справа № 757/16983/18-ц головуючий у суді І інстанції Пономаренко Н.В.

провадження № 22-ц/824/13465/2019 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді-Березовенко Р.В.,

суддів:Лівінського С.В., Суханової Є.М.,

за участю секретаряМариненко Я.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги мотивувала тим, щоу березні 2018 року дізналася про наявність відкритого виконавчого провадження №5529143 про стягнення з неї на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Ідея Банк» заборгованості в розмірі 171 412,81 грн. При цьому, виконавчим документом, на підставі якого було відкрито вищенаведене виконавче провадження, є виконавчий напис, вчинений 29.09.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., зареєстрований в реєстрі за №1701, про стягнення з позивача на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором №203.190.73059 від 08.07.2016 року за період з 08.01.2017 року по 17.08.2017 року включно у розмірі: 85 713,77 грн. - основний борг; 8 338,50 грн. - прострочений борг; 37 617,63 грн. - прострочені проценти; 115,95 грн. - строкові проценти; 3 223,08 грн. - нарахована плата за обслуговування кредиту; 34 803,88 грн. - пеня за період з 17.08.2016 року по 17.08.2017 року; 1 600,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, а всього на загальну суму 171 412,81 грн.

Позивач вважає вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріус не дотримався вимог актів законодавства України, які регулюють порядок вчинення виконавчих написів нотаріусом на документах, які свідчать про безспірність заборгованості. Зокрема, позивач зазначає, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не звернув уваги на відсутність первинних документів, що підтверджують видачу кредитних коштів, а також на той факт, що розрахунок заборгованості наданий відповідачем не відображає дійсну суму боргу, а розмір заборгованості не є безспірним, оскільки на час вчинення виконавчого напису на розгляді у суді перебувала справа за її позовом до банку з приводу оспорення сум, які входять до заборгованості визначеної банком.

Вказує, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від відповідача та позивача документи щодо здійснення його часткового погашення, а також не звернув уваги як на той факт, що дата остаточного повернення суми кредиту за договором не настала, крім того у кредитному договорі було третейське застереження, погоджене між сторонами.

Посилаючись на те, що розрахунок боргу, здійснений відповідачем, не може вважитися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника, позивач звернулася до суду з вказаним позовом, який просив задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 липня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

При цьому зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність первинних документів, що підтверджують видачу кредитних коштів, та на той факт, що розрахунок заборгованості наданий відповідачем не відображає дійсну суму боргу. На думку апелянта, суд проігнорував наявність спору між позивачем та банком при вчинення нотаріусом виконавчого напису та прийшов до помилкового висновку, що банк мав право вимагати достроково повернути кредит. Тому, вважає рішення першої інстанції незаконним та просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження відповідачу було надано строк до 22.09.2019 року для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Натомість, відповідачем, представником АТ «Ідея Банк», 01.10.2019 року подано відзив на апеляційну скаргу, в якій відповідач вказує, що ухвалу суду про відкриття провадження від 12.09.2019 року отримав 20.09.2019 року у п`ятницю, тому не мав можливості підготувати відзив у визначений судом строк. Відзив, на думку представника, підготовлено у максимально стислий строк та здано на пошту 26.09.2019 року, тому відповідач просив врахувати його під час розгляду апеляційної скарги. У відзиві зазначає, що АТ «Ідея Банк» було надано приватному нотаріусу всі необхідні для вчинення виконавчого напису нотаріуса документи, який відбувається за фактом подання стягувачем документів, що згідно відповідного Переліку є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. АТ «Ідея Банк» надіслав ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту, яку позивач отримала, тому відповідно до умов кредитного договору, термін повернення кредиту вважається таким, що настав.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, пояснень викладених у відзиві та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. звернувся представник ПАТ «Ідея Банк» Карпець Ю.В. (уповноважена довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Романчук- Василик В.Р. 23 березня 2015 року за реєстровим номером № 503) із заявою про вчинення виконавчого напису від 19 вересня 2017 року № 12.4.2/111099. Згідно вимог чинного законодавства, додала до заяви наступні документи: Кредитний договір № 203.190.73059 від 08.07.2016 р.; довідку про ненадходження платежів від 19.09.2017 № 12.4.2/110900; розрахунок заборгованості за кредитним договором № 203.190.73059; довідку-розрахунок заборгованості за кредитним договором № 203.190.73059 від 08.07.2016 р. станом на 17.08.2017 р.; виписку з Особового рахунку з 01.01.2000 по 18.09.2017; вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань від 17.08.2017 р. вих. № 12.4.2/203.190.73059; опис вкладення в цінний лист, з відміткою поштового відділення зв`язку від 23.08.2017; список № 8 ф. 103 згрупованих поштових відправлень, з відміткою поштового відділення зв`язку від 23.05.2017; список № 966 ф. 103 згрупованих поштових відправлень листів цінних пріоритетних, з відміткою поштового відділення зв`язку від 23.08.2017; фіскальний чек ПАТ «УКРПОШТА» 0045589 0000363 від 23.08.2017 року; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

29.09.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1701, про стягнення з позивача на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором №203.190.73059 від 08.07.2016 року за період з 08.01.2017 року по 17.08.2017 року, включно, у розмірі: 85 713,77 грн. - основний борг; 8 338,50 грн. - прострочений борг; 37 617,63 грн. - прострочені проценти; 115,95 грн. - строкові проценти; 3 223,08 грн. - нарахована плата за обслуговування кредиту; 34 803,88 грн. - пеня за період з 17.08.2016 року по 17.08.2017 року; 1 600,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, а всього на загальну суму 171 412,81 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд вважав, що матеріали справи та копії документів, направлені приватним нотаріусом Гуревічовим О.М. на виконання ухвали суду про витребування доказів, свідчать про те, що для одержання вищевказаного виконавчого напису відповідач надав приватному нотаріусу всі необхідні документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі, й копію вимоги про усунення порушень з відповідними доказами про її отримання позивачем, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо, нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів .

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зокрема, спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядається по суті спір щодо розміру цієї заборгованості (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 4 березня 2015 року в справі № 6-27цс15, від 11 березня 2015 року в справі № 6-141цс14, від 05 липня 2017 року в справі № 754/9711/14-ц).

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Колегією суддів безспірно встановлено, що на момент вчинення виконавчого напису 29.09.2017 року в провадженні Оболонського районного суд м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, що підтверджується рішенням Оболонського районного суд м. Києва від 18.10.2017 року (а.с. 14). Зі змісту рішення вбачається, що позивачем оспорювалися умови кредитного договору, зокрема, і за якими була нарахована заборгованість. А відтак, на думку колегії суддів, позивачем доведено, що на момент вчинення виконавчого напису розмір заборгованості визначений банком не був безспірний. Крім того, як вбачається з рішення відповідачу було відомо про вказаний позов, оскільки під час розгляду справи Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» подавалися заперечення проти позову.

Враховуючи те, що на момент вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису на розгляді у суді перебував невирішений по суті спір, в тому числі і щодо заборгованості та її розміру,визначена банком заборгованість не може вважатися безспірною, а тому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність вчиненого приватним нотаріусом виконавчого напису та, відповідно, відсутність підстав до визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки судом першої інстанції рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позову.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задовольняється, з відповідача Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені нею по справі та належним чином підтверджені судові витрати за подачу апеляційної скарги в розмірі 1152 грн. 60 коп.(а.с.174).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 липня 2019 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 29 вересня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічом Олегом Миколайовичем та зареєстрований в реєстрі за № 1701, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості в розмірі 171 412 грн. 81коп., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 понесені по справі судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 057 грн. (одна тисяча п`ятдесят сім) 21 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: Є.М. Суханова

С.В. Лівінський