Єдиний унікальний номер 233/5578/18 Номер провадження 22-ц/804/2458/19

Доповідач Санікова О. С.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:

суддів: Санікової О. С.,

Канурної О.Д., Мальованого Ю. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщені суду в місті Бахмуті цивільну справу № 233/5578/18

за позовом Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 липня 2019 року

(суддя - Мартиненко В. С., повне рішення складено 13 липня 2019 року),

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2018 року Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» звернулось до суду першої інстанції з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з газопостачання в сумі 35824,75 грн.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 липня 2019 року позов задоволений частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації заборгованість за послуги з газопостачання за період з 01 вересня 2014 року по 22 жовтня 2018 року в розмірі 25344 грн. 72 коп., три проценти річних від простроченої суми у розмірі 1678 грн. та суму інфляційного збільшення заборгованості у розмірі 7437 грн. 91 коп., а всього 34460 (тридцять чотири тисячі чотириста шістдесят) гривень 63 копійки; у задоволені вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації заборгованості за послуги з газопостачання за період з 01 жовтня 2013 року по 31 серпня 2014 року в розмірі 234 грн. 25 коп., трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 16 грн. та суми інфляційного збільшення заборгованості у розмірі 1113 грн. 87 коп., а всього у розмірі 1364 (однієї тисячі трьохсот шістдесяти чотирьох) гривень 12 копійок - відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1694 (однієї тисячі шестисот дев`яноста чотирьох) гривень 91 копійки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 липня 2019 року скасувати; ухвалити нове рішення, яким у задоволені вимог Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації» відмовити; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що строк позовної давності, встановлений п. 3.3 договору № 389 від 23.10.2017 року складає 5 років з моменту внесення останнього платежу в рахунок погашення боргу, проте, на її думку, цей пункт договору допускає його розірвання в односторонньому порядку невнесенням ні одного платежу в рахунок погашення заборгованості та «не обнуляє» строк позовної давності.

Крім того, суд не взяв до уваги доводи щодо завищеного розходу газу за листопад 2016 року, грудень 2016 року.

Також вважає незаконним стягнення з неї на користь позивача трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 1678 грн. та суми інфляційного збільшення заборгованості у розмірі 7437,91 грн., оскільки ст.ст. 526, 625 ЦПК України застосовуються лише до відносин «абонент-комунальне підприємство». ОСОБА_1 також не згодна зі стягненням судового збору в сумі 1694,91 грн. у зв`язку із пропущенням позивачем строку звернення до суду.

У відзиві на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» вказує, що ОСОБА_1 23.10.2017 р. уклала договір погашення заборгованості за спожитий природний газ і послуги з розподілу строком на 12 місяців до 23.10.2018 р. на суму заборгованості, яка склалася на момент укладання договору 24531,90 грн. З жовтня 2017 р. по серпень 2018 року споживачем спожито 3001 куб. м. газу, за який нараховано 20880,65 грн., субсидія надійшла за цей період у сумі 8703,68 грн. Споживачем здійснено оплату за цей період у сумі 10942,04 грн., тобто не в повному обсязі сплачено за спожитий газ та не сплачена заборгованість згідно графіку. У зв`язку з чим 18.09.2018 року будинок ОСОБА_1 відключено від газопостачання, про що складно акт № 020907. Оскільки ОСОБА_1 не виконала грошове зобов`язання вважає, що відповідно до вимог 625 ЦПК України має право на стягнення інфляційних витрат і 3 % річних, яке виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Просить апеляційний суд у задоволені апеляційної скарги відмовити повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У ч.3 цієї статті зазначено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» звернулося до суду першої інстанції з вимогами про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання в сумі 25578.97 грн., 3% річних в сумі 1694.00 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 8551.78 грн.

Враховуючи те, що учасниками справи клопотання про розгляд справи з їх повідомленням не заявлялось та зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, справа підлягає розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з газопостачання, які надаються ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Костянтинівського управління з газопостачання та газифікації за адресою АДРЕСА_1 . На ім`я відповідача відкрито особовий рахунок № 389 . Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідач не в повному обсязі сплачувала вартість послуг з газопостачання, в зв`язку з чим за відповідачем за період з жовтня 2013 року по жовтень 2018 року утворилась заборгованість в розмірі 25578 грн. 97 коп.

23.10.2017 року між ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» та ОСОБА_1 був укладений договір №389, відповідно до умов якого споживач визнав та прийняв на себе заборгованість за спожитий природній газ, яка утворилась станом на 01.10.2017 року на особовому рахунку № 389 за період з 10.09.2014 року по 01.10.2017 рік в розмірі 24531 грн. 90 коп., а постачальник надає споживачу розстрочку для погашення вказаної заборгованості строком на 12 місяців за умови своєчасної сплати поточних платежів за надані послуги з газопостачання та погоджено графік погашення такої заборгованості.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11.01.2019 року у цивільній справі 233/5730/18 у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» Костянтинівське управління по газопостачанню і газифікації, в якому позивачі просили ухвалити рішення про списання заборгованості в розмірі 24531 грн. 90 коп. за період з 10.09.14 р. по 01.10.17 р. на підставі ст.257 ЦК України відмовлено; зобов`язати Костянтинівське управління по газопостачанню і газифікації безоплатно поновити їм газопровід, тим самим відновивши їх споживче право, відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не спростовано розрахунок заборгованості за послуги газопостачання, наданого позивачем за період з 01 жовтня 2013 року по 22 жовтня 2018 року в розмірі 25578, 97 грн.

Такі висновки суду є правильними.

Відносини, які виникли між постачальником та споживачем природного газу, регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496.

Пункт 2 розділу 3 Правил зазначає, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором.

Відповідно до умов Типового договору періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання побутовому споживачу є календарний місяць. При розрахунку за квитанціями абонентської книжки постачальника споживач самостійно розраховує суму платежу та сплачує його постачальнику не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 17 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 р. № 2246 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк. Зняття показань лічильників газу проводиться споживачем щомісяця станом на 1 число місяця, що настає за розрахунковим. Газопостачальне підприємство має право контролювати правильність зняття показань та оформлення споживачем платіжних документів. Згідно з абз. 15 п. 32 Правил газопостачальне підприємство зобов`язане проводити не менше ніж один раз на шість місяців контрольне зняття показань лічильників газу у споживачів відповідно до затверджених графіків. Абзацом 33 п. 33 Правил передбачено, що газорозподільне підприємство зобов`язане проводити не менше ніж один раз на шість місяців контрольне зняття показань лічильників газу у споживачів відповідно до затверджених графіків та подавати щомісяця газопостачальному підприємству персоніфіковані дані про фактичний обсяг спожитого природного газу за кожним споживачем.

Абзацами 1 та 6 п. 4 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 року, передбачено, що побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу. Оператор ГРМ має право здійснювати контрольні зняття показів лічильника природного газу споживача та зобов`язаний не рідше одного разу на шість місяців здійснювати контрольне зняття показань лічильника газу (з урахуванням встановленого строку для контрольного огляду вузла обліку) та формувати об`єм розподілу і споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий місяць, в якому було здійснено контрольне зняття показань лічильника газу, з урахуванням його фактичних показань.

Згідно з п. 13 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496, розрахунки за послуги з газопостачання можуть проводитися на підставі даних про об`єм (обсяг) газу, визначений споживачем та Оператором ГРМ за підсумками місяця відповідно до умов договору розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором ГРМ, або за плановою величиною середньомісячного споживання в опалювальний та міжопалювальний періоди. Якщо об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу буде визначатись за плановими величинами середньомісячного споживання, їх значення не можуть використовуватися постачальником при здійсненні балансування газотранспортної системи України. При цьому постачальник зобов`язується не рідше одного разу на шість місяців здійснювати звіряння фактичного об`єму (обсягу) споживання природного газу з даними Оператора ГРМ та здійснювати відповідний перерахунок споживачу.

Відповідно до абз. 4 п. 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем у разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об`єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань. Група споживання по кожному об`єкту побутового споживача, який розраховується за лічильником газу, визначається Оператором ГРМ згідно з цим Кодексом. Номер групи споживання зазначається Оператором ГРМ в персоніфікованих даних заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу та в рахунках Оператора ГРМ про сплату послуг за договором розподілу природного газу.

Отже, суд правильно визначив, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, які регулюються ст. 526 ЦК України, Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою КМУ від 09 грудня 1999 року № 2246 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), Кодексом газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 року, Правилами постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 року.

Оцінюючи доводи відповідачки щодо неправомірного здійснення розрахунку заборгованості за використаний газ, неправомірне включення позивачем в тариф, за яким розраховується плата за спожитий газ, послуги з транспортування газу, суд з посиланням на нормативно-правові акти обґрунтовано їх відхилив.

Доводи апеляційної скарги щодо не доброчесного ведення обліку газу в частині невідповідності дійсності показників лічильника і завищеного споживання газу, а також невнесення оплати по квитанціям і субсидії за 2013-2014 роки не спростовують правильність розрахунку заборгованості позивача, оскільки належними та допустимими доказами не доведені, а приведення розрахунку по використанню газу у відзиву на позовну заяву від 03.06.2019 року без підтвердження належними доказами (документами) є неналежним доказом; крім того, судом відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за період з 01 жовтня 2013 року по 31 серпня 2014 року.

Доводи апеляційної скарги щодо розірвання договору про встановлення п`ятирічного строку позовної давності в односторонньому порядку, є необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Законодавством передбачена заборона скорочувати встановлену ним позовну давність, однак закон дозволяє за письмовою домовленістю сторін правочину її збільшувати, що сторони й передбачили у пункті 3.3. договору.

Таким чином, оскільки відповідно до п. 3.3 договору погашення заборгованості побутового споживача за спожитий природний газ і послуги з розподілу № 389 від 23 жовтня 2017 року сторони домовилися про збільшення позовної давності до п`яти років з моменту внесення останнього платежу в рахунок погашення боргу, що відповідає вимогам частини першої статті 259 ЦК України, а позивач звернувся до суду із позовом в межах узгодженого сторонами п`ятирічного строку позовної давності.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

Оплата за послуги з газопостачання є грошовим зобов`язанням, а допустивши несплату за послуги по газопостачанню, ОСОБА_1 тим самим прострочила виконання грошового зобов`язання. Її посилання в апеляційній скарзі на те, що стаття 625 ЦК України не застосовується у сфері комунальних послуг є помилковим. При цьому приведені в апеляційній скарзі приклади неправильного нарахування 3% річних та індексу інфляції за 2013-2014 роки не мають правового значення, оскільки, як вже зазначалось судом відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за період з 01 жовтня 2013 року по 31 серпня 2014 року. Правильність нарахування 3% річних та індексу інфляції за інші періоди апеляційним судом перевірена і помилки не виявлено.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті спору, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 липня 2019 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді: