Справа №2-а- 1317/2009р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 cерпня 2009 р. Личаківський районний суд м.Львова
в складі головуючого судді Гирича С.В.
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1
позивача ОСОБА_2
в м. Львові
у відкритому судовому засіданні,
розглянувши адміністративний позов ОСОБА_2 до Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради , Управління Державного казначейства у Личаківському районі м. Львова, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, про стягнення недоплаченої щорічну грошову допомоги, суд -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся із позовом до відповідача, третіх осіб про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги виходячи із 3 мінімальних пенсій за віком, передбаченої ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2005, 2006, 2007 роки, йому, як учаснику війни у розмірі 3149 грн.80 коп.
Позов мотивує тим, що згідно посвідчення серія Д-І № 015893 він є учасником війни. У відповідності до ст..14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» він має право на разову грошову допомогу у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, яка виплачується щорічно до 5 травня.
Однак в супереч вимогам названого Закону відповідач виплатив йому у 2006 році- 50 грн., у 2007 році - 55 грн., у 2008 році- 65 грн. Таким чином, з врахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” просить стягнути з відповідача недоплачену разову грошову допомогу за 2005-2007р.р. у розмірі 3304грн.80 коп.
В обґрунтування своїх вимог покликається на рішення Конституційного Суду України № 20/2004рік від 01.12.2004року, № 1-27/2004рік від 01.12.2004року, № 6-пр від 09.07.2007року.
В судовому засіданні позивач вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача ОСОБА_3 направила до суду письмові заперечення на позов, просить його відхилити, а справу розглянути у її відсутності.
Представники третіх осіб у судове засідання не з’явилися, причин неявки не повідомили, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши зібрані докази, суд у задоволенні позову відмовляє з таких підстав.
Дійсно, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 травня 1998 року, який введено в дію з 01.01.1999року було внесено зміни у ст.12 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Статтю 12 доповнено і передбачено, що :"Щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком ».
Разом з тим, відповідно до ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік », ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік » ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік» у 2007 році виплата щорічної разової допомоги для учасників війни обмежені сумами 50, 55 та 65грн.
Вказані виплати позивач отримав, що стверджується довідкою відповідача.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004року № 177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги , передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначено, що щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці і соціальної політики України для виплати разової грошової допомоги здійснюється у розмірах, установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік.
В судовому засіданні встановлено, що виплата разової грошової допомоги позивачу до 5 травня протягом 2005-2007років була здійснена у розмірах, встановлених законами України про Державний Бюджет України на відповідні роки до 5 травня у цих роках.
Відповідно до вимог ст. 99 ч.1, ч.2 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст. 100 ч. 1 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається із позовної заяви позивач звернувся в суд із адміністративним позовом 22.12.2008 року, т.б. із пропуском річного строку. Жодного клопотання та обґрунтування пропуску строку звернення до суду з поважних причин він не навів.
Оскільки відповідач настоює на застосуванні строку позовної давності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за пропуском строку звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 11,86,99, 100, 159,160-163 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради , Управління Державного казначейства у Личаківському районі м. Львова, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, про стягнення недоплаченої щорічну грошову допомоги за 2005, 2006, 2007 роки, йому, як учаснику війни у розмірі 3149 грн.80 коп. –відмовити за пропуском терміну позовної давності.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга в порядку і в строки передбачені ст.186 КАС України.
Суддя: