Справа № 2-264/10

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 лютого 2010 року                              м. Марганець

Марганецький міський суд Дніпропетровської області в складі:                головуючого                     Хомченко С.І.

                          при секретарі                           Назаренко А.В.

    за участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до  відкритого акціонерного товариства  „Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” про відшкодування моральної шкоди, -  

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ „Марганецький ГЗК” про відшкодування моральної шкоди, вказуючи, що працював у ВАТ “Марганецький ГЗК” підземним ГРОВ.  В умовах шкідливого впливу він працював 21 рік  4 місяці.  Все його трудове життя пройшло у несприятливих умовах праці, що призвело до тяжких захворювань, а саме: радікулопатія шийна і попереково-крижова з вираженим порушенням біомеханіки хребта,  стійким м»язово-тонічним  і периферичним нейроваскулярним синдромом, прогресуючою дистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу ПФС 2 ступеню, дефартрозу і періартрозу   ліктьових суглобів з комбінованими контрактурами ПФ справа 2 ст., зліва 1 ст., дв. Гонартрозу ПФ 1 ст. і помірних трофічних розладів на кистях, стійким больовим синдромом, хронічне обструктивне захворювання легень 1-2 ст. (пило токсичний бронхіт 1-2 ст., емфізема легень 1-2 ст.) ЛН 1-2 ст.  Все це суттєво  вплинуло на його здоров”я. Він постійно отримував амбулаторне лікування, періодично лікувався на стаціонарі. Протягом останніх років стан його здоров”я значно погіршився.

22 травня 2008 року висновком МСЕК йому було встановлено 60% стійкої втрати  професійної працездатності та призначено третю групу інвалідності.

Фондом соціального страхування  було призначено та виплачено передбачені законодавством компенсації в зв”язку із ушкодженням здоров”я.

Внаслідок професійного захворювання  та ушкодження здоров”я в ВАТ “Марганецький ГЗК”  йому заподіяна моральна шкода, яка виразилася в моральних та фізичних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв”язків. У зв”язку із ушкодженям здоров”я він повинен приймати ліки, проходити  лікування, позбавлений можливості  вести активне, повноцінне життя. Заподіяну моральну шкоду  він оцінює у 30000 грн., яка повинна компенсувати  усі його хвилювання, душевні та фізичні страждання, відпочинок від усього пережитого.

Тому просить суд  стягнути на його користь  з ВАТ “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” в рахунок відшкодування моральної шкоди 30000 грн., на підставі ст. 237-1 КЗпП України та 250 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та пояснили, що у зв'язку з професійним захворюванням продовжується лікування на теперішній час.

Представник  відповідача – ВАТ „МГЗК”  позов не визнав та пояснив, що вини підприємства  немає, позивача було попереджено про шкідливі умови праці, позивач свідомо йшов на ці умови, свідомо погіршував стан здоров”я та психічний стан. Його ніхто не примушував працювати в шкідливих умовах, підприємство його забезпечувало засобами  захисту.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги  ОСОБА_1  підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач  ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ВАТ “МГЗК”.

Як вбачається з акту розслідування хронічного професійного захворювання від 25.04.2008 року, професійне захворювання виникло за таких обставин: вплив на протязі трудової діяльності  пилу, марганцю, важкої праці, несприятливого мікроклімату. В пункті 19 даного акту зазначено прізвища осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи – начальник шахти 1-біс ОСОБА_3 та начальник шахти 14/15 ОСОБА_4

    В результаті професійного захворювання ОСОБА_1  довгий час знаходився на лікуванні, лікувався амбулаторно та стаціонарно, проходить лікування по теперішній час, больовий синдром носить стійкий характер, що підтверджується  медичними документами.

Згідно висновку МСЕК, 22.05.2008 року позивачу встановлено 60%  втрати  працездатності внаслідок профзахворювання та 3 група інвалідності за діагнозом: радікулопатія шийна і попереково-крижова з вираженим порушенням біомеханіки хребта,  стійким м»язово-тонічним  і периферичним нейроваскулярним синдромом, прогресуючою дистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу ПФС 2 ступеню, дефартрозу і періартрозу   ліктьових суглобів з комбінованими контрактурами ПФ справа 2 ст., зліва 1 ст., дв. Гонартрозу ПФ 1 ст. і помірних трофічних розладів на кистях, стійким больовим синдромом, хронічне обструктивне захворювання легень 1-2 ст. (пило токсичний бронхіт 1-2 ст., емфізема легень 1-2 ст.) ЛН 1-2 ст.

З 2001 року обов’язок відшкодування шкоди, в тому числі моральної, покладено на ФССНВВ відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування  від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Законом України про Державний бюджет на 2007 рік зупинялася дія в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей абзацу 4 ст. 1, підпункту «е» ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 34 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Законом України від 28.12.2007 року № 107-У1 з п. 3 прикінцевих положень виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної шкоди потерпілим на виробництві і водночас доповнено цей пункт таким абзацом: «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року».

Згідно абз. 9 пункту 5 Рішення Конституційного суду України №20-рп/2008 (справа про страхові виплати), саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Таким чином, спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров"я, повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України при доведеності виконання робіт у небезпечних для життя і здоров"я умовах та інших юридично важливих обставин. Зазначений спір є спором, що виникає із трудових правовідносин.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними  рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

    Вина відповідача ВАТ „МГЗК” полягає у порушенні законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, несприятливому мікрокліматі, вібрації, пилу і т. п., що призвело до хронічного професійного захворювання  позивача, про що зазначено в Акті  розслідування хронічного професійного захворювання.

За моральну шкоду, заподіяну працівнику під час виконання трудових обов’язків,  відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває в трудових відносинах.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником  або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати  нормальних  життєвих зв’язків  і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що позивач має право на відшкодування  моральної шкоди, оскільки професійне захворювання  змінило його звичний  образ життя  та життєві зв”язки, принесло в його життя біль, страждання, нервове напруження, йому  прийшлося повністю змінити своє життя, виключивши тяжку працю, а звідси змінилося відношення і у сім”ї.

Таким чином, згідно  ст. 237-1 КЗпП України, ст. 1167 ЦК України відшкодувати позивачу моральну шкоду повинен ВАТ „МГЗК”.

    Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд враховує душевні, психічні та моральні страждання, які спричинені позивачу професійним захворюванням, тяжкість вимушених змін,  і оцінюючи дослідженні у судовому засіданні обставини приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 6000 грн., в решті позову необхідно відмовити за необґрунтованістю.  

    Згідно квитанції, позивачем сплачено 250  грн. за  складання позовної заяви. Дані судові витрати підлягають стягнення на користь позивача відповідно до ст.. 88 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

    Керуючись ст. ст. 57, 58, 59, 212, 215 ЦПК України, 237-1 КЗпП України,  1167 ЦК України, суд  -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги  ОСОБА_1    задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Марганецький гірничо- збагачувальний комбінат” на користь ОСОБА_1   6000  грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та  50 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

В решті позову відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Марганецький гірничо- збагачувальний комбінат” судовий збір на користь держави у розмірі 8-50 грн та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 15-00 грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається в Марганецький міський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

        Головуючий