ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

61022,  м. Харків, пр. Науки, 5,  тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я   

іменем України

22.10.2019                                                       м.Харків                                     Справа № 905/1587/19                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор`євій М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства “Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України”, м.Київ

до відповідача: Акціонерного товариства “К.ЕНЕРГО”, м.Курахове, Донецька область

про стягнення 534021,28грн.

Представники сторін:

від позивача: Цвєтінський С.С., ордер серія КВ№422175 від 23.09.19р.,свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ№005605 від 25.04.19р.

від відповідача: Щербань Л.А., довіреність від 04.06.19р. №19060401, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧН № 000414 від 20.07.18р.

вільний слухач: ОСОБА_1

Суть справи:

Позивач, Державне підприємство “Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства “К.ЕНЕРГО”, м.Курахове, Донецька область, про стягнення 530696,49грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не повернення відповідачем суми попередньої оплати сплаченої за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №4343497 від 30.11.2017р.

В якості правових підстав подання позову позивач зазначив, зокрема, положення статей 509, 525, 526, 530, 598, 625, 693, 1212 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/1587/19.

Ухвалою господарського суду від 30.08.19р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1587/19; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 24.09.19р.

17.09.19р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог №14/210/б від 12.09.19р., згідно якої позивач просить стягнути з Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» 534021,28грн., з яких: 474968,97грн. – основна заборгованість за договором, 20104,85грн. – 3% річних, 38947,46грн. – інфляційні втрати.

Також у поданій заяві позивач просить зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків (3% річних, інфляційні нарахування) до моменту виконання рішення господарського суду Донецької області по справі №905/1587/19 та відповідні правила щодо нарахування остаточної суми відсотків органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду.

Вимогу про зазначення  в рішенні суду про нарахування 3% річних  та інфляційних нарахувань до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, позивач обґрунтував посиланням на правові норми  ст.238 ГПК України, якими передбачено таке право суду.

23.09.19р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 20.09.19р., в якому останній просить суд поновити відповідачу строк для подання відзиву у справі та долучити його до матеріалів справи; призначити розгляд справи №905/1587/19 за правилами загального позовного провадження; витребувати у позивача оригінали акту приймання-передавання товарної продукції №4/2018-4343497 від 30.04.18р. та акту №5/2018-4343497 від 31.05.18р., а також відмовити у задоволені позовних вимог.

Ухвалою суду від 24.09.19р. прийнято заяву Державного підприємства “Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України”, м.Київ  №14/210/б  від 12.09.19р. про збільшення розміру позовних  вимог та судове засідання відкладено на  22.10.19р.

15.10.19р. через канцелярію  суду від позивача надійшла відповідь на відзив. У поданій відповіді позивач заперечує проти задоволення клопотань відповідача, що містяться у відзиві на позовну заяву та  просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

22.10.19р. на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі від 21.10.19р. в яких останній просить суд призначити розгляд справи №905/1587/19 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.10.19р. відмовлено в задоволенні клопотань Акціонерного товариства “К.ЕНЕРГО”: про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву та прийняття відзиву до розгляду; про розгляд справи  у порядку загального позовного  провадження; про витребування доказів.

Присутній в судовому засіданні 22.10.19р. представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому  засіданні 22.10.19р. просив суд відмовити в задоволенні позову.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

30.11.2017р. між Публічним акціонерним товариством “Київенерго” (нині - Акціонерне товариство “К.ЕНЕРГО”, далі - Енергопостачальна організація) та Державним підприємством «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України (Абонент) укладено тимчасовий договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №4343497, відповідно до п.1.1 якого предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п.2.2.1. договору Енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання – протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

В свою чергу, відповідно до положень п.2.3.1. договору абонент зобов`язується    додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно п.7.1. договору спори сторін, пов`язані з укладенням, зміною, виконанням та розірванням цього договору, регулюються правилами, обміном листами (телеграмами, факсами), укладенням додаткових угод, а також іншими необхідними заходами. Пропозиції по зміненню договірних величин теплопостачання надаються сторонами не пізніше, ніж за 15 днів до початку розрахункового періоду.

Сторони зобов`язуються розглянути претензію іншої сторони та прийняти необхідні заходи щодо її урегулювання на взаємній основі (п.7.2. договору).

За умовами п.7.3. договору сторони передбачили, що після закінчення 30 днів, з моменту отримання претензії відповідачем та не при досягненні згоди, сторони мають право звернутися для вирішення спору в Господарський суд м.Києва.

Відповідно до п.8.1. договору цей договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 15.04.2018р.

Договір припиняє свою дію в випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення Господарським судом; передбачених п.6.4.1. Договору; ліквідації сторін (п.8.2. договору).

Припинення дії договору не звільняє Абонента від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії (п.8.3. договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

За умов п.2 Порядку розрахунків за теплову енергію (додаток №4 до договору) Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії спожитої теплової енергії.

Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК за адресою: пр-т Повітрофлотський АДРЕСА_1 буд. 58, облікову картку фактичного споживання теплової енергії за попередній період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Абонент повертає в ЦОК); акт виконаних робіт (п.5 додатку №4 до договору).

Позивачем на виконання умов договору №4343497 від 30.11.2017р., з метою отримання теплової енергії перераховано на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 907476,66грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2974 від 01.12.2017р. на суму 451069,60грн., №126 від 22.01.2018р. на суму 313740,43грн., №352 від 19.02.2018р. на суму 75838,64грн., №576 від 16.03.2018р. на суму 66827,99грн.

На підтвердження обсягу та вартості спожитої теплової енергії за період грудень 2017р. - травень 2018р. позивачем додано до матеріалів справи акти приймання-передавання товарної продукції: №12/2017-4343497 від 31.12.2017р. за грудень 2017р. у сумі 269252,75грн., №1/2018-4343497 від 31.01.2018р. за січень 2018р. у сумі 136144,28грн., №2/2018-4343497 від 28.02.18р. за лютий 2018р. у сумі 116823,46грн., №3/2018-4343497 від 31.03.18р. за березень 2018р. у сумі 101396,56грн., №4/2018-4343497 від 30.04.18р. за квітень 2018р. у сумі - 194263,74грн., №5/2018-4343497 від 31.05.2018р. на суму 3154,38грн., загалом на суму 432507,69грн.

Як зазначає позивач, листом СВП «Київська енергопостачальна компанія» ПАТ «Київенерго» №050КЕК/15/12/9807-4343497 від 13.03.2018р. позивача повідомлено про повне припинення теплопостачання з 16.04.2018р. у зв`язку із закінченням 15.04.2018р. терміну дії договору та зазначено, що для подальшого теплопостачання необхідно укласти постійний договір.

Разом з тим, за твердженнями позивача, з 01.05.2018р. відповідач припинив діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м. Києва та припинив дію пропозиції із надання послуг у сфері теплопостачання, оскільки не є теплопостачальною організацією та ліцензіатом у сфері теплопостачання.

Водночас, 31.05.2018р. представником Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» та представником Акціонерного товариства «Київенерго» складено, підписано та скріплено печатками обох сторін акт звіряння розрахунків за теплову енергію за договором №4343497 від 30.11.2017р., відповідно до якого, станом на 01.06.2018р., залишок на рахунку позивача складає 474968,97грн.

Таким чином, сума передплати Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» за теплову енергію становить 474968,97грн. (907476,66грн. - 432507,69грн.).

Позивач звертався до відповідача з претензією №54 від 07.06.2019р. та вимогою вих.№14/155/Б від 05.07.2019р., у яких просив останнього впродовж 7 днів від дня отримання претензії та вимоги повернути сплачені Державним підприємством «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» грошові кошти у вищевказаній сумі.

Факт отримання претензії №54 від 07.06.2019р. та вимоги вих.№14/155/Б від 05.07.2019р. відповідачем не спростовується.

Станом на дату подачі позову та розгляду справи відповідачем вимогу позивача про повернення грошових коштів у сумі 474968,97грн., не задоволено.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Також, позивачем на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нараховані та пред`явлені до стягнення 3% річних у розмірі 20104,85грн. та інфляційні втрати у розмірі 38947,46грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від  виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1693 від 27.12.2017р. комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуте з володіння та користування публічного акціонерного товариства «Київенерго» після припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001р., укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»; комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» зобов`язано забезпечити здійснення усіх необхідних заходів, пов`язаних з прийманням-передачею майна.

Рішенням Київської міської ради від 24.04.2018р. №517/4581 для забезпечення неперервності технологічного процесу виробництва, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Києва та недопущення виникнення позаштатних ситуацій під час опалювального сезону 2018/2019 років вирішено продовжити дію Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2000 № 128/1105, від 21.12.2000 № 129/1106, від 21.12.2000 № 131/1108 (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 25.11.2002, від 28.09.2006, від 29.12.2006, від 30.04.2007, від 07.11.2013, від 30.11.2016, від 19.12.2017 відповідно до рішень Київської міської ради від 28.09.2006 № 31/88, від 28.09.2006 № 102/159, від 26.04.2007 № 474/1135, від 23.10.2013 № 274/9762, від 28.07.2016 № 854/854, від 20.06.2017 № 439/2661, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2006 № 1868) (далі - Угода), щодо:

- користування майном ТЕЦ №5 та ТЕЦ № 6, електроенергетичним майном, необхідним для передачі та постачання електричної енергії, майном сміттєспалювального заводу, розташованого на вул. Колекторній, 44 у Дарницькому районі м. Києва (завод «Енергія»), що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго», до 31 липня 2018 року включно;

- користування іншим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго», крім майна, зазначеного у підпункті 1.1 пункту 1 цього рішення, до 30 квітня 2018 року включно.

Отже, з 01.05.2018р. АТ “К.ЕНЕРГО” позбавлено права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам м.Києва та можливості в подальшому виконувати покладені на нього обов`язки з постачання теплової енергії.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що листом  СВП «Київська енергопостачальна компанія» ПАТ «Київенерго» №050КЕК/15/12/9807-4343497 від 13.03.2018р., який отриманий позивачем 26.03.2018р.,  останнього повідомлено про повне припинення теплопостачання з 16.04.2018р. у зв`язку із закінченням 15.04.2018р. терміну дії договору та зазначено, що для подальшого теплопостачання необхідно укласти постійний договір.

Доказів укладання сторонами постійного договору на постачання теплової енергії, суду не надано.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензією №54 від 07.06.2019р. та вимогою вих.№14/155/Б від 05.07.2019р., у якій просив останнього впродовж 7 днів від дня отримання претензії та вимоги повернути сплачені Державним підприємством «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» грошові кошти у вищевказаній сумі.

В підтвердження факту направлення вказаних претензії та вимоги на адресу відповідача, позивач надав суду копії описів вкладення, фіскальні чеки та накладні Укрпошти.

Тобто, вищенаведене свідчить про припинення господарських взаємовідносин згідно договору №4343497 від 30.11.2018р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та про необхідність повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 474968,97грн.

Факт отримання претензії №54 від 07.06.2019р. та вимоги вих.№14/155/Б від 05.07.2019р. відповідачем не спростовується.

Доказів повернення відповідачем вказаних грошових коштів позивачу суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одночасно з матеріалів справи вбачається, що згідно акту звіряння розрахунків за теплову енергію №б/н від 31.05.2018р., який був підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача, переплата (сальдо, сума попередньої оплати) Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» станом на 01.06.2018р. за договором №4343497 від 30.11.2017р. складає 474968,97грн. Факт існування вищевказаної переплати за договором підтверджується також наявними у матеріалах справи актами приймання-передавання товарної продукції та платіжними дорученнями.

Згідно п.5 додатку №4 до договору №4343497 від 30.11.2017р. абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК за адресою: пр-т. Повітрофлотський, буд.58, зокрема, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Абонент повертає в ЦОК).

Враховуючи викладене,  акт звіряння розрахунків першочергово складається з боку енергопостачальної організації, який потім отримує абонент, підписує та повертає за вказаною в акті адресою.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємства та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, оскільки не є первинним бухгалтерським документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №910/1389/18.

Оскільки акт звіряння розрахунків за теплову енергію №б/н від 31.05.2018р. складено, підписано представниками Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» та Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО», а також скріплено печатками юридичних осіб, вказане свідчить про визнання відповідачем суми передоплати в розмірі 474968,97грн.

Доказів повернення відповідачем вказаних грошових коштів позивачу суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Відтак, оскільки договір №4343497 від 30.11.2017р. припинив свою дію, а АТ “К.ЕНЕРГО” припинило діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м. Києва, враховуючи, приписи ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України передоплата у розмірі 474968,97грн. підлягає поверненню.

Крім того, позивачем з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, на підставі   ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 3% річних на суму боргу 474968,97грн. за період з 16.04.2018р. по 12.09.2019р. в сумі 20104,85грн. та інфляційні витрати на суму боргу 474968,97грн. за період з 16.04.2018р. по 12.09.2019р. в сумі 38947,46грн.

Виходячи з вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В силу приписів статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Отже, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтю 625 Цивільного кодексу України розміщено у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України. Отже, положення розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).

Таким чином, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018р. у справі № 14-16цс18.

Як зазначено вище, позивачем згідно розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, що доданий до заяви про збільшення позовних вимог, розрахунок таких нарахувань проведений за період з 16.04.2018р. по 12.09.2019р. Як вбачається зі змісту заяви про збільшення позовних вимог, початок періоду таких нарахувань, позивач визначив виходячи з того, що моментом виникнення права на нарахування 3% річних та інфляційних втрат, передбачених ст.625 ЦК України, на суму боргу за невиконання грошового зобов`язання є закінчення строку дії договору.

Суд зазначає, що договір №4343497 від 30.11.2017р. припинив свою дію 15.04.2018р., при цьому відповідачу достеменно було відомо, що з 01.05.2018р., у зв`язку з припиненням 30.04.2018р. дії Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001р. останній позбавлений права надавати послуги, внаслідок чого спірні кошти мають бути повернуті позивачу.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що період та розрахунок таких нарахувань є обґрунтованим та арифметично вірним.

З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначений період для їх нарахування, наданий розрахунок є арифметично невірним.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума боргу яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеній у Постанові від 07.08.2019 року у справі №    905/1302/18.

Провівши перерахунок інфляційних витрат за період з травня 2018р. по серпень 2019р. (включно) судом встановлено, що розмір таких нарахувань складає 38178,49грн.

Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню у сумі 38178,49грн.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат було здійснено судом за допомогою програмного забезпечення “Ліга Закон”.

Вимогу позивача про зазначення в рішенні суду про нарахування відповідних відсотків (3% річних, інфляційні нарахування) до моменту виконання рішення господарського суду Донецької області по справі №905/1587/19 та відповідні правила щодо нарахування остаточної суми відсотків органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду, слід задовольнити виходячи з приписів  ч.10  ст.238 ГПК України, якими передбачено право суду, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня,  зазначити в рішенні про нарахування відповідних  відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) в такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому  розділом VI цього Кодексу.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача викладені у письмових поясненнях від 21.10.19р., що вимога позивача про зазначення в рішенні про нарахування відповідних  відсотків або пені до моменту виконання рішення є вимогою немайнового характеру і повинна оплачуватись судовим збором.

Стаття 238 ГПК України визначає зміст судового рішення та встановлює, що саме повинно/може бути зазначено в судовому рішенні.

Згідно приписів ч.10  ст.238 ГПК України суд приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Тобто, вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою немайнового характеру, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм ГПК України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача заявленими до суду про використання останнім передбаченого ч.10  ст.238 ГПК України відповідного права.

Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій встановлене ч.10  ст.238 ГПК України.

Також суд вважає безпідставними заперечення відповідача, зазначені під час розгляду справи по суті щодо неможливості зазначення в рішенні суду про нарахування інфляційних нарахувань до моменту виконання рішення, з наступних підстав.

Відповідно до ч.10  ст.238 ГПК України суд приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції встановлюється у відсотках.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Отже, індекс інфляції є відсотком – індексом споживчих цін який визначається відповідною Державною службою на підставі даних о цінових характеристиках товарів та послуг у відповідному місяці.

Відповідно до    ст.13 Господарського процесуального кодексу України    судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України    та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України», м.Київ до Акціонерного товариства "К.ЕНЕРГО", м.Курахове, Донецька область про стягнення 534021,28грн., з яких: 474968,97грн. – основна заборгованість за договором, 20104,85грн. - 3% річних, 38947,46грн. – інфляційні втрати, задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариство «К.ЕНЕРГО» (85612, Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, вул.Енергетиків, буд.34, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» (03057, м.Київ, вул. Антона Цедіка, 14, код ЄДРПОУ 20015794) грошові кошти в розмірі 474968,97грн., 3% річних в  сумі 20104,85грн., інфляційні втрати в сумі 38178,49грн. та судовий збір у сумі 7998,79грн.  

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 22.10.2019р. у справі №905/1587/19 нараховувати до моменту виконання рішення в частині стягнення боргу в сумі 474968,97грн.  у повному обсязі:

              - сплату 3% річних за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості;  Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість;

- сплату інфляційних за формулою: сума залишку боргу    х    індекс інфляції за кожний місяць, починаючи з вересня 2019р.    -    сума залишку боргу на який нараховуються інфляційні.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.

В судовому засіданні 22.10.2019р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2019р.

        Суддя                                                                                                                       М.О. Лейба