Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #82361723


Постанова

Іменем України

10 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 334/6553/16-к

провадження № 51-6055км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т.В.,

суддів Голубицького С.С., Марчук Н.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Михальчука В.В.,

засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

прокурора Парусова А.М.,

захисника Запорожця О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Запорожця О.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 06 лютого 2018 року

у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080050004385, № 12016080050006769, за обвинуваченням

ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2010 року за ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, звільненого 15 грудня 2014 року за відбуттям строку покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 і ч. 3 ст. 185, ч. 2

ст. 186 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Згідно з вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня

2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 і ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі

на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення воліна строк

3 роки; за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю

3 роки.

Згідно зі ст. 76 КК України суд поклав на ОСОБА_1 обов`язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 , судових рішень щодо якого не оскаржено.

Вирішено питання стосовно речових доказів.

Вироком Апеляційного суду Запорізької області від 06 лютого 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання і звільнення від його відбування скасовано. Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Виключено обставину, що обтяжує покарання, - рецидив злочину.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 11 листопада 2016 року

о 10:18, перебуваючи у приміщенні магазину «Велотехно» у м. Запоріжжі

на вул. Щасливій, 11, діючи повторно, за попередньою змовою із

ОСОБА_2 та не встановленою слідством особою, таємно викрав майно

ОСОБА_3 на суму 4500 грн.

Крім того, ОСОБА_1 , діючи повторно, вчинив таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у салони автомобілів, а саме:

13 листопада 2016 року о 21:00 викрав майно ОСОБА_4 на загальну суму 300 грн, 06 листопада 2016 року о 17:30 - майно ОСОБА_5 на суму

700 грн, 08 листопада 2016 року о 23:00 - майно ОСОБА_6 на загальну суму 2700 грн, 14 листопада 2016 року о 21:00 - майно ОСОБА_7 на загальну суму 700 грн.

15 липня 2016 року о 20:00 ОСОБА_1 , діючи повторно, шляхом вільного доступу проник у підсобне приміщення кафе «Жайвір», розташоване в будинку АДРЕСА_1 , звідки таємно викравмайно ОСОБА_8 на суму 1000 грн.

20 липня 2016 року о 13:00 ОСОБА_1 , діючи повторно, на першому поверсі у під'їздї № 3 у будинку АДРЕСА_1 , підійшовши ззаду до ОСОБА_9 , стягнув з його руки золоту каблучку, таким чином відкрито викрав майно потерпілого і заподіяв останньому матеріальної шкоди на суму 812 грн.

23 липня 2016 року о 23:00 ОСОБА_1 , діючи повторно, проник на територію домоволодіння АДРЕСА_1 , де з галявини, розташованої навпроти житлового будинку, таємно викрав майно ОСОБА_10 на загальну суму 1800 грн.

23 липня 2016 року о 23:30 ОСОБА_1 , діючи повторно, проник на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , де з галявини, розташованої навпроти житлового будинку, таємно викрав майно ОСОБА_11 на загальну суму 1800 грн.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Запорожець О.В. просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що при призначенні покарання ОСОБА_1 апеляційний суд акцентував надмірну увагу на його колишніх судимостях, а не на обставинах саме цього кримінального провадження. Просить врахувати законослухняну поведінку ОСОБА_1 , щире каяття, відсутність вимог про відшкодування шкоди зі сторони потерпілих, позитивну характеристику з місця роботи, його стан здоров'я.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Парусов А.М. вважав, що касаційна скарга захисника Запорожця О.В. не підлягає задоволенню.

Засуджений ОСОБА_1 та захисник Запорожець О.В. підтримали касаційну скаргу захисника.

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але

в судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Як убачається з касаційної скарги захисника, доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 і ч. 3 ст. 185, ч. 2

ст. 186 КК України, та кваліфікація його дій захисником не оспорюються.

Доводи в касаційній скарзі захисника про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість колегія суддів вважає неспроможними.

Відповідно до ст. 65 ККУкраїнипри призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону про кримінальну відповідальність дотримався.

Ухвалюючи свій вирок у частині призначення ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, інші обставини та дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність застосування місцевим судом положень ст. 75 КК України щодо

ОСОБА_1 та звільнення його від призначеного покарання з випробуванням.

Як видно з вироку апеляційного суду, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, суд виходив з того, що засуджений вчинив 9 епізодів злочинних дій, серед яких тяжкі злочини. ОСОБА_1 раніше

7 разів притягувався до кримінальної відповідальності, при цьому має

6 непогашених у встановленому законом порядку судимостей, 5 з яких - за вчинення аналогічних корисливих злочинів. Суд зазначив, що ОСОБА_1 після кожного звільнення з місць позбавлення волі вчиняв нові корисливі злочини проти власності. Апеляційний суд правильно зазначив, що наведені обставини свідчать про стійку схильність ОСОБА_1 до вчинення ним корисливих злочинів і вказують на свідоме небажання останнього ставати на шлях виправлення. Крім того, суд апеляційної інстанції при призначенні покарання врахував, що ОСОБА_1 дійсно повністю визнав свою вину, страждає на тяжке вірусне захворювання, сприяв органам досудового розслідування і суду в якнайшвидшому встановленні обставин справи, шкоду відшкодував, а також що претензій з боку потерпілих немає, обвинувачений позитивно характеризується за місцем роботи.

З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов правильного висновку про необхідність і достатність для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів покарання у виді позбавлення волі, наближеного до мінімального розміру, передбаченого санкціями статей, за які його засуджено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстави щодо застосування до ОСОБА_1 . положень ст. 75 КК України відсутні.

Суд апеляційної інстанції правильно відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України виключив як обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_1 , рецидив злочинів, оскільки в цьому випадку має місце повторність злочинів, яка є кваліфікуючою ознакою злочинів, за які його засуджено.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 420 КПК України.

Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, які були би підставами для зміни чи скасування судового рішення, у провадженні не встановлено.

За таких обставин касаційна скарга захисника Запорожця О.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Запорізької області від 06 лютого 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Запорожця О.В. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.В. Шевченко С.С. Голубицький Н.О. Марчук



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація