Справа №2- 820 / 2009 рік.  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21  липня  2009 року                                                                                     місто Миргород

                             Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

                                                    головуючої судді –   Альошиної Н.М.

                                                    при секретарі          - Сахненко Н.Ю.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду міста Миргород справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 спілки «Лубно» про стягнення заборгованості із заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди, ціна позову 8554 грн.41 коп,.

В С Т А Н О В И В  

                    Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом до відповідача ОСОБА_2 спілки «Лубно», в якому просила  стягнути з відповідача 3213 грн.49 коп. заробітної плати невиплаченої їй при звільненні, середньомісячну заробітну плату до дня фактичного розрахунку- 1632 грн.42 коп., заробітну плату з 01 по 06 квітня 2009року 221грн.24 коп. за 15календарних днів невикористаної відпустки 487грн.26 коп.  та моральну шкоду, яку вона оцінила у 3000 грн., а всього 8554грн.41 коп.  В обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що  працювала  у відповідача на посаді бухгалтера- касира Миргородської філії  КС «ЛУБНО» з 13 грудня  2007 року по 06 квітня 2009 року та звільнилася з  посади за ст.38  КЗпП України у зв’язку з невиплатою їй заробітної плати з січня 2009 року.  В день звільнення з  нею не було проведено розрахунку, незважаючи на те, що вона була нарахована. При звільненні їй не було виплачено 3213 грн.49 коп. заробітної плати, що є порушенням ст.116 КЗпП України, її середньомісячний заробіток до дня фактичного розрахунку на день складання позовної заяви склав 1632грн.42коп.   В розрахунок заборгованості по заробітній платі не враховано  заробітну плату за 6 днів квітня 2009 року, та 15 календарних днів невикористаної відпустки – 708грн.50 коп. Цими діями відповідача  їй було завдано значної моральної шкоди, що полягала в тому, що тривалий час вона не могла скористатися своїм заробітком в інтересах сім’ї, не могла своєчасно оплатити комунальні платежі - борг що виник за користування газом, її сім’я не могла  повноцінно харчуватися, а тому моральну шкоду оцінила в 3000 грн.

                В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх  задовольнити, не заперечувала  проти  винесення судом заочного рішення, та просила суд  стягнути з відповідача середньомісячну заробітну плату з дня звільнення з роботи до дня винесення судом рішення.

                Представник  відповідача в судове засідання не з’явився,  про день і час розгляду справи був  належним чином повідомлений, а тому суд вважає, що справу можливо розглянути без їх участі за наявних у справі доказів та винести заочне рішення.

                      Заслухавши пояснення  позивачки, вивчивши  та проаналізувавши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного:

             Судом встановлено, що  позивачка ОСОБА_1 відповідно до копії трудової книжки та наказу   (а.с.3, 21) звільнилася з посади бухгалтера – касира Миргородської філії КС «Лубно» за  власним бажанням  по ст.38 КЗпП України.

               Згідно наданої довідки (а.с.4,5) на день звільнення позивачки ОСОБА_1 КС «Лубно», як юридична особа, була винна їй  3213грн.49коп.заробітної плати із січня по березень 2009 року, яка не виплачена і на день розгляду справи, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

               Відповідно до ст.10,11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами позовних вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі. Виходячи із вимог Закону, позивачкою не надано доказів заборгованості перед нею КС «ЛУБНО» за 6  робочих днів квітня 2009 року, та суми боргу та 15-ти календарних днів відпустки, а тому в задоволенні цих вимог необхідно відмовити за недоведеністю.  

            Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи провадиться в день звільнення, тобто останній день роботи.

            Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто виходячи із довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1М.(а.с.4) її сума  з 06 квітня по 21 липня 2009 року складає 2924грн.25 коп.

            Що стосується позовної вимоги про стягнення 3000 грн. моральної шкоди згідно ст.237-1 КЗпП України суд вважає за розумне і обґрунтоване задоволення позовних вимог частково в сумі 300 (триста) грн, в решті позовних вимог, як не співрозмірно заявлених  моральним  переживанням   у зв’язку з не виплаченим розрахунком, а тому в решті суми стягнення  моральної шкоди позивачці ОСОБА_1 необхідно відмовити за  безпідставністю.

          Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України позивачка ОСОБА_1 при подачі позову до суду була звільнена  від оплати судового збору та витрат з ІТЗ., ці витрати згідно ст.88 ЦПК України в сумі 51 грн. судового збору ,та 30 грн. витрат на ІТЗ необхідно стягнути на користь держави з відповідача.

    Керуючись  ст.ст.10, 11, 88, 209, 224-228, 213-215, 218, 295, ЦПК України,ст.116,117, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

               Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.

        Стягнути з ОСОБА_2 спілки «Лубно»( юридична адреса;м. Лубни, вул.Монастирська,70, рахунок 26501725231770 в Лубенському відділенні ПОФ АКБ «Укрсоцбанк» МФО 331014, код ЄДРПОУ 26091230 . на користь ОСОБА_1 3213 грн.49 коп. невиплаченої заробітної плати за період із січня по березень включно 2009 року, середньомісячного заробітку по день постановлення судового рішення 2924грн.25 коп., 300 грн.(триста) моральної шкоди, а всього 6437грн.74 коп. та  на користь держави 64 грн.37коп.судового збору, 30 грн.  витрат на ІТЗ з розгляду справ у судах.

          В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

          Копію рішення направити відповідачеві.

          Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подання заяви про його апеляційне  оскарження протягом 10 днів з моменту  проголошення та поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Рішення суду набирає законної сили після  закінчення строку подання  заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Головуюча, суддя:                         Н.М.Альошина