Справа № 2-а-12289/09/1570
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2010 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стефанова С.О.,
секретаря судового засідання Мірзи О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс – Висотбуд» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення – рішення №0001541630/0 від 31.07.09р. –
В С Т А Н О В И В:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс – Висотбуд» (надалі по тексту – Позивач) звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (надалі по тексту – Відповідач) про скасування податкового повідомлення – рішення №0001541630/0 від 31.07.09р.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі посилаючись на те, що згідно чинного законодавства єдиною підставою для віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту є податкові накладні. Таким чином, право на їх віднесення до податкового кредиту наступає з моменту їх отримання.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, пославшись на те, що Позивач, у разі неотримання від контрагента податкових накладних був зобов’язаний звернутись зі скаргою до податкового органу, що їм зроблено не було, а тому згідно роз’яснень ДПА України, вважається, що Позивачем прийнято рішення не формувати податковий кредит на підставі зазначених податкових накладних.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та представника прокуратури, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
20.07.2009р. Відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість, яка подана Позивачем за січень 2009р. Перевіркою встановлено, що розмір податку, зазначеного платником у декларації, є меншим, ніж визначено за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки, оскільки при заповнені податкової декларації за січень – квітень 2009р. Позивачем до податкового кредиту звітного періоду включено податковий кредит попереднього періоду, що є порушенням пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». У зв’язку з встановленими порушеннями, Відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення – рішення №0001541630/0 від 31.07.09р. яким Позивачу нарахована сума податкового зобов’язання у розмірі 262 798,19 грн., з яких 179 927,23 грн. за основним платежем та 82 870,96 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.48).
Згідно з п.1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі Закон) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.5.1 ст.7 зазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Проаналізувавши зазначені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до положень пп. 7.5.1 ст. 7 Закону датою виникнення права Позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних. При цьому суд зазначає, що якщо на дату виникнення права на податковий кредит, позивач не скористався реалізацією свого права на отримання податкового кредиту він це право не втрачає. Тобто, позивач має право самостійно приймати рішення щодо реалізації свого права на податковий кредит у майбутніх періодах.
Судом встановлено, що вищевказані податкові накладні оформлені згідно з п.п. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону, відповідно до якого платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Дані висновки суду в судовому засіданні не заперечувались представником відповідача.
Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що Позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вони були отримані, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було би безпідставним, оскільки право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної - єдиного документа первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму податку на додану вартість, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Таким чином, суд доходить висновку про додержання Позивачем вимог пп. 7.5.1 ст. 7 Закону.
Суд не приймає посилання представника Відповідача на те, що Позивач не звертався раніше з вимогою про надання податкових накладних до своїх партнерів, та не скористався правом передбаченим п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону, оскільки зазначеними абзацами встановлено право, а не обов'язок особи додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.
Суд вважає, що Відповідачем не надано доказів правомірності прийнятого рішення про застосування фінансових санкцій до Позивача, в той час як положеннями ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд також вважає за необхідне на підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс – Висотбуд» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення – рішення №0001541630/0 від 31.07.09р. задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення – рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі №0001541630/0 від 31.07.09р.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 22.03.2010 р.
Суддя С.О. Cтефанов