ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

61022,  м. Харків, пр. Науки, 5,  тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я   

іменем України

07.10.2019                                                                                                          Справа № 905/448/18                               

Господарський суд Донецької області у складі:

Головуючого судді                                 Фурсової С.М.

Суддів                                                       Макарової Ю.В., Говоруна О.В.

при секретарі судового засідання                        Корецькій А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» (юридична адреса: 52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вулиця Виробнича, будинок № 1; адреса для листування: 49000, місто Дніпро, вулиця Івана Акінфієва, будинок № 18, офіс №322; код ЄДРПОУ - 25515001)

до публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька область, місто Краматорськ; код ЄДРПОУ - 00210602)

про стягнення 872 194,12 гривень, -

за участю представників сторін:

від позивача: Грищенко І.В. (довіреність №0772 від 11.11.2016)

від відповідача: не з`явився

С У Т Ь  С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про стягнення 849 785,74 гривень, яка складається з         655 442,78 гривень заборгованості, 3 715,44 гривень компенсації за транспортні витрати,            98 316,41 гривень штрафу, 47 716,76 гривень пені, 9 859,00 гривень 3% річних, 34 735,35 гривень інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №15/424752 від 24.04.2017 в частині оплати поставленого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість у заявленому розмірі, а також позивачем нараховані неустойка і штраф на підставі п.10.6. договору та 3% річних і інфляційні втрати на підставі ст..625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.03.2019 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.04.2018.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву 27.03.2018, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог.

29.03.2018 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені.

Від позивача 02.04.2018 надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 02.04.2018 відкладено підготовче засідання на 11.04.2018.

10.04.2018 на електронну адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Аналогічні за змістом заперечення надійшли на поштову адресу суду 11.04.2018.

Ухвалою суду від 11.04.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 10.05.2018.

10.05.2018 відповідачем за первісним позовом було подано зустрічну позовну заяву, яку ухвалою господарського суду Донецької області від 11.05.2018 було залишено без руху.

Ухвалою суду від 10.05.2018 відкладено підготовче засідання на 05.06.2018.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.05.2018 зустрічну позовну заяву було повернуто заявнику, оскільки останнім не були усунені недоліки у строк, встановлений ухвалою суду від 11.05.2018.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.06.2018 у зв`язку з надходженням апеляційної скарги зупинено провадження по справі, та останню направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення по суті.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2018 апеляційну скаргу повернуто заявнику без розгляду.

Вказані судові рішення були оскаржені у касаційному порядку, у зв`язку з чим справу направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.07.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №905/448/18. Відповідно до супровідного листа від 06.08.2018 Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу повернуто до господарського суду Донецької області.

14.08.2018 господарським судом Донецької області отримано справу №905/448/18.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.08.2018 викликано представників сторін у судове засідання на 10.09.2018 для вирішення питання щодо поновлення провадження у справі.

Представники сторін на виклик суду не з`явились, про причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.09.2018 поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.09.2018.

Від представника відповідача 10.09.2018 через канцелярію суду надійшла заява про зупинення провадження. Вказана заява обґрунтована тим що предметом розгляду у цій справі є стягнення вартості поставленої продукції за договором №15/424752 від 27.04.2017, а також вартості транспортних витрат за додатковою угодою №1 від 15.06.2017 до цього договору. У зв`язку з невідповідністю положенням діючого законодавства України додаткової угоди №1 від 15.06.2017 за договором №15/424752 від 27.04.2017 публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» про визнання цієї додаткової угоди недійсною.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.09.2018 зупинено провадження у справі №905/448/18 до остаточного вирішення по суті справи №904/3818/18 господарським судом Дніпропетровської області та набрання рішенням законної сили у цій справі.

14.03.2019 від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у зв`язку зі спливом обставин, які зумовили зупинення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.03.2019 поновлено провадження у справі та призначено справу до колегіального розгляду у складі трьох суддів.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області                     №01-01/146 від 18.03.2019 призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи для формування судової колегії.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2019, для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Фурсова С.М., судді Демідова П.В., Матюхін В.І.

Відповідно до п.14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.1 п.14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи, що зміна складу суду відбулась на стадії підготовчого провадження, суд вирішив розпочати розгляд справи спочатку зі стадії відкриття провадження у справі з метою надання учасникам справи можливості подати всі письмові докази, які мають значення для вирішення спору по суті.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.03.2019 справу прийнято до провадження судовою колегією у складі: головуючий суддя – Фурсова С.М., судді Демідова П.В., Матюхін В.І., призначено підготовче судове засідання на 01.04.2019.

26.03.2019 від відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого судового засідання.

29.03.2019 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області                     №01-01/171 від 01.04.2019 призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи у зв`язку з перебуванням судді Демідової П.В. у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2019 для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Фурсова С.М., судді Матюхін В.І, Зекунов Е.В.

Справу прийнято новим складом суду, розгляд справи розпочато спочатку зі стадії відкриття провадження у справі.

01.04.2019 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Вказане клопотання вмотивоване тим, що відповідач сплатив суму основної заборгованості на загальну суму 655   442,78 гривень.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.04.2019 відкладено підготовче засідання на 20.05.2019.

Від позивача 25.04.2019 надійшли до суду заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, в яких позивач заперечує проти факту сплати відповідачем заборгованості з поставленого товару та транспортних послуг, оскільки здійснені останнім платежі були враховані, як оплата за інші поставки за договором. Крім того, зазначає, що нараховані ним неустойка у вигляді штрафу і пені, а також 3% річних та інфляційні втрати відповідачем не сплачені.

Від відповідача на адресу суду надійшли пояснення на заперечення про закриття провадження у справі.

У судовому засіданні 20.05.2019 оголошено перерву до 06.06.2019.

Від відповідача надійшли наступні документи:

30.05.2019 доповнення до пояснення на заперечення про закриття провадження у справі від відповідача;

04.06.2019 доповнення до клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та узагальнені пояснення по справі.

У судовому засіданні 06.06.2019 представник позивача надав суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

За результатами судового засідання судом вирішено всі питання, передбачені ст. 182 ГПК України, вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 20.06.2019.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області         №01-01/307 від 20.06.2019 призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи у зв`язку з перебуванням судді Шилової О.М. у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2019 для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Фурсова С.М., судді Матюхін В.І., Бокова Ю.В.

Відповідно до п.14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.2 п.14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Враховуючи, що зміна складу суду відбулась на стадії розгляду справи по суті, суд вирішив розпочати розгляд справи спочатку зі стадії відкриття провадження у справі.

За таких обставин судом вирішено прийняти справу №905/2787/17 до провадження судовою колегією у складі: головуючий суддя – Фурсова С.М., судді Матюхін В.І., Бокова Ю.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.06.2019 призначено підготовче судове засідання на 22.07.2019.

Від відповідача 03.07.2019 на адресу господарського суду Донецької області надійшла заява про відкладення підготовчого засідання.

17.07.2019 від позивача заява про уточнення (збільшення) позовних вимог, за змістом якої останній просить стягнути з відповідача 872   194,12 гривень;

Від відповідача 19.07.2019 надійшло клопотання про неприйняття судом доказів та клопотання про витребування доказів.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області         №01-01/362 від 22.07.2019 призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи у зв`язку з перебуванням судді Бокової Ю.В. у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2019 для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Фурсова С.М., судді Макарова Ю.В., Матюхін В.І.

Справу прийнято новим складом суду, розгляд справи розпочато спочатку зі стадії відкриття провадження у справі.

У судовому засіданні розглянуто подані заяви та клопотання, прийнято збільшення позовних вимог, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про неприйняття доказів, задоволено клопотання останнього про витребування доказів.

Ухвалою суду від 22.07.2019 відкладено підготовче засідання на 01.08.2019 та встановлено строк позивачу надання суду для огляду оригіналу накладної Express Mail від 26.06.2017 №7640796.

Від відповідача 30.07.2019 надійшов відзив на заяву про уточнення та збільшення позовних вимог.

У підготовчому засіданні 01.08.2019 оголошено перерву до 29.08.2019.

Від відповідача 08.08.2019 подано заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення штрафу та пені.

Від позивача 15.08.2019 надійшла відповідь на відзив на заяву про уточнення та збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 29.08.2019 відкладено підготовче засідання на 05.09.2019.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області                №01-01/455 від 05.09.2019 призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи у зв`язку з знаходженням судді Матюхіна В.І. у відрядженні.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2019 для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Фурсова С.М., судді Макарова Ю.В., Говорун О.В.

У підготовче засідання 05.09.2019 представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Враховуючи, що про час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що вони мали час та можливість надати всі витребувані та додаткові документи, які мають значення для розгляду справи по суті.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду Донецької області від  05.09.2019 закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті на 02.10.2019.

У зв`язку з неявкою представників сторін судом відкладено розгляд справи по суті на 07.10.2019.

У судовому засіданні 07.10.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд –

В С Т А Н О В И В

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України   (далі -   ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч.1 ст.174 ГК України).

27.04.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» (далі – Постачальник, позивач) та публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (далі - Покупець, відповідач) було укладено договір поставки №15/424752.

За умовами п.1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник передає у власність Покупцю, а покупець приймає та оплачує товар, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру і загальна вартість, виробник якого визначені Сторонами у специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно пунктів 2.1.-2.2. договору ціна продукції зазначається у специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору. Загальна ціна договору є величиною змінною і складається з суми всіх специфікацій, оформлених до даного договору, але не може перевищувати 10   000   000,00 гривень з ПДВ (без ПДВ – 8   333   333,33 гривень), ПДВ 20% (1   666   666,67 гривень).

Строки і умови поставки товару зазначаються у специфікаціях (п.5.1. договору).

Датою поставки товару вважається дата його передачі Покупцю Постачальником в установленому в специфікаціях місці (п.5.1. договору).

Відповідно до п.6.1. договору Постачальник зобов`язується надати Покупцю одночасно з продукцією наступні документи:

а) рахунок;

б) сертифікат якості;

в) накладну (в накладній обов`язково має бути посилання на отримувача товару);

г) товарно-транспортну накладну.

Якщо на момент передачі продукції будь-які з вищевказаних документів відсутні, вони мають бути надані протягом 2 календарних днів після передачі товару (п.6.2. договору).

У відповідності до п.9.1. договору оплата проводиться Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в національній валюті України.

Згідно п.9.3. договору Покупець проводить оплату за поставлений товар протягом строку, встановленого у специфікації, від дня отримання оригіналів рахунку на оплату і сертифікату якості, якщо інше не передбачено специфікацією.

У випадку не отримання документів зазначених у п.6.1. договору, Покупець має право не оплачувати товар до моменту отримання всіх документів (п.9.7. договору).

При несвоєчасній оплаті поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати. У випадку прострочення оплати продукції більше ніж на 10 календарних дні проти строків, визначених у договорі, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 3% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення оплати продукції. Також, у випадку порушення строків оплати продукції Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 15% від суми простроченого платежу (п.10.6. договору).

Відповідно до п.13.1. цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і скріплення печатками сторін.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.04.2019. (п.13.2. договору в редакції додаткової угоди №4 від 28.12.2018 до договору). (т.2 а.с.80)

Вказаний договір підписано уповноваженими представниками сторін, підписи скріплені печатками підприємств

Сторонами було підписано Специфікацію №1 від 27.04.2017 до договору №15/424752 від 27.04.2017 на поставку шпату плавикового ФК- 85 у кількості 70 тон, вартістю 8   227,07 гривень за одиницю без ПДВ. (т.1 а.с.19)

Визначено загальну вартість поставки - 691   073,88 гривень (з ПДВ).

Строк поставки товару протягом 5 календарних днів з моменту отримання Постачальником письмової заявки від Покупця, але не пізніше 50 календарних днів з моменту підписання СП.

Умови оплати – відстрочка платежу 30 календарних днів.

Умови доставки, згідно Інкотермс 2010–FCA склад Постачальника, м.Костянтинівка.

Відхилення по всій специфікації може змінюватись в межах +/- 10%.

Додатковою угодою №1 від 15.06.2017 до договору №15/424752 від 27.04.2017 внесли зміни до Специфікації №1 від 27.04.2017, виклавши пункт щодо умов доставки в наступній редакції:

«Умови доставки, згідно Інкотермс 2010–FCA склад Постачальника, м.Костянтинівка. У випадку поставки транспортом Постачальника до м.Краматорська, ст.Шпичнино, Покупець компенсує транспортні витрати Постачальнику на підставі виставленого рахунка.

Датою переходу права власності є дата підписання видаткової накладної Покупцем.

Документом, що підтверджує перехід права власності, є видаткова накладна. (т.1 а.с.20)

Як вказує позивач, на виконання умов договору поставки №15/424752 від 27.04.2017 та Специфікації №1 від 27.04.2017 за залізничною накладною №41252990 від 29.01.2017 у вагоні №66385568 відповідачу було поставлено шпат плавиковий ФК-85 у кількості 68   820тн 17.06.2017, про свідчить відмітка у графі 52 вказаної накладної. (т.1 а.с. 22)

Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною №20 від 19.06.2017, складеною та підписаною  у відповідності до вимог законодавства. (т.1 а.с.78.)

Позивачем було виставлено рахунок-фактуру №54 від 19.06.2017 на оплату поставленого шпату плавикового ФК-85 у кількості 68   820тн на загальну суму 655   442,78 гривень. (т.1 а.с. 23)

В залізничній накладній № 41252990 від 29.01.2019 в графі 20 є запис «Переадресовка согласно пр-за № 649 от 16/06/2017 г. М ОСОБА_1 М.» (мова оригіналу).

Тобто зазначений товар був переадресований на ПАТ «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ».

Доказом цього є залізнична накладна, по якій й була здійснена переадресація товару.

Власник товару ТОВ «НТП «ТЕХМЕТ», з яким у ТОВ «Металпромекспорт» договірні відносини (договір № 14/06-17 від 14.06.2017.). (т.1 а.с. 73-75)

В свою чергу, ТОВ «НТП «ТЕХМЕТ» цей товар придбав у нерезидента UNIVERSO L.P. (відповідно до контракту № 40/ІМР от 08.12.2015). (т. а.с. 67-72)

Доставку товару здійснював експедитор ТОВ «ЮНСА». На підтвердження факту надання послуг, 23.06.2017 року між позивачем та ТОВ «ЮНСА» був підписаний акт надання послуг №7 на загальну суму 3   715,44 гривень з ПДВ. (т.1 а.с. 26)

Того ж дня ТОВ «ЮНСА» був виставлений рахунок №1 від 23.06.2017 на оплату виконаних експедиційних послуг (т.1 а.с. 25), та платіжним дорученням №104 від 23.06.2017 позивачем сплачений (т.1 а.с. 27).

На підставі викладеного позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №57 від 23.06.2017 на оплату послуг на суму 3   715,44 гривень. (т.1 а.с. 24)

Між сторонами 23.06.2017 підписано акт № 13 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) з посиланням на рахунок від 23.06.2017 на суму 3   715,44 гривень. (т.1 а.с. 78)

За твердженням позивача, видаткова накладна №20 від 19.06.2017 у 2-х примірниках, рахунок-фактура №54 від 19.06.2017, сертифікат якості №121, рахунок-фактура №57 від 23.06.2017 та Акт №13 від 23.06.2017 у 2-х примірниках були направлені відповідачу 26.06.2017, що підтверджується накладною Express Mail №7640796 від 26.06.2017.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору №15/424752 від 27.04.2017 щодо оплати поставленого товару, позивачем 27.12.2017 було направлено відповідачу претензію вих..№618 від 27.12.2017 (з огляду на дату поштового відправлення, має місце технічна описка в частині зазначення дати претензії). (т.1 а.с. 29-33)

Вказана претензія отримана відповідачем 09.01.2018, про що свідчить відповідна відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Як вказує позивач та не заперечує відповідач, претензія була залишена без відповіді.

Оскільки відповідач, за твердженням заявника, отриманий товар у семиденний строк, визначений ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України з моменту отримання претензії, не оплатив, позивачем (в редакції заяви про уточнення та збільшення позовних вимог) нараховано штраф у розмірі 98   316,41 гривень, пеню в розмірі 80   538,37 гривень за період з 25.01.2018 по 25.07.2018, 3% річних в розмірі 5   549,00 гривень за період з 25.01.2018 по 08.05.2018, інфляційні втрати в розмірі 28   632,12 за період з 25.01.2018 по 08.05.2018.

Відповідач, в свою чергу, заперечив отримання рахунків на оплату, у зв`язку з чим вважає, що момент оплати не настав, у зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування неустойки, 3% річних та інфляційних втрат. Також, відповідач вказує, що поставлений товар ним був в повному обсязі оплачений, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

За результатами оцінки наявних у справі доказів суд дійшов висновку про наступне.

Щодо стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 655   442,78 гривень.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки товару, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Поставка шпату плавикового ФК-85 у кількості 68 820тн на загальну суму 655 442,78 гривень підтверджується залізничною накладною № 41252990 від 29.01.2019 та видатковою накладною №20 від 19.06.2017.

Відповідач факт поставки у відзиві на позовну заяву вих..№17/220-556 від 22.03.2018 та запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву вих..№17/290-704 від 06.04.2018 заперечував, проте у клопотанні про закриття провадження у справі вих№17/295-861 від 27.03.2019 і подальших заявах по суті спору визнав цей факт.

Отже, суд вважає вказану обставину визнаною відповідачем та такою, що не підлягає доказуванню в порядку ч.1. ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п.9.1. договору №15/424752 від 27.04.2017 оплата проводиться Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в національній  валюті України.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).      

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, пунктом 9.3. договору вказано, що Покупець проводить оплату за поставлений товар протягом строку, встановленого у специфікації, від дня отримання оригіналів рахунку на оплату і сертифікату якості, якщо інше не передбачено специфікацією.

Специфікацією №1 від 27.04.2017 визначено умови оплати – відстрочка платежу 30 календарних днів.

В якості доказу направлення оригіналів рахунку-фактури №54 від 19.06.2017 та сертифікату якості №121 позивачем надано копію накладної Express Mail №7640796 від 26.06.2017. (т.3 а.с.46)

За приписами частини шостої статті 91 Господарського процесуального кодексу України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідачем ставилось під сумнів відповідність поданої копії накладної Express Mail №7640796 від 26.06.2017 оригіналу та було подано відповідне клопотання про витребування доказів.

Судом було вжито заходів що отримання оригіналу накладної Express Mail №7640796 від 26.06.2017.

Так, ухвалою господарського суду Донецької області від 22.07.2019 задоволено клопотання відповідача про витребування доказів, а саме оригіналу накладної Express Mail №7640796 від 26.06.2017 для огляду у судовому засіданні, встановлено строк позивачу на надання оригіналу спірної накладної для огляду у судовому засіданні до дня наступного судового засідання.

Позивачем вимоги ухвали суду від 22.07.2019 не були виконані, оригінал накладної Express Mail №7640796 від 26.06.2017 для огляду у судовому засіданні не наданий.

Згідно ч.11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідного клопотання позивачем про виключення копії накладної Express Mail №7640796 від 26.06.2017 з числа доказів до суду не надходило.

За приписами ст.ст. 78-79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відтак, з огляду на відсутність інших доказів на підтвердження направлення оригіналів рахунку-фактури №54 від 19.06.2017 та Сертифікату, суд дійшов висновку про надання оцінки наявній копії накладної Express Mail №7640796 від 26.06.2017 для встановлення обставин у справі.

При дослідженні зазначеної накладної судом встановлено, що вона не містить підпису відправника, номеру пакету, а також будь-яких відомостей про вручення відправлення.

Відповідач заперечив отримання оригіналів документів, надав Довідку за підписом начальника адміністративно-господарського відділу, в якій підтверджено, що документи зазначені у накладній Express Mail №7640796 від 26.06.2017 на адресу підприємства не надходили, в книзі реєстрації вхідної кореспонденції таке відправлення не зареєстроване. (т.3 а.с. 84)

Судом встановлено, що вказана експрес-накладна не може підтверджувати сам факт надсилання відповідних документів відповідачеві, зважаючи на те, що відповідачем надано роздруківку з веб-сайту кур`єрської доставки Express Mail, у якій зазначено, що відсутні дані за накладною 7640796. (т.1 а.с.46)

За результатами проведення відстеження даних про отримання адресатом поштового відправлення за допомогою вказаного веб-ресурсу, судом встановлено, що результатів за означеним номером накладної не знайдено.

Крім того, відповідачем здійснено запит до ТОВ «Експрес Мейл» про надання інформації щодо направлення документів за накладною кур`єрської доставки Express Mail №7640796 від 26.06.2017. (т.3 а.с. 102)

Службою кур`єрської доставки Express Mail надано відповідь за вих..№916-К від 09.07.2019, що: «Інформація щодо відправлення №7640796 - відсутня. З таким номером у системі обліку відправлень даних немає. Таким чином, ми можемо стверджувати, що за таким номером кур`єрської накладної не зареєстровано жодного відправлення.». (т.3 а.с. 103)

З огляду на викладене, наявна у матеріалах справи копія накладної Express Mail №7640796 від 26.06.2017 не є належним доказом направлення оригіналів рахунку-фактури №54 від 19.06.2017 та Сертифікату якості відповідачу.

Умовами договору №15/424752 від 27.04.2017 передбачено право Покупця не оплачувати товар до моменту отримання всіх документів, у випадку не отримання документів зазначених у п.6.1. договору, (п.9.7. договору).

Відповідно до п.6.1. договору Постачальник зобов`язується надати Покупцю одночасно з продукцією наступні документи:

а) рахунок;

б) сертифікат якості;

в) накладну (в накладній обов`язково має бути посилання на отримувача товару);

г) товарно-транспортну накладну.

Якщо на момент передачі продукції будь-які з вищевказаних документів відсутні, вони мають бути надані протягом 2 календарних днів після передачі товару (п.6.2. договору).

Як зазначено у графі 20 залізничної накладної №41252990 від 29.01.2017, одночасно з вантажем отримувачу було направлено у копіях Сертифікат походження, Сертифікат якості, Коносамент, Манифес.

З викладеного вбачається, що позивачем на виконання п.6.1. договору не було направлено відповідачу одночасно з вантажем рахунку та накладної, а також не надано доказів направлення їх ані протягом 2 календарних днів після передачі товару, ані на момент звернення до суду з позовом.

Відповідно до ст.662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначено вище, за умовами п.6.1. договору товаросупровідні документи повинні надаватись покупцю одночасно з продукцією.

Відповідно до п.8.1., п.8.2. договору приймання продукції за кількістю та за якістю здійснюється у відповідності до Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965 №П-6 зі змінами та доповненнями та Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 25.04.1966 №П-7 зі змінами та доповненнями.

Згідно з п.12 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» від 15.06.1965р. №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними та супровідними документами (рахунком фактурі, специфікації, опису, упакувальним ярликам та інш.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Згідно з п.14 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» від 25.04.1966р. №П-7 приймання продукції по якості і комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність, що поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення по якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Тобто, відсутність передачі товаросупровідної документації має оформлюватися відповідним актом.

Проте, відповідач від поставленого товару не відмовився, при отриманні товару відповідачем жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності не подавалось.

Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків за кількістю, якістю та відсутності необхідних товаросупровідних документів.

Матеріали справи і не містять відповідного акту, доказів звернення відповідача до позивача з вимогою про направлення оригіналів відповідних документів, або будь-яких інших свідчень неможливості використання отриманого товару у своїй господарській діяльності без вказаних документів.

Виходячи з аналізу положень статей 509, 712 ЦК України та частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), що здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності чи в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз приписів статті 655, частини 1 статті 697 ЦК України дозволяє дійти висновку, що обов`язком продавця є передання товару у власність покупцеві, який у свою чергу зобов`язується сплатити за товар певну грошову суму. Отже, правовідносини купівлі-продажу зумовлюють перехід права власності на товар від продавця до покупця в момент передання товару покупцеві; при цьому, законодавцем визначено можливість збереження товару за продавцем до оплати товару або настання інших обставин, якщо про таке сторони домовилися при укладенні договору купівлі-продажу.

За змістом абз. 4 п.1 Додаткової угоди №1 від 15.06.2017 до договору №15/424752 від 27.04.2017 вбачається, що датою переходу права власності є дата підписання видаткової накладної Покупцем.

Отже, сторони спору погодили перехід права власності на поставлений позивачем товар до відповідача в момент прийняття ним товару, що передує діям відповідача щодо оплати вартості поставленого товару на підставі виставленого позивачем рахунку.

Сторонами в договірному порядку не погоджено збереження за продавцем (постачальником) права власності на переданий покупцеві товар до оплати товару або настання інших обставин.

Відтак, обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статей 655, 692, 712 ЦК України, частини 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату вартості здійсненої поставки товару.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 29.09.2009 у справі №37/405 про те, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє покупця від обов`язку з оплати поставленого товару. Від зазначеної правової позиції не відступив Верховний Суд при прийнятті рішень у справах №923/712/17 (Постанова від 22.05.2018) та №925/2028/15 (постанова від 21.01.2019), а також не знайшов підстав для відступлення Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду при розгляді справи №918/537/18 (постанова від 02.07.2019).

Підсумовуючи викладене, судова колегія не погоджується з доводами відповідача про передчасність звернення позивача до суду та відсутність у нього обов`язку з оплати поставленого товару виходячи виключно з погодженої сторонами в договорі вимоги щодо виставлення позивачем рахунку на оплату, як передумови для здійснення покупцем оплати за придбаний товар, так як обов`язок покупця провести оплату за придбаний товар виникає в силу закону (статті 655, 692 ЦК України).

Суд зазначає, що відповідно до статей 525, 526, 627, 629 ЦК України, зобов`язання може виникнути на підставі договору, який є обов`язковим до виконання сторонами на погоджених ними умовах, виходячи з принципу свободи договору, із врахуванням законодавчо встановленої заборони односторонньої відмови від зобов`язання за договором.

Твердження позивача з приводу того, що у зв`язку з невизнанням відповідачем факту отримання оригіналів рахунку-фактури №54 від 19.06.2017 та Сертифікату якості слід застосовувати положення ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України господарським судом не приймаються.

Важливою умовою виконання зобов`язання є строк (термін) виконання. Зазначена умова відповідно до положень ЦК не є істотною, оскільки зобов`язання і без визначеного строку (терміну) виконання будуть дійсними, але є важливою для визначення того часу, коли боржник має виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти запропоноване виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання (ст.ст. 610, 612 ЦК).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено.

1. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

2. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З аналізу вказаної норми випливає, що положення частини другої застосовуються якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Оскільки умовами договору №15/424752 від 27.04.2017 визначено строк оплати поставленого товару - відстрочка платежу 30 календарних днів від дня отримання оригіналів рахунку на оплату і сертифікату якості, тобто визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події .

Зміна умов договору в односторонньому порядку ані договором, ані законом не передбачена.

Також, судом відхиляються доводи позивача, що підписання відповідачем видаткової накладної №20 від 19.06.2017 та Акту №13 від 23.06.2017 здачі-прийомки виконаних послуг свідчить про отримання всього пакету документів, зазначеного у накладній Express Mail №7640796 від 26.06.2017.

Згідно пояснень позивача зазначені документи нібито були направлені відповідачу у 2-х примірниках разом з оригіналами рахунку-фактури №54 від 19.06.2017, Сертифікату якості і рахунку-фактури №57 від 23.06.2017, а після підписання повернуті позивачу.

Однак, доказів отримання видаткової накладної №20 від 19.06.2017 та Акту №13 від 23.06.2017 засобами поштового зв`язку, супровідного листа до них, тощо, на підтвердження викладених обставин позивачем суду не надано.

Отже суд позбавлений можливості достеменно встановити факт пересилання цих документів засобами поштового зв`язку та повернення їх у той самий або будь-який інший спосіб.

Згідно відомостей у графі 52 залізничної накладної №41252990 від 29.01.2017 вантаж, який прибув у вагоні №66385568, був отриманий відповідачем 17.06.2017.

Також, матеріали справи містять видаткову накладну №20 від 19.06.2017, якою також підтверджується отримання вантажу, що прибув у вагоні №66385568.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/70 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, за своєю правовою природою видаткові накладні посвідчують виконання зобов`язань - констатують (фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та мають юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору.

Враховуючи визначені у Специфікації №1 від 27.04.2017 умови оплати – відстрочка платежу 30 календарних днів, поставлений позивачем товар на суму 655   442,78 гривень мав бути оплачений відповідачем не пізніше 19.07.2017.

Розглядаючи клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету в порядку ст.231 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про його часткове задоволення виходячи з наступного.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що ним в добровільному порядку сплачено позивачеві вартість поставленої продукції на загальну суму 655   442,78 гривень, що підтверджується наданими платіжними дорученнями.

Так, відповідачем було сплачено:

- платіжне доручення №10824 від 29.11.2017 на суму 51   141,48 гривень (т.3 а.с. 4);

- платіжне доручення №3465 від 08.05.2018 на суму 70   000,00 гривень;

- платіжне доручення №3793 від 17.05.2018 на суму 50   000,00 гривень;

- платіжне доручення №3828 від 21.05.2018 на суму 65   000,00 гривень;

- платіжне доручення №4393 від 06.06.2018 на суму 50   000,00 гривень;

- платіжне доручення №4561 від 13.06.2018 на суму 66   000,00 гривень;

- платіжне доручення №5020 від 02.07.2018 на суму 45   000,00 гривень;

- платіжне доручення №5103 від 05.07.2018 на суму 99   000,00 гривень;

- платіжне доручення №6055 від 07.08.2018 на суму 60   000,00 гривень;

- платіжне доручення №6074 від 08.08.2018 на суму 55 376,00 гривень;

- платіжне доручення №6324 від 21.08.2018 на суму 50   000,00 гривень (т.2 а.с. 54-61), а всього 661   517,48 гривень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

При цьому суд наголошує, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 02.03.2018, що підтверджується відтиском календарного штемпеля на поштовому в конверті, в якому він надійшов.

Відтак, суд закриває провадження у справі в частині стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 604   300,52 гривень, оскільки ця сума була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду з позовом.

В частині стягнення 51   141,48 гривень вартості поставленого товару суд відмовляє в задоволенні позову, адже згідно платіжного доручення №10824 від 29.11.2017 вказана сума сплачена до пред`явлення позову, а отже спір в цій частині не існував.

Доводи позивача з приводу того, що здійснені відповідачем оплати зараховувались на погашення заборгованості за наступними поставками по іншим специфікаціям, судом не приймаються з огляду на таке.

Всі надані відповідачем платіжні доручення мають призначення платежу: оплата за шпат плавиковий згідно договору №15/424752 від 27.04.2017, без зазначення специфікації за якою здійснювалась така поставка.

Питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому ці послуги чи товар надані має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином:

якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору;

якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її  погашення.

Щодо вимог про стягнення штрафу, неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.

У зв`язку з неоплатою відповідачем отриманого товару у семиденний строк визначений ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України з моменту отримання претензії, позивачем (в редакції заяви про уточнення та збільшення позовних вимог) нараховано штраф у розмірі 98   316,41 гривень, пеню в розмірі 80   538,37 гривень за період з 25.01.2018 по 25.07.2018, 3% річних в розмірі 5   549,00 гривень за період з 25.01.2018 по 08.05.2018, інфляційні втрати в розмірі 28   632,12 за період з 25.01.2018 по 08.05.2018.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У п.10.6. договору визначено, що при несвоєчасній оплаті поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати. У випадку прострочення оплати продукції більше ніж на 10 календарних дні проти строків, визначених у договорі, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 3% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення оплати продукції. Також, у випадку порушення строків оплати продукції Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 15% від суми простроченого платежу.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Як встановлено вище, поставлений позивачем товар на суму 655   442,78 гривень мав бути оплачений відповідачем не пізніше 19.07.2017, прострочення платежу з 20.07.2017.

Отже, період нарахування пені, з урахуванням ч.6 ст. 232 ГК України, припинився 20.01.2018.

Позивачем здійснено розрахунок пені в розмірі 80   538,37 гривень за період з 25.01.2018 по 25.07.2018, тобто поза межами визначеного Законом строку.

У зв`язку з викладеним, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Позивачем на підставі п.10.6 нараховано відповідачу у розмірі 15% від суми простроченого платежу в сумі 98   316,41 гривень.

Перевіривши, розрахунок позивача, суд встановив, що він є арифметично невірним, адже позивачем не враховано суму часткової оплати в розмірі 51   141,48 гривень.

За здійсненим судом перерахунком, розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача становить 90   645,20 гривень.

Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки на 50%.

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, проведення антитерористичної операції на території місцезнаходження відповідача.

Матеріали справи містять звіти про фінансові результати, що підтверджують вкрай незадовільний фінансовий стан підприємства відповідача, відомості про несвоєчасну виплату заробітної плати у зв`язку з цим.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про їх зменшення.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом, позивачем всупереч вимог ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України не доведено жодними доказами факту виникнення в нього збитків, будь-яких інших негативних наслідків у зв`язку з допущенням прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Крім того, у п.3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Суд зазначає, що відповідно до Указу Президента України №405/2014 від 14.04.2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», на території міста Донецька та Донецької області розпочато проведення антитерористичної операції.

В свою чергу, відповідно до наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ №33/6/а від 07.10.14 «Про визначення районів проведення антитерористичної операції і термінів її проведення» Донецька і Луганська області (без винятків) входять до території проведення з 07.04.14 антитерористичної операції.

30.04.2018 року Указом Президента України «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей», введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, та згідно Наказу Президента України «Про початок операції об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей» розпочато з 14:00 30.04.2018 року операцію об`єднаних сил.  

На час розгляду справи операція об`єднаних сил триває.

При цьому, як було викладено вище, з боку відповідача повністю виконано свої зобов`язання з оплати отриманого від позивача товару.

Оцінивши надані сторонами докази у сукупності із об`єктивними обставинами складної ситуації у державі та економічного її становища, відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, беручи до уваги що відповідач зареєстрований у м.Краматорськ та, відповідно, здійснює свою господарську діяльність на території проведення операції об`єднаних сил, відсутність в діях відповідача прямого умислу на порушення зобов`язання (з огляду на наявність доказів несвоєчасності виплати заробітної плати співробітникам підприємства), з урахуванням матеріальних інтересів позивача, враховуючи положення ст.129 Конституції України, а також те, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки на 50%, а відтак для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру штрафу до 45   322,60 гривень.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем було заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 5   549,00 гривень за період з 25.01.2018 по 08.05.2018, інфляційні втрати в розмірі 28   632,12 за період з 25.01.2018 по 08.05.2018.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем не враховано часткову оплату на суму 51   141,48 гривень, на які зменшилась сума заборгованості.

За здійсненим судом перерахунком, розмір 3% річних що підлягає стягненню з відповідача становить 5   165,53 гривень.

Щодо розрахунку інфляційних втрат.

Згідно з пунктом 6 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистки України від 27 липня 2007 року №265 індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

У пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» роз`яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дослідивши поданий розрахунок інфляційних втрат, господарським судом встановлено, що позивачем не враховано вище вказані положення тому не вірно визначено періоди нарахування, а також не враховано часткову оплату на суму 51   141,48 гривень, на які зменшилась сума заборгованості.

За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», розмір інфляційних втрат за період з 01.02.2018 по 30.04.2018 становить 17   077,41 гривень.

Щодо вимог про стягнення транспортних витрат.

У Специфікації № 1 від 27.04.2017 в редакції додаткової угоди №1 від 15.06.2017 до договору №15/424752 від 27.04.2017 визначено:

«Умови доставки, згідно Інкотермс 2010–FCA склад Постачальника, м.Костянтинівка. У випадку поставки транспортом Постачальника до м.Краматорська, ст.Шпичнино, Покупець компенсує транспортні витрати Постачальнику на підставі виставленого рахунку.»

В залізничній накладній № 41252990 від 29.01.2019, за якою було здійснено поставку товару, в графі 20 є запис «Переадресовка согласно пр-за № 649 от 16/06/2017 г. М ОСОБА_2 .» (мова оригіналу).

Тобто зазначений товар був переадресований на ПАТ «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ».

Доставку товару здійснював експедитор ТОВ «ЮНСА». На підтвердження факту надання послуг, 23.06.2017 року між позивачем та ТОВ «ЮНСА» був підписаний акт надання послуг №7 на загальну суму 3   715,44 гривень з ПДВ. (т.1 а.с. 26)

Того ж дня ТОВ «ЮНСА» був виставлений рахунок №1 від 23.06.2017 на оплату виконаних експедиційних послуг (т.1 а.с. 25), та платіжним дорученням №104 від 23.06.2017 позивачем сплачений (т.1 а.с. 27).

На підставі викладеного позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №57 від 23.06.2017 на оплату послуг:

транспортно-експедиційні послуги – 2   195,00 гривень;

послуги з пере адресації вагону №66385568 – 832,20 гривень;

винагорода експедитора – 69,00 гривень,

а всього на суму 3   715,44 гривень. (т.1 а.с. 24)

Відповідач заперечив свій обов`язок щодо компенсації таких витрат, оскільки ТОВ «ЮНСА» були надані позивачеві транспортно-експедиційні послуги, які включають пере адресацію вагону та винагороду експедитора, а компенсації підлягають лише транспортні витрати. Також зазначив, що рахунку на оплату цих послуг не отримував.

Надаючи правову оцінку доводам сторін, суд виходить з наступного.

Між Виконавцем (позивачем) та Замовником (відповідачем) 23.06.2017 підписано Акт №13 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг), згідно якого, у відповідності з рахунком №57 від 23.06.2017, Виконавець виконав такі роботи (послуги):

транспортно-експедиційні послуги – 2   195,00 гривень;

послуги з пере адресації вагону №66385568 – 832,20 гривень;

винагорода експедитора – 69,00 гривень,

а всього на суму 3   715,44 гривень.

У вказаному Акті також зазначено, що сторони взаємних претензій не мають.

Отже, підписуючи Акт №13 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 23.06.2017 відповідач підтвердив прийняття таких послуг.

Доводи відповідача про те, що рахунок-фактуру №57 від 23.06.2017 на оплату послуг на суму 3   715,44 гривень не отримував, спростовується наявністю посилання за текстом Акту № 13 на цей рахунок, в якому також міститься деталізація наданих послуг.

Отже, судом встановлений обов`язок відповідача зі сплати транспортних витрат у розмірі 3   715,44 гривень.

Як зазначає відповідач, за даними бухгалтерського обліку заборгованість за транспортні витрати включається до заборгованості за поставкою та рахується як заборгованість за договором.

Наведене також підтвердив у судовому засіданні представник позивача.

Отже, з урахуванням здійснених відповідачем оплат за договором №15/424752 від 27.04.2017, вказана сума заборгованості є сплаченою, а тому провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

За таких обставин, решту аргументів господарський суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі.

Щодо розподілу судових витрат.

Порядок та правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 року із змінами та доповненнями.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Так, за подання вказаної позовної заяви підлягав сплаті судовий збір в розмірі          13   082,91 гривень.

При цьому, судом встановлено, що платіжними дорученнями №112 від 28.02.2018 та №884 від 15.07.2019 позивачем був сплачений судовий збір на загальну суму 14   667,80 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п.5.1 та п.5.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

Оскільки позивачем не подано відповідного клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1   584,89 гривень.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 130, 185, 191, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» до публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про стягнення 872 194,12 гривень, яка складається з 655 442,78 гривень заборгованості, 3 715,44 гривень компенсації за транспортні витрати, 98   316,41 гривень штрафу, 80   538,37 гривень пені, 5   549,00 гривень 3% річних, 28 632,12 гривень інфляційних втрат – задовольнити частково.

Провадження у справі щодо стягнення 604 300,52 гривень заборгованості, 3 715,44 гривень компенсації за транспортні витрати - закрити у зв`язку з відсутністю предмет спору.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька область, місто Краматорськ; код ЄДРПОУ - 00210602) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» (52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вулиця Виробнича, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 25515001) 45 322,60 гривень штрафу, 5 165,53 гривень 3% річних, 17 077,41 гривень інфляційних втрат, а також 10 757,83 гривень судового збору.

В частині стягнення 51 141,48 гривень заборгованості, 52 993,81 гривень штрафу, 80 538,37 гривень пені, 383,47 гривень 3% річних, 11 554,71 гривень інфляційних втрат – відмовити.

У судовому засіданні 07.10.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2019.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» (юридична адреса: 52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вулиця Виробнича, будинок №1; адреса для листування: 49000, місто Дніпро, вулиця Івана Акінфієва, будинок № 18, офіс №322; код ЄДРПОУ - 25515001)

Відповідач: публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька область, місто Краматорськ; код ЄДРПОУ - 00210602)

Головуючий суддя                                                                              С.М. Фурсова

 Суддя                                                                                                    Ю.В. Макарова

  Суддя                                                                                                    О.В. Говорун