Постанова

Іменем України

03 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 757/36941/18-ц

провадження № 61-48329св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва»,

третя особа - виконуючий обов'язків директора комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» на постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Шахової О. В.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», комунальне підприємство), третя особа - виконуючий обов'язків директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва»

ОСОБА_5, в якому просив: скасувати наказ відповідача від 19 липня 2018 року про його звільнення, виданий виконувачем обов'язків директора комунального підприємства ОСОБА_5; поновити його на посаді начальника житлово-експлуатаційної дільниці «Печерськжитло» КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва»; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 19 липня 2018 року і по день ухвалення судового рішення, а також 32 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що позивач з 01 вересня 2017 року працював на посаді начальника житлово-експлуатаційної дільниці «Печерськжитло» КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» та з 19 липня 2018 року по 23 липня 2018 року перебував на стаціонарному лікуванні, а з 24 липня 2018 року по 27 липня 2018 року перебував на амбулаторному лікуванні. Разом з тим, в період тимчасової непрацездатності, наказом від 19 липня 2018 року був звільнений із займаної посади за систематичне невиконання обов'язків, покладених трудовим договором, на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Своє звільнення позивач вважає незаконними, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом порушених трудових прав.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 вересня 2018 року у складі судді Матійчук Г. О. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження тих обставин, що його звільнення відбулося у період тимчасової непрацездатності.

Так, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту листа Київської міської клінічної лікарні № 12 від 31 липня 2018 року вбачається, що позивач був госпіталізований у реанімаційне відділення о 19 год. 01 хв. - 19 липня 2018 року, тобто після закінчення робочого дня, крім того, відповідно до протоколу наради від 19 липня 2018 року з питання відновлення будівельної частини теплового пункту та підготовки системи теплоспоживання житлового будинку №37 на вул. М. Бойчука до опалювального сезону 2018/2019 - позивач був присутній на роботі 19 липня 2018 року (початок наради 16-00 год).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення позивача з роботи відбулось на законних підставах, а тому позовні вимоги про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Визнано незаконним наказ КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» від 19 липня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_4», виданого виконувачем обов'язків директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» ОСОБА_5

Поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника житлово-експлуатаційної дільниці «Печерськжитло» КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва».

Стягнуто з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 57 915 грн, без вирахування податків, зборів та обов'язкових платежів.

Стягнуто з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.

Стягнуто з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» в дохід держави судовий збір в розмірі 5 286 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що є встановленим факт перебування позивача тимчасово непрацездатним з 19 липня 2018 року, а тому його звільнення відповідачем 19 липня 2018 року відбулось з порушенням вимог трудового законодавства, а саме частини четвертої статті 40 КЗпП України, що є підставою для визнання незаконним наказу про його звільнення, поновлення незаконно звільненого працівника на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене цим судом рішення з направленням справи до апеляційного суду на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_4 було госпіталізовано саме від сімейного лікаря о 16:45 год. Разом з тим, такі обставини не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_4 о 16:00 приймав участь у виїзній нараді з питання відновлення будівельної частини теплового пункту та підготовки системи теплоспоживання житлового будинку № 37 на вул. Михайла Бойчука до опалювального сезону 2018/2019, яка відбулася за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 37, що підтверджується протоколом наради від 19 липня 2018 року.

Апеляційним судом не враховано, що госпіталізація позивача відбулася у 16:45 год., а виїзна нарада розпочалася о 16:00 год і тривала більше години. У період проведення виїзної наради ОСОБА_4 не було госпіталізовано та останній був присутній до кінця наради, що можуть підтвердити особи, які приймали також участь у цьому заході.

ОСОБА_4 не повідомляв керівника підприємства про погіршення стану здоров'я, а комунальне підприємство дізналося про те, що ОСОБА_4 перебував на лікарняному з 19 липня 2018 лише 24 липня 2018 року, коли позивач зареєстрував у загальному відділі підприємства заяву з додаванням листка непрацездатності.

Звільнення позивача відбулося в робочий день з дотриманням вимог КЗпП України, оскільки він знаходився на роботі до 17:25 год, що підтверджується журналом виходу на роботу, службовими записками, а актом від 19 липня 2018 року зафіксовано, що ОСОБА_4 станом на 17.20 год знаходився на робочому місці у ЖЕД «Печерськжитло», де його і було ознайомлено з наказом про звільнення та о 17:25 год останній покинув робоче місце.

Апеляційний суд не з'ясував належним чином усі обставини справи та прийняв передчасне рішення про часткове задоволення апеляційної скарги без витребування додаткових доказів для повного і об'єктивного з'ясування фактичних обставин.

Під час апеляційного розгляду не було враховано та надано оцінки тим обставинам, що викладена у листі Київської міської лікарні № 312 інформація та виписка з амбулаторної карти мають розбіжності у часі госпіталізації.

На підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, роботодавець використав своє право та звільнив ОСОБА_4 за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та повідомив останнього про таке звільнення у робочий час (17:20 год), що підтверджується відповідними письмовими доказами, які судом не були дослідженні належним чином.

Крім того, судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема, безпідставно задоволено клопотання ОСОБА_4 та долучено до матеріалів справи виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «ЦПМСД» Печерського району м. Києва. Комунальне підприємство не отримувала ані клопотань позивача про залучення доказів, а ні самих доказів, залучені докази відсутні у відповідача, не подані до суду в електронній формі та не є публічно доступні, що позбавило права відповідача належним чином їх дослідити, надати їм правову оцінку та викласти свої письмові чи надати усні заперечення чи погодження щодо їх залучення до матеріалів справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_4 заперечує проти доводів відповідача та просить залишити ухвалене у справі рішення апеляційного суду без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.

Крім того, позивачем подано заяву про відкладення розгляду справи та зупинення провадження у справі до розгляду Європейським судом з прав людини його звернення щодо постанови Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі 757/76692/17 за позовом ОСОБА_4 до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» про скасування наказу про звільнення від 05 грудня 2017 року, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звільнення позивача за пунктом 3 статті 40 КЗпП України проведено у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Частиною третьою статті 40 КЗпП Українивстановлено, що звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці не допускається.

Правова норма, закріплена у частині третій статті 40 КЗпП України, стосується усіх підстав, передбачених у зазначеній статті, а саме підстав, визначених у пунктах 1-4, 6-11 частини першої статті 40 КЗпП України, крім випадків, встановлених пунктами 1 та 5 статті 40 КЗпП України.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо на день звільнення працівнику відкрито листок непрацездатності.

У справі, яка переглядається, встановлено, що позивач був звільнений з займаної посади наказом від 19 липня 2018 року, разом з тим, відповідно до листка тимчасової непрацездатності, виданого Київської міською клінічною лікарнею №12, а також згідно виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, з 19 липня 2018 року по 23 липня 2018 року ОСОБА_4 перебував на лікарняному у стаціонарі. Згідно листка тимчасової непрацездатності, виданого 23 липня 2018 року, позивач з 24 по 27 липня 2018 року перебував на амбулаторному лікуванні.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку, що позивач був звільнений із займаної посади з порушенням норм трудового законодавства, оскільки таке звільнення відбулось під час його тимчасової непрацездатності.

Таким чином, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для поновлення ОСОБА_4 на роботі, як незаконно звільненого працівника, зі стягненням з відповідача на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги, що позивачем не підтверджено належними доказами факт його звільнення з роботи з порушенням трудового законодавства, безпідставні, оскільки ОСОБА_4 звільнено з роботи з ініціативи власника під час його тимчасової непрацездатності, що є порушенням положень частини третьої статті 40 КЗпП України.

Наведені у касаційній скарзі доводи відповідача зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, а також нових доказів, які не були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

В силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може вдаватись до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вирішує питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Колегія суддів відхиляє заяву позивача про зупинення провадження у даній справі, оскільки заявником не наведено жодних вмотивованих правових підстав для такого зупинення та не подано жодного доказу в обґрунтування необхідності застосування вказаного процесуального заходу, в тому числі доказів його звернення до Європейського суду з прав людини.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська