Справа №2- 653/ 2009 рік.  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20  липня  2009 року                                                                                     місто Миргород

                             Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

                                                    головуючої судді –   Альошиної Н.М.

                                                    при секретарі          - Сахненко Н.Ю.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду міста Миргород справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної лікарні ветеринарної медицини про відшкодування середнього заробітку до дня фактичного розрахунку, відшкодування моральної шкоди-100.000 грн.

В С Т А Н О В И В :

    Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом до відповідача ОСОБА_2 районної державної лікарні ветеринарної медицини в якому просив стягнути з відповідача 230 грн.73 коп. заробітної плати невиплаченої йому при звільненні, середньомісячну заробітну плату до дня фактичного розрахунку- 289 грн.80 коп. та моральну шкоду, яку він оцінив у 100.000 грн. В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що він працював  у відповідача на посаді юрисконсульта з 1 жовтня 2008 року по 8 грудня 2008 року та звільнився з  посади за ст.36 п.1 КЗпП України. В день звільнення він працював повний робочий день. В цей день на його вимогу, з ним не було проведено розрахунку, не видано копії наказу при звільненні та трудову книжку. При звільненні йому не було виплачено 230 грн.73 коп. остаточного розрахунку а лише було перераховано 19 грудня 2008 року, тому середньомісячний заробіток до дня фактичного розрахунку складає 12 днів х 24 грн.15 коп. = 289 грн.80 коп. Йому було завдано значної моральної шкоди, що полягала в тому, що  він не міг скористатися своїм заробітком, здійснити проплату кредиту, не міг своєчасно оплатити комунальні платежі, повноцінно харчуватися, а тому моральну шкоду оцінив в 100.000 грн.

                В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача 230 грн.73 коп. заборгованої заробітної плати від позовних вимог відмовився, та ухвалою суду від 20 липня 2009 року закрито провадження , решту позовних вимог підтримав та просив задовольнити.

                Представники відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 позовні вимоги не визнали та пояснили, що їх установа не мала змоги розрахуватися з позивачем в день звільнення, оскільки  перерахунок коштів здійснюється через управління державного казначейства і їх необхідно замовляти за 3 дні.8 грудня 2008 року у зв’язку з ремонтними роботами було відключене світло. А  тому заробітну плату позивачеві було перераховано на банківську картку 12 грудня 2008 року, кошти за відрядження, що перевіряються в м. Полтава в сумі 64 грн.83 коп. було перераховано на картку 19 грудня 2008 року. Відповідачі вважають відсутність  вини установи перед позивачем, а тому відсутні підстави для задоволення позову про стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди.

                      Заслухавши пояснення сторін, вивчивши  та проаналізувавши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного:

             Судом встановлено, що  позивач ОСОБА_1 відповідно до копії трудової книжки  (а.с.2) звільнився з посади юрисконсульта по ст.36 п.1КЗпП України за згодою сторін. Позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу згідно наказу № 113 від 01.10.2008 року на посаду юрисконсульта по договору.(а.с.29) та звільнений за згодою сторін 08.12.2008року, наказ № 143.( а.с.30).

Згідно наданої довідки (а.с.27,28) на день звільнення позивача ОСОБА_1 підприємство йому було винне 134 грн.42коп,що складалося із невикористаної відпустки 4х днів, заробітної плати за 6 днів, які були перераховані на картку позивачеві 12.12.2008 року(а.с.31),кошти за відрядження в сумі 64грн.83 коп. були перераховані  позивачеві 19.12.2008року.Його середньоденна заробітна плата складала 24 грн.15 коп.(а.с.28).

            Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи провадиться в день звільнення, тобто останній день роботи. Представники відповідача в судовому засіданні пояснили та надали довідку про те,  що 8 грудня із-за відсутності електричної енергії розрахунок з відповідачем неможливо було провести і суд вважає цю обставину  08.12.2008 року поважною. З пояснень відповідачів слідувало, що про необхідність видачі коштів слід замовити за 3 дні у відділенні Державного казначейства, але письмових доказів в порушення вимог ст.10,11 ЦПК України  суду не надали, а тому суд вважає, що розрахунок, проведений остаточно з позивачем 19.12.2008року ,( 8 робочих днів) є порушенням  відповідачем ст.117 КЗпП України ,а тому він повинен виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто 193грн.20 коп.

            Що стосується позовної вимоги про стягнення 100.000 грн. моральної шкоди згідно ст.237-1 КЗпП України суд вважає за розумне і обґрунтоване задоволення позовних вимог частково в сумі 100 (сто) грн, виходячи з того, що позивачем не надано доказів того, що із-за несвоєчасно отриманого розрахунку 19.12.2008 року, що складає  невелику суму – 64грн.83 коп. він не міг своєчасно оплатити банківський кредит, розрахуватися за комунальні платежі, повноцінно харчуватися. В решті позовних вимог по стягненню  моральної шкоди позивачеві ОСОБА_1 необхідно відмовити за  безпідставністю як не співрозмірно заявлену суму моральним переживанням у зв’язку з несвоєчасно виплаченим розрахунком.

          Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України позивач ОСОБА_1 при подачі позову до суду був звільнений від оплати судового збору та витрат з ІТЗ., ці витрати згідно ст.88 ЦПК України в сумі 51 грн. судового збору ,та 30 грн. витрат на ІТЗ необхідно стягнути на користь держави з відповідача.

Керуючись  ст.ст.10, 11, 88, 209,  213-215, 218, 295, ЦПК України,ст.116,117, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

               Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

        Стягнути з ОСОБА_2 районної державної лікарні ветеринарної медицини  на користь ОСОБА_1    193 грн.20 коп. середньомісячного заробітку, 100 грн.(сто) моральної шкоди, а всього  293грн.20 коп. та  на користь держави 51 грн.       судового збору, 30 грн.  витрат на ІТЗ з розгляду справ у судах.

          В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подання заяви про його апеляційне  оскарження протягом 10 днів з моменту  проголошення та поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Рішення суду набирає законної сили після  закінчення строку подання  заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Головуюча, суддя:                    Н.М.Альошина