Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #82476486

Справа № 548/223/19

Провадження № 2/548/259/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


10.10.2019 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Коновод О.В.

за участю : секретаря судового засідання - Вовк М.І.

за участю представника позивача - адвоката Ларкіної Г.Ю.

за участю представника відповідача - адвоката Павелко Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засідання у залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що він у 2009 році позичив відповідачу ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 409 тис. грн., які до часу звернення до суду відповідач не повернув, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача: 409 000 грн. - запозиченої суми; 441 447 грн. - процентів за користування грошовими коштами; 165 522,3 грн - інфляційні, 139 605,3 грн - пені, а загалом: 1 155 574,6 грн., та судові витрати покласти на відповідача.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з"явився, хоча вчасно та належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ларкіна Г.Ю. позов підтримала та прохала його задовольнити з підстав наведених в ньому.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з"явився, але його представник адвокат Павелко Р.С. заперечував проти позову та прохав у його задоволенні відмовити та застосувати строк позовної давності.

Врахувавши позиції сторін, вивчивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Згідно ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 в 2003 році дійшли усної домовленості, про те, що разом на частині земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності матері позивача - ОСОБА_3 , збудують на грошові кошти відповідача приміщення СТО та закуплять відповідне обладнання, та будуть володіти вказаним СТО в різних частках.

30.08.2003 рокув відповідач передав позивачу 700 тисяч гривень на будівництво СТО, яке розташоване на земельній ділянці АДРЕСА_1 .

29.12.2007 року відповідач передав позивачу 107 тисяч гривень для придбання обладнання для СТО.

30.08.2009 року відповідач за усною домовленістю придбав у матері позивача - ОСОБА_3 , за 10 тисяч гривень за земельну ділянку, на якій було збудовано приміщення СТО.

Так, загалом відповідачем було передано позивачу та його матері грошові кошти в сумі: 817 тисяч гривень.

Після того, як будівлю СТО було побудовано та закуплено відповідне обладнання, за обопільною, згодою як позивача так і відповідача та його матері, було вирішено, в судовому порядку визнати вказане приміщення СТО, частину земельної ділянки та обладнання СТО за Відповідачем, оскільки на той момент у Позивача та його матері, були «судові тяжби» з банківською установою ПАТ "Банк "Фінанси та кредит".

В подальшому, а саме «08» вересня 2011 року Відповідачем згідно договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Березою Д. В., зареєстрований у в реєстрі за №2251, було безоплатно передано (подаровано) ОСОБА_3 (матері Позивача): Ѕ частини нежитлової будівлі - приміщення станції технічного обслуговування, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 213,7 кв. м., літ. А-1 (приміщення: (1-1 СТО пл. 207,2 кв. м., 1-2 кабінет пл.6,5 кв. м., що належить Відповідачу на праві власності, яке було отримане ним згідно Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 11.08.2009 року.

Після дарування Відповідачем - ОСОБА_3 Ѕ частини нежитлової будівлі - приміщення станції технічного обслуговування, всі домовленості щодо спільного володіння майном між Позивачем та Відповідачем було виконано, після чого Позивач повідомив Відповідачу, що вказаний оригінал «гарантії» розписки та інших розписки ним було знищено.

Відповідно до приписів ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

За положеннями ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким позивач передав у власність відповідачу грошові кошти у розмірі 409 000 ( чотириста дев"ять тисяч гривень) грн. які останій зобов`язався повернути . Факт укладення договору позики, підтверджується борговою розпискою відповідача від 30.07.2009 року.


Підставою, яка могла ж слугувати для стягнення з Відповідача боргу, мало бути укладання між Позивачем та Відповідачем, саме договору позики, якого з підстав викладених вище, між сторонами не було.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, переданих за договором позики.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Разом з тим, до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, на обґрунтування якої представник відповідача посилається на те, що у даному випадку позивач просить стягнути борг згідно з розпискою від 30.07.2009 року, відтак, строк звернення до суду сплив, а позивач звернувся до суду лише в лютому 2019 року. Представник відповідача вважає, що до поданої позовної заяви про стягнення боргу необхідно застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки позивач не наводить поважних та переконливих причин пропуску цього строку, а тому, на підставі наведеного та у відповідності до ст.267 ЦК України, просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності.

Щодо наявності підстав для застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно ст.ст.526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

При цьому, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).


Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так позивач вказує, що першу вимогу про повернення грошових коштів ним було направлено 01.08.2013 року, тобто після спливу строку (терміну), а саме після 15.08.2013 року виникло прострочення боржника виконання (повернення боргу).

Оскільки Позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права лише 04.02.2019 року ( а саме після спливу 5 років ), тобто після спливу трирічної позовної давності.

Аналогічні роз`яснення містить п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Як самим позивачем в позові та його представником в судовому засіданні не наведено будь-яких обставин та підстав, за якими ним було порушено строк позовної давності та не наведено поважності причин пропуску такого строку, із заявою про поновлення такого строку також не звертались.

З огляду на вищевикладене, враховуючи роз`яснення, що містяться у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28.01.2013 року № 24-150/0/4-13, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову про стягнення боргу за договором позики, слід відмовити у зв`язку із спливом строку позовної давності.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

В даному випадку факт відмови у задоволенні позовних вимог є підставою для відмови у стягнення з відповідача судових витрат понесених позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.253-257,261,267 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України,суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,- відмовити у зв"язку з пропуском строку позовної давності.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 18.10.2019 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , мешканець: АДРЕСА_3 .

Представник позивача: адвокат Ларкіна Ганна Юріївна, адреса : 37850, м. Лубни, площа Володимирська, 18/2, оф. №5 Полтавської області.

Відповідач: ОСОБА_2 , мешканець : АДРЕСА_4 .

Представник відповідача: адвокат Павелко Руслан Сергійович, юридична адреса : м. Хорол, вул. 1 Травня,буд. 8"Б" оф. 1 Полтавської області.




Суддя : О.В. Коновод









  • Номер: 22-ц/814/1147/19
  • Опис: Дейкун С.О. до Киприка О.В. про стягнення боргу
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 548/223/19
  • Суд: Полтавський апеляційний суд
  • Суддя: Коновод О.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 15.03.2019
  • Дата етапу: 10.04.2019
  • Номер: 22-ц/814/1463/19
  • Опис: Дейкун С.О. до Киприка О.В. про стягнення боргу
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 548/223/19
  • Суд: Полтавський апеляційний суд
  • Суддя: Коновод О.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Повернуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 18.04.2019
  • Дата етапу: 19.04.2019
  • Номер: 22-ц/814/132/20
  • Опис: Дейкун С.О.до Киприка О.В.про стягнення боргу
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 548/223/19
  • Суд: Полтавський апеляційний суд
  • Суддя: Коновод О.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.11.2019
  • Дата етапу: 06.05.2020
  • Номер: 6/548/22/22
  • Опис:
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 548/223/19
  • Суд: Хорольський районний суд Полтавської області
  • Суддя: Коновод О.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 15.07.2022
  • Дата етапу: 25.07.2022
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація