ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 жовтня 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 738/1451/19

Головуючий у першій інстанції - Савченко О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1299/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Іванової Г.П., Харечко Л.К.

секретар: Поклад Д.В.

Заявник: ОСОБА_1

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на ухвалу судді Менського районного суду Чернігівської області від 21 серпня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову та вжиття у порядку ст.150 ЦПК України заходів (суддя Савченко О.А.), постановлену у м.Мена, повний текст ухвали складено 21 серпня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на усе нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 , зокрема на 1/2 частки у нежитловому приміщенні загальною площею 254,4 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а також на усе рухоме майно, зокрема на легковий автомобіль марки Mitsubishi Outlander, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони іншим особам - Департаменту державної реєстрації речових прав нерухомого майна та нотаріату, Регіональному сервісному Центру в Чернігівській області Міністерства внутрішніх справ України вчиняти будь-які дії або вчиняти певні дії щодо рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_2 . Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 готується позовна заява про поділ спільно нажитого майна у шлюбі за наступним переліком: 1/2 частки у нежитловому приміщенні, що розташоване у АДРЕСА_1 , і 6 транспортних засобів. Заявниця вказувала, що за час розгляду судами справ про стягнення аліментів та розірвання шлюбу ОСОБА_2 вже здійснено відчуження спільного майна без згоди другого з подружжя - 3 транспортних засобів, а тому у неї виникає побоювання, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може бути утруднене чи стане неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою судді Менського районного суду Чернігівської області від 21 серпня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено. Ухвала мотивована тим, що позивач не надав суду відомості щодо майна та докази, що ціна майна відповідача дорівнює ціні позову та не надав докази належності відповідачу даного майна.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказану ухвалу скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви. Апеляційна скарга мотивована тим, що предметом спору у даній справі є визначення прав, розподіл спільно нажитого у шлюбі рухомого та нерухомого майна, і невжиття заходів забезпечення позову дозволить відповідачу відчужити майно під час розгляду справи та унеможливить виконання прийнятого судом рішення. За доводами заявниці, вона повідомила суд, що документи на майно знаходяться у відповідача, але як докази були пред`явлені рішення судів, які вступили в законну силу і які суд проігнорував. ОСОБА_1 посилається, що суд не оцінив обґрунтованість доводів та доказів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не оцінив важливість заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, пославшись лише на загальні норми процесуального права. Також судом не враховано, що за час розгляду іншої справи ОСОБА_2 без згоди заявниці відчужив 3 транспортні засоби.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін. Відповідач вказує, що до заяви про забезпечення позову позивачем не представлено відомостей про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити, чи зробити неможливим виконання рішення суду, чи призведе до порушення прав позивача. За доводами ОСОБА_2 , заявниця ні до заяви, ні до апеляційної скарги не додала відомостей щодо майна та доказів, що ціна майна дорівнює ціні позову, і не надала доказів належності відповідачу даного майна. Крім того, відповідач посилається, що майно, на яке позивач просить накласти арешт, не є спільною сумісною власністю, а придбане до шлюбу (легковий автомобіль Mitsubishi Outlander, спеціалізований вантажний фургон малотоннажний - Fiat Doblo, ГАЗ 2705). Також ОСОБА_2 вказує, що нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 було набуте ним внаслідок ліквідації ТОВ «Альфа», учасником якого він був, розмір частки внесено ним до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 , до того ж нежитлове приміщення є спільною частковою власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із розміром часток по 1/2. Що стосується транспортних засобів Mersedes-Benz Sprinter, Man жовтий, Man білий, відповідач посилається, що вони були придбані та відчужені ОСОБА_2 під час шлюбу з ОСОБА_1 , а виручені грошові кошти за спільною згодою подружжя були використані на лікування сина ОСОБА_4 .

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з 18 листопада 2008 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 05 липня 2019 року (а.с. 6-9).

Рішенням Менського районного суду від 24 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн, які підлягають індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи з 10.05.2018 року та до досягнення дітьми повноліття (а.с. 12-15).

Рішенням Менського районного суду від 24 квітня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 7000 грн щомісячно, починаючи з 26.12.2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10-11). Постановою Чернігівського апеляційного суду від 09 липня 2019 року вказане рішення суду першої інстанції змінено, зменшено розмір аліментів з 7000 грн до 3500 грн щомісячно (а.с.16-17).

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюються для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом п.п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, арешт може бути накладено лише на майно, яке належить на праві власності відповідачу.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Враховуючи, що доказів належності на праві власності відповідачу 1/2 частки у нежитловому приміщенні, розташованому у АДРЕСА_1 , а також автомобіля Mitsubishi Outlander позивач при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову не подала, то підстави для накладення арешту на зазначене майно у суду були відсутні. При цьому позивачка не була позбавлена можливості звернутись до органу державної реєстрації прав для отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або скористатися послугами адвоката для отримання таких відомостей.

Статтею 84 ЦПК України встановлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу. Суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.

ОСОБА_1 не заявляла клопотання про витребування доказів судом.

Доводи апеляційної скарги, що в основу доказів ОСОБА_1 були надані рішення судів, не можуть бути прийняті судом до уваги з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст.78, ч.6 ст.81 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається, ОСОБА_1 до заяви про забезпечення позову додала копії судових рішень про розірвання шлюбу між нею і ОСОБА_2 , про стягнення аліментів з відповідача на її користь і на користь дітей. Проте, вказані судові рішення не є правовстановлюючими документами на майно відповідача. Крім того, зазначені рішення судів датовані липнем, листопадом 2018 року, квітнем, липнем 2019 року. Тобто вони встановлюють обставини станом на вказані періоди часу. Однак, частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Отже, позивачка мала подати докази, які підтверджують наявність спірного майна станом на дату подання заяви.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, оскаржувану ухвалу постановлено з додержанням норм процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

При цьому колегія суддів зазначає, що позивачка не позбавлена права повторно заявити клопотання про забезпечення позову, оскільки у відповідності до положень ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу судді Менського районного суду Чернігівської області від 21 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 25.10.2019 року.

Головуючий: Судді: