Справа № 415/5356/19

Провадження № 33/810/170/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Луганського апеляційного суду Руденко В.В.,

за участі захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Бондаренка Ю.Ю.,

розглянувши «09» жовтня 2019 року у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Сєвєродонецьк Луганської області апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Лисичанського міського суду Луганської області від 10 вересня 2019 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),-

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Лисичанського міського суду Луганської області від 10 вересня 2019 року гр-на ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 384,20 гривень.

У постанові суду зазначено, що 12.06.2019 року о 00 год. 04 хв. в м.Лисичанськ по вул. Машинобудівників, 3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2108, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився в медичному закладі ЛОНД за адресою: м. Лисичанськ, пр. Перемоги, 54 ж, результат позитивний. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції особа, що притягається до відповідальності - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх доводів посилається на порушення судом його процесуальних прав, передбачених ст.268 КУпАП, оскільки він не був повідомлений судом про дату розгляду справи 10.09.2019 року, виклик йому поштою не направлявся, постанову про його привід виконано не було. Стверджує, що весь час він проживав за місцем реєстрації, нікуди не виїжджав, вдень знаходився на роботі, а ввечері повертався додому.

Вважає, що в порушення вимог ст.ст.245, 280 КУпАП та п.24 Постанови Пленуму ВС України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортну, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суд першої інстанції не всебічно, не в повному обсязі, не об`єктивно, без його участі, з`ясував обставини справи та вирішив справу з порушенням норм вищевказаних законів.

На переконання апелянта, патрульні поліцейські, в порушення вимог ст.266 КУпАП на Інструкції, як-то вбачається з матеріалів справи, а саме з відеозаписів із нагрудних камер патрульних поліцейських, під час здійснення своїх повноважень не дотрималися гарантованого в Україні нормами правового порядку та не запропонували йому на місці зупинки транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою технічного засобу, а відразу запропонували пройти огляд у закладі охорони здоров`я, що, на думку апелянта, є грубим порушенням встановленого законодавством порядку та відповідно до п.22 Розділу ІІІ Інструкції проведення в такий спосіб огляд на стан сп`яніння і отриманні висновки за його результатами є недійсними.

В судове засідання апеляційного суду особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , не з`явився, хоча, як засвідчив його захисник, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив. Однак захисник наполягав на розгляді справи без участі його підзахисного, що відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП не перешкоджає апеляційному розгляду.

Вислухавши пояснення захисника Бондаренка Ю.Ю. на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, який наполягав на її задоволенні, дослідивши матеріалі справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст.245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.

Як убачається з оскаржуваної постанови суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду та перевірені апеляційним судом належні та допустимі докази, а саме: на протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 142151 від 12.06.2019 року, складений відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП; висновок №463 медичного огляду від 12.06.2019 року; рапорт патрульного поліцейського ОСОБА_2 та файли відеофіксації з нагрудних камер патрульних поліцейських.

Зокрема, як вбачається з протоколу БД №142151 від 12.06.2019 (а.с.1), водій ОСОБА_1 12 червня 2019 року о 00.04 год. в м.Лисичанськ по вул. Машинобудівників, 3, керував транспортним засобом а/м «ВАЗ-2108», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимог п.2.9 «а» ПДР України. Пояснення щодо обставин правопорушення ОСОБА_1 не надав, але протокол підписав особисто без будь-яких зауважень з приводу змісту складеного протоколу;

Згідно висновку № 463 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.06.2019 (а.с.2), водій ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння;

Відповідно до рапорту поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Луганській області ДПП капрала поліції ОСОБА_2 . (а.с.3), 12.06.2019 року під час патрулювання у складі екіпажу «Цейлон-112» спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у м. Лисичанську по вул. Машинобудівників, 3, о 00.05 год. вони побачили транспортний засіб ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , який не ввімкнув світовий покажчик повороту відповідного напрямку. Зупинивши даний автомобіль, водієм якого виявився ОСОБА_1 , та під час спілкування з водієм, у того були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладах охорони здоров`я в установленому законом порядку. Водій погодився пройти огляд в ЛОНД, стан алкогольного сп`яніння було підтверджено висновком № 463 від 12.06.2019. Стосовно водія було складено постанову за ч.1 ст.126 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Судом апеляційної інстанції були відтворені відеозаписи з нагрудних камер спостереження працівників патрульної поліції, які містяться у семи файлах на DVD диску, долученого до матеріалів справи (а.с.8).

З відеофайлу №2019061270500001167 від 12.06.2017 з часом зйомки 00:07:25 - 00:12:33 вбачається, що службовий автомобіль працівників патрульної поліції зупинив транспортний засіб ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , водієм якого виявився ОСОБА_1 . В ході спілкування з водієм у того були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Водію патрульний поліцейський запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладах охорони здоров`я в установленому законом порядку, на що ОСОБА_1 погодився та не наполягав на проходженні огляду на місці зупинки транспортного засобу.

Після цього, як вбачається з відеофайлів №20190612070619001171 від 12.06.2017 з часом зйомки 00:23:46 - 00:24:56, №20190612070634001175 від 12.06.2017 з часом зйомки 00:45:07 - 00:45:56, №20190612070655001177 від 12.06.2017 з часом зйомки 00:58:02 - 01:00:33, водія ОСОБА_1 на службовому автомобілі поліцейських було доставлено до медичного закладу та після проведення медичного огляду було встановлено позитивний результат на стан алкогольного сп`яніння о 00:24 годині - 0,37% та о 00:45 - 0,33%. Після чого стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та правопорушнику було роз`яснено зміст протоколу, його права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, будь-яких зауважень або клопотань ОСОБА_1 не мав.

Відповідно до п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, вищенаведені докази апеляційний суд вважає належними та допустимим в контексті ст.ст.251, 252 КУпАП, а їх сукупність - достатньою для правильності висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, яке виразилося у керуванні ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння при обставинах, встановлених постановою судді Лисичанського міського суду Луганської області від 10 вересня 2019 року, чим порушив вимоги п.2.9 «а» ПДР України.

Суд апеляційної інстанції відкидає, як аргументи невинуватості, доводи ОСОБА_1 та його захисника про необхідність визнання недопустимим доказом, відповідно до ст.266 КУпАП та п.22 Розділу ІІІ Інструкції, висновків №463 від 12.06.2019 щодо стану алкогольного сп`яніння, через те, що поліцейськими йому не було запропоновано на місці зупинки транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою технічного засобу, з огляду на наступне.

За приписами частини 2,3 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно з пунктами 6,7 розділу I Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015р. №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);

лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я).

Отже, системний аналіз наведених законодавчих норм дає можливість зробити висновок, що законодавцем визначено два альтернативних способи проведення огляду водіїв на стан сп`яніння, або поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, або лікарем закладу охорони здоров`я.

При цьому норма закону, яка зобов`язує патрульного поліцейського направити водія на медичний огляд до закладу охорони здоров`я, на переконання апеляційного суду, має місце виключно у разі: відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським.

Оскільки надані суду матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 погодився на пропозицію патрульного поліцейського пройти медичний огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я та не наполягав на його безпосередньому огляді патрульними на місці зупинки транспортного засобу, суд апеляційної інстанції не вбачає в даному випадку істотних порушень визначеного порядку проведення огляду водіїв на стан сп`яніння, що ставило б під сумнів правильність висновків місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені ним адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Окрім того, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта про недійсність висновків щодо результатів його медичного огляду на стан сп`яніння, як складених з порушенням вимог Інструкції, з огляду на таке.

Розділ III Інструкції визначає заклади охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, та процедуру проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів.

Пунктом 22 Інструкції, що кореспондується з приписами ч.5,6 ст.266 КУпАП, встановлюється, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Отже, на переконання апеляційного суду, лише недотримання визначеної пунктами 1-21 Інструкції процедури проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів, тягнуть за собою передбачені п.22 цієї Інструкції наслідки.

Натомість, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наведено відповідних доводів та під час апеляційного розгляду не встановлено будь-яких порушень визначеної Розділом III Інструкції процедури проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів. Тому підстав для визнання недопустимим доказом медичного висновку №436 від 12.06.2019 щодо стану сп`яніння водія ОСОБА_1 апеляційний суд не вбачає.

Таким чином доводи апелянта про відсутність доказів його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, встановлених рішенням суду, є безпідставними.

Також, на переконання апеляційного суду, неспроможними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції його процесуальних прав, визначених ст.268 КУпАП, через розгляд справи за його відсутності з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1) ОСОБА_1 було повідомлено, що справа буде розглядатися в Лисичанському міському суді Луганської області, про що свідчить його особистий підпис у протоколі.

Разом з цим, судом першої інстанції вживалися заходи щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи на 22 липня 2019 року шляхом направлення судової повістки через «Укрпошта» за адресою, зазначеною ним особисто під час складання протоколу про адміністративне правопорушення - м.Лисичанськ, вул.Літейна,2/20, про що свідчить рекомендоване повідомлення (а.с.11), але до суду ОСОБА_1 не з`явився без повідомлення про причини своєї неявки.

З огляду на зазначені обставини, місцевий суд, дотримуючись вимог ст.268 КУпАП, вимушений був 22.07.2019 року та 12.08.2019 року винести постанови про привід правопорушника ОСОБА_1 , але які не були виконані з причин, засвідчених у наданих суду матеріалах (а.с.13-15, 17-18).

З урахуванням вищенаведеного суд першої інстанції обґрунтовано розцінив неявку ОСОБА_1 до суду, як його намагання затягнути розгляду справи з метою уникнути відповідальності за скоєне правопорушення.

Отже перебіг судового розгляду справи у суді першої інстанції свідчить про те, що ОСОБА_1 жодного разу не скористався своїм правом особисто з`явитися у судове засідання та надати суду власні пояснення на спростування обставин подій, які мали місце згідно протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

До того ж право ОСОБА_1 на участь у судовому розгляді справи відновлено шляхом подання апеляційної скарги та забезпечення йому особистої участі під час апеляційного розгляду. Однак своїм правом ОСОБА_1 не скористався на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Стаття 17 Закону України №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п.150, п.253).

Зокрема ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007, «Трух проти України» від 14.10.2003, зазначав, що особа у розумінні інтервалу часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, місцевий суд, дотримуючись визначених ч.1 ст.277 КУпАП строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, та враховуючи практику Європейського Суду з прав людини з аналогічних питань, а також правові позиції Суду, який визнав пріоритет публічного інтересу над приватним, обґрунтовано прийняв рішення у справі за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , на підставі наявних та досліджених судом доказів.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає сторона захисту, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строк на один рік, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Лисичанського міського суду Луганської області від 10.09.2019 року є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Михайлова Сергія Юрійовича - залишити без задоволення, а постанову судді Лисичанського міського суду Луганської області від 10 вересня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ ЛУГАНСЬКОГО

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО