким чином, статтею 20 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» прокурору надано право залучати до проведення перевірок спеціалістів. При цьому обмежень щодо кола осіб, які прокурором можуть бути залучені до проведення перевірки, законом не встановлено.
З урахуванням викладеного суд вважає, що прокурору надано Законом України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» право залучати до проведення перевірок дотримання трудового законодавства працівників Державної інспекції праці та Державної служби боротьби з економічною злочинністю і проводити перевірки, як у приміщенні прокуратури, так і безпосередньо у торговельному павільйоні позивача, а тому вимоги позивача щодо неправомірності дій відповідача щодо визначення прокурором міста проведення перевірки у торговельному павільйоні позивача у м. Сєвєродонецьку по вул. Заводській, 16, є необґрунтованими. Також дії відповідача щодо визначення прокурором міста проведення перевірки у торговельному павільйоні позивача у м. Сєвєродонецьку по вул. Заводській, 16, не можна розцінювати як втручання у господарську діяльність.
Також є необґрунтованими посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на те, що відповідачем був закритий павільйон для доступу покупців, оскільки зазначене спростовується показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які надали показання, що магазин відповідачем не зачинявся, та фрагментарним відеозаписом подій, що відбувались 23 вересня 2008 року у торговельному павільйоні у м. Сєвєродонецьку по вул. Заводській, 16, з якого судом встановлено, що торговельний павільйон був відкритим, до нього вільно заходили і виходили громадяни.
Законом України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» не передбачено завчасного сповіщення осіб, що перевіряються, про проведення прокурорської перевірки, а тому необґрунтованими є посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на те, що прокурор не повідомив позивача про проведення 23 вересня 2008 року перевірки.
Не суперечить закону і пропозиція відповідача продавцям позивача зателефонувати позивачу з метою повідомлення про проведення прокурорської перевірки.
Щодо доводів позовної заяви про безпідставність вимагання відповідачем від позивача для проведення перевірки документів, зазначених у вимозі прокурора від 23 вересня 2008 року № 263, суд зазначає, що право визначати у вимозі перелік питань та необхідних для перевірки документів належить виключно прокурору. Всі зазначені у вимозі прокурора від 23 вересня 2008 року № 263 документи мають безпосереднє відношення до трудового законодавства, дотримання якого перевірялось відповідачем.
У задоволенні позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо неприпинення неправомірних дій інспектора праці Лісіцина Г.В. під час проведення 23 вересня 2008 року перевірки фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, суд відмовляє за безпідставністю та необґрунтованістю з огляду на таке.
Згідно із частиною 2 статті 20 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право:
1) опротестовувати акти Прем’єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також рішення і дії посадових осіб;
2) вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень;
3) порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій;
4) давати приписи про усунення очевидних порушень закону;
5) вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли;
6) звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Тобто, законом чітко визначено, що вживати заходів прокурорського реагування на усунення очевидних порушень закону може виключно прокурор або його заступник. Відповідач є помічником прокурора, а тому за Законом України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» не має права вживати заходів прокурорського реагування.
Також суд вважає, що відповідач не може відповідати за неправомірні дії залучених ним до перевірки осіб, оскільки відповідальність носить індивідуальний характер.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 04 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 09 березня 2010 року.
Суддя Т.І. Чернявська