РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2009 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді: Кукурудз Б.І.
суддів: Вакарук В.М.
Горблянського Я.Д.
секретаря: Юрків І.П.
За участю апелянта: ОСОБА_2
представника апелянта: ОСОБА_3
позивача: ОСОБА_4
представника позивача: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Болехівського міського суду від 30 вересня 2009 року, -
встановила:
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, про визнання недійсним договору дарування квартири, розміщеної в АДРЕСА_1 укладеного нею під впливом обману на користь ОСОБА_2, в Долинській державній нотаріальній конторі.
В позовній заяві зазначила, що дана квартира належить їй на праві особистої власності. В дев?яностих роках у неї погіршився стан здоров?я, вона постійно була під наглядом лікарів, перебувала на амбулаторному, стаціонарному лікуванні та диспансерному обліку в онколога. В зв?язку з цим, була ініціатором розмови з відповідачем, що він буде
__________________________________________________________________
Справа № 22-ц- 1674 /2009р. Головуючий у 1 інстанції Бунчак Б.Р.
Категорія 21 Доповідач Кукурудз Б.І.
доглядати та піклуватися про неї, а за це її квартира після смерті перейде йому у власність. Відповідач погодився з нею, однак з умовою, що ця угода буде оформлена нотаріально.
10 листопада 1995 року в Долинській державній нотаріальній конторі вона разом з сином підписала таку угоду. Але з роками син зневажливо почав до неї ставитися, ображав її, принижував, наносив побої та не давав жодного утримання.
В літку 2006 року, коли відносини між ними погіршилися, вона пригрозила, що
розірве свій договір і «запише» квартиру іншому синові. В січні 2007 року звернувшись до нотаріуса вона дізналась, що уклала не договір довічного утримання, а договір дарування квартири, який неможливо розірвати в односторонньому порядку.
Просить визнати недійсним договір дарування квартири укладеного під впливом обману на користь відповідача в Долинській державній нотаріальній конторі 10.11.1995 року.
Рішенням Болехівського міського суду від 30 вересня 2009 року позов задоволено, визнано договір дарування квартири, яка розташована в АДРЕСА_1, укладеного ОСОБА_4 10 листопада 1995 року в Долинській державній нотаріальній конторі на користь ОСОБА_2 недійсним.
На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення по справі, згідно якого у позові ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування квартири-відмовити.
Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що договір суперечить інтересам ОСОБА_4, як малограмотній особі похилого віку, яка обманним шляхом з боку відповідача відчужила своє майно. Обставинами справи та доказами підтверджено, що насправді між сторонами була досягнута згода укласти договір довічного утримання, а не дарування, тобто угода укладена внаслідок обману, що має істотне значення та регулюється ст. 230 ЦК України.
На обґрунтування своєї позиції суд керувався нормами Цивільного кодексу 2003 року.
Однак такий висновок суду не відповідає обставинам, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення та ухвалення нового.
Оскільки оспорюваний договір між сторонами був укладений 10 листопада 1995 року суд першої інстанції повинен був керуватись нормами ЦК України 1963 року, який регулював спірні правовідносини, тобто до часу вступу в законну силу ЦК України з 1 січня 2004 року.
Відповідно до ст. 76 ЦК України 1963 року перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення свого права.
Згідно ст. 57 ЦК України угода укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.
Суд задовольнивши позов, прийшов до висновку, що позивачка відчужила свою квартиру будучи обманутою. При цьому, суд в оскаржуваному рішенні жодного доказу не навів, яким чином позивачка була обманутою та ким саме.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов?язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 даної норми закону встановлено, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а ч. 4 цієї статті передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ОСОБА_4 не довела та не подала суду доказів про те, що ОСОБА_2 при укладенні оспорюваного договору дарування квартири заперечував наявність обставин, які б могли перешкодити укладенню цього договору, або ж він замовчував про їх існування.
Крім цього, допитані свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 дали тільки покази відносно того, що позивачка скаржилась на відповідача з приводу неналежної його поведінки і жоден з них не підтвердив того факту, що ОСОБА_4 була введена в оману. В постанові Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28 квітня 1978 р. вказано, що недійсність угоди може бути підтверджена будь-якими з передбачених ст. 27 ЦПК засобами доказування. Однак істотні умови угоди, укладеної в простій письмовій чи нотаріальній формі, не можуть бути встановленими на підставі показань свідків, крім випадків кримінальнокараних діянь.
Як вбачається з листа Долинської РДНК м. Болехова (а.с.17), позивачка звернувшись до нотаріуса за надання їй ксерокопії договору, чітко знала, що нею була подарована квартира сину та посвідчено договір дарування, а не договір довічного утримання.
Також це підтверджується тим, що ОСОБА_4 сама займалася виготовленням довідки в ОБТР для пред?явлення її в нотаріальну контору на відчуження квартири шляхом дарування (а.с.31).
В довідці Долинського РВ УМВС (а.с.202) вказано, що позивачку побив в дома її син ОСОБА_8. Відповідач відношення до цього немає, оскільки побив ОСОБА_4 її молодший син, який проживає разом з нею.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення судом першої інстанції постановлено необґрунтовано, без врахування всіх обставин по справі та з неправильним застосуванням норм матеріального права, відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України слід постановити нове рішення, задовольнивши скаргу ОСОБА_2.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 57, 60 ЦК України за редакцією 1963 року, ст. ст. 218, 303, 307, 309, 313, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Болехівського міського суду від 30 вересня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення. В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третьої особи Долинської районної державної нотаріальної контори про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1. Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Б.І. Кукурудз
Судді: В.М. Вакарук
Я.Д. Горблянського
Згідно з оригіналом
Суддя: Б.І. Кукурудз