Справа № 357/6066/16-к Головуючий в суді 1-ї інстанції - Санін В.М.

Провадження № 11-кп/824/33/2019 Доповідач у суді 2-ї інстанції - Авраменко М.Г

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - Авраменка М. Г.

суддів: Миколюка О.В., Шроля В.Р.

при секретарях - Миронець А.Л., Халітову С.І., Легензевичу С.С., Степанцю О.О., Ігнатенку Ю.В.

за участю:

прокурора - Тедеєва К.Е., Кіліміченко С.О.

обвинуваченої - ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2

захисника - Бурима Ю.А.

потерпілого - ОСОБА_3

представника потерпілого - Кулика С.С.

перекладачів - Меметової З.Д., Амагова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника та представника потерпілого на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2018 року, яким

ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку смт. Семенівка, Полтавської області, громадянку України, з вищою освітою, директора ТОВ СІУП «Бегленд», зареєстрованої в АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судиму,

визнано невиннною та виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України за недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення.

Визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 222 КК України та призначено покарання в вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на один рік;

Визнано винною у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого за ч.2 ст. 222 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на два роки;

Визнано винною у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого за ч.1 ст.366 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на один рік;

Звільнено від призначеного їй покарання за ст. 222 ч.1, 222 ч. 2 та 366 ч.1 КК України на підставі ст.49, ч. 5 ст. 74 КК України;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Урус-Мартан, Чечено_Інгушетії, Російської Федерації, чеченця, громадянина Росії, проживаючого за адресою АДРЕСА_3 , раніше не судимого

визнано невинним та виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення;

Визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ст.366 ч. 1 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі п`ятидесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на один рік;

Звільнено від призначеного йому покарання за ст.366 ч.1 КК України на підставі ст.49,ч.5 ст. 74 КК України.

Цим же вироком вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили умисні дії, що виразилися у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складанні завідомо неправдивих документів (службове підроблення). Крім цього, обвинувачена ОСОБА_1 вчинила умисні дії, що виразилися у наданні службовою особою суб`єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації банкам з метою одержання кредитів ( шахрайство з фінансовими ресурсами), та умисні дії, що виразилися у наданні службовою особою суб`єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації банкам з метою одержання кредитів (шахрайство з фінансовими ресурсами), вчинене повторно.

ОСОБА_1 в період з 10.02.2002 по 08.02.2008 років підробляла протоколи зборів учасників ТОВ СІУП «БЕГЛЕНД», підпис генерального директора ТОВ СІУП «БЕГЛЕНД», вчиняла службові підроблення документів, вносила до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, складала завідомо неправдиві документи, надавала завідомо неправдиву інформацію банкам з метою одержання кредитів.

ОСОБА_2 складав, видавав завідомо неправдиві офіційні документи та вносив до офіційних документів завідомо неправдиві відомості.

Не погоджуючись з рішенням суду, захисник подав апеляційну скаргу в якій просить вирок скасувати та закрити кримінальне провадження за недоведеністю вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 222, ч. 2 ст. 222 КК України та недоведеністю ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. В решті вирок залишити без змін.

Вказує, що ОСОБА_1 пояснювала, що генеральний директор фірми «Разаг Калає Тебріз » ОСОБА_5 був присутнім під час проведення загальних зборів ТОВ ТОВ СІУП «Бегленд» як представник співзасновника товариства. Оскільки ОСОБА_5 на дуже низькому рівні володіє російською мовою, а українську взагалі не володіє, то останній після проведення зборів брав з собою проект протоколів та додатки до установчого договору для їх вивчення за участі перекладача та юриста. Після чого через деякий час повертав протоколи та додатки до установчого договору, на яких вже стояли підписи від його імені та відтиски печатки фірми «Разаг Калає Тебріз ».

Вказує, що суд під час постановлення рішення, в описовій частині вироку не надав належної юридичної оцінки щодо наявності або відсутності в діях обвинувачених суб`єктивної складової кримінального правопорушення, зокрема мотиву та мети вчинення підробки в використання документів. До висновку про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у підробці та використанні документів суд прийшов на припущеннях, надавши перевагу одним доказам над іншими, а саме висновку експерта, хоча він не доводить винуватості обвинувачених в інкримінованих їм злочинах. Згідно висновку експерта підписи виконані «вирогідно» не ОСОБА_5 .

Звертає увагу що ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначав, що печатка фірми зберігалась у нього, він нікому її не передавав і печатка ніколи не викрадалась, але вказав, що відтиск печаток на документах є оригінальними.

Представник потерпілого в апеляційній скарзі просить вирок скасувати в частині виправдання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та в частині залишення без розгляду цивільного позову. Ухвалити в зазначеній частині новий вирок, яким визнати винними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Цивільний позов громадянина Ісламської республіки Іран ОСОБА_5 задовольнити в повному обсязі та цивільний позов юридичної особи за законодавством Ісламської республіки Іран « Раззаг Калає Тебріз » задовольнити в повному обсязі.

Зазначає, що в судовому засіданні належними та допустимими доказами була доказана подія кримінального правопорушення, винуватість обвинувачених, було доведено, що обвинувачені заволоділи чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою. Також було доведено великий розмір такого шахрайства, що є кваліфікуючою ознакою ч. 4 ст. 190 КК України. Можлива помилковість визначення потерпілого, власника майна, яким обвинувачені заволоділи кримінально-протиправним шляхом, ніяким чином не може вплинути на кваліфікацію правопорушення і, тим паче, на його караність.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених та їх захисника, які просили задовольнити вимоги своєї апеляційної скарги, заперечували проти апеляційної скарги представника потерпілого, пояснення потерпілого та представника потерпілого, які просили задовольнити вимоги своєї апеляційної скарги та заперечували проти апеляційної скарги захисника обвинувачених, думку прокурора, який просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинувачених не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга представника потерпілого - частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Однак, даних вимог закону суд першої інстанції в повній мірі не дотримався.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 р. № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» (зі змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 1993 р. № 3, від 3 грудня 1997 р. № 12; далі - постанова Пленуму 1990 р. № 5) вказано, що вирок, постановлений іменем України, є найважливішим актом правосуддя і до його постановлення належить ставитися з винятковою відповідальністю, оскільки наспіх, непослідовно, неохайно написаний вирок може викликати сумніви в його законності, обґрунтованості і справедливості.

Серед видів вироків, які можуть ухвалюватися судом, кримінальним процесуальним законом передбачено виправдувальний вирок, який приймається у разі, якщо не доведено, що:вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Також згідно з положенням ч.1 ст.284 КПК України, серед підстав для закриття кримінального провадження є обставини, зокрема, коли встановлена відсутність події кримінального правопорушення; встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати .

Статтею 374 КПК України регламентовано вимоги щодо змісту вироку, як судового рішення, що складається з вступної, мотивувальної та резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи виправданою зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

У резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи виправданою - прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та його виправдання; рішення про закриття провадження щодо юридичної особи; рішення про поновлення в правах, обмежених під час кримінального провадження; рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили; рішення щодо речових доказів і документів; рішення щодо процесуальних витрат; строк і порядок набрання вироком законної сили та його оскарження; порядок отримання копій вироку та інші відомості.

Ураховуючи вищенаведене, вирок суду повинен містити виклад остаточних висновків, які повинні бути викладені у точній відповідності з вимогами кримінального процесуального закону та в межах компетенції відповідного суду. Окрім цього, його мотивувальна частина, в якій обґрунтовується рішення, повинна відповідати його резолютивній частині.

Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Як вбачається з оскаржуваного вироку вказаних вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції не було дотримано, оскільки висновки, викладені в ньому, містять істотні суперечності.

Так, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, ухвалюючи виправдувальний вирок, в резолютивній частині визнав ОСОБА_1 невинною та виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України за недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення.

Визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 222 КК України та призначено покарання в вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на один рік. Визнано винною у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого за ч.2 ст.222 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на два роки. Визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.366 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на один рік. Звільнено від призначеного їй покарання за ст. 222 ч.1, 222 ч. 2 та 366 ч.1 КК України на підставі ст.49, ч. 5 ст. 74 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Абдуразакова Мусу Алієвича визнано невиннним та виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення;

Визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ст.366 ч. 1 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі п`ятидесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на один рік. Звільнено від призначеного йому покарання за ст.366 ч.1 КК України на підставі ст.49,ч.5 ст. 74 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Поряд з тим, у мотивувальній частині вироку суд першої інстанції навів обґрунтування свого висновку щодо визнання невинуватими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складу вказаного кримінального правопорушення.

Таким чином, на переконання колегії суддів, ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції у мотивувальній та резолютивній частинах рішення покликався на дві різні підстави для визнання осіб невинуватими, які одна одну взаємовиключають.

З огляду на зазначене, суперечливості в мотивувальній та резолютивній частин оскаржуваного вироку відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України є істотним порушеннями вимог кримінального процесуального закону і призвело до прийняття судового рішення, яке не ґрунтуються на вимогах закону.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що вказаний вирок суду підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України в частині виправдання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а кримінальне провадження в цій частині направленню на новий розгляд в суд першої інстанції.

Що стосується доводів апеляційної скарги сторони захисту про відсутність в діях обвинуваченої ОСОБА_1 складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч.1 та ч. 2 ст. 222 КК України, а в діях ОСОБА_2 - ч. 1 ст. 366 КК України то вони при апеляційному розгляді свого підтвердження не знайшли.

Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 службового підроблення, а ОСОБА_1 ще й шахрайства з фінансовими ресурсами вчиненими повторно ґрунтується на доказах досліджених судом при розгляді справи по суті, яким суд дав належну правову оцінку, з чим погоджується колегія суддів.

Так, обвинувачена визнана винною в тому, що вона в період з 10.02.2002 по 20.08.2004 підроблювала підписи в протоколах загальних зборів засновників ТОВ СІУП «БЕГЛЕНД» від імені генерального директора фірми « Раззаг Калає Тебріз » ОСОБА_5 , який участі у зборах не приймав. Вказані протоколи вона подавала до Білоцерківського відділу реєстрації підприємств для проведення змін в реєстраційних документах підприємств, а також підробляла підпис ОСОБА_5 в повідомленнях на Північну регіональну митницю та в управління зовнішніх економічних зносин та зовнішньоекономічної діяльності Київській обласній державній адміністрації.

Вона ж 12.03.2003 обіймаючи посаду директора ТОВ СІУП «БЕГЛЕНД» підробила протокол загальних зборів Товариств, зазначивши в ньому неправдиві відомості про присутність на зборах ОСОБА_5 та подавала вказаний протокол до відділення «Промінвестбанку» в м. Біла Церква, на підставі якого 19.03.2003 було укладено кредитний договір на суму 1 000 000 грн.

Такі ж дії обвинувачена вчинила при оформленні кредиту 06.01.2004. На підставі підробленого протоколу 10.04.2004 було укладено кредитний договір з «Промінвестбанком» на суму 1 000 000 грн.

Вона ж підробила підписи від імені ОСОБА_2 , як власника ТОВ СІУП «БЕГЛЕНД» в документах на отримання кредитів в «Промінвестбанку» 26.09.2005 та 20.02.2008 на суму 3 000 000 грн.

ОСОБА_2 перебуваючи на посаді генерального директора Азербайджанського підприємства «В. Г. Т.». за попередньої змовою з ОСОБА_1 , підробляли протоколи загальних зборів ТОВ СІУП «БЕГЛЕНД» №16 від 06.10.2003 та №17 від 07.10.2003 про участь у зборах представника фірми « Раззаг Калає Тебріз».

Вказані протоколи ОСОБА_1 подала до Білоцерківського відділу реєстрації підприємств.

Він же, не маючи повноважень діяти від імені Іранської фірми « Раззаг Калає Тебріз » повторно разом із ОСОБА_1 підробили протокол №27 від 04.04.2005 ТОВ СІУП «БЕГЛЕНД», про вихід із складу засновників підприємства фірми « Раззаг Калає Тебріз », який ОСОБА_1 07.04.2005 подала до реєстраційної служби.

Доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а саме службового підроблення , а дії ОСОБА_1 , у вчиненні злочинів ,передбачених ч. 1 ст. 366, ч.ч. 1,2 ст. 222 КК України, а саме шахрайстві з фінансовими ресурсами підтверджується наведеними у вироку доказами з точки зору їх належності та достовірності.

Зокрема, винність обвинувачених в інкримінованих злочинах підтверджується показами ОСОБА_5 , про те, що він не брав участь у зборах засновників підприємства ТОВ СІУП «БЕГЛЕНД», згоди на зміну в установчих документах не давав, протоколи не підписував, в цей час перебував за межами території України.

Згідно висновку почеркознавчої експертизи документів, підроблення яких інкримінується обвинуваченим, підписи від імені ОСОБА_5 виконані не ним, а іншою особою, але разом з тим експертом було встановлено, що підпис від імені секретаря зборів виконані ОСОБА_1 , що свідчить про її обізнаність про відсутність ОСОБА_5 на азборах та неможливості здійснення ним підпису.

Саме вона вказані підроблені документи подавала до державних органів та банківських установ.

ОСОБА_2 було відомо про відсутність уповноваженої особи на зборах, за відсутності якої збори були не уповноваженими приймати рішення про внесення змін до реєстраційних документів підприємства та отримання кредитів у банківських установах.

Оскільки вирок скасовується з наведених підстав, а провадження направляється на новий розгляд, тому решта доводів апеляційної скарги, зокрема і щодо доведеності вини обвинувачених, колегією суддів по суті не вирішуються.

При новому розгляді у суді першої інстанції слід виконати усі вимоги чинного процесуального закону, дослідити всі обставини кримінального провадження та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника потерпілого - задовольнити частково.

Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2018 року в частині виправдання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за ч. 4 ст. 190 КК України - скасувати.

Призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,за ч. 4 ст. 190 КК України в суді першої інстанції.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Головуючий:

Судді: