ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2019 року м.Дніпро Справа № 912/2185/16

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А.( доповідача),

cудді: Білецької Л.М., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Колесник Д.А.

представники сторін:

від АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ": Різунов Р.С. адвокат, довіреність №1646/юр від 14.01.2019 р.;

від прокуратури Дніпропетровської області: Карпенко О.І. прокурор, довіреність №05/2-929вих19 від 03.05.2019 р.;

від Фонду державного майна України: Іванченко І.С. представник, довіреність №116 від 25.03.2019 р.;

інші представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційні скарги Акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" та арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 12.06.2019 року (повний текст складено 17.06.2019 року) у справі № 912/2185/16 (суддя Тимошевська В.В.)

за позовом Приватного підприємства "Екостандарт-Т", м. Томак, Запорізька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Строймонтаж", м. Дніпро

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 215522,35грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 12.06.2019 року у справі №912/2185/16 позовні вимоги Заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано пункт 2 рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 21.04.2011 року № 342 "Про оформлення права власності на виробничі будівлі і споруди" в частині виготовлення свідоцтва про право приватної власності Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Етал" на державне нерухоме майно - захисні споруди цивільного захисту № 40965, інвентарним номером 80057, № 40972, інвентарним номером 81057, №40979, інвентарним номером 82057 та частину теслярно-столярної майстерні площею 236,3 кв.м. інвентарним номером 34111, яке розташоване за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Заводська, 1.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03.05.2011 року серії САБ № 278086, видане виконавчим комітетом Олександрійської міської ради Кіровоградської області, в частині посвідчення права приватної власності Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Етал" на державне нерухоме майно - захисні споруди цивільного захисту № 40965, інвентарним номером 80057, № 40972, інвентарним номером 81057, № 40979, інвентарним номером 82057 та частину теслярно-столярної майстерні площею 236,3 кв.м. інвентарним номером 34111, яке розташоване за адресою: Кіровоградська область , м. Олександрія, вул. Заводська, 1.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Стягнуто з виконавчого комітету Олександрійської міської ради (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, просп. Соборний, 59, код ЄДРПОУ 04055209) на користь прокуратури Кіровоградської області (25006, м. Кропивницький, вул. В. Пермська, 4, код ЄДРПОУ 02910025, Банк - Державна казначейська служба України м. Київ МФО 820172 р/р 35215073004600 код класифікації видатків бюджету 2800) витрати зі сплати судового збору в сумі 3 200,00 грн.

Суд мотивував прийняте рішення тим, що:

- прокурором доведено, що оспорюваним рішенням та свідоцтвом незаконно оформлено право приватної власності на майно, яке відноситься до державної власності, у тому числі - на захисні споруди цивільного захисту, та за допомогою якого держава відповідно до положень ст. 4 Цивільного Кодексу України гарантує цивільний захист населення від надзвичайних ситуацій;

- оспорюваними рішенням і свідоцтвом порушено визначальні потреби суспільства і держави, реалізацію яких гарантує держава, внаслідок чого порушено інтереси держави в цілому;

- Регіональне відділення ФДМУ, який є уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо управління відповідним майном та до компетенції якого входять і повноваження по вжиттю цивільно-правових заходів до відновлення порушених інтересів та прав власності держави на її майно, не вживає таких заходів та не здійснює їх захист незважаючи на очевидний характер порушень;

Суд надав оцінку заявам АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", АТ "Сбербанк" та арбітражного керуючого Гусар І.О. про застосування строку позовної давності і зазначив, що вказані особи не являються стороною у спорі, що вирішується за позовом прокурора. Розгляд такого позову в межах справи про банкрутство ПрАТ "НВО "Етал" не наділяє вказаних осіб зазначеним статусом, оскільки такий розгляд обумовлено лише тими обставинами, що спір стосується права власності боржника, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство і матиме наслідок, у разі задоволення позову, вибуття майна із власності такого боржника.

Відмовляючи в задоволенні вимоги прокурора про визнання права власності держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області на відповідне нерухоме майно, господарський суд зазначив, що вимога про визнання права власності пред`явлена до виконавчого комітету Олександрійської міської ради на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України, однак відповідач не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майно, стосовно якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює право власності держави, не претендує на таке майно.

Не погодившись з ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду звернулись з апеляційними скаргами АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" та арбітражний керуючий Гусар І.О.

Скаржники займають однакову правову позицію та вважають, що позовна заява прокурора від 20.10.2017 року подана з пропуском строку позовної давності, строк якої сплинув 21.04.2014 року. Крім цього, скаржники вважають висновок суду про підтвердження підстав для подання позову прокурором в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України помилковими та таким, що не відповідає обставинам справи.

В апеляційній скарзі АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", зокрема, зазначає, що:

- Фонд державного майна України ще у 2012 році в результаті проведеної інвентаризації отримав або мав би отримати всю необхідну інформацію відносно об`єктів державної власності, в тому числі об`єктів цивільної оборони, про які зазначено в позові;

- таку інвентаризацію Фонд мав провести відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2005 року №1121;

- відомості щодо державної реєстрації спірного майна внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ще 12.08.2013 року, є відкритими для загального доступу, Фонд для здійснення своїх функцій з управління державним майном мав всі необхідні повноваження для отримання необхідної інформації щодо права власності ПрАТ "НВО "Етал" на об`єкти цивільного захисту, зазначені у позові.

Просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу в частині задоволених вимог.

В апеляційній скарзі арбітражний керуючий Гусар І.О., зокрема, зазначає, що в матеріалах справи міститься клопотання Фонду державного майна про поновлення пропущеного строку, що підтверджує, на думку скаржника, визнання позивачем факту пропуску ним позовної давності.

Також апелянт спростовує доводи оскаржуваної ухвали щодо правомірності представництва прокурором інтересів позивача у даній справі.

Просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.

У відзивах на апеляційні скарги прокурор та Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях спростовують доводи апелянтів, просять залишити оскаржувану ухвалу без змін як законну та обґрунтовану.

Інші учасники справи відзиви на апеляційну скаргу не надали, участь своїх представників у судове засідання не забезпечили.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2016 року за заявою ПрАТ "НВО "Етал" порушено провадження у справі № 912/2185/16 про банкрутство "ПрАТ "НВО "Етал". Згідно даної ухвали, зокрема, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майна боржника, призначено розпорядника майна.

Відповідно до ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заявлений спір підлягає розгляду в межах справи про банкрутство.

Матеріалами апеляційного оскарження підтверджується, що 30.10.2017 року в межах провадження у справі № 912/2185/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Етал" Заступником прокурора Кіровоградської області (надалі - прокурор) подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області (надалі - позивач) з вимогами до виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області (надалі - відповідач) про:

- визнання незаконним та скасування пункту 2 рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 21.04.2011 року № 342 "Про оформлення права власності на виробничі будівлі і споруди" в частині виготовлення свідоцтва про право приватної власності Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Етал" на державне нерухоме майно - захисні споруди цивільного захисту № 40965, інвентарним номером 80057, № 40972, інвентарним номером 81057, № 40979, інвентарним номером 82057 та частину теслярно-столярної майстерні площею 236,3 кв.м. інвентарним номером 34111, яке розташоване за адресою Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Заводська, 1;

- визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.05.2011 року серії САБ № 278086, видане виконавчим комітетом Олександрійської міської ради Кіровоградської області, в частині посвідчення права приватної власності Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Етал" на державне нерухоме майно - захисні споруди цивільного захисту № 40965, інвентарним номером 80057, № 40972, інвентарним номером 81057, № 40979, інвентарним номером 82057 та частину теслярно-столярної майстерні площею 236,3 кв.м. інвентарним номером 34111, яке розташоване за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Заводська, 1;

- визнання права власності держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області на нерухоме майно - захисні споруди цивільного захисту № 40965, інвентарним номером 80057, залишковою вартістю 2 256,72 грн., № 40972, інвентарним номером 81057, залишковою вартістю 134 162,06 грн., № 40979, інвентарним номером 82057, залишковою вартістю 46 653,19 грн., та частину теслярно-столярної майстерні площею 236,3 кв.м. інвентарним номером 34111, залишковою вартістю 1 058,36 грн., яке розташоване за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Заводська, 1.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами наступне:

Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 22.09.1999 року № 18-АТ перетворено Державне підприємство "НВО "Етал" у ВАТ "НВО "Етал"; затверджено статут товариства; затверджено акт передачі нерухомого майна ДП "НВО "Етал" до статутного фонду ВАТ "НВО "Етал".

Згідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу НВО "Етал", затвердженого 12.05.1999 року; плану приватизації майна ДНВО "Етал", затвердженого 18.08.1999 року; свідоцтва про реєстрацію випуску акцій ВАТ "НВО "Етал" від 27.01.2000 року № 41/1/00; акту передачі нерухомого майна у власність ВАТ "НВО "Етал" від 22.09.1999 року; переліку майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "НВО "Етал" (є додатком до листа ВАТ "НВО "Етал" від 14.08.2000 року № 075\211); наказу Регіонального відділення Фонду державного майна по Кіровоградській області (далі - РВ ФДМУ по Кіровоградській області) від 27.02.2006 року № 110 та договору зберігання від 27.02.2006 року № 110, укладеного між РВ ФДМУ по Кіровоградській області та ВАТ "НВО "Етал", згідно оспорюваного прокурором рішення та виданого на його підставі свідоцтва, до складу виробничих будівель і споруд за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Заводська, 1, переданих в приватну власність третій особі, увійшли захисні споруди цивільного захисту: № 40965 площею 1254 кв. м., інвентарний номер 80057, № 40972 площею 1610,5 кв. м., інвентарний номер 81057, № 40979 площею 905,1 кв. м., інвентарний номер 82057, а також частина теслярно-столярної майстерні площею 236,3 кв. м., інвентарний номер 34111.

Суд першої інстанції зазначив, що в акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу НВО "Етал", затвердженого заступником голови Фонду державного майна України 12.05.1999 року, є наступні дані: вартість цілісного майнового комплексу складає 117 516 039 грн.; з вартості цілісного майнового комплексу вилучено майна всього на 94 852 841,00 грн.; в тому числі вартість об`єктів, які не підлягають приватизації на суму 982 739,00 грн. та вартість майна, щодо якого встановлено особливий режим приватизації в сумі 11 442 642,00 грн.; вартість майна, що підлягає приватизації складає 23 959 121,00 грн. (яку розраховано шляхом віднімання суми вартості майна, яке не підлягає приватизації, від загальної суми вартості оцінюваного цілісного майнового комплексу).

Згідно п. 2 розділу 4 плану приватизації майна ДНВО "Етал", затвердженого 18.08.1999 року головою Фонду державного майна України, з вартості цілісного майнового комплексу вилучається вартість майна на суму 94 852 841,00 грн., з яких: 1) об`єктів, що не підлягають приватизації на суму 982 739,00 грн., а саме: об`єкти інженерної інфраструктури на суму 501 470,00 грн., об`єкти цивільного захисту (інвентарні номери 80057, 81057, 82057) на суму 481 269,00 грн.; 2) майна, щодо якого встановлено особливий режим приватизації на суму 11 442 642,00 грн., а саме: частки, що належать державі в статутних фондах підприємств на суму 1 047,00 грн., об`єкти незавершеного будівництва на загальну суму 1 963 304,00 грн., об`єкти соціальної сфери на суму 9 409 161,00 грн., обладнання для будівництва житла на суму 63 682,00 грн., в яку входить частина теслярно-столярної майстерні площею 236,3 кв. м. вартістю 2 845,00 грн., вартість нематеріальних активів на суму 5 449,00 грн.; 3) дооцінка залишкової вартості на суму 82 427 460 грн.; 4) вартість майна збільшена на суму експертної оцінки нематеріальних активів в розмірі 1 295 923,00 грн.

В розділі 5 плану приватизації майна ДНВО "Етал" зазначено, що статутний фонд відкритого акціонерного товариства, створюваного на базі майна ДНВО "Етал", складає 23 959 121,00 грн. Об`єкти, вартість яких не включена до вартості майна, що підлягає приватизації, зокрема об`єкти звершеного будівництва, об`єкти цивільного захисту, до статутного фонду акціонерного товариства не включаються, є власністю держави, утримуються за рахунок товариства, використовуються за призначенням.

У відповідності до свідоцтва про реєстрацію випуску акцій ВАТ "НВО "Етал" від 27.01.2000 року № 41/1/00 зазначено, що вказаним суб`єктом господарювання здійснено випуск акцій на загальну суму 23 959 121,00 грн., що відповідає вартості майна ДНВО "Етал", що підлягало приватизації та яка розрахована шляхом віднімання суми вартості майна, яке не підлягало приватизації, від загальної суми вартості оцінюваного цілісного майнового комплексу.

До переліку майна, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ "НВО "ЕТАЛ", який є додатком до листа третьої особи у даній справі від 14.08.2000 року № 075/211, є власністю держави та утримується за рахунок товариства увійшли, зокрема, три об`єкти цивільної оборони.

Відповідно до протоколу засідання інвентаризаційної комісії ВАТ "НВО "Етал" від 05.03.2008 року до статутного капіталу товариства не увійшли об`єкти ГО, у тому числі 080058 - Головний корпус (склад ГО), 081057 - АБК КМП (бомбосховище), 082057 - ИЛК (бомбосховище), а також 034111- теслярно-столярна майстерня.

09.02.2016 року робочою групою Регіонального відділення Фонду державного майна по Кіровоградській області проведено позапланову перевірку стану ефективного використання та збереження державного майна, що у процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу ВАТ "НВО "Етал" та перебуває на балансі його правонаступника ПАТ "НВО "Етал".

За результатами зазначеної перевірки позивачем складено акт перевірки, зі змісту якого вбачається, що на момент перевірки до державного майна, яке перебуває на балансі третьої особи включені сховище № 40979, сховище № 40965, сховище 40972, теслярсько-столярна майстерня.

17.02.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Кіровоградській області та ВАТ "НВО "Етал", на підставі Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств під час приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерством економіки України від 19.05.1999 року № 908/68, укладено договір зберігання державного майна, яке не увійшло в процесі приватизації до статутного фонду акціонерного товариства, зокрема, щодо об`єктів цивільного захисту з інвентарними номерами 80057, 81057, 82057, та обладнання для будівництва житла - частини теслярно-столярної майстерні площею 236,3 кв. м. з інвентарним номером 34111.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначеними вище документами підтверджується факт того, що захисні споруди цивільного захисту №№ 40965, 40972, 40979 інвентарними номерами 80057, 81057, 82057 та частина теслярно-столярної майстерні площею 236,3 кв.м. інвентарним номером 34111, виключені з вартості цілісного майнового комплексу ДНВО "Етал", як об`єкти, що не підлягали приватизації, та вказані об`єкти не увійшли до статутного фонду ВАТ "НВО "Етал", але залишились на його балансі.

Сторонами також не заперечується висновок оскаржуваної ухвали про те, що:

- державне майно - захисні споруди №№ 40965, 40972, 40979, як на момент приватизації майна Державного підприємства "НВО "Етал", так і на сьогоднішній день відносяться до об`єктів загальнодержавного значення, приватизація яких заборонена законом;

- вказані захисні споруди перебувають на обліку захисних споруд цивільної оборони, що підтверджується наданими на запит Регіонального відділення ФДМУ відомостями Управління з питань цивільного захисту та Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області.

Колегією суддів встановлено, що на підставі заяви ПрАТ "НВО "Етал" від 07.04.2011 року № 0780-71142 з додатком- інвентаризаційною відомістю нерухомого майна у власності ПрАТ "НВО "Етал" станом на 01.04.2011 року, виконавчим комітетом Олександрійської міської ради прийнято рішення "Про оформлення права власності на виробничі будівлі і споруди" від 21.04.2011 року № 342, згідно якого вирішено:

1. Оформити ПрАТ "НВО "Етал" право приватної власності на виробничі будівлі і споруди, що розташовані за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Заводська, 1, згідно з додатком.

2.Олександрійському комунальному міжміському бюро технічної інвентаризації виготовити свідоцтво про право власності та здійснити державну реєстрацію нерухомого майна, що розташоване за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Заводська, 1.

3. Вважати таким, що втратило чинність, рішення виконавчого комітету від 24.03.2011 р. № 255 "Про оформлення права власності на виробничі будівлі і споруди".

4. Контроль за виконанням даного рішення покласти на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, начальника управління житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування міської ради Дичка А.Д.

Додатком до зазначеного рішення є перелік виробничих будівель та споруд, що розташовані за адресою Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Заводська, 1 та перебувають у приватній власності ПрАТ "НВО "Етал", а саме: інженерний корпус, позначений в технічному паспорті "А" площею 5915,9 кв.м.; інженерно-лабораторний корпус, позначений в технічному паспорті "А-1пд" площею 12788,2 кв.м.; насосна, позначена в технічному паспорті "Б" площею 33,4 кв.м.; їдальня, позначена в технічному паспорті "В" площею 1318 кв.м.; їдальня, позначена в технічному паспорті "Г" площею 1640,1 кв.м.; погріб, позначений в технічному паспорті "Г-1" площею 204,4 кв.м.; котельня, позначена в технічному паспорті "Д, Д-1, Д-2" площею 1945,9 кв.м.; конденсаторна, позначена в технічному паспорті "Д-3" без зазначення площі; конденсаторна, позначена в технічному паспорті "Д-4" без зазначення площі; мазутно - насосна, позначена в технічному паспорті "Д-5" без зазначення площі; мазутно - насосна, позначена в технічному паспорті "Д-6" без зазначення площі; очисна від стоків, позначена в технічному паспорті "Д-7" без зазначення площі; димова труба, позначена в технічному паспорті "Д-8(1)" без зазначення площі; димова труба, позначена в технічному паспорті "Д-9(2)" без зазначення площі; блок компресорної з насосною, позначені в технічному паспорті "Е, Е-1, Е-2" площею 1557 кв.м.; градильня, позначена в технічному паспорті "Е-3" без зазначення площі; пожежний водойом, позначений в технічному паспорті "Е-4, Е-5" без зазначення площі; склад ВКБ, позначений в технічному паспорті "Ж, Ж-1" площею 1104,2 кв.м.; прохідна, позначена в технічному паспорті "З" площею 299,6 кв.м.; їдальня, позначена в технічному паспорті "И" площею 3129,4 кв.м.; корпус виробництва магнітних пускачів, позначений в технічному паспорті "К" площею 71484,2 кв.м.; АПК КМП, позначений в технічному паспорті "Л" площею 15595,4 кв.м.; станція нейтралізації, будівля волочильного відділення № 280 М площею 5603,3 кв.м.; транспортний цех Н площею 1547,1 кв.м.; мийка Н-1 без зазначення площі; ГРП П площею 43,7 кв.м.; станція нейтралізації, позначена в технічному паспорті "С" площею 188,9 кв.м.; пульт управління бойлерної, позначений в технічному паспорті "С-1" без зазначення площі; відділ кадрів, позначений в технічному паспорті "Т" площею 200,8 кв.м.; АПК головного корпусу, позначений в технічному паспорті "У" площею 6607,1 кв.м.; теслярно-столярна майстерня, позначена в технічному паспорті "Ф" площею 563,2 кв.м.; адміністративна та підсобна будівля, позначена в технічному паспорті "Х" площею 61,8 кв.м.; гараж, позначений в технічному паспорті "Х-1" площею 35,5 кв.м.; котельня з підвалом, позначені в технічному паспорті "Х-2" площею 25,3 кв.м.; теплиця, позначена в технічному паспорті "Х-3-Х-8" без зазначення площі; парник, позначений в технічному паспорті "Х-9" без зазначення площі; навіс, позначений в технічному паспорті "Х-10" без зазначення площі; головний корпус, позначений в технічному паспорті "Ц" площею 26914,8 кв.м.; майстерня, лабораторія, гаражі, позначені в технічному паспорті "Ч-Ч-1-Ч-2" площею 691,7 кв.м.; цех печатних плат, позначений в технічному паспорті "Ш,пд" площею 5835,9 кв.м.; АБК-переход, позначений в технічному паспорті "Ш-1" площею 629,6 кв.м.; проходна, позначена в технічному паспорті "Ш-2" площею 16 кв.м.; склад, позначений в технічному паспорті "Ш-3" без зазначення площі; диспетчерський пункт охорони, позначений в технічному паспорті "Щ" площею 22,2 кв.м.; блок складів, позначений в технічному паспорті "Я" площею 3545,3 кв.м.; пункт охорони, позначений в технічному паспорті "О-О-6" без зазначення площі; склад, позначений в технічному паспорті "Р-Р-2" без зазначення площі; вбиральня, позначена в технічному паспорті "Ы-Ы-1" без зазначення площі; склад, позначений в технічному паспорті "Э-Э-5" без зазначення площі; навіс, позначений в технічному паспорті "Ъ-Ъ-3" без зазначення площі; підсобне приміщення, позначене в технічному паспорті "Ъ-4" без зазначення площі; замощення, позначене в технічному паспорті "І-ІІ" без зазначення площі; огорожа, позначена в технічному паспорті без зазначення площі.

На підставі вказаного рішення виконавчим комітетом Олександрійської міської ради видано ПрАТ "НВО "Етал" свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03.05.2011 року серії САБ № 278086 (далі - свідоцтво), яким засвідчено право приватної власності третьої особи у даній справі на виробничі будівлі та споруди за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Заводська, 1

Право приватної власності ПрАТ "НВО "Етал" на зазначене майно (цілу частку 1/1) зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформаційною довідкою, сформованою станом на 29.05.201 на підставі оскаржуваного п.2 рішення відповідача ПрАТ "НВО "Етал" 7 року.

Колегія суддів поділяє висновки оскаржуваної ухвали про те, що відповідно до п.2 рішення відповідача від 21.04.2011 року № 342 ПрАТ "НВО "Етал" безпідставно оформило право власності на захисні споруди цивільного захисту №№ 40965, 40972, 40979 інвентарними номерами 80057, 81057, 82057 та частину теслярно-столярної майстерні площею 236,3 кв.м. інвентарним номером 34111, які були виключені з вартості цілісного майнового комплексу ДНВО "Етал" як об`єкти, що не підлягали приватизації, і щодо яких боржник у даній справі був балансоутримувачем.

Матеріали справи та правова позиція відповідача і боржника у даній справі підтверджують, що вказане нерухоме майно перебуває у сфері управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.

В силу приписів ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України держава Україна є учасником цивільних відносин та відповідно до припису ст. 15 цього Кодексу має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Як встановлено судом та підтверджується наявними в справі матеріалами, уповноваженим органом держави рішення щодо приватизації чи іншого відчуження нерухомого державного майна, а саме: захисних споруд №№ 40965, 40972, 40979, з інвентарними номерами відповідно 80057, 81057, 82057 та частини теслярно-столярної майстерні з інвентарним номером 34111 не приймалось, а, отже, орган місцевого самоврядування при прийнятті п. 2 оскаржуваного рішення та видачі оскаржуваного свідоцтва про право власності вийшов за межі наданих йому законом повноважень та розпорядився державною власністю.

У відповідності до Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 року N 138, використання для потреб суб`єкта господарювання захисних споруд державної власності, що перебувають на балансі суб`єктів господарювання приватної форми власності, здійснюється з урахуванням вимог законодавства у сфері управління об`єктами державної власності (пункт 4 Порядку).

У разі приватизації (корпоратизації) державного (комунального) підприємства, на балансі якого перебувають захисні споруди, уповноважений орган управління захисної споруди проводить заходи, спрямовані на визначення їх балансоутримувачів та укладення з ними договорів про утримання (зберігання) захисних споруд (пункт 13 Порядку).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України.

Згідно Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого наказом Фонду державного майна України 15.05.2012 року N 678, регіональне відділення Фонду державного майна України утворюється в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління. Основними завданнями регіонального відділення є, зокрема, управління об`єктами державної власності.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституцією України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 N 1692/5) та яке діяло на час прийняття рішення № 342 від 21.04.2011 року у відповідній редакції, передбачалось, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно, зокрема, органами місцевого самоврядування юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об`єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками); на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують право власності на об`єкти нерухомого майна та не віднесені до правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 2 до Положення;

Між тим, як вже встановлено вище, виконавчим комітетом Олександрійської міської ради оформлено право власності юридичної особи ПрАТ "НВО "Етал" на все (цілу частку) майно, яке розташоване за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Заводська, 1, до якого включено майно, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ "НВО "Етал" та залишилось у державній власності.

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В силу норми, закріпленої в ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

З підстав викладеного та у зв`язку з доведеністю порушення права власності держави України на майно, яке не було приватизовано під час приватизації Державного підприємства "НВО "Етал", а також відсутність законодавчо визначених підстав для оформлення за вказаним товариством права власності на таке майно, суд дійшов правомірного висновку про визнання незаконним та скасування пункту 2 рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 21.04.2011 року № 342 в частині виготовлення свідоцтва про право власності на відповідне державне майно.

Оскільки свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності (ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") та видавалось саме виконавчим комітетом Олександрійської міської ради, позовна вимога до вказаного органу про визнання недійсним свідоцтва про право власності може бути предметом розгляду в господарських судах, як окремий спосіб захисту спрямований на поновлення порушених прав у судовому порядку.

Колегія суддів зауважує, що предметом апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали є доводи апеляційних скарг АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" та арбітражного керуючого Гусар І.О. щодо пропуску прокурором позовної давності для звернення до суду та відсутність у прокурора права на таке звернення до суду в інтересах Фонду державного майна України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З матеріалів справи вбачається, що арбітражним керуючим Гусар Іваном Олексійовичем - розпорядником майна ПрАТ "НВО "ЕТАЛ", та кредиторами боржника - АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", АТ " Сбербанк" було заявлено про застосування позовної давності.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Колегія суддів поділяє доводи оскаржуваної ухвали, якими суд першої інстанції надав оцінку заявам про застосування позовної давності та визнав їх необґрунтованими.

Так, є встановленим, що справа про банкрутсво Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Етал" перебуває на стадії розпорядження майном.

Відповідно до ст.22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на даній стадії зберігаються повноваження керівника боржника та органів його управління.

Арбітражний керуючий Гусар І.О. не є представником боржника, викладена ним позиція щодо пропуску прокурором строку позовної давності не є правовою позицією підприємства боржника, тобто, сторони, інтереси якої є предметом спору.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 14.11.2018 року у справі 183/1617/16, для цілей застосування ч. ч. З, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному процесі", тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких не має солідарного обов`язку, один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів.

У даній справі позовні вимоги звернуті до Виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області.

Тому висновок оскаржуваної ухвали про те, що лише відповідач наділений правом заявляти про застосування строків позовної давності, є правомірним та обгрунтованим.

Арбітражний керуючий Гусар І.О. - розпорядник майна ПрАТ "НВО ЕТАЛ", яке за позовом є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору на стороні відповідача, а також кредитори третьої особи за цим позовом - ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" й АТ "Сбербанк", не являються стороною у спорі за даним позовом, а тому не наділені й правом заявляти про застосування строку позовної давності.

Апелянти даний висновок суду не спростували, обмежившись в апеляційних скаргах викладенням обставин, які, на їх думку, свідчать про обізнаність позивача щодо порушеного права держави, за захистом якого звернувся прокурор.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц зазначено наступне:

" 26. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

27.Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

28.Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

29.Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

30. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

31.У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

32. Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

33.Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

34.Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону).

35.Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону) ".

Відповідно до ч.4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У даній справі прокурором зазначено та судом першої інстанції перевірено обгрунтування підстав звернення прокурора з позовом до суду.

Відповідно до п.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також в разі відсутності такого органу.

Зазначена норма не містить вичерпного переліку конкретних умов, на підставі яких можливо вважати, що орган державної влади чи інший суб`єкт владних повноважень, здійснює захист інтересів держави (у разі їх порушення) неналежним чином. У даному випадку це є оціночним поняттям, але враховуючи що відсутність належного фінансування унеможливило подачу позову Регіональним відділенням ФДМУ, то порушені інтереси держави повинні бути захищені прокуратурою, як того передбачають норми ст.131-1 Конституція України та ст. 23 закону України "Про прокуратуру".

Встановлено і апелянтами не спростовано, що Регіональне відділення ФДМУ не вчиняло належні дії щодо захисту спірного майна та оформлення його юридичного статусу як державного майна.

Згідно наданих суду апеляційної інстанції пояснень, позивач зазначав на те, що він обгрунтовано та небезпідставно вважав, що державне майно, серед якого захисні споруди та частина теслярно-столярної майстерні, продовжують перебувати серед об`єктів державної власності, оскільки нормативно-правові акти забороняють відчуження об`єктів цивільного захисту, є договір зберігання державного майна з Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче об`єднання "Етал", проводилася перевірка щодо належного збереження державного майна РВ ФДМУ в 2011 та 2016 роках.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача щодо того, що:

- ПрАТ "НВО "ЕТАЛ" достовірно володіло інформацією про те, що вищезазначене майно належить до об`єктів державної власності, однак зареєструвало це майно за собою;

- відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1145 балансоутримувач ПрАТ "НВО "ЕТАЛ" проводило інвентаризацію та направляло на адресу регіонального відділення акти інвентаризації, де у відомостях за формою "2Б" звітувало що державне майно захисні споруди: №40965, (інв. №80057); №40972, (інв.№81057); №40979, (інв.№82057) та частина теслярно-столярної майстерні площею 236,3 кв.м, (інв.№34111), які перебувають на балансі підприємства;

- балансоутримувачем були проведені інвентаризації, які надсилались до регіонального відділення, а саме: за 2010 рік (вх. №127 від 04.02.2011); за 2015 рік (вх. №200 від 12.02.2016); за 2013 рік (вх. №791 від 05.05.2014);

- про реєстрацію цілісного майнового комплексу за ПрАТ "НВО "ЕТАЛ" РВ ФДМУ в області стало відомо у грудні 2016 року, коли під час здійснення підготовки до продажу приміщення теслярно-столярної майстерні площею 236,3 кв.м, Комунальним підприємством "Олександрійське БТІ" надано архівну довідку №1349 від 28.12.2016 року, в якій зазначено, що до переліку виробничих будівель та споруд, що належать ПрАТ "НВО "ЕТАЛ" належить усе (ціле) приміщення теслярно-столярної майстерні;

- крім того, від зазначеного КП "Олександрійське БТІ" отримано довідку №385 від 18.04.2017 року, з якої стало відомо, що захисні споруди, які належать державі, включені до свідоцтва про право власності на ім`я боржника у даній справі.

Отже, встановлені в межах доводів апеляційних скарг обставини справи колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновки оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів вважає, що при розгляді даного спору господарським судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини справи, додержано норми матеріального і процесуального права, а тому таке рішення є законним та обґрунтованим.

Апеляційні скарги не доведені, задоволенню не підлягають. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за їх розгляд слід покласти на кожного з апелянтів.

Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 287 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" та арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 12.06.2019 року у справі № 912/2185/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Т.А.Верхогляд

Суддя Л.М. Білецька

Суддя А.Є. Чередко

Підписано в повному обсязі 15.10.2019 року.