ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

19.06.06 р.                                                                               Справа № 31/73пд                               

Суддя господарського суду Донецької області Ушенко Л.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

до відповідача 1. Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк

до відповідача 2. Акціонерного банка “Експрес-Банк” м.Київ

про визнання господарського зобов’язання по договору № 2 від 09.01.04р. недійсним та стягнення з ДП „Донецька залізниця” на користь АБ „Експрес-Банк” м. Київ 25195,6грн., а з АБ „Експрес-Банк” м. Київ на користь держави 25195,6грн.

За участю представників сторін:

Прокурор: Чекайлова Т.В. – посвідчення № 2002 від 10.04.2002р.

від позивача:  Гой В.П. – довіреність № 8883/10/10-2 від 31.03.2006р.

                    Асєєва О.В. – довіреність № 8881/10/10-2 від 31.03.06р.

від відповідача 1. Яремко Г.М. – довіреність № Н-01/851 від 05.04.06р.

                           Камишанський О.І. – довіреність № Н-01/3785 від 30.11.05р.

                           Нудьга У.Г. – довіреність № 70-01/3094 від 02.10.05р.

                           Луханін М.І. – довіреність № Н-01/1397 від 09.06.06р.

                           Леонова С.О. – посвідчення № 019469 від 30.12.03р.

від відповідача 2. Ставратій О.А. – довіреність № юр-316 від 06.10.05р.

В судовому засіданні 11.05.06р. оголошувалась перерва на 22.05.06р., а також оголошувалась перерва на 31.05.06р. та на 01.06.06р.

СУТЬ СПРАВИ: Прокурор м. Донецька в інтересах держави в особі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку звернувся з позовом до Державного підприємство “Донецька залізниця” м. Донецьк та Акціонерного банку “Експрес-Банк” м.Київ про визнання господарського зобов’язання по договору № 2 від 09.01.04р. недійсним та стягнення з ДП „Донецька залізниця” на користь АБ „Експрес-Банк” м. Київ 25195,6грн., а з АБ „Експрес-Банк” м. Київ на користь держави 25195,6грн.

В обґрунтування вимог прокурор посилається на договір № 2 від 09.01.04р., укладений між ДП „Донецька залізниця” та АБ „Експрес-Банк”, предметом якого було надання послуг з охорони об’єктів при відсутності у ДП „Донецька залізниця” та його підрозділу ліцензії для здійснення даної діяльності. Підставою визнання господарського зобов’язання за договором № 2 від 09.01.04р. недійсним та застосування наслідків зазначає ст. ст. 207, 208 ГК України.

В процесі розгляду справи прокурор доповнив позовну заяву (вих. № 587 від 22.05.06р.) і просив при застосуванні правових наслідків визнання господарського зобов’язання  недійсним за ст. 207 ГК України застосувати аналогію права із посиланням на ч. 2 ст. 216 чинного ЦК України.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку вимоги прокурора підтримав, але в процесі розгляду справи до суду від позивача (СДПІ) надійшла заява (вх. № 02-41/20165 від 31.05.06р.) про збільшення позовних вимог, пов’язаних із застосуванням правових наслідків визнання господарського зобов’язання  недійсним, на 5206,08грн. (встановлює остаточну суму позову – 30 401,28грн.), оскільки прокурор до суми позову не включив суму ПДВ, сплачену в складі вартості цих послуг.

Зазначена заява позивачем – СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку – подана до канцелярії господарського суду без надання доказів направлення її копій відповідачам, чим порушені вимоги Господарсько-процесуального кодексу України, і тому дана заява позивача не була прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 06.06.06р. СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку повторно надала доповнення до позову (вх. № 02-41/20938 від 06.06.06р.) про збільшення позовних вимог, пов’язаних із застосуванням правових наслідків визнання угоди недійсною, на 5206,08грн., з доказами направлення її копій відповідачам.

Прокурор наполягав на своїх вимогах, заявлених в позові і не погодився з позивачем щодо необхідності збільшення суми позовних вимог майнового характеру, про що надавав відповідні заяви (вх. № 02/41/20411 від 01.06.06р. та вх. № 02-41/21411 від 08.06.06р.) і просить стягнути в доход держави з АБ „Експрес-Банк” 25195,2грн. грошового еквіваленту вартості отриманих послуг, а з ДП „Донецька залізниця” кошти на користь АБ „Експрес-Банк”, отримані за угодою у сумі 25195,2грн.

СДПІ по роботі з великими платниками податків в судовому засіданні зазначені заяви прокурора не підтримані.

Відповідач – ДП „Донецька залізниця” надав відзив на позов, в якому з вимогами прокурора не згоден, і заперечує щодо наявності у нього умислу, суперечного інтересам держави при виконанні спірного господарського зобов’язання.

Відповідач вважає, що порушення вимог Закону України „Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності” є підставою для застосування штрафних санкцій згідно ст.22 цього Закону, але не підставою для визнання господарського зобов’язання недійсним як завідомо суперечного інтересам держави з наслідками, передбаченими  ст. 208 ГК України.

В додаткових поясненнях (вх. № 02-41/20016 від 31.05.06р.) відповідач посилається на ст. 250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарської санкції, пов’язаної із порушенням правил здійснення господарської діяльності.

ДП „Донецька залізниця” також надало додаткові пояснення (вх. № 02-41/19963 від 31.05.06р.) на доповнення до позову прокурора, в яких зазначає, що застосування за аналогією права ч. 2 ст. 216 чинного ЦК України до правових наслідків визнання господарського зобов’язання  недійсним за ст. 207 ГК України, неможливе, оскільки ніяких збитків та моральної шкоди, які підлягають відшкодуванню згідно ч. 2 ст. 216 ЦК України, сторонам за спірним договором  завдані не були.

Відповідач – АБ „Експрес-Банк” також з позовом не згоден і у наданому відзиві посилається на те, що при вчиненні спірного господарського зобов’язання сторони не мали умислу, суперечного інтересам держави і зважає на те, що відповідно до Статуту ДП „Донецька залізниця”, та „Положення про відомчу воєнізовану охорону на залізничному транспорті”, затвердженому постановою КМУ України № 7 від 11.01.94р. Ясинуватський загін ВОХР ДП „Донецька залізниця” мав право здійснювати діяльність з охорони об’єктів і вимог щодо ліцензування даної діяльності Положення не містило. Крім того, при укладенні договору ДП „Державне підприємство” надало АБ „Експрес-Банк” копію ліцензії, виданої 14.102003р. МВД України серії АА № 604638 на право надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності із строком дії з 15.09.03р. по 15.09.06р.

В процесі розгляду справи відповідач – АБ „Експрес-Банк” надав додаткові пояснення (вх. 02-41/16380 від 06.06.06р.), в яких зазначив, що хоча у Ясинуватського загону ВОХР ДП „Донецька залізниця” на момент дії спірного договору була відсутня копія ліцензії на право надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності, це не може, на його думку, служити підставою для визнання договору недійсним, оскільки договір був укладений між суб’єктами господарювання – юридичними особами. Крім того, підстави для притягнення до відповідальності суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії , передбачені ст. 22 Закону України ”Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічного фіксування судового процесу за клопотанням сторін.

За узгодженими клопотаннями сторін (вх. № 02-41/18616 від 22.05.06р. та вх. № 02-41/20413 від 01.06.06р.) судом продовжувався процесуальний строк розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

09.01.04р. між відповідачами в особі начальника Ясинуватського загону воєнізованої охорони, що діяв на підставі довіреності начальника ДП „Донецька залізниця” та керуючого Донецькою філією АБ „Експрес-Банк”, який діяв на підставі статуту Банку та Положення про філію та довіреності був укладений договір № 2 на здійснення охорону відособлених приміщень установи банку підрозділом Ясинуватського загону воєнізованої охорони ДП „Донецька залізниця”.

В підтвердження виконання господарського зобов’язання по договору № 2 від 09.01.04р. прокурор посилається на акти б/н про обсяг наданих послуг від 31.01.04р. на суму 5178грн. 24 коп., від 01.03.04р. на суму 4844,16грн., від 31.03.04р. на суму 5178,24грн., від 27.04.04р. на суму 5011,2грн., від 31.05.04р. на суму 5178,24грн., від 29.06.04р. на суму 5011,2грн., а всього на суму 30401,28грн. (в т. ч. ПДВ у сумі  5206,08грн.). При цьому в актах про обсяг наданих послуг зазначається, що забезпечення охорони відокремлених підрозділів приміщень банку здійснювалось згідно договору № 23 від 10.05.02р.

За надані послуги Ясинуватським загоном воєнізованої охорони були виставлені рахунки № 302 від 31.12.03р., № 20 від 23.01.04р., № 49 від 24.02.04р., № 76 від 22.03.04р., № 110 від 05.05.04р., № 126 від 24.05.04р. філії АБ „Експрес-Банк” на оплату вартості наданих послуг на загальну суму 30401,28грн.

За копіями зазначених рахунків, наданих в матеріали справи ДП „Донецька залізниця”, вони виставлені за надані послуги згідно договору № 2 від 09.01.04р., в той час як в копіях цих же рахунків, одержаних від ДП „Донецька залізниця” Донецькою філією АБ „Експрес-Банк”, і наданих нею у судовому засіданні, в рядку „призначення платежу” зазначено, „за охорону приміщення банку згідно договору № 23 від 10.05.02р.”

Донецька філія АБ „Експрес-Банк” за надані послуги з охорони приміщення банку перерахувала Ясинуватському загону воєнізованої охорони 30401,28грн. платіжними дорученнями № 116 від 12.01.04р., № 598 від 09.02.04р., № 1132 від 03.03.04р., № 1806 від 07.04.04р., № 2734 від 20.05.04р., № 3020 від 07.06.04р., в яких призначенням платежу зазначаються послуги охорони приміщення банку за договором № 23/9-46/02 від 10.05.02р.

Представник ДП „Донецька залізниця”  пояснив, що Ясинуватський загін воєнізованої охорони надавав послуги з охорони приміщення Донецької філії АБ „Експрес-Банк” згідно договору № 23/9-46/02 від 10.05.02р., який в січні 2004 р. був переукладений, тобто на цих же умовах 09.01.04р. був укладений договір № 2, але облік надходження оплати за охоронні послуги продовжував обліковуватись по бухгалтерському обліку як платіжі по договору № 23/9-46/02 від 10.05.02р.

Головний бухгалтер Леонова С.О. стосовно виявлених розбіжностей у первинних документах (актах, рахунках, платіжних дорученнях) і наданих суду засвідчених копіях цих документів Ясинуватського загону воєнізованої охорони пояснила, що оригінали рахунків знаходяться в філії АБ „Експрес-Банк”, а ксерокопії рахунків, наданих ДП „Донецька залізниця” до суду, виготовлені під час розгляду справи без наявності оригіналів.  

АБ „Експрес-Банк” в додаткових поясненнях (вх.№ 02-41/22600 від 19.06.06р.) зазначив, що акти про надання охоронних послуг підтверджували виконання Ясинуватським загоном ВОХР зобов’язань згідно умов договору № 23 від 10.05.02р., який продовжував свою дію у 2004р. Рахунки виставлялись Ясинуватським загоном ВОХР на виконання договору № 23 від 10.05.02р., і відповідно ДФ АБ „Експрес-Банк” в платіжних дорученнях зазначала , що попередня оплата здійснюється на виконання договору № 23 від 10.05.02р. На підставі вищезазначеного АБ „Експрес-Банк” вважає, що розрахунки за договором № 2 від 09.01.04р. не проводились і охоронні послуги Ясинуватським загоном воєнізованої охорони по спірному господарському зобов’язанню не надавались.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає недоведеним виконання ДП „Донецька залізниця” та АБ „Експрес-Банк” господарського зобов’язання за договором № 2 від 09.01.04р.

Відповідно до ст. 9 п. 43 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” діяльність з надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності підлягає ліцензуванню.

За приписами ст. 10 ч. 3 Закону, у разі наявності у заявника філій, інших відокремлених підрозділів, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії, у заяві на видачу ліцензії зазначається їх місцезнаходження.

Для кожної філії, кожного відокремленого підрозділу ліцензіата, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ним ліцензії, орган ліцензування видає ліцензіату засвідчені ним копії ліцензії, які реєструються в журналі обліку заяв та виданих ліцензій. Засвідчена органом ліцензування копія ліцензії є документом, що підтверджує право філії або іншого структурного підрозділу ліцензіата на провадження певного виду господарської діяльності на підставі отриманої ліцензії (ст. 14 Закону).

Укладаючи спірний договір ДП „Донецька залізниця” як юридична особа мала ліцензію на право здійснення охоронної діяльності за № 604638, зі строком дії з 15.09.03р. по 15.09.2006р.

Ясинуватський загін воєнізованої охорони є структурним підрозділом, що входить до складу ДП „Донецька залізниця” без прав юридичної особи. Згідно Положення про Ясинуватський загін воєнізованої охорони, зареєстрованого рішенням виконкому Ясинуватської міської ради 25.12.91р. № 45/40 його основними завданнями є: охорона вантажів, організація оперативно-профілактичної роботи по боротьбі з крадіжками вантажів, попередження незаконного проїзду сторонніх осіб у вантажних потягах, тощо.

Для здійснення структурним підрозділом господарської діяльності, пов’язаної з охороною об’єктів, що знаходяться у державній чи іншій власності, відповідач ДП „Донецька залізниця” як ліцензіат зобов’язане було отримати копію ліцензії для свого структурного підрозділу - Ясинуватського загону воєнізованої охорони.

ДП „Донецька залізниця” в порушення ст. 14 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” одержало засвідчену копію ліцензії лише 23.07.04р. На момент укладення договору № 2 від 09.01.04р. структурний підрозділ – Ясинуватський загін воєнізованої охорони – який безпосередньо зобов’язувався надавати зазначені послуги, не мав права на надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності, оскільки у нього була відсутня засвідчена органом ліцензування копія ліцензії.

Господарський суд вважає, що вимоги прокурора м. Донецька щодо визнання недійсним господарського зобов’язання за договором № 2 від 09.01.04р. з підстав, передбачених ст. 207 ГК України підлягають задоволенню.

Необхідними умовами для визнання господарського зобов’язання недійсним відповідно до ст. 207 ГК України є його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Наявність умислу у сторін чи однієї сторони господарського зобовязання означає, що вони (вона) виходячи із обставин справи усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність господарського зобов’язання і суперечність його мети інтересам держави і суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Прокурор вважає, що при вчиненні господарського зобов’язання по спірному договору керівник структурного підрозділу, діючи в інтересах юридичної особи – ДП „Донецька залізниця” і в межах повноважень, наданих йому юридичною особою, усвідомлював протиправність даного зобов’язання і свідомо допускав настання протиправних наслідків, оскільки Ясинуватський загін воєнізованої охорони не мав копії ліцензії на здійснення діяльності з охорони об’єктів власності, щодо якої державою встановлені певні обмеження.

Господарський суд погоджується з доводами прокурора в цій частині і вважає, що дане господарське зобов’язання вчинено з боку ДП „Донецька залізниця” з метою, суперечною інтересам держави, оскільки було направлено на порушення загальних принципів господарювання, згідно яких свобода підприємницької діяльності не повинна порушувати межі цієї діяльності, визначеної законом.

Для діяльності, здійснення якої є предметом спірного господарського зобов’язання, державою встановлені обмеження, пов’язані з необхідністю отримання ліцензії (спеціального дозволу), що само по собі є одним із засобів регулюючого впливу держави на суб’єктів господарювання, спрямованих на забезпечення єдиної державної політики у сфері господарювання та захист економічних і соціальних інтересів держави і суспільства в цілому.

Стосовно застосування правових наслідків визнання господарського зобов’язання за договором № 2 від 01.09.2004р., укладеного між відповідачами, недійсним, то за приписами ст.. 208 ГК України у разі визнання господарського зобов’язання, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру лише у однієї із сторін все одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується  в доход держави.

Прокурором та позивачем не доведено виконання господарського зобов’язання   за договором № 2 від 09.01.04р., тому наслідки визнання господарського зобов’язання  недійсним, передбачені ст.. 208 ГК України застосуванню не підлягають.

Суд вважає можливим задовольнити вимоги прокурора лише в частині визнання недійсним господарського зобов’язання за договором № 2 від 09.01.04р. з підстав, передбачених ст. 207 ГК України.

Судові витрати у справі покладаються на ДП „Донецька залізниця”.

Керуючись ст.207 ГК України, ст. 2, 12, 33, 49, 46, 82-85 ГПК України, господарський суд

                                                         ВИРІШИВ:

Позов Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку до Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк та Акціонерного банку “Експрес-Банк” м.Київ про визнання господарського зобов’язання по договору № 2 від 09.01.04р. недійсним та стягнення з ДП „Донецька залізниця” на користь АБ „Експрес-Банк” м. Київ 25195,6грн., а з АБ „Експрес-Банк” м. Київ на користь держави 25195,6грн задовольнити частково.

Визнати недійсним господарське зобов’язання по договору № 2 від 09.01.04р., укладеному між ДП „Донецька залізниця” в особі Ясинуватського загону воєнізованої охорони та АБ „Експрес-Банк” в особі Донецької філії банку на надання послуг з охорони об’єкту з підстав, пе6редбачених ст.. 207 ГК України.

В іншій частині позову в задоволенні відмовити.

Стягнути з ДП „Донецька залізниця” (83000, м. Донецьк, вул.. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Держбюджету України державне мито у сумі 85грн.

Стягнути з ДП „Донецька залізниця” (83000, м. Донецьк, вул.. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь ДП „Судовий інформаційний центр” (03057, м, Київ, пр. Перемоги, 44, р/р 26002014180001 у ВАТ „Банк Універсальний” м. Львів, МФО 325707, ЄДРПОУ 30045370), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн.

Резолютивну частину рішення долучити до справи.

Повний текст рішення підписаний 26.06.06р.

Видати накази після набрання рішенням чинності.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня його підписання.

Направити повідомлення прокурору м. Донецька для вирішення питання про наявність ознак складу злочину в діях посадових осіб Ясинуватського загону воєнізованої охорони ДП „Донецька залізниця”, пов’язаних з наданням до суду документів, які містять неправдиву інформацію.

          

Суддя                                                                         Ушенко Л.В.