ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/821/278/19Головуючий по 1 інстанції

Категорія: 302090000 Демчик Р. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Храпко В. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       10 жовтня 2019 року                                                                                                 м.Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

                                                            Храпка В.Д.,

                                                            Бондаренка С.І., Вініченка Б.Б.

           за участю секретаря              Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Агентство «Скела» адвоката Вдовиченка Юрія Васильовича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 червня 2019 року, постановленого під головуванням судді Демчика Р.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агентство «Скела» про стягнення заробітної плати, - 

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПП  «Агентство «Скела» про стягнення заробітної плати. Зазначав, що з 24 липня 2012 року по 30 жовтня 2013 року він працював охоронником в ПП «Агентство «Скела», а саме в компанії Телеперфоменс, між якими укладено договір на охорону об`єкта.

30 жовтня 2013 року телефоном посадовими особами ПП «Агентство «Скела» його було повідомлено про звільнення.

31 жовтня 2013 року позивач звернувся із заявою до директора ПП  «Агентство «Скела» в особі ОСОБА_2 . У заяві просив надати витяг з наказу на звільнення та провести з ним повний розрахунок відповідно до вимог чинного трудового законодавства. У присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 31 жовтня 2019 року було складено акт про небажання директора ОСОБА_5 отримувати його заяву. ОСОБА_2 повідомив його, що повний розрахунок з позивачем буде проведено пізніше.

31 жовтня 2013 року ОСОБА_1 надіслав її рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу підприємства, проте відповіді не отримав.

08 листопада 2013 року він повторно надіслав заяву на адресу ПП «Агентство «Скела».

03 грудня 2013 року за № 90 позивач отримав листа, яким його повідомили, що між ним та ПП «Агентство «Скела» ніяких договірних відносин не існує, оскільки відсутній трудовий договір.

Наявність у позивача посвідчення охоронника ПП «Агентство «Скела», підпису в журналі здачі-передавання чергування, свідчення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які бачили його при виконання трудових обов`язків, встановлення факту його працевлаштування в ПП «Агентство «Скела» в рамках кримінального провадження №42014250010000065 доводять те, що він працював у відповідача.

Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1200,00 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1100,00 грн.

У лютому 2018 року ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з ПП «Агентство «Скела» на його користь заборгованість по заробітній платі за жовтень 2013 року в сумі 1200, 00 грн., компенсацію за невикористану відпустку за період з 24 липня 2012 року по 30 жовтня 2013 року в сумі 1420, 00 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку заробітної плати за період з 01 листопада 2013 року по 31 січня 2018 року в сумі 219 324, 00 грн.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 лютого 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ПП «Агентство «Скела» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за жовтень 2013 року в сумі 1200, 00 грн., компенсацію за невикористану відпустку за період з 24 липня 2012 року по 30 жовтня 2013 року в сумі 1420,00 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку заробітної плати за період з 01 листопада 2013 по 31 січня 2018 року в сумі 219 324, 00 грн., а всього 221 944, 00 грн. Стягнуто з ПП «Агентство «Скела» на користь держави 640, 00 грн. судового збору.

У квітні 2018 року представник ПП «Агентство «Скела» - адвокат Вдовиченко Ю.В. звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення. Зазначав, що позивач ніколи не перебував у трудових відносинах з ПП «Агентство «Скела», що підтверджується відсутністю відповідних наказів про укладення та розірвання трудового договору, записів у його трудовій книжці, документів, визначених законодавством, які при укладанні трудового договору зобов`язаний подати працівник; листом ПП «Агентство «Скела» від 03 грудня 2013 року за вих.№90; письмовими показами свідка ОСОБА_6 Судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам позивача, зокрема: вказуючи на те, що позивач працював у відповідача охоронником у період з 24 липня 2012 року по 30 жовтня 2013 року і у підтвердження цього посилається на посвідчення, датою видачі якого зазначено 15 квітня 2011 року;  письмові покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Вказані докази не підтверджують факту трудових відносин. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на існування заборгованості йому за жовтень 2013 року в сумі 1200, 00 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1420,00 грн. за період роботи з 27 липня 2012 року по 30 жовтня 2013 року, що не підтверджено жодним доказом.

Натомість вказує, що у 2012-2013 роках позивач надавав відповідачу послуги з виконання функцій охоронника за обумовлену сторонами плату, що, відповідно до законодавства не є трудовими відносинами, а є відносинами цивільно-правового характеру. Відповідач вчасно розрахувався з позивачем за надані послуги і жодної заборгованості перед позивачем не має. Наведені обставини підтверджуються письмовими показами свідків ОСОБА_5 – директора ПП «Агентство «Скела» та ОСОБА_8 – колишнього начальника кадрової служби ПП «Агентство «Скела». У зв`язку з викладеними обставинами просить скасувати заочне рішення у справі №711/10171/17 і призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2018 року заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 лютого 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПП «Агентство «Скела» про стягнення заробітної плати скасовано. Справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 червня 2019 року позов ОСОБА_1 до ПП «Агентство «Скела» про стягнення заробітної плати задоволено частково.

Стягнуто з ПП «Агентство «Скела» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 1200,00 грн., компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за період з 31 жовтня 2013 року по 01 лютого 2018 року в сумі 58 042, 00 грн. з відрахуванням всіх обов`язкових платежів, передбачених законом. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПП «Агентство «Скела» - адвокат Вдовиченко Ю.В., вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального і процесуального права за недоведеністю обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи,  просить рішення суду змінити, скасувавши його в частині стягнення з ПП «Агентство «Скела» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в сумі 1200, 00 грн., компенсації за затримку розрахунку при звільненні за період з 31 жовтня 2013 року по 01 лютого 2018 року в сумі 58 042,00 грн.  з відрахуванням всіх обов`язкових платежів та ухвалити в цій частині нове рішення, в задоволенні позовних вимог про стягнення з ПП «Агентство «Скела» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в обґрунтування позовних вимог позивачем жодних доказів надано не було, а подані докази не стосуються предмету доказування. Натомість суд першої інстанції сприяючи позивачу у наданні доказів в обґрунтування позову задовольняв всі його клопотання. Решта доводів апеляційної скарги обґрунтована тими самими доводами що і заява про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 лютого 2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважаючи, що у справі наявні та досліджені судом докази того, що позивач з 24 липня 2012 року по 30 жовтня 2013 року працював охоронником на ПП «Агентство «Скела» і між сторонами існували трудові відносини. Зазначає, що рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку  про залишення без задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.

Відповідно до 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 31 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до директора ПП «Агентство «Скела» з заявою у якій вказував, що 30 жовтня 2019 року заступником директора з питань безпеки ОСОБА_9 йому повідомлено про звільнення з посади охоронника. Просив на день звільнення провести  розрахунки по заробітній платі та виплатити компенсацію (грошову) за невикористану  щорічну основну відпустку за 2012-2013 роки та компенсацію за додаткову відпустку за особливий характер праці. Вказував, що на посаді охоронця працює з 24 липня 2012 року і просив надати витяг з наказу про звільнення.

Згідно акту від 31 жовтня 2013 року, складеного в присутності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , представники ПП «Агентство «Скела» відмовилися приймати заяву ОСОБА_1 щодо причин його звільнення, надання йому розрахунку у зв`язку із звільненням та копії наказу про його звільнення.

08 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до директора ПП «Агентство «Скела» ОСОБА_2 повторно із заявою про проведення розрахунку по заробітній платі, виплаті грошової компенсації за невикористану основну та додаткову відпустку за 2012 та 2013 роки і просив вказати причину його звільнення.

Листом від 03 грудня 2013 року за №90 директор ПП «Агентство «Скела» ОСОБА_5 , адресованого Шкуренко ОСОБА_10 .В., повідомив відсутність правових підстав для задоволення його звернень від 31 жовтня та 04 листопада 2013 року оскільки ОСОБА_1 не перебуває і не перебував у трудових відносинах з ПП «Агентство «Скела».

Згідно письмових пояснень ОСОБА_7 від 14 січня 2014 року ОСОБА_7 був присутній зі ОСОБА_1 та іншими свідками в офісі ПП «Агентство «Скела» і у процесі розмови  ОСОБА_1 присутніми в офісі особами було повідомлено про його звільнення, на питання щодо проведення розрахунків (виплат) при звільненні йому було повідомлено про відсутність грошових коштів та було відмовлено у видачі відповідних документів: наказу про звільнення, трудової книжки, тощо. Крім того, ОСОБА_7 повідомив, що неодноразово бачив ОСОБА_1 на протязі 2012-2013 років в формі світло коричневого кольору, в якості охоронника, в компанії Телеперфоменс.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_6 від 29 липня 2014 року з 2008 року по 12 серпня 2013 року він виконував обов`язки заступника директора ПП «Агентство «Скела». Він проводив співбесіду та фактично уклав трудовий договір від імені ПП ««Агентство Скела» про виконання обов`язків охоронника з гр. ОСОБА_1

Відповідно до постанови від 09 серпня 2017 року старшого слідчого СВ Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області Кривов`яза В.Г. про закриття кримінального провадження №42014250010000065 від 28.08.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України в ході досудового розслідування підтверджується факт неофіційного працевлаштування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , охоронником на ПП «Агентство «Скела», однак в силу ст. 11 КК України через малозначність не становить суспільної небезпеки.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності ПП «Агентство «Скела» є діяльність приватних охоронних служб.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичної особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Згідно ч. 4 ст. 24 КЗпП України ( в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було опущено до роботи.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи чи організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняттям на роботу належним чином оформлене, якщо робота проводилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Відповідач допустив позивача до роботи, видавши йому відповідне посвідчення.

Встановивши вищезазначені обставини у справі на підставі наявних у справі доказів та показів свідків, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота проводилась з відома власника або уповноваженого ним органу та правильно встановив факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах у період із 24 липня 2012 року по 30 жовтня 2013 року із приватним підприємством «Агентство «Скела».

Посилання в апеляційній скарзі на те, що між сторонами було укладено трудову угоду суд першої інстанції правильно не взяв до уваги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичною і фізичною особою.

Згідно ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідків його недійсності, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однієї із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо- , відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідчення свідків.

Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження укладення між сторонами трудової угоди цивільно-правового характеру.

Також відповідачем не надано суду доказів виплати позивачу заробітної плати за жовтень 2013 року.

Посилання на акт перевірки від 14 квітня 2014 року Державної податкової інспекції в м. Черкаси про відсутність заборгованості із виплати заробітної плати за ПП «Агентство «Скела» перед ОСОБА_1 не можна взяти до уваги. Відмова ґрунтується на тому, що ПП «Агентств «Скела» не надало документів підтверджуючих перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах.

Відповідно до вимог статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України   від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке роз`яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

У пункті 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України  № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року у справі за конституційним зверненням ОСОБА_11 щодо офіційного тлумачення положення частини другої    статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, у частині першій зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналіз змісту частини другої статті 233 КЗпП України свідчить про те, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в  :

Апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Агентство «Скела» адвоката Вдовиченка Юрія Васильовича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 червня 2019 року залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: