Справа № 2-290/2010                                                                              

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 19  березня  2010  року   Вознесенський міськрайонний  суд  Миколаївської області в складі: головуючого – судді Серебрякової Т.В., при секретарі судового засідання - Лукіянчиної Т.І., за участю - представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника відповідача              ОСОБА_3,  розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні в залі суду  в місті Вознесенськ Миколаївської області  цивільну справу за позовом   Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_4 ОСОБА_5”   (далі – ПАТ „ОСОБА_4 ОСОБА_5”)   до ОСОБА_6 про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення  заборгованості за кредитним договором ,  -

ВСТАНОВИВ:

В грудні   2009  р.  Відкрите акціонерне  товариство „ОСОБА_4 ОСОБА_5” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6   про дострокове розірвання кредитного договору та  стягнення  заборгованості за кредитним договором.

В позовній заяві зазначено, що 25 липня 2008 р. між сторонами був укладений Кредитний договір №014/0076/82/0011929, за умовами якого банк надав відповідачці ОСОБА_6   кредит   в сумі 8 000  (вісім тисяч)  грн. 00 коп., зі сплатою процентної ставки у розмірі 29.5% річних,  строком на 72 (сімдесят два)  місяців, з  кінцевим терміном повернення кредиту до  25 липня  2014 р., в обмін на зобов’язання позичальника використовувати кредит за цільовим призначенням, повернути основну суму кредиту, шляхом здійснення щомісячних платежів  відповідно до Графіку, а також сплатити проценти за користування  кредитом,  комісію та  виконати інші зобов’язання, визначенні  даним Договором.  

Посилаючись на те, що банк у повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання, відповідно до умов кредитного договору, а відповідачка ОСОБА_6  незважаючи на це, порушила  його, оскільки, зобов’язання  за вказаним договором належним чином не виконала, в наслідок чого станом на  17 жовтня  2009 р.  утворилась заборгованість  по кредитному договору  в сумі                      9 200  (девять тисяч двісті) грн. 61 коп., позивач просив позов задовольнити, стягнути  з відповідачки  на користь банку заборгованість за кредитним договором  в розмірі  – 9 200  (девять тисяч двісті) грн.  61 коп., з яких: заборгованість  за  кредитом –  7 322 (сім тисяч триста двадцять дві) грн. 89 коп., заборгованість за  прострочені платежі  – 955 (дев’ятсот п’ятдесят п’ять) грн. 66 коп.,  пеня в розмірі  922 (дев’ятсот двадцять дві)  грн. 06 коп.,  та в повернення сплачених позивачем при зверненні з позовом до суду 92 грн. (дев’яносто дві) грн. 00 коп. судового збору та 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

В судовому засіданні представник позивача, посилаючись на те, що  відповідачка  своєчасно  не виконала  взяті на себе зобов’язання  за  договором кредиту,  який  укладено у письмовій формі, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму  9 200  (девять тисяч двісті) грн.  61 коп.  та вказана сума  на час розгляду справи останньою  не погашена,   просила  позов задовольнити. При цьому, також вказувала, що  протоколом  Загальних зборів акціонерів №Зб-45  від 14 жовтня 2009 р. прийнято рішення про зміну найменування юридичної особи ВАТ ?айффайзен ОСОБА_5” на ПАТ ?айффайзен ОСОБА_5”.  Окрім того, просила  стягнути з відповідачки  судові витрати по справі.

Представник відповідачки ОСОБА_6 -  ОСОБА_3,  в судовому засіданні позовні вимоги  в частині дострокового  розірвання кредитного договору №014/0076/82/0011929 від                                25 липня 2008 р.  та стягнення суми заборгованості за вказаним договором в розмірі 8 278 (вісім тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 55 коп. визнав. Вимоги в частині стягнення пені останній не визнав, посилаючись на відсутність з боку відповідачки вини  за неналежне виконання  договірних  зобов’язань.  При цьому  також зазначав, що відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України,  суд може  зменшити суму нарахованої неустойки (пені).

Відповідачка ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справі  повідомлення про вручення поштового відправлення,  про причини своєї неявки суд не повідомила.  Ухвалою суду справа розглянута у відсутність відповідачки ОСОБА_6, оскільки в  справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, відповідно до вимог ст.11 ЦПК України, судом встановлені  наступні факти  та  відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що  відповідно до протоколу  Загальних зборів акціонерів №Зб-45    від 14 жовтня 2009 р. відбулася зміна найменування юридичної особи ВАТ „ОСОБА_4 ОСОБА_5” на ПАТ „ОСОБА_4 ОСОБА_5”.

Згідно Статуту, позивач -  ПАТ „ОСОБА_4 ОСОБА_5”  є юридичною особою,  діє на підставі Закону України „Про банки і банківську діяльність”, Закону України „Про акціонерні товариства”, а також Статуту.    

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачкою ОСОБА_6 та  ОСОБА_5                              25 липня  2008 р. був укладений  письмовий Кредитний  договір №014/0076/82/0011929, за умовами якого банк надав відповідачці  кредит   в сумі 8 000  (вісім тисяч)  грн. 00 коп., зі сплатою процентної ставки у розмірі 29.5% річних,  строком на 72 (сімдесят два)  місяців, з  кінцевим терміном повернення кредиту до 25 липня 2014 р., в обмін на зобов’язання  позичальника використовувати кредит за цільовим призначенням, повернути основну суму кредиту, шляхом здійснення щомісячних платежів  відповідно до Графіку, а також сплатити проценти за користування  кредитом,  комісію та  виконати інші зобов’язання, визначенні  даним Договором.  

Відповідно до ст.ст.204,227 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність  прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому, чинність кредитного договору  №014/0076/82/0011929 від 25 липня 2008 р.  в судовому засіданні  сторонами не оспорювалася, а факт   виконання  позивачем   умов кредитного договору  знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що між сторонами мають місце договірні  відносини,  зокрема, кредитні.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша  фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується  надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором  застосовуються положення  щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом  і не випливає із  суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором.

Відповідно до ч.1 ст.1049 і ст.1050 ЦК України  позичальник зобов’язаний повернути кредитодавцю  кредит у строк та порядок, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Згідно вимог ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином, згідно умов договору та у строки передбачені цим договором.

Проте, відповідно до розрахунку, наданого як доказ ПАТ „ОСОБА_4 ОСОБА_5”,    відповідачка ОСОБА_6  взяті на себе зобов’язання щодо своєчасного  погашення належних за кредитним договором платежів не виконала, в наслідок чого утворилась заборгованість за  вказаним договором, яка станом на 17 жовтня  2009 р. становить  9 200  (девять тисяч двісті) грн.  61 коп., у тому числі: заборгованість  за  кредитом   7 322 (сім тисяч триста двадцять дві) грн. 89 коп., заборгованість за  прострочені платежі  955 (дев’ятсот п’ятдесят п’ять) грн. 66 коп.,  пеня  в розмірі  922 (дев’ятсот двадцять дві)  грн. 06 коп.

На письмове  повідомлення позивача про порушення умов  кредитного договору, відповідачка ОСОБА_6,  не реагувала та заборгованість за  кредитним договором  на час розгляду справи в суді  не погасила.

За таких обставин, невиконання умов кредитного договору №014/0076/82/0011929                         від 25 липня 2008 р.,  знайшло своє підтвердження у судовому засіданні, що дає підстави до застосування правових наслідків встановлених договором або законом, відповідно до ст.611 ЦК України.

 Так, згідно п.п.7.1  вказаного Кредитного договору, у разі  невиконання  або неналежного виконання   позичальником   своїх зобов’язань,  передбачених умовами даного  договору,  банк  має право вимагати дострокового  погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред’явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом   (в тому числі прострочені проценти), пеню відповідно до вказаного договору.

Окрім того,   за прострочення  виконання будь-яких  грошових зобов’язань позичальник сплачує    пеню в розмірі 1 процент  від суми простроченого платежу за кожен  календарний день  прострочення (п.п.13.3 вищезазначеного  кредитного договору).

При цьому, що стосується  вимог про стягнення суми пені, то суд виходить з  наступного.

Частина 3 ст.551 ЦК України дозволяє зменшити  розмір неустойки  за рішенням суду,  за наявності кількох умов: а) якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов’язання збитків; б) за наявності інших обставин, що мають істотне значення.  Враховуючи, що діючим законодавством  не наводиться  чіткий перелік таких обставин та це питання  повинно вирішуватися  на підставі аналізу конкретної ситуації, тому, з врахуванням  наявних в матеріалах справи доказів,  суд не вбачає підстав  для  зменшення  розміру нарахованої позивачем  пені.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що між  сторонами  мали місце  договірні правовідносини, які повинні виконуватися  належним чином відповідно до умов договору  та в установлений строк  (ст.ст.526,527,530 ЦК України). Проте, відповідачка  порушила  умови  договору, тому з врахуванням вимог ст. 526 ЦК України та  умов Договору   повинна   відповідати за неналежне виконання  взятих на себе зобов’язань.

З врахуванням вищенаведеного та  відповідно до ст.ст.1049,1054 ЦК України, суд приходить до висновку, що  позовні вимоги обґрунтовані та підлягають  задоволенню, а з відповідачки  ОСОБА_6 на користь позивача  підлягає  стягненню  розмір заборгованості  за кредитним договором   на загальну суму  9 200  (девять тисяч двісті) грн.  61 коп., у тому числі: заборгованість  за  кредитом   7 322 (сім тисяч триста двадцять дві) грн. 89 коп., заборгованість за  прострочені платежі  955 (дев’ятсот п’ятдесят п’ять) грн. 66 коп.,  пеня  в сумі  922 (дев’ятсот двадцять дві)  грн. 06 коп.

Водночас з положень ч.2 ст. 651 ЦК України вбачається можливість дострокового розірвання судом договору на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.  Істотним є таке порушення стороною договору, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.  

Оскільки матеріали справи вказують на те, що позичальник порушив істотні умови договору щодо своєчасного повернення суми кредиту, сплати відсотків, внаслідок чого позивач позбавляється  можливості отримати ці кошти в позасудовому порядку (реальна шкода) та використовувати їх для подальшої господарської діяльності (упущена вигода), тому кредитний договір підлягає розірванню.  

Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Таким чином, з відповідачки ОСОБА_6 на користь позивача ПАТ „ОСОБА_4 ОСОБА_5”  підлягають стягненню  в повернення сплаченого судового збору в розмірі 92 (дев’яносто дві) грн. 00 коп. та витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять)  грн. 00 коп. (з врахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21 грудня 2005 р. „Про затвердження порядку виплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом  цивільних та господарських справ” (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 р. №825), яка передбачає, що сума витрат у справі позовного провадження з розгляду спору майнового характеру становить 120  (сто двадцять) грн. 00 коп.

 Керуючись ст.ст. 10,11, 88,209, 212, 213, 214,215  ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов  Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_4 ОСОБА_5”   до ОСОБА_6 про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення  заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути  з ОСОБА_6  на користь Публічного акціонерного товариства  „ОСОБА_4 ОСОБА_5”  заборгованість  за   кредитним договором  №014/0076/82/0011929 від 25 липня  2008 року  в розмірі 9 200  (девять тисяч двісті) грн.  61 коп.,  що утворилась  станом на 17 жовтня  2009 р.

Розірвати кредитний договір №014/0076/82/0011929, укладений 25 липня  2008 року між Відкритим акціонерним товариством „ОСОБА_4 ОСОБА_5”  та  ОСОБА_6.  

Стягнути  з ОСОБА_6  на користь Публічного акціонерного товариства  „ОСОБА_4 ОСОБА_5” судовий збір     в розмірі 92  (дев’яносто дві) грн. 00 коп.

Стягнути з   ОСОБА_6  на користь Публічного акціонерного товариства  „ОСОБА_4 ОСОБА_5”       витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120  (сто двадцять) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку  до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд  Миколаївської області   шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя                                                                      Т.В. Серебрякова