Справа № 464/2204/18 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.

Провадження № 22-ц/811/1980/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія: 37

37

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Ванівського О.М.,

суддів: Бойко С.М., Цяцяка Р.П.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 06 травня 2019 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, -

в с т а н о в и в:

В квітні 2018 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат.

В обґрунтування поданого позову покликалося на те, що 20.11.2014 о 19.50 год. на перехресті вулиць Коломийська-Антонича у м.Львові з вини ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки «IFA 25», д.н.з. НОМЕР_1 , була скоєна дорожньо-транспортна пригода. Вина відповідача у її скоєнні підтверджується постановою Сихівського районного суду м.Львова від 29.05.2015. В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений транспортний засіб марки «Mazda 626», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження №437 від 13.12.2014 вартість матеріального збитку, завданого автомобілю «Mazda 626», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 56 157 грн 06 коп. Зазначена шкода відповідачем не була відшкодована потерпілій особі. Відповідач не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У зв`язку з настанням події відповідно до п.п.«а» п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілій особі відповідно до розрахунку розміру регламентної виплати в розмірі 41 341 грн 06 коп., з яких 40401 грн 06 коп. страхове відшкодування та 940 грн. 00 коп. - послуги аварійного комісара. 03.11.2015 МТСБУ звернулось до відповідача з листом про компенсацію в добровільному порядку витрат, понесених у зв`язку з проведенням регламентної виплати потерпілому, однак на даний час такі не компенсовані. Просило суд стягнути з відповідача на їх користь 41 341 грн. 06 коп. основного боргу, а також судовий збір у розмірі 1762 грн.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 06 травня 2019 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму виплаченого страхового відшкодування та витрати на послуги аварійного комісара в розмірі 41 341 грн. 06 коп. та сплачений позивачем при поданні позову до суду судовий збір в розмірі 1762 грн. 00 коп.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Покликаються на те, що судом не взято до уваги те, що Моторне (транспортне) страхове бюро України 04.11.2015 року здійснили виплату в розмірі 40 401, 06 грн. на користь ОСОБА_4 , яка не була на момент ДТП власником пошкодженого автомобіля Мазда 626, а також не керувала автомобілем в момент ДТП. На час подання ОСОБА_4 заяви про відшкодування шкоди 08.09.2015 року вона не мала підтверджених повноважень від власника автомобіля ОСОБА_5 на звернення до МТСБУ про відшкодування шкоди і повноважень на отримання коштів, так як довіреність від ОСОБА_5 припинила свою дію ще 24.05.2015 року. Відтак вважає, що виплата в сумі 40 401, 06 грн. здійснена ОСОБА_4 не може вважатись виплатою страхового відшкодування чи регламентною виплатою потерпілому по ДТП, що мала місце 20.11.2014 року.

Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Справа, відповідно до вимог ст. ст. 274, 368, 369 ЦПК України розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

20.11.2014 о 19.50 год. на перехресті вулиць Коломийська-Антонича у м. Львові ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «IFA 25», д.н.з. НОМЕР_3 , проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, на перехресті нерівнозначних доріг, не надав перевагу в русі транспортному засобу марки «MAZDA 626», д.н.з. НОМЕР_4 , який здійснював рух по головній дорозі, чим порушив вимоги п. 1.5., п. 16.11. ПДР України, в результаті чого здійснив зіткнення з останнім, завдавши транспортним засобам технічних пошкоджень.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29 травня 2015 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного порушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Постанова не оскаржувалась і набрала законної сили 18.06.2015 року.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На момент ДТП відповідач ОСОБА_1 не мав чинного договору страхування цивільно - правової відповідальності, у зв`язку з чим МТСБУ сплатило на користь потерпілої особи ОСОБА_4 страхове відшкодування в сумі 41 341, 06 грн.

Виплата страхового відшкодування була здійснена МТСБУ на підставі заяви ОСОБА_4 про виплату страхового від 09.09.2015 року та висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 437 від 13.12.2014 (а.с.6-13).

Також МТСБУ було сплачено 940 грн. за послуги аварійного комісара, що стверджується платіжним дорученням №1452 від 31 березня 2015 року. (а.с. 15)

Загальний розмір витрат МТСБУ складає 41 341,06 грн.

03.11.2015 року з метою досудового врегулювання спору, МТСБУ звернулось до відповідача з листом про компенсацію в добровільному порядку витрат, понесених у зв`язку з проведенням регламентної виплати потерпілому. На даний час в добровільному порядку відповідачем не компенсовано витрати МТСБУ (а.с.16).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції врахувавши те, що позивачем здійснено регламентну виплату потерпілій стороні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, і така сталася з вини відповідача, як водія транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а також такий не являється особою, визначеною п.13.1 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на вимогу позивача відмовився добровільно компенсувати понесені позивачем витрати, а тому суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню та з відповідача слід стягнути в порядку регресу в користь позивача понесені ним витрати на виплату страхового відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП.

Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України), повідомлення про ДТП установленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Системний аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що право регресної вимоги до винної особи має в тому числі і позивач по справі Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Дані правовідносини регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до пп. а п. 41.1 ст. 41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходиться в такому транспортному засобі.

Як роз`яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 у пункті 26 постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК.

Встановлено, що МТСБУ здійснила виплату потерпілій особі в розмірі 40 401, 06 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5625рв від 06.11.2015 року.

А тому відповідно до положень статті 993 ЦК України та статті 23 Закону України «Про страхування» МТСБУ має право відшкодування суми в розмірі 41 341,06 грн. у межах понесених фактичних витрат із ОСОБА_1 , який згідно з постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29 травня 2015 року визнаний винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що на час отримання відшкодування 06.11.2015 року ОСОБА_4 не була власником пошкодженого автомобіля Мазда 626, д.н.з. НОМЕР_4 , а термін довіреності, на підставі якої вона керувала транспортним засобом, сплив ще до подання нею заяви до МТСБУ про виплату відшкодування є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 36.4. ст.. 36 Закону України «Про обов`язкове старування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №13/13 від 09.01.2019 року транспортний засіб «MAZDA 626 1840» д.н.з. НОМЕР_4 , зареєстрований з 08.05.2015 року за громадянкою ОСОБА_4 .

Заява на виплату відшкодування була подана ОСОБА_4 08 вересня 2015 року.

Оскільки ОСОБА_4 на час звернення із заявою про отримання відповідного відшкодування та на момент отримання такого була власником пошкодженого транспортного засобу «Mazda 626», д.н.з. НОМЕР_4 , відтак була вправі звертатися із відповідною заявою.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду на підставі п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1.ч.1 ст.374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 06 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 15.10.2019 року.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: С.М. Бойко

Р.П. Цяцяк