712/13317/19

6/712/467/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

судді Борєйко О.М.

за участю секретаря судового засідання Юр`євої К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за поданням головного державного виконавця Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Яворського О.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2019 року головний державний виконавець Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Яворський О.М. звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з поданням, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до виконання ним своїх зобов`язань, згідно вимоги №Ф-1410-55Увід 09 листопада 2018, що видав ГУ ДФС у Черкаській області про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ГУ ДФС в Черкаській області в сумі 15819 гривень 54 копійки.

Подання обґрунтовує тим, що у Черкаському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на виконанні перебуває виконавче провадження №58443954 з примусового виконання вимоги №Ф-1410-55У від 09 листопада 2018 року, що видав ГУ ДФС у Черкаській області про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ГУ ДФС в Черкаської області в сумі 15819 гривень 54 копійки. Боржником за вказаною вимогою є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

26 лютого 2019 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження за АСВП №58443954 з примусового виконання вищевказаної вимоги та в цей же день копію вказаної постанови, разом з викликом з`явитися 07 березня 2019 року до державного виконавця направлено боржнику. Виклик боржником проігнорований.

Крім того, 26 лютого 2019 року державним виконавцем направлено запити з метою виявлення майна боржника, однак, такі дії виявились безрезультатними.

20 березня 2019 року на адресу відділу надійшла відповідь на запит до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відповідно до якої, боржник перетинав кордон України 27 січня 2019 року.

01 квітня 2019 року надійшла відповідь з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відповідно до якої, в органах охорони державного кордону Державної прикордонної служби України не перебувають на виконанні рішення про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Станом на 03 жовтня 2019 року боржником вимогу №Ф-1410-55У від 09 листопада 2018 року не виконано, неодноразові вимоги державного боржником залишено без реагування і заборгованість до цього часу не погашено.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником нерухоме майно не зареєстровано.

Відповідно до інформації з Регіонального сервісного центру за боржником транспортні засоби н зареєстровані.

Враховуючи викладене, державний виконавець звернувся до суду з вказаним поданням.

Головний державний виконавець Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Яворський О.М. у судове засідання не з`явився; про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином; звернувся до суду з клопотанням, в якому просив розгляд справи провести без його участі.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали подання, врахувавши думку державного виконавця, викладену в його заяві, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09 листопада 2018 року, ГУ ДФС у Черкаській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язаний сплатити недоїмку у сумі 15819 гривень 54 копійки на користь ГУ ДФС у Черкаській області.

14 лютого 2019 року Головне управління ДФС у Черкаській області звернулося до Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області з заявою про відкриття виконавчого провадження.

26 лютого 2019 року головним державним виконавцем Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Яворським О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58443954.

Згідно ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404 - VII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Доказів направлення державним виконавцем вищевказаної постанови боржнику матеріали подання не містять.

До матеріалів подання додано виклик - вимогу державного виконавця від 26 лютого 2019 року за №5328/3, згідно якого ОСОБА_1 був зобов`язаний з`явитися до державного виконавця 07 березня 2019 року за адресою: м. Черкаси, вул. Вернигори, 4, каб.6.

Доказів направлення державним виконавцем вищевказаного виклику-вимоги чи інших викликів - вимог боржнику матеріали подання не містять.

26 лютого 2019 року головним державним виконавцем Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Яворським О.М. винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

Згідно відповідей №1048915851 від 26 лютого 2019 року, №1048915391 від 26 лютого 2019 року, №1056147358 від 23 серпня 2019 року та №1056133308 від 23 серпня 2019 року, наданих Пенсійним фондом України на запити державного виконавця у виконавчому провадженні, боржник - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , не працює за трудовими та цивільно -правовими договорами, останнє місце роботи не відоме, пенсію не отримує.

Відповідно до відповідей №1048978790 від 27 лютого 2019 року, № 1049024000 від 27 лютого 2019 року, № 1056191786 від 27 серпня 2019 року та № 1056122472 від 27 серпня 2019 року, наданих Державною фіскальною службою України на запити державного виконавця у виконавчому провадженні щодо боржника - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , інформація про номери рахунків, відкриті у банках та інших фінансових установах України боржником до ДФС України від фінансових установ не надходила.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №163538486 від 15квітня 2019 року, за ОСОБА_1 нерухоме майно не зареєстроване.

Відповідно до листів Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, боржник - ОСОБА_1 перетинав кордон України 27 січня 2019 року, рішень про тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України у Державній прикордонній службаі України на виконанні відсутні.

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України громадян України» від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 6 вказаного Закону, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежене у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Аналізуючи вищевказані норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням, як цього просить у поданні державний виконавець, застосовується судом виключно у випадку ухилення боржником від виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, при зверненні державного виконавця з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, обов`язок доведення ухилення боржником від виконання зобов`язання, покладений саме на нього, та на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен відбутися, бути підтверджений належними, достатніми доказами, які знаходяться в матеріалах виконавчого провадження.

Подання державного виконавця обґрунтоване виключно перебуванням ОСОБА_1 у статусі боржника, при цьому державний виконавець не надав суду доказів, які свідчать про ухилення боржника від сплати боргу, а також про те, що боржнику достовірно відомо про наявність на примусовому виконанні в Черкаському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області вимоги ГУ ДФС у Черкаській області №Ф-1410-55У від 09 листопада 2018 року.

Сама по собі наявність у боржника невиконаних зобов`язань, про що вказує державний виконавець у поданні, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього обов`язків.

Таким чином, звернувшись з поданням про обмеження у праві виїзду за межі України, державний виконавець всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання своїх зобов`язань .

Згідно ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 № 3857-XII, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежене у випадках, коли, зокрема, він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або погашення заборгованості зі сплати аліментів.

Пунктом 15 Правил перетинання державного кордону громадянами України, постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року також передбачено, що громадянину може бути відмовлено у виїзді з України, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Враховуючи викладене, застосування такого заходу, як тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, є правом суду, з врахуванням всіх обставин, які свідчать про ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань.

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для охорони здоров`я або моралі, чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч.3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції, і, по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів необхідно пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте, навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим з самого початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, у тому числі й ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

У справі «Хлюстов проти Росії» («Khlyustov v. Russia» від 11 липня 2013 року) ЄСПЛ застосував вказані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушенням ст.2 Протоколу №4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано «автоматично», тобто лише у зв`язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, без належного обґрунтування з врахуванням індивідуальної ситуації заявника.

Застосовуючи зазначені стандарти до цієї справи, суд звертає увагу на те, що стаття 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачає можливість тимчасового обмеження права громадянина України, який має паспорт, на виїзд за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання таких зобов`язань. Тобто Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань та/або судового рішення, а за ухилення від їх виконання. При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням необхідно розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до ст.13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

На підставі викладеного, керуючись ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404 - VIIІ, Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII, п.8 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57, ст.ст. 2,7, 260, 261, 441 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання головного державного виконавця Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Яворського О.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали можуть подати апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня її отримання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі оскарження, після розгляду справи апеляційним судом, якщо ухвала не буде скасована.

Головуючий О.М. Борєйко