Справа №22-ц-1207\2010р.                                          Головуючий в 1 інстанції Прищепа А.В.

                                                                                                      Доповідач Берзіньш В.С.

УХВАЛА

Іменем України

17 березня 2010  року колегія суддів судової палати у цивільних справах  Апеля-

ційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

                                            Головуючого, судді: Берзіньш В.С.

                                                                  Суддів: Куртлушаєва І.Д.

                                                                            Шестакової Н.В.          

                                                   при  секретарі      Печуріні Є.Ю.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі АРК цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного нотаріуса ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, -  

за апеляційною скаргоюОСОБА_5 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим   від 05 листопада 2009 року,

                                                    ВСТАНОВИЛА:            

            У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, приватного нотаріуса ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування 1\2 частки квартири АДРЕСА_1, укладеного ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений  10.02.2006р. приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу АРК ОСОБА_4, на підставі ст.ст.203, 215,216,235,755 ЦК України. В подальшому ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги та просив визнати зазначений договір дарування квартири  недійсним на підставі ст.ст.16,203,215,216,229 ЦК України.  Вимоги мотивовані тим, що АДРЕСА_1 належала на праві власності позивачу та його дружині. Оскільки подружжя потребувало сторонньої допомоги, за домовленістю з відповідачкою ОСОБА_3 ними було в 2004 році складено заповіти на користь відповідачки ОСОБА_3, яка надавала їм допомогу, доглядала за ними. В січні 2006р.позивач переніс інсульт, його паралізувало, він не міг самостійно пересуватися, потребував сторонньої допомоги. Укладаючи  10.02.2006р. договір дарування належної йому частки квартири, він вважав, що відповідачка ОСОБА_3 буде виконувати взяті на себе зобов’язання по догляду за ним; його волевиявлення було направлене на укладення договору довічного утримання.

            Рішенням Алуштинського міського суду АРК від 05 листопада 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково : визнано недійсним договір дарування1\2 частки квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу АРК ОСОБА_4 10.02.2006р. В частині позовних вимог до приватного нотаріуса ОСОБА_4 – відмовлено. Стягнено з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача судові витрати.

           В апеляційній скарзі  ОСОБА_6  просить скасувати рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в позові, посилаючись його незаконність та необгрунтованність, невідповідність висновків суду обставинам справи, неналежну оцінку доказів по справі, пропуск позивачем строку позовної давності.

            Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга   задоволенню не підлягає  з таких підстав.

            Відповідно до ст.ст.303,308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що наведені у справі докази свідчать про неправильне сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення, за відсутності якого можна вважити, що правочин не був би вчинений; волевиявлення позивача не відповідає його справжньому наміру, тому оспорюваний договір, як

                                                                       2

вчинений під впливом помилки, є недійсним. Строк позовної давності не пропущено, оскільки позивач мав можливість дізнатись про порушення свого права не під час укладення договору дарування частки квартири, а тільки внаслідок його невиконання – після червня 2008р.

            Такі висновки суду  узгоджуються з положеннями чинного законодавства, обставинами справи.

           Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

          Частиною 1 ст. 229 ЦК України передбачено, що, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має, зокрема, помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін.

          Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта,  предмета  чи  інших  істотних  умов угоди,  що вплинуло на її волевиявлення,  при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

        Відповідно до ст.ст.257,261ч.1 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки, перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

        Судом встановлено, що 10.02.2006р. приватним нотаріусом Алуштинського  міського нотаріального округу АРК було зареєстровано договір дарування позивачем належної йому 1\2 частки однокімнатної квартири АДРЕСА_1 відповідачу по справі ОСОБА_3   У зазначеній квартирі проживає позивач та його дружина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, інвалід другої групи. З 2004р. за подружжям доглядала сусідка ОСОБА_3  та у червні 2004р. ОСОБА_7 і  ОСОБА_2 було складено заповіти на користь ОСОБА_3  

         ОСОБА_2 є особою похилого віку – 76 років, у січні 2006р. переніс інсульт та є інвалідом першої групи, потребує постійного стороннього догляду, оскільки прикутий до ліжка(а.с.7,10-12); іншого житла позивач не має. При таких обставинах, виходячи із безпомічного стану позивача, його зележності від оточення, воля ОСОБА_2 при вчиненні правочину була направлена  на захист його інтересів шляхом забезпечення умов для виживання, а не на дармове відчуження належного йому житла.

          Наявність вищезазначених обставин щодо надання ОСОБА_3   з 2004р. допомоги позивачу та догляду за ним підтверджується змістом заперечень ОСОБА_6 . на позов (а.с.22-24), із яких зокрема слідує, що оскільки ОСОБА_2 і його дружина є людьми похилого віку, які мають хронічні захворювання і потребують сторонньої допомоги та не мають родичів і такої допомоги їм ждати нема звідки, то вона і члени її сім ’ ї допомагали подружжю в домашньому господарстві і в догляді за ними. В подяку за таку допомогу ОСОБА_2 написали на її користь заповіти; після укладення догорів дарування вона продовжувала допомагати ОСОБА_2 по домашньому господарстві і в догляді за ними, все змінилось на початку червня  2008р..

         За таких обставин доводи апелянта щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, недоведеності помилки зі сторони позивача при укладенні оспорюваного договору та посилання на пропуск строку позовної давності - неспроможні.

            Рішення судом першої інстанції ухвалено в межах заявлених вимог, з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги немає.

           На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах      

                                   У Х В А Л И Л А:

           Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

           Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим  від 05 листопада 2009 року - залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.

Судді:          Берзіньш В.С.             Куртлушаєв І.Д.         Шестакова  Н.В.