Справа № 2 – 124/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого – судді Серебрякової Т.В., при секретарі судового засідання – Лукіянчиної Т.І., за участю - позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2, приватного нотаріуса ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Садівниче товариство „Сад над Бугом”, Комунальне підприємство „Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації”, про тлумачення змісту правочину , -
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2009 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Садівниче товариство „Сад над Бугом”, про тлумачення змісту правочину.
В позовній заяві зазначено, що 01 червня 1995 р. позивачка ОСОБА_1 уклала письмовий договір купівлі – продажу з відповідачем ОСОБА_4, за яким придбала у власність садовий будинок, що розташований у Вознесенському садівничому товаристві „Сад над Бугом”, будівництво якого не закінчено та складає готовність 32%. Вказаний договір посвідчений Загороднюк Л.К. державним нотаріусом Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області та зареєстрований в реєстрі за №1254. Умови договору сторонами повністю виконані, договір зареєстрований у КП „Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації”. Проте, остання позбавлена можливості розпорядитися своєю власністю, оскільки існують розбіжності в написанні адреси нерухомого майна між фактичною та тією, що зазначена у вищевказаному договорі купівлі - продажу.
Посилаючись на викладене, позивачка просила позов задовольнити, ухвалити рішення про тлумачення змісту правочину, а саме договору купівлі – продажу, посвідченого 01 червня 1995 р. Загороднюк Л.К. державним нотаріусом Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області та зареєстрованого в реєстрі за №1254.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 грудня 2009 р. до участі у справі в якості співвідповідача залучено приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_3. Наступною ухвалою того ж суду від 24 грудня 2009 р. до участі по справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Комунальне підприємство „Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації”.
В судовому засіданні від 22 березня 2010 р. позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та остаточно просили ухвалити рішення, яким тлумачити договір купівлі – продажу, посвідчений 01 червня 1995 р. Загороднюк Л.К. державним нотаріусом Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області, та зареєстрований в реєстрі за №1254 наступним чином: ОСОБА_4 продав належний йому на підставі довідки, виданої Вознесенським Садівничим товариством „Сад над Бугом” від 01 червня 1995 р., виписки з рішення Бузької сільської Ради народних депутатів №103 від 23 грудня 1993 р., та довідки, виданої 31 травня 1995 р. Вознесенським інвентарбюро технічної інвентаризації за №1037, садовий будинок, будівництво якого не закінчено та складає готовність 32%, що розташований в Садівничому товаристві „Сад над Бугом” за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с. Бузьке, передавши його у власність покупцю й одержавши від покупця визначену договором грошову суму, а, ОСОБА_1 купила садовий будинок, будівництво якого не закінчено та складає готовність 32%, що розташований в Садівничому товаристві „Сад над Бугом”, за адресою: с. Бузьке, Вознесенський, район Миколаївська область, прийнявши його у власність і передавши продавцю визначену грошову суму.
Приватний нотаріус ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовної заяви. При цьому зазначав, що 24 грудня 2009 р. ним була постановлена постанова про відмову позивачці ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, оскільки з наданих останньою документів були виявлені розбіжності щодо написання адреси, за якою розташовано спірне нерухоме майно.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Садівниче товариство „Сад над Бугом”, в судове засідання не з’явився, згідно поданої до суду письмової заяви від 22 грудня 2009 р., проти задоволення позову не заперечував та просив розглянути справу у його відсутність.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство „Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації”, в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду письмову заяву від 22 березня 2010 р., відповідно до якої просив розглянути справу у його відсутність, проти задоволення позовної заяви не заперечував. Ухвалою суду справа розглянута у відсутність відповідача ОСОБА_4 та представників третіх осіб, оскільки в справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, відповідно до вимог ст.11 ЦПК України, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Так, як вбачається із матеріалів справи, 01 червня 1995 р. позивачка ОСОБА_1 уклала письмовий договір купівлі – продажу з відповідачем ОСОБА_4, за яким придбала у власність недобудову - „дачу”, що знаходиться у місті Вознесенськ Миколаївської області, Вознесенське садівниче товариство „Сад над Бугом”, будівництво якої не закінчено та складає готовність 32% і раніше належала продавцю ОСОБА_4 на підставі довідки, виданої Вознесенським Садівничим товариством „Сад над Бугом” від 01 червня 1995 р., виписки з рішення Бузької сільської Ради народних депутатів №103 від 23 грудня 1993 р., та довідки, виданої 31 травня 1995 р. Вознесенським інвентарбюро технічної інвентаризації за №1037. Даний договір був посвідчений Загороднюк Л.К. державним нотаріусом Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області, та зареєстрований в реєстрі за №1254.
З Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11 березня 2008 р. за №18034348, вбачається що при реєстрації вказаного договору купівлі - продажу у Вознесенському міжміському бюро технічної інвентаризації, адреса вищевказаного нерухомого майна зазначена, як АДРЕСА_1.
Постановою приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_3 від 24 грудня 2009 р. позивачці ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки остання надала нотаріусу документи оформлені не належним чином та з яких вбачалися розбіжності щодо написання адреси за якою розташоване спірне нерухоме майно.
За правилами ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, тому необхідність тлумачення змісту правочинів виникає у випадку нечіткого виявлення волі сторони.
За своє юридичною природою договір купівлі – продажу є двостороннім (взаємним) правочином, оскільки для виникнення правовідношення купівлі – продажу необхідне волевиявлення однієї особи (продавця) на продаж належного їй майна та волевиявлення іншої особи (покупця) на придбання цього майна за плату. При цьому тлумачення змісту такого договору здійснюється відповідно до загального правила, передбаченого ст.213 ЦК України, хоч і з урахуванням особливостей ст. 637 ЦК України.
Так, згідно положень ч.ч.1-2 ст.213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
У ч.3 ст.213 ЦК України визначені основні правила тлумачення правочину. Насамперед, при тлумаченні змісту правочину необхідно брати до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з’ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
В тому разі, якщо при тлумаченні правочину неможливо встановити справжню волю особи, яка вчинила праовчин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст письмового договору та інші обставини, що мають істотне значення (ч.4 ст.213 ЦК України).
Окрім того, тлумаченням є саме визначення смислу понять, які є предметом змісту правочину, тобто такі поняття мають бути або незрозумілими, або невизначеними, для чого сторони повинні між собою визначити свої наміри при вчиненні правочину.
Досліджений в судовому засіданні зміст договору купівлі – продажу, що посвідчений 01 червня 1995 р. Загороднюк Л.К. державним нотаріусом Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області та зареєстрований в реєстрі за №1254, , свідчить про те, що сторони за угодою домовилися щодо усіх істотних умов договору, за яким продавець ОСОБА_4 передав покупцеві ОСОБА_1 у власність нерухоме майно, що знаходиться в Вознесенському садівничому товаристві „Сад над Бугом”, будівництво якого не закінчено та складає готовність 32%, а остання прийняла його та сплатила продавцю визначену договором грошову суму.
При цьому , вказаний договір має чітко виражену мету, зміст якої полягає у відчуженні майна (товару) від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні. Зокрема, аналізуючи зміст даного правочинну, суд приходить до висновку, що воля продавця ОСОБА_4 при вчиненні даного правочинну була направлена на передачу – шляхом договору купівлі - продажу нерухомого майна на користь покупця ОСОБА_1, а воля останньої за вказаним договором, була направлена на придбання цього нерухомого майна за плату.
Разом з тим, з матеріалів цивільної справи та матеріалів інвентарної справи №28, що заведена за адресою: АДРЕСА_1 та яка була досліджена у судовому засіданні, дійсно вбачаються розбіжності щодо написання фактичної адреси зазначеного нерухомого майна та адресою, яка зазначена в правовстановлюючому документі.
Так, з довідки відділу Держкомзему у Вознесенському районі Миколаївської області видно, що за Садівничим товариством „Сад над Бугом” рахується 5.4 га земель в межах території Бузької сільської Ради Вознесенського району Миколаївської області. Окрім того, також зазначено, що земельні ділянки вказаного товариства Вознесенській міській Раді Миколаївської області не передавались.
Згідна листа Бузької сільської Ради Вознесенського району Миколаївської області від 11 лютого 2010 р., земельна ділянка на якій розташований садовий будинок АДРЕСА_1 (назва вулиці та нумерація будинку присвоєна на підставі рішення Бузької сільської Ради Вознесенського району Миколаївської області №20 від 06 грудня 2001 р.) знаходиться в межах території Бузької сільської Ради Вознесенського району Миколаївської області, тому суд приходить до висновку про фактичну помилку щодо адреси у вищевказаному договорі купівлі-продажу, що був посвідчений 01 червня 1995 р., Загороднюк Л.К. державним нотаріусом Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області та зареєстрований в реєстрі за №1254.
З врахуванням положень Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03 березня 2004 р. за N 283/8882 (із змінами та доповненнями) , якими передбачено, що дописки і виправлення можуть бути зроблені тільки під час вчинення нотаріальної дії, суд приходить до висновку про необхідність тлумачити правочин щодо місця розташування об'єкту нерухомого майна, що є предметом вказаного вище правочину, тому позов підлягає задоволенню.
У відповідності зі ст.88 ЦПК України судовий збір та витрати з інформаційно – технічного забезпечення судового процесу, пов’язаних з розглядом цивільної справи, сплачено позивачем при подачі позову.
Керуючись ст.ст.10,11,209,212,213,214,215 ЦПК України, суд, –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4, приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Садівниче товариство „Сад над Бугом”, Комунальне підприємство „Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації”, про тлумачення змісту правочину задовольнити.
Тлумачити договір купівлі – продажу, посвідчений 01 червня 1995 р. Загороднюк Л.К. державним нотаріусом Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області, та зареєстрований в реєстрі за №1254 наступним чином:
ОСОБА_4 продав належний йому на підставі довідки, виданої Вознесенським Садівничим товариством „Сад над Бугом” від 01 червня 1995 р., виписки з рішення Бузької сільської Ради народних депутатів №103 від 23 грудня 1993 р., та довідки, виданої 31 травня 1995 р. Вознесенським інвентарбюро технічної інвентаризації за №1037, незакінченого будівництвом садовий будинок (процент готовності складає 32%), що розташований в Садівничому товаристві „Сад над Бугом” за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с. Бузьке, передавши його у власність покупцю й одержавши від покупця визначену договором грошову суму, а, ОСОБА_1 купила незакінчений будівництвом садовий будинок (процент готовності складає 32%), що розташований в Садівничому товаристві „Сад над Бугом” за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с. Бузьке, прийнявши його у власність і передавши продавцю визначену грошову суму.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя Т.В. Серебрякова