№ справи 2-8 Категорія 4
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2007 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Покидюка М.В.
при секретарі Каращук B.C.
з участю позивачки ОСОБА_1
представника відповідача Турика П.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маневицької селищної ради про визнання права власності на спадкове майно.
ВСТАНОВИВ:
21 вересня 2006 року ОСОБА_1, звернулася в суд з позовом до Маневицької селищної ради про визнання права власності на спадкове будинковолодіння. Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона 5.10.1960 року, зареєструвала шлюб в сільській раді в с Озірне Маневицького району з ОСОБА_2. Від даного шлюбу у них народилося четверо дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.
В 1975 році для будівництва житлового будинку в АДРЕСА_1, подружжю ОСОБА_1 рішенням Маневицької селищної ради було виділено земельну ділянку.
Пізніше в 1983 році їхній син ОСОБА_4 на даній присадибній земельній ділянці збудував для себе житловий будинок, який рахувався у складі будинковолодіння по АДРЕСА_1. Виконавчим комітетом Маневицької селищної ради 15.01.1998 року було узаконено будівництво нового житлового будинку, який збудував їхній син для власних потреб, по АДРЕСА_2, а 16 червня 2005 року добудував гараж.
16 березня 1998 року Волинським Інвентарбюро була виготовлена інвентаризаційна справа з технічним паспортом на будинковолодіння по АДРЕСА_1, на ім"я ОСОБА_2.
Після смерті чоловіка, ІНФОРМАЦІЯ_1, позивачка заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини не подавала, так як рахувала, що якщо проживає в даному будинку разом з чоловіком, то після його смерті будинок переходить у її власність. Заяви про відмову від спадщини вона не подавала.
Крім її спадкоємцями першої черги за законом також являються діти: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які своїми письмовими заявами вони відмовилися від своїх часток в спадковій квартирі на користь позивачки.
Згідно діючого законодавства вона у встановлений 6-ти місячний термін з дня відкриття спадщини вступила в володіння будинком, так як проживала і проживає в йому по даний час.
Отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно вона не може, так як не має правовстановлюючих документів на вказаний будинок по тій причині, що її чоловік за життя не оформив право власності на даний будинок.
Покладаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1, просила визнати за нею право власності на спадкове будинковолодіння по АДРЕСА_1 і рахується за ОСОБА_2.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, пояснила, що являється спадкоємницею першої черги по закону на спадкове майно по АДРЕСА_1, що залишилося
2
після смерті її чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.До нотаріальної контори із заявою про відмову від спадщини ОСОБА_1 не зверталася, фактично прийняла спадщину, оскільки вступила в управління та володіння спадковим майном. Отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно та зареєструвати право власності на вказане будинковолодіння вона не може у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, отримати які неможливо, тому що ОСОБА_2 за життя не оформив права власності на спадкове будинковолодіння. Просила визнати за нею право власності на спадкове майно по АДРЕСА_1.
Представник відповідача - Маневицька селищна рада, юрисконсульт виконавчого апарату ради Турик П.О. визнавши позов, пояснив, що Маневицька селищна рада не заперечує проти визнання за позивачкою права власності на приватизовану квартиру по АДРЕСА_1. ОСОБА_1 являється спадкоємницею першої черги по закону на спадкове майно після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачка своєчасно у передбачений законодавством термін вступила у володіння та управління спадковим майном. Заяви про відмову від спадщини вона у нотаріальну контору не подавала. Будь-якого спору щодо даного житлового будинку немає.
Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення.
Згідно ст. 12 ч. 2 Закону України „Про власність" від 7.02.1991 року громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.
Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст.1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст.1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно ст.1274 Цивільного кодексу України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь - кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Відповідно до ст.1296 ч.З Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину,
З оглянутого в судовому засіданні свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 7.06.1998 року, виданого Маневицьким відділом реєстрації актів громадського стану в смт.Маневичі Волинської області, встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно свідоцтва про одруження НОМЕР_2 виданого в сільській раді у с Озірне Маневицького району Волинської області, яке досліджувалось судом, встановлено, що ОСОБА_1 була одружена 5.10.1960 року з ОСОБА_2
З дослідженої судом інвентаризаційної справи НОМЕР_3 від 16.03.1998 року виданої Волинським обласним бюро технічної інвентаризації, встановлено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1, належить ОСОБА_2.
3
З оглянутого в судовому засіданні довідки, виданої Маневицький ВУЖКГ 27.07.2006 року, № НОМЕР_4 встановлено, що ОСОБА_2, проживав в АДРЕСА_1 з 28.08.1974 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та його дружина ОСОБА_1 проживає по даний час.
Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 являючись спадкоємцем першої черги по закону на спадкове майно по АДРЕСА_1, фактично набула на нього право власності. На даний час право власності на це майно ніким не оспорюється, а тому є всі підстави для визнання права власності на вказане будинковолодіння за ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212 ЦПК України, ст.ст. 328, 1216, 1268, 1270,1274, 1296 Цивільного кодексу України, Законом України „Про власність" від 7.02.1991 року, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності, як спадкоємця першої черги по закону, на житловий будинок в цілому з усіма надвірними будівлями і спорудами, в АДРЕСА_1, що належали ОСОБА_2.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.