Справа № 2-а-1337/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

                22 березня 2010 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: Головуючого  судді Каліуш О.В., при секретарі Молокоєдовій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівці справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки про визнання бездіяльності неправомірною,

В С Т А Н О В И В:

                Звернувшись до суду з адміністративним позовом, ОСОБА_1 просить визнати неправомірною бездіяльність УПФУ в Микитівському районі м. Горлівки по не нарахуванню належної їй щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року; зобов’язати відповідача недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2009 рік у сумі 1195,20 грн. та зобов’язати проводити в подальшому нарахування та виплату зазначеної допомоги відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, посилаючись на те, що  згідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни. Відповідно до ст.6 вказаного Закону їй повинна виплачуватись щомісячна доплата до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем у 2009 році така доплата їй не виплачувалась. Внаслідок цього утворилась недоплата за 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року у розмірі 1195,20 грн.

Позивач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явилася, надавши суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

              Представник відповідача – УПФУ в Микитівському районі м. Горлівки, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, надавши суду письмові заперечення проти позову, в яких просив розглядати справу без участі представника управління, а також зазначив, що Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” передбачено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно - правовими актами Кабінету Міністрів України. Пунктом 8 постанови від 28.05.2008 року № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жерти нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 року – 48,1 грн. з 01 липня 2008 року – 48,2 грн. та з 01 жовтня 2008 року – 49,8 грн. Оскільки, інших нормативно – правових актів щодо розміру підвищення надбавки „дитина війни” не було прийнято, отже на теперішній час діє означена постанова (№ 530 від 28.05.2008 року), управління ПФУ в Микитівському районі м. Горлівки в 2009 році надбавку „дитина війни” виплачує в сумі 49,80 грн. Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007р. визнано  не конституційними положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” та ці положення втратили чинність. Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік” не передбачені виплати відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Крім того, законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тож підстав вважати, що саме органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати таке підвищення, не має. А також, посилаючись на положення ч.2 ст. 99 КАС України, просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1  підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом  встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилась 01 липня 1937 року, що підтверджується копією паспорту громадянина України.

              Згідно із статтею 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004 р., який набрав чинності з 01.01.2006 р., дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

              Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні даного Закону. Відповідачем даний факт не заперечується.

              Виходячи з того, що позивач є дитиною війни, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.  

              Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р.) - дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна  допомога,  що  виплачується  замість  пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

              Судом встановлено, що  ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Микитівському районі м. Горлівки та отримує пенсію за віком, в тому числі надбавку „дитина війни” з 01 січня 2009 року по теперішній час в розмірі 49,80 грн.

    Зазначені обставини підтверджені довідкою Відділу Пенсійного забезпечення УПФУ у Микитівському районі м. Горлівки (а.с.4).

              Частиною 2 статті 54 розділу VI Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” передбачено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

              Відповідно до п. 8 постанови КМУ від 28.05.2008р. № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” - дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 1 липня - 48,20 грн.  та з 1 жовтня - 49,80 грн.

              Відповідно до ст.3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” - державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

              Зазначеним Законом не передбачено повноважень Кабінету Міністрів України зменшувати конкретний розмір державних соціальних гарантій дітям війни. Положення цього Закону мають пріоритетну силу над постановами Кабінету Міністрів України як підзаконними нормативно-правовими актами.

              Відповідно до п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України - виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в України є парламент – Верховна Рада. Конституцією України не передбачено права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів. Верховною Радою України дія ст. 6 Закону України від 18.11.2004р. № 2195-IV „Про соціальний захист дітей війни” у 2009 році не призупинялась.  

              Відповідно до ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” - мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

              Враховуючи, що порядок обчислення мінімальної пенсії за віком встановлений лише нормами Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд вважає за необхідне також застосувати аналогію закону, закріплену ч. 7 ст. 9 КАС України, відповідно до якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.

              Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів” затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн. Частиною 1 статті 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” встановлений у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

              Законом України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20 жовтня 2009 року № 1646-У1 встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01 листопада 2009 року у розмірі 573 грн.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав на час невиплати їй зазначеної щомісячної доплати до пенсії з 1 січня 2009 року, але до суду звернулася з позовом лише 26 лютого 2010 року, клопотання про поновлення строку звернення до суду не заявила.

              У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2009 по 26 лютого 2009 року, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії, як дитині війни, за період з 01.01.2009 року до 26.02.2009 року на підставі ст. 100 КАС України.

                  Відмовляючи в задоволені позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

                  Законом України „Про соціальний захист дітей війни” визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

                  Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

                  Таким чином, вимоги позивача підлягають  задоволенню лише з 26 лютого 2009 року.

За таких обставин, суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Микитівському районі м. Горлівки щодо  не нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 26 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та забовязати відповідача за вказаний період часу донарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, з урахуванням фактично виплачених сум.

Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов’язання відповідача в подальшому проводити нарахування та виплату зазначеної допомоги відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” задоволенню не підлягають, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати регулювання суспільних відносин. Крім того, відповідно до ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів не поширюється на правовідносини, які виникнуть у сторін в майбутньому.

Тому позов слід задовольнити частково.

              Керуючись ст.ст. 100, 158-163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.  

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Микитівському районі м. Горлівки щодо  не нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 26 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 26 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, з урахуванням фактично виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

              На постанову до Донецького апеляційного адміністративного  суду через Микитівський районний суд м. Горлівки може бути подана апеляція протягом 20 днів, після подання протягом 10 днів  з дня складання постанови у повному обсязі (26.03.2010р.) заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

              Суддя:                                                                                                                   О.В. Каліуш