ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

УХВАЛА

"10" жовтня 2019 р.Справа № 922/3068/16 вх. № 3068/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Тютюник О.Ю.

за участю сторін: пр-к ПАТ КБ "ПриватБанк" - Левицька А.В. (дов. від 11.01.17),

колишній ликвідатор - Яворський В.М. (особисто в режимі відеоконференції),

пр-к Яворського В.М. - Вівчарівський В.П . (ордер серія ЛВ №177001 від 10.10.19)

розглянувши звіт арбітражного керуючого Яворського В.М. про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 14.09.2017 по 31.08.2018 в сумі 82181,00 грн

По справі за заявою Публічне АТ КБ "Приватбанк"

до АТЗТ "Стиль Леньо", м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду від 14.09.17 АТЗТ "Стиль Леньо" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого Яворського В.М., зобов`язавши його виконати ліквідаційну процедуру.

Враховуючи, що строк ліквідаційної процедури закінчився, суду не надано повного звіту ліквідатора, суд ухвалою від 23.10.18 призначив звіт ліквідатора до розгляду в судовому засіданні, зобов`язавши арбітражного керуючого Яворського В.М. надати суду повний звіт про виконану роботу разом з підтверджуючими документами у відповідності до приписів ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство). Цією ж ухвалою явку в судове засідання ліквідатора визнано обов`язковою.

Ухвалою суду від 19.09.19 усунуто ліквідатора Яворського В.М. від виконання обов`язків АТЗТ "Стиль Леньо", призначено ліквідатором арбітражного керуючого Шевченко В.Є. та призначено до розгляду в судовому засіданні клопотання арбітражного керуючого Яворського В.М. про затвердження звіту про оплату послуг ліквідатора на 10.10.2019, зобов`язано арбітражного керуючого Яворського В.М. надати суду обґрунтований розрахунок грошової винагороди з документами в обґрунтування, направити копію звіту про оплату послуг кредитору. Докази надсилання надати суду.

На виконання вимог ухвали суду від 19.09.19, Яворський В .М. надіслав на адресу суду супровідний лист зі звітом арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди та доказами направлення до ПАТ КБ "ПриватБанк".

Представник ПАТ КБ "ПриватБанк" надав суду письмові пояснення, в яких кредитор зазначає, що за заявлений період Яворським В.М. , активність ліквідатора була виявлена кредитором лише у вересні та листопаді 2017 року, у червні та у грудні 2018 року, тому просить суд відмовити в задоволенні клопотання колишнього ліквідатора щодо затвердження йому основної грошової винагороди з моменту призначення за рахунок кредитора.

Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції колишній ліквідатор Яворський В.М. звіт про нарахування та виплату грошової винагороди на загальну суму 82181,00 грн підтримує в повному обсязі та просить суд його затвердити.

Присутній в судовому засіданні представник кредитора проти затвердження клопотання колишнього ліквідатора АТЗТ "Стиль Леньо" заперечує в повному обсязі, підтримує правову позицію, викладену в письмових поясненнях.

Розглянувши, матеріали справи, надані суду документи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд дійшов висновку про наступне.

Як свідчать матеріали справи, колишній ліквідатор звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд, враховуючи відсутність активів у банкрута, затвердити звіт про оплату послуг арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 14.09.2017 по 31.08.2018 в порядку ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на загальну суму 82181,00 грн і оплату здійснити за рахунок кредитора. В доповнення до свого клопотання надав звіт ліквідатора про оплату послуг з розрахунком оплати послуг в розмірі двох мінімальних заробітних плат на місяць, які складають: за період з 14.09.2017 по 30.09.2017 = 3413 грн; з 01.10.2017 по 31.12.2017 6400 грн х 3 = 19200 грн; з 01.01.2018 по 31.08.2018 7446,00 грн х 8 місяців = 59568,00 грн; а всього - 82 181 грн.

Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції після 19.01.13, яка застосовується до даної справи (далі - Закон про банкрутство), ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 98 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Отже, надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі.

Порядок сплати грошової винагороди арбітражного керуючого під час виконання повноважень у справі про банкрутство визначено положеннями статті 115 Закону про банкрутство.

Відповідно до частин 1, 3 статті 115 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород. Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття господарським судом процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора, а її розмір не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень ліквідатора.

Згідно з частиною 6 статті 115 Закону про банкрутство, кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду. Проте, як свідчать матеріали справи, такий фонд кредитором створений не був.

Відповідно до частини 7 статті 115 Закону про банкрутство, звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення ліквідаційної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Отже невиплата основної грошової винагороди арбітражного керуючого (ліквідатора) суперечить ст.43 Конституції України, де визначено, що кожен громадянин має право на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (заборона рабства та примусової праці) та метою антикорупційної спрямованості Закону про банкрутство, яка досягається через запровадження в Законі гарантованої оплати грошової винагороди арбітражним керуючому, що має забезпечити гарантії його незалежності від боржників та кредиторів.

З вищенаведеного вбачається, що суд, згідно вимог ст.115 Закону про банкрутство, не може відмовити арбітражному керуючому в можливості отримати гарантовану нормами цього Закону грошову винагороду, оскільки таким чином суд примушує арбітражного керуючого виконувати повноваження за відсутності оплати його праці.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України одними з основних засад (принципів) господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами, а також розумність строків розгляду справи судом.

При цьому суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (ч. 5 ст. 13 ГПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно ч. 3 чт. 98 Закону про банкрутство під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

При цьому "добросовісність" має трактуватися як категорія моральна, що відображає врахування особою інтересів інших учасників господарських правовідносин, публічного інтересу тощо, а "розсудливість" - як категорія інтелектуальна, що припускає адекватність оцінки особою цінності певного цивільного права, доцільності своїх дій, наслідки здійснення або нездійснення цивільного права.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, суд зазначає, що при визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) під час здійснення ним процедури ліквідації у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури ліквідації, а й, які фактичні дії вчинялись ліквідатором протягом процедури, яка триває більше двох років з дати призначення ліквідатором арбітражного керуючого Яворського В.М. та чи дійсно такі дії потребують на їх вчинення саме стільки часу, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура.

Такої ж правової думки дотримується й Верховний Суд в своїй постанові від 15.05.2018 р. у справі №29/5005/486/2012.

Суд зазначає, що у справі про банкрутство суд може самостійно сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.

Перевіривши відповідні розрахунки арбітражного керуючого Яворського В.М. за період з 14.09.17 по 31.08.18 господарський суд вважає його не вірним, оскільки, нарахування ліквідатором собі оплати послуг в розмірі 82181,00 грн, не відповідають принципам розумності, сумлінності та фактично виконаним діям у даній справі.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Законом про банкрутство, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При цьому, судова дискреція (судовий розсуд) повинна реалізовуватись судом з урахуванням принципів диспозитивності та пропорційності в господарському судочинстві та рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Як вбачається з наданих суду документів (клопотання про долучення документів до матеріалів справи від 05.08.2019 за вх. № 18763), ліквідатор Яворський В.М. фактично виконував свої повноваження у вересні 2017, у жовтні 2017, у листопаді 2017 та у червні 2018 року - шляхом надіслання запитів до установ. Деякі дії зроблені ліквідатором у грудні 2018 року, проте такі дії зроблені ліквідатором поза межами визначеного арбітражним керуючим періодом (з 14.09.17 по 31.08.18).

Отже, за період з 14.09.17 по 31.08.18 враховуючи фактично виконані дії за період з моменту призначення Яворського В.М. , повинно бути оплачено послуги арбітражного керуючого Яворського В.М . за вересень, жовтень, листопад 2017 року та червень 2018 року, що складає суму 23 659,00 грн.

Щодо вимог ліквідатора здійснити оплату основної грошової винагороди за рахунок кредитора, суд зазначає, що питання про оплату (стягнення) вирішується судом за наявності спору. Проте, з наданих суду документів не вбачається, що ліквідатор АТЗТ "Стиль Леньо" звертався до кредитора з вимогою про оплату суми грошової винагороди, а одразу звернувся до господарського суду.

Відповідно до приписів ст. 5 ГПК України господарський суд, здійснюючи правосуддя захищає порушене право та інтереси особи, яка звернулась до суду.

Отже, враховуючи зазначене, суд вважає звернення колишнього ліквідатора передчасним, а тому відмовляє у задоволенні клопотання в цій частині.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 2 ст. 79 ГПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав викладених в клопотанні арбітражного керуючого, користуючись принципом об`єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що клопотання арбітражного керуючого Яворського В.М. підлягає задоволенню в частині затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди в розмірі 23659,00 грн, в решті вимог суд відмовляє.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 37-48, 98, 114-115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 2, 5, 13, 74, 77, 79, 86, 233-235 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Клопотання арбітражного керуючого Яворського В.М. задовольнити частково.

2. Затвердити звіт арбітражного керуючого ліквідатора АТЗТ "Стиль Леньо" про нарахування та виплату грошової винагороди по справі №922/3068/16 за період з 14.09.2017 по 31.08.2018 в загальній сумі 23659,00 грн.

В решті вимог відмовити.

3. Ухвалу направити ліквідатору, комітету кредиторів, банкруту, Яворському В.М .

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала підписана 15.10.2019.

Суддя Міньковський С.В.