ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД  

У Х В А Л А

29.02.2024          м.Дніпро         Справа № 908/314/18                                       

Центральний  апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого  судді:  Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” про ухвалення додаткового рішення

у справі № 908/314/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” (вих.№09-3/06 від 09.06.2023) про покладання на Міністерство юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу, подану у справі №908/314/18

за скаргою ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс” на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені № 69307238 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 по справі № 908/314/18 про стягнення грошових коштів

в межах справи № 908/314/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “СІ-Інвест”

ВСТАНОВИВ:

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2023  апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.06.2023 у справі № 908/314/18 задоволено. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.06.2023 у справі №908/314/18 скасовано. Справу № 908/314/18 направлено до Господарського суду Запорізької області для продовження розгляду заяви вих.№09-3/06 від 09.06.2023.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” надійшла заява, згідно якої просить стягнути з Міністерство юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 600,00 грн. Окрім того, просить розглядати заяву без участі ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс".

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

28.12.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від Міністерства юстиції України надійшов відзив на заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", в якому просить заяву залишити без задоволення та відмовити у покладенні витрат на Міністерство юстиції України.

В судове засідання 29.02.2024 сторони, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час судового засідання, не з`явилися, явку уповноважених представників не забезпечили.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому згідно ч. 4 ст. 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи наявні докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання для вирішення процесуального питання про розподіл судових витрат, зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України та заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про розгляд справи без участі його уповноваженого представника, приймаючи до уваги сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та її висловлення у поданих процесуальних документах, забезпечення їх права приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, яке здійснюється ними на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для вирішення питання про ухвалення/відмову в ухваленні додаткового рішення, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд відповідної заяви за наявними матеріалами та без участі представників сторін.

Розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України без фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2023  апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.06.2023 у справі № 908/314/18 задоволено. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.06.2023 у справі № 908/314/18 скасовано. Справу № 908/314/18 направлено до Господарського суду Запорізької області для продовження розгляду заяви вих.№09-3/06 від 09.06.2023.

Розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції здійснено не було.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Порядок розподілу судових витрат визначений у ст.ст. 129 – 130 ГПК України.

Частина 4 ст. 129 ГПК України передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру заявлених вимог.

Колегія суддів зауважує, що у постанові від 18.05.2020 у справі № 530/1731/16-ц Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Отже, розподіл судових витрат, у тому числі понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, має здійснюватися за наслідками вирішення усіх позовних вимог тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

З урахуванням наведеного аналізу норм процесуального права, а також висновку щодо суті касаційних скарг, розподіл судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалить остаточне рішення у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 у справі № 910/18489/20).

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалах від 30.03.2021 у справі № 911/2390/18 та від 19.01.2022 у справі № 500/2632/19.

Апеляційний суд зауважує, що вказані висновки Верховного Суду є застосованими і до спірних правовідносин, а саме, коли судом апеляційної інстанції не здійснювався розгляд справи по суті, а лише переглядалася ухвала суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, за результатом чого було прийнято постанову про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Як вже було зазначено, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2023 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.06.2023 у справі №908/314/18 було скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви вих.№09-3/06 від 09.06.2023.

При цьому судом було зазначено, що у зв`язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Отже, судові витрати, пов`язані з розглядом відповідної заяви, підлягають розподілу за результатами її розгляду та ухвалення судового рішення господарським судом, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Натомість заявник просить розподілити витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції, яким не приймалося остаточне рішення у справі за наслідком розгляду відповідної заяви вих.№09-3/06 від 09.06.2023.

На підставі наведеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс".

Водночас, слід зазначити, що заявник не позбавлений можливості звернутися із заявою про розподіл судових витрат до Господарського суду Запорізької області, який ухвалить судове рішення за наслідком розгляду заяви вих.№09-3/06 від 09.06.2023 по суті.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання (див. рішення Суду у справі Плахтєєв та Плахтєєва проти України, no. 20347/03, від 12.03.2009). Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06.12.2007, Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

У рішенні ЄСПЛ від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначено, що “право на суд” не є абсолютним. Воно може підлягати обмеженням, що допускаються, оскільки право на доступ за своєю природою вимагає регулювання державою. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, що саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та ціллю, якої прагнуть досягти (див. рішення Суду у справі Наталія Михайленко проти України, no. 49069/11, від 30.05.2013).

Таким чином, прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема, для дотримання правил судової процедури, проте обмеження не має бути таким, що зводить існування самого права нанівець, адже це буде тлумачитись як порушення права на справедливий суд.

За таких обставин, у задоволенні заяви ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс” про ухвалення додаткового рішення, слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 123, 129-130, 232-235, 244, 344 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали підписано 20.03.2024

Головуючий суддя                                                                      В.Ф. Мороз

Суддя                                                                                           Л.А. Коваль

Суддя                                                                                           А.Є. Чередко