АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 березня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: судді Медяного В.М.,
суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,
при секретарі: Сніжко О.А.,
за участю сторін у справі : позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Барського районного суду Вінницької області від 02 лютого 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
У липні 2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_4, звернулися в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди. Просили стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 589 грн. 40 коп. майнової та 10000 грн. моральної шкоди, на користь ОСОБА_4 229 грн. майнової та 20000 грн. моральної шкоди, на користь ОСОБА_5 17171 грн. 77 коп. майнової шкоди, а також всі понесені ними судові витрати по справі.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилаються на те, що 22.03.2008 р. біля 16 год. в с. Лука Барська Барського району в результаті зіткнення автомобілів ЗАЗ-ДЕУ д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та УАЗ-469 д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, що сталось з вини ОСОБА_2, який порушив правила проїзду перехрестя, було пошкоджено згадані автомобілі та заподіяно легкі тілесні ушкодження водію автомобіля УАЗ ОСОБА_1 та пасажиру ОСОБА_4 Згаданий автомобіль УАЗ на підставі технічного паспорта належить ОСОБА_5
Постановою дізнавача ВДАІ з обслуговування адміністративної території Барського району від 26.03.2008 р. в порушенні кримінальної справи по даному факту відмовлено за ст. 6 п. 2 КПК України із-за відсутності складу злочину та за допущені порушення ПДР, які спричинили утворення ДТП ОСОБА_2 притягнути до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім р ішенням Барського районного суду Вінницької області від 02 лютого 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 17171 грн. 77 коп. майнової шкоди та 750 грн. витрат пов’язаних з проведенням експертизи, на користь ОСОБА_1 5000 грн. моральної шкоди та 2000 грн. витрат на правову допомогу, на користь ОСОБА_4 8000 грн. моральної шкоди, а також в дохід держави 171 грн. 72 коп. судового збору та 252 грн. витрат на ІТЗ розгляду судової справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, закривши провадження у справі. Посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у справі, що з’явилися до суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді І інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та за змістом відповідати вимогам ст.. 215 ЦПК України.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що згідно відмовного матеріалу № 323 з відповідними матеріалами перевірки Барського РВ УМВС за фактом ДТП, яка мала місце 22.03.2008 року, повідомлення про пригоду (ДТП), дізнавачем ВДАІ з обслуговування адміністративної території Барського району лейтенантом міліції Шемчуком Р.В. винесена постанова про відмову в порушення кримінальної справи . Згідно даної постанови, « 22.03.2008 року приблизно о 16 год. 00 хвилин ОСОБА_2 керуючи автомобілем ЗАЗ-ДЕУ держ номер НОМЕР_1 рухався по дорозі Т-06-10 Любар - Хмільник - Нова Ушиця , ділянка якої співпадає з вулицею Котовського с.Лука Барська на 103 км. зі швидкістю приблизно 60 км/год по напрямку зі сторони Н.Ушиці в сторону Хмільника , при цьому не вибрав безпечної швидкості руху з урахуванням дорожніх обставин (дорога змінювала напрямок руху праворуч при необхідності рухатись прямо) при виникненні небезпеки для руху та необхідності надати перевагу для руху автомобілю УАЗ -469 держ.номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі зі сторони м. Вінниця в сторону Н.Ушиця , застосувавши гальмування не зміг зупинити свій транспортний засіб допустив зіткнення з автомобілем УАЗ д/зн. НОМЕР_2 , чим порушив п.12.1 , 16.14 ПДР . Внаслідок зіткнення ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому правої гомілки був госпіталізований до Барської ЦРЛ, а пасажир автомобіля УАЗ -469 д/нп НОМЕР_2 ОСОБА_4 отримала незначне розсічення шкіряного покрову обличчя». Крім того в резолютивній частині постанови зазначено : «1. В порушенні кримінальної справи по даному факту відмовити за ст. 6 п.2 КПК України. 2. За допущені порушення ПДР, які спричинили ДТП ОСОБА_2 притягнути до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України...»
Як вбачається з вказаної постанови орган досудового слідства (дізнання) вірно кваліфікував дії ОСОБА_2 і дав їм належну правову оцінку. Вказана постанова не скасована ніяким належним компетентним органом і направлена для виконання в Андрушівський ГУМВС в Житомирській області 13.05.2008 року за вих.№ 6713 лейтенантом міліції Шемчук Р.В.
Судом констатовано, що обставини викладені в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи перебувають в прямому причинному зв'язку з наслідками ДТП - понесення позивачами майнової і моральної шкоди.
Судом враховано також ту обставину , що ОСОБА_2 не притягнутий до юридичної відповідальності по незалежних від волі сторін обставин, з'ясування яких в даному судовому засіданні не можливе, залишаючи за собою право на реагування (в процесуальному розумінні) на дії окремих працівників ДАІ при документуванні пригоди та прийняття рішень.
Згідно висновку судово - автотоварознавчої експертизи, призначеної судом, вартість майнової шкоди, завданої власнику автомобіля УАЗ складає 17648 грн. 40 коп. Оскільки власник автомобіля ОСОБА_5 звернувся до суду із вимогою про стягнення на його користь меншої суми, а саме 17171 грн. 77 коп. і в судовому засіданні позовних вимог не збільшував, тому суд прийшов до висновку про стягнення всієї суми, зазначеної у позові.
Також судом встановлено, що згідно акту судово-медичного дослідження №792 від 07.04.2009 року внаслідок зазначеного ДТП ОСОБА_4 заподіяні тілесні ушкодження. Тому, визначаючи розмір завданої позивачам шкоди, суд виходив з характеру завданих внаслідок ДТП неповнолітній ОСОБА_4 тілесних ушкоджень та керувався принципами розумності та справедливості.
Судова колегія повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, м айнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. При цьому право на відшкодування моральної шкоди, виникає, зокрема, внаслідок фізичного болю та страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ч.ч. 2,5 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Судова колегія вважає безпідставними посилання відповідача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано те, що він не повинен відшкодовувати позивачам майнову і матеріальну шкоду, оскільки він не поніс покарання за вчинене правопорушення, не визнаний винним у вчиненні ДТП. Такі твердження ОСОБА_2 повністю спростовуються зібраними у справі та дослідженими судом доказами, зокрема відмовним матеріалом № 323, зміст якого викладений вище та іншими дослідженими судом доказами у справі. Судом першої інстанції встановлено, з чим також і погоджується колегія суддів, ОСОБА_2 після вчинення ДТП не був притягнутий до адміністративної відповідальності саме по незалежних від волі учасників ДТП обставин, а з вини окремих працівників ДАІ, що виявлено судом, встановлено причини та умови цього, про що постановлена окрема ухвала суду від 02.02.2010 року та направлена для відповідного реагування.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно з’ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об’єктивний склад, права та обов’язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового.
Таким чином рішення місцевого суду є законним і обґрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Барського районного суду Вінницької області від 02 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: В.М.Медяний
Судді: М.В.Матківська
В.В.Сопрун