ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.06.06 р. Справа № 28/80а
11 год.55 хв. Зала судових засідань –кабінет № 213
м. Донецьк вул. Артема, 157
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кониченка О.М.
при секретарі судового засідання Трубачовій О.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Донецького державного проектно-вишукувального інституту залізничного транспорту «Донзалізничпроект» м. Донецьк
до відповідача 1: Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька
третя особа: Відділення Державного Казначейства у Київському районі м. Донецька
про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 000062154/0 від 07.02.2006 р.
за участю представників сторін:
від позивача: Фалес І.М. – за довір.
від відповідача 1: Сігідіна О.В. – за довір.
від третьої особи: Головачук А.П. – за довір.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Донецький державний проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту «Донзалізничпроект» м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 000062154/0 від 07.02.2006 р.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те що ним самостійно задекларована сума податкового зобов’язання у декларації з податку на прибуток (дивіденди у розмірі 15% від чистого прибутку підприємств), платіжним дорученням № 414 від 07.05.2004 року дивіденди сплачені у сумі 4600,00 грн. Позивач посилався на пп. «є» п.п.4.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181–III, зазначив, що про зміну рахунку по сплаті дивідендів інститут не було попереджено ні письмово, ні усно й навіть станом на 19 травня 2004 р. на дошці оголошень у приміщенні податкової інспекції був зазначений рахунок, відкритий для цих платежів в 2003 р., під час проведення операції по перерахуванню коштів у вищезазначеному платіжному дорученні без повідомлення платника був змінений код призначення платежу у зв’язку з цим позивач вважає, що були порушені п. 2.4, п. 2.9, п. 2.15, п.2.26, пп. 2.31-2.37 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затверджено постановою Правління Національного банку України від 21.02.2004 р. N 22 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. N 377/8976 , банк одержувача повинен був повернути документ позивачу і тому позивач здійснив повторний платіж про сплату дивідендів платіжним дорученням № 486 від 21.05.2004 року.
Представники відповідача у судове засідання з’явились проти задоволення позову заперечують, надавши суду заперечення та письмові пояснення.
Так, відповідач вважає, що спірне податкове повідомлення – рішення прийняте обґрунтовано, в межах повноважень та на підставі Закону, оскільки позивачем допущено порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов’язання.
В обґрунтування своїх заперечень посилався на п.2.3 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.04. № 22, та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.04. № 377/8976, відповідно до якої відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, у тому числі номерів рахунків і кодів банків, суми податку на додану вартість і кодів бюджетної класифікації, несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку, посилався податкове роз'яснення ДПА України від 15 січня 2002 року № 25, згідно до якого відповідальність у зазначеному випадку несе платник податків.
У своїх письмових поясненнях відповідач зазначив, що 26.12.2003 року ВДК у Київському районі м. Донецька листом від 24.12.2003 року № 02-29/2092 повідомило ДПІ реквізити рахунків для зарахування податків та зборів у 2004 році до державного та місцевого бюджетів згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", які були розміщені на дошці оголошень ДПІ.
Крім того, відповідач зазначив, що за період з 01.05.04 року по 31.05.04 року частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету сплачувалась 9 підприємствами за кодом 21010000 на рахунок 31114129800006 та склала 67820,00грн. 8 підприємств сплатили узгоджені податкові зобов'язання за 1 квартал 2004 р. у граничні строки передбачені пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" від 21.12.00 № 2181-III із змінами та доповненнями, тобто до 20.05.2004 року. І тільки позивач допустив таке порушення.
Ухвалою від 16.05.2006 року суд залучив до участі у справі в якості особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку відповідача – Відділення Державного Казначейства у Київському районі м. Донецька.
Третя особа в обґрунтування своїх заперечень посилалась на Наказ Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002р. № 74/194 „Про порядок взаємодії між органами ДКУ та органами ДПСУ в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами”, зазначаючи, що органами Державного казначейства України після відкриття нових рахунків на які зараховуються доходи здійснюється повідомлення органам Державної податкової служби реквізити аналітичних рахунків, яка доводить інформацію до відома платників податків.
Так, як вбачається із матеріалів справи 26.04.2004 року до відповідача була надана декларація з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2004 року. Відповідно до рядка 21 декларації позивачем були задеклароване податкове зобов’язання про суми дивідендів, що сплачується до бюджету у розмірі 4,6 тис. грн.
Платіжним дорученням від 07.05.2004 року № 415 позивач сплатив 4600 грн. із найменуванням платежу „101; дивіденди 15% від чистого прибутку за 1 квартал 2004 року ; код 21010000. До бюджету перераховується повністю по строку 19.05.04”. Платіж був здійснений на рахунок 31212203800006.
21.05.2004 року платіжним дорученням від 21.07.2004 року № 486 позивач сплатив 4600 грн. із найменуванням платежу „101; дивіденди 15% від чистого прибутку за 1 квартал 2004 року ; код 21010000. До бюджету перераховується повністю по строку 19.05.04”. Платіж був здійснений на рахунок 31114129800006.
Листом від 16.06.2004 року № 02-31/947 ВДК у Київському районі повідомив позивача про необхідність звернення до Київського районного відділення внутрішніх справ м. Донецька про отримання довідки про надходження помилкової сплати за надання послуг на суму 4600 грн.
Позивач листом від 17.06.2004 року № 111/03 звернувся до ВДК у Київському районі м. Донецька з проханням надати довідку для РО ДМУ УМВД Київського району м. Донецька про повернення грошових коштів у сумі 4600 грн. помилково перерахованих з вини відповідача.
ВДК у Київському районі м. Донецька 18.06.2004 року надало позивачу Довідку про те, що сплачена сума 4600 грн. дійсно зарахована у дохід Державного бюджету на рахунок 31212203800006, код платежу 16020000.
17.06.2004 року позивача звернувся до Київського РВ ДМУ УВС України в Донецькій області з проханням видати довідку про повернення грошових коштів у сумі 4600 грн.
21.06.2004 року позивач звернувся до ВДК у Київському районі м. Донецька з проханням повернути помилково перераховані з вини відповідача дивіденди у сумі 4600 грн.
07.02.2006 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення – рішення № 000062154/0, яким до позивача за затримку на 1 календарний день граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання у сумі 4600 грн. був заснований штраф у сумі 460 грн. Штраф застосований з посиланням на пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Позивач не погодився із вищезазначеним податковим повідомленням – рішенням та направив скаргу від 27.02.2006 року № 314/03 про його скасування.
За результатами розгляду скарги 16.03.2006 року № 364/10/25013 у задоволенні скарги було відмовлено, а податкове повідомлення - рішення залишене без змін.
Суд вважає, що позивачу повинно бути відмовлено у задоволенні позовних вимог за наступними підставами.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Частою 1 ст. 17 вищезазначеного Закону встановлено, що сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.
Статтею 50 Бюджетного Кодексу України встановлено, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Правовими підставами позивачем визначені п. 2.4, п. 2.9, п. 2.15, п.2.26, пп. 2.31-2.37 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затверджено постановою Правління Національного банку України від 21.02.2004 р. N 22 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. N 377/8976 (надалі в тексті Постанови - Інструкція).
Так, відповідно до п. 2.4 Інструкції, яка діяла на час спірних правовідносин, відповідно до якої банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів вимогам додатка 8 до цієї Інструкції:
банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: "Платник", "Код платника", "Рахунок платника", "Банк платника", "Код банку платника", а також "М. П." та "Підписи платника" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення);
банк отримувача - заповнення таких реквізитів: "Отримувач", "Код отримувача", "Рахунок отримувача", "Банк отримувача", "Код банку отримувача", а також "М. П. отримувача" та "Підписи отримувача" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення).
Пунктом 2.9 Інструкції передбачено, що банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених пунктом 2.26 цієї глави та іншими нормативно-правовими актами Національного банку.
Пунктом 2.15 Інструкції передбачено, що порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів та супровідних документів визначається в договорах про розрахунково-касове обслуговування клієнтів. Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).
Пунктом 2.26 Інструкції встановлено, що банк платника може робити в розрахункових документах виправлення реквізитів у разі:
часткового виконання платіжної вимоги (реквізит "Сума" виправляється згідно з пунктом 5.13 глави 5 цієї Інструкції);
зміни з ініціативи банку платника (у зв'язку з реорганізацією банку, зміною в банку правил бухгалтерського обліку, виконанням банком вимог нормативно-правових актів Національного банку) номера рахунку платника, назви та коду банку платника. На звороті цього розрахункового документа зазначаються дата внесення виправлень, пункт цієї Інструкції, згідно з яким вони вносяться, підстава для їх унесення, і це засвідчується підписами відповідального виконавця та працівника, на якого покладено функції контролера, і відбитком штампа банку.
Пунктом 2.31 Інструкції передбачено, що банк отримувача зобов'язаний зарахувати кошти на рахунки своїх клієнтів за електронними розрахунковими документами в день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих документів, що здійснюється відповідно до цієї глави, не виявлено розбіжностей. Банк отримувача зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду (номера), що зазначені в електронному розрахунковому документі, і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до двох робочих днів для встановлення належного отримувача цих коштів, яку зараховує на рахунок "Кредитові суми до з'ясування". Паперова копія електронного розрахункового документа, кошти за яким зараховані на рахунок "Кредитові суми до з'ясування", засвідчується підписом відповідального виконавця та зберігається в документах дня банку.
Якщо електронний розрахунковий документ надійшов до банку отримувача протягом операційного часу, то дата його надходження враховується в зазначений термін, якщо після операційного часу, то - з наступного дня.
У пункті 2.32 Інструкції зазначається, що для встановлення належного отримувача банк отримувача зобов'язаний надіслати банку платника запит щодо уточнення номера рахунку та/або коду (номера) отримувача. Обмін запитами щодо уточнення цих реквізитів та відповідями здійснюється засобами платіжної системи в захищеному вигляді за допомогою окремих типів електронних документів, формати та правила заповнення яких визначаються цією платіжною системою. У разі надання банком платника уточнених даних щодо номера рахунку та/або коду (номера) отримувача з метою зарахування коштів на його рахунок банк отримувача оформляє меморіальний ордер на підставі електронного розрахункового документа та уточнених даних банку платника щодо номера рахунку та/або коду (номера) отримувача. У реквізиті "Призначення платежу" меморіального ордера банк отримувача зазначає номер і дату розрахункового документа платника та повторює текст реквізиту "Призначення платежу" цього розрахункового документа. Документ про уточнені дані щодо номера рахунку та/або коду (номера) отримувача зберігається разом з розрахунковим документом. Якщо немає змоги встановити належного отримувача, то банк не пізніше другого робочого дня зобов'язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання цих вимог відповідальність за шкоду, завдану суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.
Пунктом 2.33 Інструкції передбачено, що якщо кошти зараховані на рахунок "Кредитові суми до з'ясування" унаслідок відсутності в банку рахунку, зазначеного в електронному розрахунковому документі як рахунок отримувача, або його закриття, то кошти з рахунку "Кредитові суми до з'ясування" цей банк повертає не пізніше наступного робочого дня після їх надходження.
Повернення коштів, зарахованих на рахунок отримувача, здійснюється в судовому порядку.
Пунктом 2.34 Інструкції встановлено, що якщо ідентифікаційний номер отримувача містить п'ять дев'яток, то банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний перевірити тільки номер рахунку отримувача, що зазначений в електронному розрахунковому документі. У цьому разі банк зараховує кошти лише за номером рахунку, якщо цей номер належить фізичній особі.
Пунктом 2.35 Інструкції передбачено, що кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку. Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.
Пункт 2.36 Інструкції встановлює, що якщо з вини банку кошти зараховані на рахунок неналежного отримувача, то банк зобов'язаний одразу після виявлення своєї помилки перерахувати ці кошти на рахунок отримувача, якому вони призначалися, але внаслідок помилки банку не були зараховані. У разі невиконання банком цієї вимоги отримувач, якому призначалися кошти, має право в порядку, установленому законодавством України, вимагати від банку-порушника сплати пені в розмірі, визначеному законодавством України. Суму цих коштів банк відображає за рахунками дебіторської заборгованості до часу її відшкодування неналежним отримувачем. Одночасно банк, який помилково переказав кошти, зобов'язаний негайно надіслати повідомлення неналежному отримувачу (безпосередньо або через банк, що обслуговує цього отримувача) про здійснення йому помилкового переказу та про потребу повернути зазначену суму протягом трьох робочих днів з дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення про помилковий переказ (далі в цій главі - повідомлення), яке надсилає банк неналежному отримувачу, наведена в додатку 22 до цієї Інструкції.
Пунктом 2.37 Інструкції встановлено, що банк, що обслуговує неналежного отримувача, отримавши повідомлення, передає його (у день отримання, але не пізніше наступного робочого дня) отримувачу під підпис або надсилає рекомендованим листом.Переказану неналежним отримувачем згідно з повідомленням суму коштів банк направляє на погашення дебіторської заборгованості. У разі несвоєчасного повернення неналежним отримувачем коштів банк, що надсилав повідомлення, має право вимагати в установленому законодавством України порядку сплати цим отримувачем пені у визначеному законодавством України розмірі. У разі неповернення коштів неналежним отримувачем добровільно банк, з вини якого кошти зараховані цьому отримувачу не за призначенням, стягує їх в судовому порядку. Спори між банком, з вини якого здійснено помилковий переказ коштів, та неналежним отримувачем цих коштів вирішуються в судовому порядку.
Позивач посилається на вищезазначені пункти Інструкції Національного Банку України.
Так, дійсно зазначеною інструкцією встановлений механізм дії банку у разі допущення помилки. Однак, зазначена інструкція регламентує взаємовідносинах банками та клієнтами банків.
Позивачем не прийняті до уваги кілька посилань, яка зазначеній в вищенаведеній інструкції .
Так, в ній встановлена дефініція терміну „банк платника/отримувача/ стягувача - це банк, що обслуговує платника/отримувача/стягувача.
Поняття терміну „Банк” передбачено Законом України „Про банки та банківську діяльність”, а саме ст. 2 Закону. Банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України „Питання Державного казначейства” від 31 липня 1995 р. N 590 із змінами та доповненнями Державне казначейство є системою органів державної виконавчої влади і діє при Мінфіні. Державне казначейство складається з Головного управління та його територіальних органів - управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з відділеннями у районах, містах і районах у містах.
Тобто, відділення Державного казначейства у Київському районі м. Донецька є органом виконавчої влади.
Доказів того, що органи державного казначейства мають ліцензію Національного Банку України, залучають у вклади грошові кошти та їх розміщують та ведуть банківські рахунки в тому числі і юридичних осіб на договірних засадах, сторонами суду не надано.
Крім того, позивачем не взята до уваги та обставина, що відповідно до п. 2.4 Інструкції, відповідно до якої банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів вимогам додатка 8 до цієї Інструкції: банк отримувача - заповнення таких реквізитів: "Отримувач", "Код отримувача", "Рахунок отримувача", "Банк отримувача", "Код банку отримувача", а також "М. П. отримувача" та "Підписи отримувача" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення).
Так, позивач вважає, що після перевірки платіжного доручення, у випадку невідповідності реквізитів (коду призначення) банк одержувача повинен повернути документ банку платника податків.
Інструкцією Національного банку України не передбачений обов’язок будь - якого банку перевіряти код призначення.
Однак, відповідно до додатку 8 до Інструкції встановлені, поняття реквізитів, які повинен був перевіряти банк отримувача.
Отримувач - зазначаються назва отримувача, що відповідає назві отримувача, яка заявлена в банку отримувача в картці із зразками підписів та відбитка печатки, або його скорочена назва, яка відповідає зареєстрованій в установчих документах. Якщо отримувач - це орган державного казначейства (фінансова установа), на рахунок якого в банку зараховуються кошти на користь його клієнта, то це поле може додатково містити номер рахунку цього клієнта в цьому органі державного казначейства (фінансовій установі) та ідентифікаційний код (номер) (якщо він присвоєний).
Код отримувача - зазначається ідентифікаційний код отримувача за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або реєстраційний (обліковий) номер платника податку за Тимчасовим реєстром Державної податкової адміністрації України (ТРДПАУ) (далі - ідентифікаційний код), для фізичних осіб - ідентифікаційний номер за Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.
Рахунок отримувача - зазначається номер рахунку отримувача в банку. Якщо отримувач - це орган державного казначейства (фінансова установа), на рахунок якого в банку зараховуються кошти на користь його клієнта, то зазначається номер рахунку цього органу державного казначейства (фінансової установи)
Банк отримувача - зазначається назва та місцезнаходження (населений пункт) банку (філії, відділення) отримувача. У разі складання розрахункового документа з використанням комп'ютерної техніки допускається скорочення назви за умови, що в скороченому вигляді цей реквізит міститиме інформацію, достатню для однозначної ідентифікації банку (філії, відділення).
Код банку отримувача це код банку, зазначеного у понятті „банк отримувача”.
Тобто, отримавши грошові кошти будь - який банк не повинен перевіряти код призначення.
Посилаючись на п. 2.15 Інструкції позивач не звертає увагу, що зазначений пункт регулює взаємовідносини між клієнтом та його банком на підставі договору про розрахунково-касове обслуговування клієнтів.
Пункт 2.26 Інструкції надає можливість виправлення реквізитів в розрахункових документах тільки банку платника.
Відповідно до п.2.31 Інструкції банк отримувача зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду (номера), що зазначені в електронному розрахунковому документі, і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. Тобто перевіряється номер рахунку та код ЄДПРОУ.
Як вбачається із матеріалів справи 19.12.2003 року листом УДК у Донецькій області 03-26/5588 від 19.12.2003р. ВДК у Київському районі м. Донецька було повідомлено про рахунки зарахуванню податків та зборів у 2004 році, а 24.12. 2003 року ВДК у Київському районі м. Донецька сповістило ДПІ у Київському районі м. Донецька про зміни реквізитів для зарахування податків та зборів у 2004 році до державного та місцевого бюджетів України згідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік”.
Відповідачем своєчасно були розміщені нові реквізити та рахунки на дошці оголошень.
Доводи позивача про те, що станом на 19.05.2004 року на дошці оголошень у приміщенні податкової інспекції був зазначений рахунок , відкритий для цих платежів в 2003 році на підтверджується ніяким доказом у певній формі.
Крім того, відповідачем суду надані перелік підприємств, які сплачували дивіденди у період з 01.05.2004 року по 21.05.2004 року у кількості 9 суб’єктів. Однак, 8 з них сплатили суму за вірними реквізитами. Не вірно сплачена сума тільки позивачем.
8 підприємств перерахували дивіденди до державного бюджету України у період з 06.05.2004 року по 19.05.2004 року.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на пп. «є» п.п.4.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181–III норми цього пункту регламентують обов’язки центрального (керівного) органу контролюючого органу стосовно зобов'язань видавати та оприлюднювати письмові роз'яснення норм законодавства, які стосуються усіх аспектів оподаткування окремим податком, збором (обов'язковим платежем) у спосіб, доступний для ознайомлення з ними більшості їх платників. При введенні нового податку, збору (обов'язкового платежу) або прийнятті змін до порядку справляння існуючих центральний (керівний) орган контролюючого органу зобов'язаний роз'яснити їх платникам особливості такого справляння, використовуючи засоби масової інформації або інші доступні для таких платників способи доступу до зазначеної інформації, включаючи візити працівників контролюючих органів (не пов'язані із здійсненням податкових перевірок) до платників податків і зборів (обов'язкових платежів) з метою роз'яснення положень нового порядку.
Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами» передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Позивачем допущено порушення строків самостійно узгодженого податного зобов'язання (шляхом визначення його у своїй податковій декларації) на 1 день, тому суд вважає обґрунтованим застосування до штрафу у сумі 460 грн.
З огляду на викладене у задоволені позову повинно бути відмовлено.
Враховуючи вищенаведене, та керуючись Конституцією України, Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами”, Законом України „Про банки і банківську діяльність”, Законом України „Про систему оподаткування”, Бюджетним Кодексом України, Постановою Кабінету Міністрів України „Питання Державного казначейства” від 31 липня 1995 р. N 590, Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затверджено постановою Правління Національного банку України від 21.02.2004 р. N 22 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. N 377/8976, ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені позову Донецького державного проектно-вишукувального інституту залізничного транспорту «Донзалізничпроект» м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Відділення Державного Казначейства у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 000062154/0 від 07.02.2006 р., відмовити.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 26 червня 2006 року в присутності представників сторін та третьої особи.
Повний текст постанови складено 03.07.2006 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кониченко О.М.