УХВАЛА

16 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №804/3715/18

адміністративне провадження №К/9901/26479/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Саприкіної І. В.,

суддів: Стародуба О. П., Чиркіна С. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року, від 25 березня 2019 року, від 02 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22 червня 2017 року № 17 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (в редакції Закону від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ);

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до 20 річного стажу, який дає право на пенсію за вислугою років, половину строку навчання на юридичному факультеті Дніпропетровського державного університету з 01 вересня 1993 року по 30 червня 1998 року;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 14 червня 2017 року пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати? вказаної у довідці, виданої прокуратурою Дніпропетровської області 20 червня 2017 року № 18-16вих17.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 16 жовтня 2018 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував рішення комісії з питань призначення та перерахунку пенсій Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі (Індустріальний район) від 22 червня 2017 року № 17 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (в редакції Закону від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ).

Зобов`язав ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до 20 річного стажу, який дає право на пенсію за вислугою років, половину строку навчання на юридичному факультеті Дніпропетровського державного університету з 01 вересня 1993 року по 30 червня 1998 року.

Зобов`язав ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 з 14 червня 2017 року пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (в редакції Закону від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ), у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати? вказаної у довідці, виданою Дніпропетровською обласною прокуратурою 20 червня 2017 року № 18-16вих17.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області оскаржило його в апеляційному порядку.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 лютого 2019 року залишив апеляційну скаргу відповідача без руху та надав йому строк 10 днів для усунення недоліків, зазначених в цій ухвалі, шляхом надання документу про сплату судового збору.

Ухвалою від 25 березня 2019 року Третій апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку позивач заявив клопотання про залишення апеляційної скарги без руху, оскільки відповідачем був пропущений строк апеляційного оскарження, передбачений ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та не зазначені поважні причини пропуску цього строку.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 липня 2019 року відмовив у задоволенні клопотання позивача про залишення апеляційної скарги ГУ ПФУ в Дніпропетровській області без руху.

Крім того, Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 02 липня 2019 року скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року та відмовив у задоволенні позову.

Не погодившись із такими судовими рішеннями апеляційної інстанції, 11 вересня 2019 року позивач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати: ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року, ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року, ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року і залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки ця скарга не відповідає вимогам ст. 328 КАС України, з огляду на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Як убачається із змісту касаційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху, про відкриття апеляційного провадження та про відмову у задоволенні клопотання про залишення апеляційної скарги без руху.

Виходячи з того, що ч. 3 ст. 328 КАС України містить вичерпний перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, оскаржувані ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, від 25 березня 2019 року про відкриття апеляційного провадження та від 02 липня 2019 року про відмову у задоволенні клопотання про залишення апеляційної скарги без руху касаційному оскарженню не підлягають.

Щодо оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні позову, суд виходить з наступного.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічна законодавча норма закріплена в ст. 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

За приписами ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Нормами ч. 1 ст. 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З касаційної скарги убачається, що ОСОБА_1 оскаржує постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року, ухвалену за результатами перегляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року, прийнятого в порядку спрощеного провадження.

Предметом розгляду в цій справі є визнання протиправним рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії та зобов`язання суб`єкта владних повноважень призначити та виплатити позивачу пенсію за вислугою років.

За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. «с» ст. 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судовому рішенні суду апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах та «а» та «в» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, а саме колегія суддів встановила відсутність виняткових обставин та фундаментальних правових проблем.

Рішення суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року (справа № 372/2909/17), від 21 лютого 2018 року (справа № 211/3177/17) та від 10 жовтня 2019 року (справа № 265/3516/17).

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, яке за законом не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті провадження за цією скаргою слід відмовити.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, ЄСПЛ може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії»).

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 328, 333 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року, від 25 березня 2019 року, від 02 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді О. П. Стародуб

С. М. Чиркін