Справа № 444/2070/20                         Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/104/24         Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        19 березня 2024 року   м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 07.12.2023 року у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

з участю прокурорів  ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

встановила:

цим вироком ОСОБА_7  визнано невинним у пред`явленому обвинуваченні, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України, та виправдано у зв`язку із недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Ухвалено скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 06.02.2019 року.

Вирішено питання щодо речових доказів.

В мотивах прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не доведено належними та допустимими доказами, а в діянні останнього встановлена відсутність складу кримінального правопорушення, оскільки стороною обвинувачення не доведена та судом не встановлена обов`язкова ознака об`єктивної сторони складу злочину, а саме причинний зв`язок між порушеннями Правил дорожнього руху обвинуваченим та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками вказаного кримінального правопорушення. Натомість судом встановлено, що, відповідно до висновку № СЕ-19/114-22/10356-ІТ від 04.07.2022 року, причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди стали дії пішохода ОСОБА_10 .

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він, працюючи на посаді старшого оперуповноваженого Жовківського міжрайонного відділу УСБУ у Львівській області, 04.02.2019 року, приблизно о 08 годині 00 хвилин, керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем марки «Toyota Yaris», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог пункту 12.4. Правил дорожнього руху України, відповідно до котрих у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год, рухаючись з орієнтовною середньою швидкістю послідовно від 90,2 км/год до 73,2 км/год, в межах села Сопошин Львівської області, автодорогою «Львів-Рава-Руська» (26 км + 500м) в напрямку міста Рава-Руська, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змін, вчинив на своїй смузі руху наїзд на пішохода ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебігав дорогу зліва направо відносно руху зазначеного автомобіля. Згідно з обвинувальним актом, з технічної точки зору, причиною настання даної ДТП стали дії водія автомобіля марки «Toyоta Yaris», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , що полягали в невиконанні ним вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», п. 1.3., п. 1.5., п. 1.10., п.п. «б», «д» п. 2.3., п. 12.1., п. 12.3., п. 12.4., п.п. «б» п. 12.9. «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України), згідно з якими:

- ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» - учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди громадянам;

- п. 1.3. - учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;

- п. 1.5. - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 1.10. - безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах. Небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є проїзд пішохідних переходів;

- п.п. «б», «д» п. 2.3. - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

- п. 12.1. - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

- п. 12.3. - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

- п. 12.4. - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.;

- п.п. «б» п. 12.9. - водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4.-12.7., на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29., 3.31., або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3. цих Правил.

Згідно з обвинувальним актом, у даній дорожній ситуації водій автомобіля марки «Toyota Yaris», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути ДТП, ця можливість обумовлювалася необхідністю виконанням ним вимог п.1.10 (в частині визначення терміну «небезпека для руху»), п.12.4 ПДР України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру та при умові руху автомобіля марки «Toyota Yaris», р.н. НОМЕР_1 , перед пригодою з максимально допустимою швидкістю в межах населеного пункту в 50 км/год., у водія ОСОБА_7 була технічна можливість зупинити керований ним транспортний засіб до місця наїзду на пішохода ОСОБА_10 шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 отримав наступні ушкодження: тілесні ушкодження у вигляді: Автотравма. Тупа поєднана травма голови, грудної клітки, лівої ноги. Переломи кісток основи черепа; крововиливи під оболонки, речовину, шлуночки головного мозку; крововиливи в м`які тканини голови зі сторони внутрішньої поверхні в лобно-тім`яно-скроневій зліва, потиличній справа; крововилив, забійні садна на обличчі зліва, подряпини на вушній раковині справа; переломи 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 ребер справа по різних анатомічних лініях з крововиливами в підшкірно- жирову клітковину, м`язи грудної клітки справа; крововиливи в легені, плевральні порожнини, крововилив в заочеревину справа; перелом лівої малогомілкової кістки, крововилив в підшкірно-жирову клітковину, м`язи лівої гомілки; крововиливи в зовнішній та внутрішній поверхнях правого плеча, забій м`яких тканин кистей; забійна садна, рана на тильній поверхні правої кисті; забійні садна-відбитки на зовнішній поверхні правого стегна; крововилив, садна на лівій нозі спереду, крововилив на задній поверхні лівої ноги. Клінічно - лівобічний пневмоторакс. Травматичний шок.

Зазначені тілесні ушкодження виникли внаслідок контакту ОСОБА_10 із виступаючими до переду частинами (деталями) автомобіля з послідуючим відкиданням тіла та ударом об дорожнє покриття та ковзанням по ньому у швидкій послідовності одне за одним. Згідно з Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.1995 № 6, по відношенню до живої особи дані тілесні ушкодження належать до категорій тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент спричинення (п. 2.1.3 Правил) і в даному конкретному випадку викликали смерть потерпілого.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину повністю підтверджується письмовими та речовими доказами, показаннями свідків та документами, зокрема, висновками експертів ОНДІСЕ та КНДІСЕ, якими встановлено причини, що послугували спричиненню ДТП. Зазначає, що висновок № СЕ-19/114-22/10356-ІТ від 04.07.2022 року, який покладений в основу виправдувального вироку, суперечить обставинам, встановленим в ході досудового розслідування, оскільки в такому взято за основу технічно неспроможні покази обвинуваченого, а також неправильні вихідні дані, зокрема, щодо відстаней, встановлених в ході огляду місця пригоди та траєкторії руху пішохода, його швидкості руху, які суперечать відеозапису, а експерт ОСОБА_11 в ході допиту визнав, що ним надано неправильний висновок. Звертає увагу, що судом першої інстанції, враховуючи суперечність експертних висновків, необґрунтовано та безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання сторони обвинувачення про проведення додаткового огляду місця пригоди, проведення слідчого експерименту з врахуванням наявного відеозапису ДТП та з безпосереднім свідком ОСОБА_12 , проведення повторної комісійної автотехнічної експертизи обставин наїзду для усунення таких суперечностей. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції в судовому засіданні не допитано єдиного безпосереднього очевидця ДТП – свідка ОСОБА_12 , а також жодним чином не мотивовано у вироку відмову у задоволенні клопотання прокурора про визнання недопустимими доказами висновків експерта від 01.07.2021 та 04.07.2022 року.

Захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_13 подали заперечення на апеляційну скаргу, в яких покликаються на те, що суд першої інстанції дослідив всі обставини справи та прийшов до обґрунтованого висновку про невинуватість ОСОБА_7 . Вказують, що протокол огляду місця пригоди та схема до нього складені з порушеннями, оскільки такі належним чином не заповнені. Зазначають, що органом досудового розслідування не встановлено місце наїзду автомобіля на пішохода у метричних параметрах, швидкість руху автомобіля, швидкість руху пішохода, швидкість руху зустрічного мікроавтобуса, що є упущеннями слідства, які повинні трактуватися на користь обвинуваченого. Звертають увагу, що жоден із експертних висновків, на які покликається сторона обвинувачення, через свою неповноту не обґрунтовує оголошену обвинуваченому підозру і не свідчить про технічну неспроможність показань останнього, натомість, висновок № СЕ-19/114-22/10356-ІТ відповідає обставинам справи, оскільки такий був наданий з врахуванням слідчого експерименту від 25.05.2022 року.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого та доводи його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дотримався зазначених вимог закону.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Під час судового розгляду суд першої інстанції безпосередньо дослідив наявні у справі докази та дав їм належну оцінку.

Так, обвинувачений ОСОБА_7 заперечив свою вину у вчиненні кримінального правопорушення та показав, що 04 лютого 2019 року, близько 08 години 00 хвилин, він, керуючи автомобілем марки «ТОYОТА Yaris», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався ним у Жовківському районі Львівської області автомобільною дорогою «Львів - Рава-Руська» у напрямку від м. Львова до м. Жовкви. Керований ним транспортний засіб знаходився у технічно справному стані. В процесі руху до дорожньої обстановки він був уважним. При проїзді ділянки вищевказаної автодороги «Львів - Рава-Руська» в районі 26 км + 500 м, рухаючись через населений пункт с. Сопошин та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, він вів керований ним автомобіль у своєму правому ряді із швидкістю близько 50 км/год. Назустріч йому рухався мікроавтобус (на його модель та реєстраційний номер він не звернув увагу). Вказати його швидкість руху він не може. Під час роз`їзду із вказаним мікроавтобусом він побачив, як із-за його задньої частини на смугу руху керованого ним автомобіля поза межами пішохідного переходу вибіг пішохід. Реагуючи на його появу, він відразу ж натиснув на педаль гальма. Проте, через раптову появу пішохода в полі його зору та незначну віддаль до нього, уникнути наїзду йому вже не вдалося. Внаслідок наїзду пішохід, як потім було з`ясовано, ОСОБА_10 , отримав тілесні ушкодження, від яких помер. На місце пригоди були викликані лікарі та працівники поліції. Під час розгляду справи у суді за дорученням суду з ним був проведений слідчий експеримент, де він вказав як рухався його автомобіль, де у поле його зору потрапив пішохід і як цей пішохід переміщався до наїзду. Більше по суті механізму розвитку даної пригоди він вказати нічого не може, оскільки все відбулося у динаміці. Механізм розвитку ДТП зафіксований на відеозаписі із відеокамери будинку, розташованого неподалік місця ДТП, із якого можна отримати інформацію про подію. Із повідомленням йому про підозру він категорично не згідний, оскільки воно не базується на об`єктивних фактичних даних, орган досудового слідства на час оголошення йому повідомлення про підозру не провів з ним слідчий експеримент, не встановив об`єктивної видимості із його робочого місця водія пішохода ОСОБА_10 , а тому не визначив об`єктивного моменту настання для нього небезпеки для руху. Всі ці недоліки були усунені судом. Проведені під час досудового слідства експертизи, виконані експертами Київського та Одеського НДІСЕ, на які покликається сторона обвинувачення, є необ`єктивні, із допущенням ряду неточностей, про що його захисниками було чітко вказано під час дослідження доказів у судових засіданнях. Вважає, що єдиною і безпосередньою причиною настання ДТП, що розглядається, став той факт, що пішохід ОСОБА_10 перебігав проїзну частину дороги у невстановленому місці поза межами пішохідного переходу, при наявності останнього неподалік. Вибігаючи на смугу його руху із-за задньої частини зустрічного мікроавтобуса, він не переконався у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, такими своїми діями створив обвинуваченому аварійну обстановку, яка і призвела до наїзду на нього керованого обвинуваченим автомобіля. Це чітко з технічної точки зору доведено у висновку судової автотехнічної експертизи, призначеної судом та виконаної експертами Львівського НДЕКЦ. У своїх діях обвинувачений не вбачає жодних порушень правил безпеки дорожнього руху, які б перебували у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із настанням даної ДТП, а тому своєї вини у її скоєнні не визнає.

Потерпіла ОСОБА_14 у судовому засіданні суду першої інстанції показала, що в той день був скоєний наїзд на її дядька, який в подальшому помер. Дядько проживав сам в с. Сопошині. У цей день їй зателефонувала мама та розказала про цю подію, коли вона під`їхала до місця події, то тіла вже не було. Претензій до жодної особи не має, страхова компанія відшкодування не провела.

Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_15 , будучи очевидцем події, повідомив суду, що в той день, приблизно о 8-8:30 год., він виїхав разом із тещею ОСОБА_16 зі с. Смерекова і поїхав в сторону с. Сопошина. За заправкою «WOG» перед білим автомобілем вибігла людина з-за маршрутки, яка стояла зліва, і водій збив цю людину. Справа цю збиту людину хтось чекав. Він знаходився від місця події десь метрів за 100, рухався зі швидкістю приблизно 70 км/год. Він разом з тещею підбігли до місця події, хтось з тієї машини, яка збила пішохода, телефонував в швидку. ОСОБА_17 була на виїзді з зупинки. Вказав, що якби пішохода не збив автомобіль марки «Тойота», то напевно його би збив він, бо пішохід вийшов перед автомобілем дуже раптово.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив, що 04.02.2019 року, приблизно о 07 годині, ОСОБА_7 забрав його з дому, по дорозі потім вони забрали ще одного співробітника. Доїжджаючи до м. Жовкви, приблизно по 8-ій годині, він відчув удар у свою сторону автомобіля та зрозумів, що вони когось збили. Вони вийшли з авто, побачили людину, яка лежала головою вниз в крові. Він зателефонував до заступника ЦРЛ, який пояснив, що треба перевернути людину, щоб вона не захлиснулася. Вони викликали швидку. Потім під`їхала поліція, чекали працівників ДБР. ОСОБА_7 керував автомобілем марки «Toyota Yaris», він сидів спереду справа. Пішохід рухався з лівої сторони, він перед ударом побачив, що щось промайнуло і відбувся удар, це було миттєво. Там стояла машина, з-за якої і вибіг потерпілий. Великий транспортний засіб їхав їм назустріч. Він не бачив, яка була у них швидкість, але по відчуттях їхали не швидко. Справа також стояла машина. В той день на дорозі де-не-де була ожеледь, але опадів не було, траса не була засніжена.

Відтак, свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_18 в суді першої інстанції ствердили про те, що пішохід ОСОБА_10 вибіг на дорогу раптово, а удар відбувся миттєво.

Суд першої інстанції, серед іншого, дослідив висновки експертів № 19-3017/3018/5406 від 29.08.2019 та № 20-1298 від 11.06.2020 року, відповідно до яких водій автомобіля належним виконанням вимог зазначених пунктів ПДР України мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, а показання ОСОБА_7 є технічно неспроможні в частині показаної швидкості руху автомобіля, відстані виявлення пішохода, а також темпу його переміщення.

Окрім того, судом було досліджено висновок судової комплексної автотехнічної та відеотехнічної експертизи № КСЕ-19/114-21/6529 від 01.07.2021 року, з якого вбачається, що встановити величину швидкості автомобіля марки "Toyota Yaris", р/н НОМЕР_1 , та автомобіля, котрий рухався у зустрічному напрямку безпосередньо перед настанням автопригоди, не видається можливим. Встановити дійсне місце роз`їзду автомобіля марки "Toyota Yaris", р/н НОМЕР_1 , із автомобілем, котрий рухався у зустрічному напрямку, не видається можливим. Встановити темп руху пішохода ОСОБА_10 перед пригодою не видається можливим.

Разом з тим, у висновку судової відео-технічної експертизи № 19-3017/3018/5406 від 29.08.2019 року, судові експерти вказали, що надання експертам в якості вихідних даних тільки відеозапису, який не є достатньо інформативним для визначення траєкторії та координат руху учасників пригоди по ширині проїзної частини, тільки копії протоколу огляду місця ДТП та схеми до нього, не дозволяє провести дослідження по поставлених питаннях у повному обсязі. Якщо слідством буде визначено, що пішохід був загрозою для подальшого руху водію в момент розташування автомобіля на відстані 34-37 метрів від місця наїзду, приблизно за 1.7 секунди до наїзду, то водій належним виконанням вимог пунктів, указаних у висновку №3 мав технічну можливість уникнути наїзду.

Щодо висновку судової комісійної автотехнічної експертизи обставин події № 20-1298 від 11.06.2020 року, то у розділі «Вихідні дані для експертного дослідження» експерти вказують, що у постанові слідчого відсутні будь-які обставини пригоди, що встановлені слідством, мають значення для проведення експертизи та підлягають дослідженню. У розділі «Дослідження» даного висновку експерти вказують, що слідством не було здійснено оцінки позиції пішохода на проїжджій частині дороги і перед експертами знову поставлено ситуаційні питання відносно дій водія автомобіля. Також, як вбачається із цього висновку, він був наданий з врахуванням даних, встановлених висновком експертів № 19-3017/3018/5406 від 29.08.2019 року.

Крім того, як вбачається із висновків судових експертів № 20-1298 та № 19-3017/3018/5406, розрахунки проводилися без дослідження руху зустрічного для автомобіля марки «Toyota Yaris» транспортного засобу, хоча зустрічний транспортний засіб в момент події рухався по зустрічній смузі руху, що підтверджується розкадровкою, викладеною у висновку комплексної судової відео-технічної експертизи № 27993/19-35/32097/19-52 від 23.01.2020 року, та відеозаписом події.

Також суд першої інстанції вірно врахував те, що висновки судових експертів № 20-1298 та № 19-3017/3018/5406 були побудовані з припущеннями, зокрема того, що «водій автомобіля «Toyota Yaris» почав гальмувати, бо пішохід перетинав перед ним дорогу».

Враховуючи наведене, судом першої інстанції було допитано експертів, які складали відповідні висновки.

Так, експерт ОСОБА_19 в судовому засіданні щодо висновку № 20-1298 від 11.06.2020 року пояснив, що швидкість автомобіля обвинуваченого визначалася на підставі висновку № 19-3017/3018/5406 за 2019 рік та на підставі наявного відеозапису події. Слідством не було задано всіх необхідних параметрів для надання висновку. Вони не змогли встановити, чи становив пішохід перешкоду для руху. Висновок № 20-1298 підтримує.

Щодо висновку № 19-3017/3018/5406 вказаний свідок пояснив, що при визначенні положення автомобіля посередині проїжджої частини можлива похибка при визначенні швидкості руху, але не суттєва. Рух зустрічного для автомобіля марки «Toyota Yaris» транспортного засобу вони не досліджували, оскільки це не було для них принциповим, швидкість руху цього транспортного засобу вважає визначати непотрібно. Вказав, що в умовах слідчого експерименту було би доцільно з`ясувати положення транспортних засобів та пішохода по ширині проїжджої частини, бо це має значення для того, коли пішохід потрапив в оглядове поле водія автомобіля марки «Toyota Yaris». Те, що водій автомобіля марки «Toyota Yaris» почав гальмувати, бо пішохід перетинав перед ним дорогу, є припущенням, на цьому побудовані висновки.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_20 щодо висновку судової комплексної автотехнічної та відеотехнічної експертизи № КСЕ-19/114-21/6529 від 01.07.2021 року пояснив, що ним було досліджено, що кожна секунда мала змінну частоту кадрів, але цю частоту не було деталізовано, окрім цього, містилися фантомні кадри. Кількість цих кадрів він не може вказати. Дані щодо відстані до камери та щодо кутів йому були невідомі. Його програмне забезпечення не могло визначити чітко час відповідно до матеріалів кримінального провадження, через що він не зміг дати відповіді на поставлені запитання.

З метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та для встановлення вихідних параметрів, які необхідні для проведення розрахунків судовим експертом і встановлення технічної причини настання автопригоди в цілому, судом першої інстанції 11 серпня 2021 року було задоволено клопотання захисника та ухвалено зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань провести слідчий експеримент із учасниками автопригоди, яка відбулася 04.02.2019 року, приблизно о 08 годині 00 хвилин, за участі автомобіля марки «Toyota Yaris», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в межах села Сопошин, Львівської області, автодорога «Львів-Рава-Руська» (26 км + 500м) в напрямку міста Рава-Руська, та пішохода ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебігав дорогу зліва направо відносно руху зазначеного автомобіля, з залученням спеціаліста-автотехніка.

25.05.2022 року було проведено слідчий експеримент за участю обвинуваченого, захисника та судового експерта, під час якого було встановлено обставини, у з`ясуванні яких виникла необхідність при судовому розгляді.

Після проведення 25.05.2022 року слідчого експерименту та з врахуванням встановлених обставин події, на підставі ухвали суду було надано висновок судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-22/10356-ІТ від 04.07.2022 року, з якого вбачається, що причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди стали дії пішохода ОСОБА_10 , а не водія ОСОБА_7 , який не мав можливості уникнення наїзду на пішохода.

Як пояснив експерт ОСОБА_11 в судовому засіданні суду першої інстанції щодо складеного ним висновку судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-22/10356-ІТ від 04.07.2022 року, коефіцієнт реакції водія враховує, в тому числі, ту обставину, чи пішохід переходив дорогу в дозволеному місці, чи в недозволеному. При складанні висновку надається технічна характеристика дій водія щодо можливості уникнення зіткнення, натомість технічна характеристика діям пішохода не надається, оскільки це є правова оцінка. Він ознайомлювався з матеріалами кримінального провадження. Діапазон швидкостей під час зіткнення від 51 км/год до 76,7 км/год ним взято з попередніх висновків експертів та не взято до уваги швидкість 90,2 км/год з тих підстав, що ця швидкість не вкладається в швидкість, можливу за даний проміжок. Відео моменту зіткнення він не передивлявся, оскільки це не було необхідно для надання відповідей на запитання, поставлених експерту. Зазначив, що в формулі, яку він використовував, необхідний був час виникнення небезпеки. Чи змінився би висновок, якщо б відповідно до заданих даних пішохід рухався не перпендикулярно до дороги, йому не відомо.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до висновку № СЕ-19/114-22/10356-ІТ від 04.07.2022 року, який на відміну від висновків судових експертів № 20-1298 та № 19-3017/3018/5406 був наданий з врахуванням встановлених слідчим експериментом від 25.05.2022 року обставинами події, причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди стали дії пішохода ОСОБА_10 , котрий вибіг на смугу руху автомобіля марки «Toyota Yaris» із-за задньої частини зустрічного мікроавтобуса в такий момент, з якого водій ОСОБА_7 , рухаючись своїм автомобілем із визначеними швидкостями безпосередньо перед наїздом на пішохода та з заданого моменту виникнення небезпеки для руху 51 км/год., 73,7...76,7 км/год., 71,8...76,5 км/год., так і в випадку обрання максимально допустимої в населених пунктах швидкості в 50 км/год., вже був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на вказаного пішохода, шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування.

Крім того, висновки експерта, надані у висновку № СЕ-19/114-22/10356-ІТ від 04.07.2022 року, щодо неможливості уникнення наїзду на пішохода в даній ДТП, підтверджуються також і свідком ОСОБА_15 , який в судовому засіданні вказав, що якби пішохода не збив водій автомобіля марки «Toyota Yaris», то напевно його би збив він, бо пішохід вийшов перед автомобілем дуже раптово.

Враховуючи, що висновки судових експертів № 20-1298 та № 19-3017/3018/5406 були проведені на підставі вихідних даних тільки відеозапису, без даних слідчого експерименту, без дослідження руху зустрічного автомобіля, без дослідження моменту потрапляння пішохода в оглядове поле водія ОСОБА_7 , суд першої інстанції вірно відкинув їх як докази обвинувачення та обґрунтовано враховував висновок № СЕ-19/114-22/10356-ІТ від 04.07.2022 року з тих мотивів, що цей висновок був наданий з врахуванням слідчого експерименту від 25.05.2022 року та узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_15 .

Водночас, стороною обвинувачення жодним чином не доведено, що висновок № СЕ-19/114-22/10356-ІТ від 04.07.2022 року суперечить обставинам, встановленим в ході досудового розслідування, як і не доведено технічну неспроможність показів обвинуваченого та неправильність вихідних даних вказаного висновку, зокрема, щодо відстаней, встановлених в ході огляду місця пригоди, траєкторії руху та швидкості пішохода.

Більше того, як вбачається з матеріалів справи, під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження було проведено лише огляд місця ДТП, допит свідків та проведено ряд експертиз, а слідчий експеримент було проведено вже під час судового розгляду справи. Жодних інших процесуальних дій органом досудового розслідування проведено не було.

Вказані обставини свідчать про те, що стороною обвинувачення не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що саме порушення Правил дорожнього руху обвинуваченим спричинило смерть потерпілого, тобто не доведено причинного зв`язку між діянням та наслідком, що є обов`язковою ознакою складу злочину.

Водночас, колегією суддів встановлено, що, відповідно до висновку № СЕ-19/114-22/10356-ІТ від 04.07.2022 року, причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди стали дії пішохода ОСОБА_10 .

Колегія суддів, також, погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у кримінальному провадженні вичерпано можливість отримати докази на підтвердження вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, оскільки, як вбачається з висновку судової комплексної автотехнічної та відеотехнічної експертизи № КСЕ-19/114-21/6529 від 01.07.2021 року, встановити величину швидкості автомобіля марки "Toyota Yaris" та автомобіля, котрий рухався у зустрічному напрямку безпосередньо перед настанням автопригоди, дійсне місце роз`їзду автомобіля марки "Toyota Yaris", із автомобілем, котрий рухався у зустрічному напрямку, а також темп руху пішохода ОСОБА_10 перед пригодою, не видається за можливе.

Твердження прокурора про безпідставність відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання про проведення додаткового огляду місця пригоди, проведення слідчого експерименту з врахуванням наявного відеозапису ДТП, а також проведення повторної комісійної автотехнічної експертизи обставин наїзду, на переконання суду апеляційної інстанції, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 18.08.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про призначення повторної комісійної автотехнічної експертизи у зв`язку з тим, що відповіді на питання, які прокурор просив поставити на вирішення експертизи, було надано експертами у попередніх висновках експертів по даному кримінальному провадженні. Інших обставин, що мають значення для кримінального провадження та для з`ясування яких необхідні спеціальні знання, прокурором в клопотанні не наведено.

Відповідно до ухвали Жовківського районного суду Львівської області від 19.04.2023 року, у задоволенні клопотання прокурора про проведення додаткового огляду місця пригоди, проведення слідчого експерименту з врахуванням наявного відеозапису ДТП, а також проведення повторної комісійної автотехнічної експертизи обставин наїзду, було відмовлено в повному обсязі.

Зокрема, у проведенні додаткового огляду місця пригоди відмовлено у зв`язку з тим, що під час досудового розслідування слідством вже було проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, огляд місця події та складено відповідні протоколи таких оглядів, схеми і фототаблиці до них.

Щодо проведення додаткового слідчого експерименту, суд першої інстанції зазначив, що оскільки на стадії досудового розслідування слідчого експерименту слідством проведено не було, 11 серпня 2021 року судом було задоволено клопотання про проведення слідчого експерименту із учасниками автопригоди з залученням спеціаліста-автотехніка, який було проведено 25.05.2022 року працівниками ТУ ДБР.

Крім того, судом двічі призначалися експертизи до даному кримінальному провадженню для з`ясування обставин справи, які не були з`ясовані на досудовому розслідуванні.

Відтак, враховуючи викладене, те, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення, зокрема, слідчих дій, які, за загальним правилом, повинні проводитися на стадії досудового розслідування, а не судового провадження, а також те, що судом вже надавалася слідству можливість проведення слідчого експерименту за участю судового експерта, судом першої інстанції мотивовано відмовлено у задоволенні вказаних клопотань сторони обвинувачення.

Суд апеляційної інстанції, також, вважає безпідставними покликання прокурора на необгрунтованість відмови у задоволенні клопотання про визнання недопустимими доказами висновків експерта від 01.07.2021 та 04.07.2022 року, оскільки в оскаржуваному вироку мотивовано зазначено, чому суд врахував висновок № СЕ-19/114-22/10356-ІТ від 04.07.2022 року, та відкинув висновки судових експертів № 20-1298 та № 19-3017/3018/5406, зокрема, у зв`язку з тим, що вказані висновки судових експертів були проведені на підставі вихідних даних тільки відеозапису, без даних слідчого експерименту, без дослідження руху зустрічного автомобіля та без дослідження моменту потрапляння пішохода в оглядове поле водія ОСОБА_7 , тобто були неповними.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було допитано єдиного безпосереднього очевидця дорожньо-транспортної пригоди – свідка ОСОБА_12 , оскільки в матеріалах справи є довідка ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якої ОСОБА_12 був призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 03.03.2022 року у військову частину НОМЕР_3 , а тому останній не може бути викликаний в судове засідання.

Покликання апелянта на те, що експерт ОСОБА_11 в ході допиту визнав, що ним надано неправильний висновок, є голослівними та безпідставними, оскільки в судовому засідання суду першої інстанції експерт ОСОБА_11 надав пояснення щодо наданого ним висновку судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-22/10356-ІТ від 04.07.2022 року, підтримавши такий в повному обсязі.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_7 порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, стороною обвинувачення не надано.

Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відповідно до ст. 94 КПК України всебічно, повно та неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в сукупності зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов до правильного висновку про недоведеність вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину та його виправдання.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування вироку Жовківського районного суду Львівської області від 07.12.2023 року відносно ОСОБА_7 колегією суддів не встановлено, а тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

вирок Жовківського районного суду Львівської області від 07.12.2023 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 без задоволення.

На ухвалу суду може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголосити 22.03.2024 року о 12:00 год.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3