ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2019 р. м.Київ Справа№ 920/937/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Коробенка Г.П.

за участю секретаря судового засідання: Короля Д.А.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 16.10.2019 року у справі №920/937/19 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛАС»

на ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.09.2019

у справі №920/937/19 (суддя Джепа Ю.А.)

за позовом Товариства з обмеженою діяльністю «Інвестиційно-промислова компанія «ЗАХІД»

до 1.Сумської міської ради, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛАС»

про визнання недійсним рішень та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою діяльністю «Інвестиційно-промислова компанія «ЗАХІД» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області із позовом до Сумської міської ради (далі-відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛАС» (далі-відповідач 2) про визнання незаконним і скасування рішення Сумської міської ради від 20.06.2018 року № 3589 - МР «Про надання дозволу ТОВ «Веланс» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 13» та рішення Сумської міської ради від 27.02.2019 року № 4702-МР «Про надання в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Веланс» за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 13, а також про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.04.2019 року, укладеного між відповідачами, кадастровий № 5910136600:14:003:0062, площею 0.07 га.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення права приватної власності позивача на належне йому нерухоме майно - нежитлові приміщення за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 13, (склад паливно-мастильних матеріалів, літ Р, загальною площею 29,5 м.кв. та заправка У, загальною площею 6,3 м.кв.), право власності на яке внесено до відповідного реєстру прав власності та прав на земельну ділянку, що виникли у відповідності до ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України і підлягали оформленню згідно з п. 4 рішення Сумської міської ради від 03.05.2018 року № 3385-МР «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, відповідачем 1 прийняті вищевказані оскаржувані рішення та укладено договір оренди земельної ділянки з відповідачем 2, який не має на цій ділянці нерухомого майна та зареєстрованих прав на нього, що є порушенням вказаних норм матеріального права, ст. 134 ЗК України та цивільних прав позивача, як власника вказаної нерухомості та права на оформлення земельних правовідносин під власним нерухомим майном та призвело до незаконного заволодіння відповідачем 2 власністю позивача й її фактичне знищення.

Разом із позовною заявою позивачем подано до Господарського суду Сумської області заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу 2 - Товариству з обмеженою відповідальністю «Веланс» (код в ЄДР 23299059, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 13) та іншим особам на його замовлення, здійснювати будь - які дії з забудови земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 13, кадастровий № 5910136600:14:003:0062, площею 0.07 га.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову позивач вказує на те, що прийняття оскаржуваних рішень та укладення оскаржуваного договору оренди між відповідачами стали підставою для отримання відповідачем 2 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт CM № 061191721225, які в свою чергу, формально стали підставою для знесення об`єктів нерухомого майна, що належать не відповідачеві 2, а позивачеві, оскільки вони розташовані на переданій відповідачу 2 земельній ділянці кадастровий № 5910136600:14:003:0062, площею 0,07 га. Подальша ж забудова вказаної земельної ділянки відповідачем 2 може призвести до того, що відповідач 2 має всі формальні підстави для реєстрації декларації про готовність об`єкту будівництва до експлуатації, який розташований на місці незаконно зруйнованого майна позивача, та реєстрації на нього прав власності за відповідачем 2.

Вказане зробить практично неможливим поновлення порушених прав позивача, якщо судове рішення буде ухвалене на його користь, а відповідно, судовий захист його прав у цій справі може виявитись неефективним.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.09.2019 у справі №920/937/19 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «ЗАХІД» від 06.09.2019 про забезпечення позову задоволено, заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕЛАНС» та іншим особам на його замовлення, здійснювати будь-які дії з забудови земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 13, кадастровий № 5910136600:14:003:0062, площею 0.07 га.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив із того, що заявником доведено необхідність у застосуванні таких заходів, а також невжиття цих заходів може призвести до істотного порушення права та інтересів останнього.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржуване судове рішення не містить посилань на докази і мотиви, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову позивач робить лише припущення, що в разі закінчення будівництва відповідачем 2 буде подана декларація про готовність об`єкту до експлуатації та реєстрації права власності на нього, що зробить неможливим поновлення порушених його прав, якщо судове рішення буде ухвалено на користь позивача. При цьому, жодних доказів суду на підтвердження імовірності настання цієї обставини позивач не надав. Також, в позові позивач просить суду визнати незаконним і скасувати рішення органу місцевого самоврядування на підставі якого в подальшому був укладений договір оренди, а також визнати зазначений договір недійсним, але забезпечення позову стосується заборони будівництва на земельній ділянці на якій розташоване нерухоме майно відповідачу 2. Таким чином, скаржник стверджує, що між застосованим заходом забезпечення позову та предметом позову відсутні зв`язок, позивачем не доведено обґрунтованості припущень про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а відтак відсутні підстави для вжиття таких заходів.

Крім того, скаржник стверджує, що позивачем в порушення п.6 ч.1 ст.139 ГПК України не зазначені пропозиції щодо зустрічного забезпечення, а відтак суд мав прийняти відповідне рішення на підставі ч.7 ст.140 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №920/937/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Куксов В.В., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛАНС» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.09.2019 у справі №920/937/19 та розгляд справи призначено на 16.10.19.

07.10.2019 до Північного апеляційного господарського суду (про що свідчить вхідний штемпель Північного апеляційного господарського суду) надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛАНС» про забезпечення проведення судового засіданні, призначеного на 16.10.2019 о 10 год. 00 хв., в режимі відеоконференції, проведення якої останній просить доручити Господарському суду Сумської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕЛАНС» в задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні, призначеному на 16.10.2019 о 10 год. 00 хв. у справі № №920/937/19 в режимі відеоконференції.

16.10.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

09.10.2019 у судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати.

Представник позивача у даному судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та підтримав доводи викладенні у відзиві.

Відповідач 1 наданим йому процесуальним правом не скористався та у судове засідання не з`явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі дії з метою належного повідомленні їх про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У відповідності до п.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності зазначеного вище учасника справи.

Також, відповідач 1 не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

У відповідності до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини (ч.1 ст.137 ГПК України).

Відповідно до ч.11 ст.137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Враховуючи положення ч.11 ст.137 ГПК України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 906/824/17 (ухвала від 07.08.2018 ) та № 902/483/18 (постанова від 21.01.2019).

Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру (визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання договору оренди земельної ділянки недійсним), судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Як свідчать матеріали справи, предметом позову у даній справі є вимога про визнання незаконним і скасування рішення Сумської міської ради від 20.06.2018 року № 3589 - МР «Про надання дозволу ТОВ «Веланс» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 13» та рішення Сумської міської ради від 27.02.2019 року № 4702-МР «Про надання в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Веланс» за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 13, а також про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.04.2019 року, укладеного між відповідачами, кадастровий № 5910136600:14:003:0062, площею 0.07 га.

Позивач стверджує, що внаслідок прийняття зазначеного рішення Ради та укладання договору оренду порушено норми матеріального права та його цивільні права, як власника нерухомості та права на оформлення земельних правовідносин під власним нерухомим майном, яке розташовано на спірній земельній ділянці, а також призвело до незаконного заволодіння відповідачем 2 власністю позивача й її фактичне знищення.

Таким чином, між застосованим заходом забезпечення позову і предметом позову наявний зв`язок.

Крім того, розпорядження відповідачем 2 спірною земельною ділянкою може призвести до неможливості відновлення порушених прав позивача та необхідності вжиття додаткових заходів для відновлення його порушеного права у разі задоволення судом вказаного позову.

Враховуючи предмет та підстави позову, з метою запобігання ускладненню/неможливості ефективного захисту/поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а також враховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову може фактично унеможливити захист порушених прав і інтересів в обраний заявником спосіб, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність задоволення судом першої інстанції заяви про забезпечення позову.

Твердження скаржника про те, що позивачем в порушення п.6 ч.1 ст.139 ГПК України не зазначені пропозиції щодо зустрічного забезпечення, а відтак суд мав прийняти відповідне рішення на підставі ч.7 ст.140 ГПК України, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки спростовуються, зокрема прохальною частиною заяви про забезпечення позову, в якій позивачем зазначено пропозицію щодо зустрічного забезпечення шляхом визначення судом його розміру задля уникнення можливих збитків сторін. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника на те, що він не позбавлений права звернутися до суду із відповідним клопотанням про зустрічне забезпечення на підставі ст.141 ГПК України. Крім того, частиною першою статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного позову не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/1572/19

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин. Крім того, доводи скаржника також відхиляються, оскільки вони фактично зводяться до спростування обґрунтованості заявлених позовних вимог, які є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішуються під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення, яким задоволено заяву про забезпечення позову, відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛАС» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.09.2019 у справі №920/937/19 залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського Сумської області від 10.09.2019 у справі №920/937/19 залишити без змін.

3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛАС».

4. Матеріали справи №920/937/19 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 21.10.2019.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

Г.П. Коробенко