Справа №2п- 356/09

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

10 червня 2009 року  м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі судді Бедьо В.І.

при секретарі - Шімон А.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5

представника третьої особи Ужгородської державної нотаріальної контори - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді справу за позовом першого заступника прокурора Закарпатської області Петруся А.Л. в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_8, третьої особи без самотійних вимог Ужгородської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду в інтересах ОСОБА_7 з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_8, в якому зазначає, що ОСОБА_4 і логойда ОСОБА_9 з 30.12.1971 року перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого збудували будинок по вул.  Молодіжній, 2"б", с Невицьке Ужгородського району. Даний будинок був зданий в експлуатацію 25.05.2001 року та зареєстрований в Ужгородському районному комунальному підприємстві технічної інвентаризації за ОСОБА_8 ОСОБА_9. Загальна площа будинку на той час складала 122 кв. метри.

24.05.2004 року ОСОБА_10 помер і 01.03.2005 року Ужгородською районною державною нотаріальною конторою видано свідоцтво на право на спадщину на весь будинок дружині померлого ОСОБА_4 При цьому не були визначені частки кожного з подружжя у спільному майні.

Згідно ч.3 ст. 368 та ч. 2 ст. 370 Цивільного кодексу України набуте подружжям у шлюбі майно є їх

спільною сумісною власністю і частки кожного з подружжя є рівними.

Як з'ясувалось, крім дружини у покійного ОСОБА_10 були й інші спадкоємці, а саме донька

ОСОБА_2 та син ОСОБА_10, якому Ужгородський міськрайонний суд рішенням від 24.09.07

продовжив строк на прийняття спадщини і ним подано заяву до нотаріальної контори.

Таким чином, половина будинку, яка згідно з законом повинна була належати у спільній сумісній

власності ОСОБА_10 мала бути поділена між трьома спадкоємцями і складати по 1/6 частки за

кожним (1/2:3 =1/6).

За таких обставин, дружині померлого ОСОБА_4 залишилася 1/2 будинку як частка у спільній сумісній власності подружжя та 1/6 частка у спадщині за чоловіком. Загалом їй повинно належати 4/6 або 2/3 усього будинку (1/2+1/6).

28.11.2005 року ОСОБА_4 померла, залишивши заповіт на користь відповідачки ОСОБА_2 Між тим, право на спадщину на належну їй частку будинку незалежно від наявності заповіту мають також непрацездатна за віком мати померлої ОСОБА_11 та повнолітній непрацездатний син ОСОБА_8. На підставі ст. 1241 Цивільного кодексу України вказані особи спадкують по половині тих часток, які належали б кожному з них при спадкуванні за законом. При спадкуванні за законом кожен із згаданих спадкоємців спадкував би по 4/18 частки (4/6 : 3 = 4/18), а заважаючи на наявність заповіту половину цієї частки (4/18: 2).

Таким чином, ОСОБА_7 має право на спадщину за померлою донькою ОСОБА_4 у розмірі 2/18 будинку без добудови.

Державним нотаріусом Ужгородської районної державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_7 у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендовано за визначенням частки померлої доньки та визнання права власності на частку у спадщині звернутися з позовом до суду. За таких обставин просить суд визначити частку ОСОБА_4 у розмірі 2/3 будинку по вул.  Молодіжній, 2"б", с Невицьке Ужгородського району та визнати за ОСОБА_7 у порядку спадкування право власності на 2/18 будинку по вул.  Молодіжній, 2"б", с Невицьке Ужгородського району.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представники відповідачів в позові заперечили, вказуючи як основну підставу свого заперечення те, що ОСОБА_7 є стороння особа і жодного відношення до спадкового майна після смерті ОСОБА_4 не має.

Представника третьої особи Ужгородської державної нотаріальної контори - ОСОБА_6 по суті позовної заяви пояснив, що після смерті ОСОБА_10 його дружина ОСОБА_4 прийняла спадщину, а саме спірний будинок по вул.  Молодіжній, 2"б", с. Невицьке Ужгородського району в цілому і 01.03.2005 року останній було видано свідоцтво про право власності на спадкове майно.

Рішення суду про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 01.03.2005 року ОСОБА_4 за померлим 24.05.2004 року ОСОБА_10 до нотаріальної контори не надходило

22.11.2005 року померла ОСОБА_4, яка згідно заповіту заповіла все майно своїй дочці ОСОБА_2 Крім ОСОБА_2 із заявами на прийняття спадщини звернулися ОСОБА_7, як мати померлої та ОСОБА_8, як син померлої, які мають право на обов'язкову частку у спадковому майні.

Свідоцтва про право на спадщину за померлою ОСОБА_4 не видавались, оскільки ОСОБА_2М та ОСОБА_8 не звертались про видачу, а ОСОБА_7 усно було відмовлено у видачі у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу.

Суд, заслухавши сторін та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Так, у судовому засіданні встановлено, що будинок по вул.  Молодіжній, 2"б", с Невицьке Ужгородського району після смерті ОСОБА_10 успадкувала його дружина ОСОБА_4 в цілому.

22.11.2005 року ОСОБА_4 померла, внаслідок чого відкрилася спадщина на майно, а саме будинок по вул.  Молодіжній, 2"б", с Невицьке Ужгородського району.

ОСОБА_2, як спадкоємець по заповіту, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, як спадкоємці, що вважають, що мають право на обов'язкову частку у спадщині подали до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

За правилом ст. 1296 ЦК України спадкоємці, які прийняли спадщину, можуть одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Як вбачається з пояснень сторін, свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які подали заяви про прийняття спадщини не видавались, оскільки виник спір про визначення часток у спадковому майні, ще за померлим 24.05.2004 року ОСОБА_10 та ступеня спорідненості ОСОБА_7, так як прізвище „Маринчак" відрізняється від прізвища її доньки ОСОБА_4, дівоче „Марінчак".

З наданих суду письмових матеріалів також не вбачається, що свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 01.03.2005 року ОСОБА_4 за померлим 24.05.2004 року ОСОБА_10 визнано недійсним.

За правилом ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним тільки за рішенням суду.

Належність правовстановлюючих документів особі, родинних відносин між фізичними особами встановлюється в порядку окремого провадження за правилами ст. 256-259 ЦПК України.

Відповідно до ст. 1299 ч.2 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Таким чином, виходячи з викладеного в позовних вимогах слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 1220, 1222, 1233, 1241, 1268, 1269, 1296, 1298, 1299 ч.2, 1301 ЦК України, суд, -

РІШИВ:

В задоволенні позову першого заступника прокурора Закарпатської області Петруся А.Л. в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_8, третьої особи без самотійних вимог Ужгородської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до апеляційного суду Закарпатської області через цей суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.