Справа № 2а-25 -10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18  січня 2010 р. Сватівський районний суд Луганської області

в складі: головуючого - судді Юрченко С.О.

при секретарі – Андріясовій С.А.

за участю позивача – ОСОБА_1

без участі відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду в м. Сватове Луганської області  справу  за № 2а-25-10 за позовом

ОСОБА_1

                              до

ОСОБА_2 пенсійного фонду України

в Сватівському районі Луганської області

                                                                                  про визнання дій відповідача протиправними,  

про  зобов’язання нарахування та виплату недоплаченої

щомісячної  Державної соціальної допомоги, суд,

                                         ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2009 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області, в якій просить суд  визнати дії відповідача протиправними, та  зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області нарахувати на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 р.р. в сумі 3891 грн. 90 коп.

В судовому  засіданні позивач на своїх позовних вимогах наполягав, просив суд задовольнити їх.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, просив суд справу слухати без його участі, надавши суду письмові заперечення, відповідно до яких відповідач позов не визнав та відповідно до Рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 р № 10рп/2008 щомісячна державна допомога підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,10 грн., з 1 липня – 48,20 грн. та з 1 жовтня – 49,80 грн.  Просить у задоволенні позову відмовити за безпідставністю, зазначивши, що позивач пропустив встановлений законом річний термін для звернення до суду.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного: судом встановлено, що позивач звертався із заявою до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Сватівському районі в Луганської області, але отримав відмову.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується посвідченням.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію ст. 6 вказаного закону зупинено на 2006 р. згідно Закону України № 3235-IV від 20.12.2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Зупинення дії закону не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 р.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 р.» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 р.», яким була зупинена дія ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнано такими, що не відповідає Конституції.

Таким чином, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 09 липня 2007 р., тобто з дня ухвалення рішення Конституційним судом до 31 грудня 2007 р.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема ст.6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України № 10 – рп / 2008 від 22.05.2008 р. положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно  ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач не навів поважних причин його пропуску, не зазначивши при цьому, чому було пропущено встановлений законом строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав. До суду позивач звернувся 09.12.2009 р.

Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як, відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків громадян, обов’язково підлягають оприлюдненню.

У зв’язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про  підвищення соціальної допомоги як дитини війни за період з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р. та з 22 травня 2008 р. до листопада 2008 р. включно, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, та відмовити позивачу у вимогах про підвищення соціальної допомоги як дитині війни з 09.07.2007 р. до 06.12.2007 р. та з 22 травня 2008 р. до 8 грудня 2008 р. включно (дата подання позовної заяви – 09.12.2009 р.).

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується без обмеження.

Позивачу, починаючи з 01.01.2008 р. сплачувалось підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, позивач має право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 грудня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. включно за винятком виплачених сум.

Керуючись ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 2, 9, 11, 17,18, 99, 100, 158 - 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги  ОСОБА_1  до ОСОБА_2 пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області  про визнання дій відповідача протиправними,  про  зобов’язання нарахування та виплату недоплаченої щомісячної  Державної соціальної допомоги - з адовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1  під вищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з  09 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 р. за винятком виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

 Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

СУДДЯ:                                                                                                                                         С.О. ЮРЧЕНКО